Цілеспрямоване зосередження путіна на досягненні повної перемоги над Україною відсунуло інші зовнішньополітичні цілі росії на другий план і коштувало їй одного з найбільших зовнішньополітичних успіхів. Падіння режиму Асада зводить нанівець претензії росії на роль гаранта стабільності режимів у країнах-союзниках. Допоки війна в Україні триває, росія не зможе забезпечувати безпеку за кордоном.
Від самого початку участь росії в Сирії була пов'язана з Україною. москва сприймала "Арабську весну" 2010-х років як продовження протестів на Майдані в Києві та "кольорових революцій", що сколихнули пострадянські країни десять років тому — всі ці події путін розглядав як репетиції можливої спроби повалення його власного режиму.
Про це пише Foreign Affairs.
"Відмова росії від режиму Асада, щоб спрямувати більше ресурсів на боротьбу проти України, яскраво ілюструє, що путін готовий пожертвувати всім заради повної перемоги у війні. Хоча путін намагається зображати себе реалістом, він поглинений Україною, виключаючи майже всі інші зовнішньополітичні імперативи", — вважає автор.
Висвітлення сирійської інтервенції допомогло сформувати очікування щодо "спеціальної військової операції" в Україні як швидкої перемоги "десь далеко", швидкого приводу для гордості, що не вимагає особливих суспільних жертв або залучення непрофесійних солдатів. Коли вторгнення не стало негайним успіхом, віддалені успіхи в Сирії стали неприємним контрастом до похмурої реальності війни в Україні, пише видання.
Зосередженість росії на війні в Україні допоможе путіну і росіянам загалом ігнорувати незручні питання щодо Сирії, наприклад, що сталося з грошима і ресурсами, які росія вклала в цю країну, або чому російські спецслужби, які зараз фактично керують країною, неодноразово були захоплені зненацька: готовністю України чинити опір, заколотом ватажка ПВК "Вагнер" Прігожина в червні 2023 року, вторгненням України в Курську область, а тепер і швидким падінням режиму Асада.