Стелс-винищувач F-35 у двох словах: усе погано?

Програму F-35 Lightning II лають американці, але хвалять зарубіжні партнери. Поки в США звертають увагу на високу вартість винищувача, логістичні проблеми і бюрократичну неефективність програми, союзники, як-от Ізраїль і Австралія, в захваті від його характеристик. Тим часом ізраїльський варіант F-35I тільки виграє від індивідуальних модифікацій і поставленої на потік оборонної бюрократії.

Фокус переклав статтю колишнього офіцера американських ВПС Крістіана Д. Орра про критику винищувача F-35 Lightning II.

Дорогий безлад? F-35 Lightning II критикують у США за високу вартість і проблеми з експлуатацією, але такі країни, як Ізраїль і Австралія, домоглися значних успіхів із цим літаком.

• Повітряні сили Ізраїлю (IAF), що використовують адаптований варіант F-35I Adir, ефективно застосовують його в бою завдяки індивідуальним модифікаціям, розробленим з урахуванням їхніх потреб.
• Аналогічно, Королівські ВПС Австралії (RAAF) хвалять F-35 за його функціональну сумісність і надійність, зауважуючи лише незначні проблеми.
• Цей контраст підкреслює відмінності в бюрократичних системах і оперативній спрямованості різних країн.
• Незважаючи на скептицизм усередині країни, США також довели бойову ефективність F-35 у всіх трьох варіантах.

F-35 Lightning II: чому Ізраїль і Австралія люблять його, незважаючи на критику США

Читаючи і слухаючи страшні історії про програму створення стелс-винищувача п'ятого покоління F-35 Lightning II — чи то в руках ВПС, ВМС, чи то Корпусу морської піхоти США, — можна вирішити, що це вкрай ненадійна і надто дорога бойова пташка.

Мій колега із The National Interest Гаррісон Касс розповідає про ціну літака у 80 мільйонів доларів. Інший колега пише про загальну довічну вартість Lightning II у два трильйони доларів. І ще одна колега, Майя Карлін, критикує недостатню дальність польоту варіанту F-35C.

Зрештою, Джоел Груска з Extreme Tech заходить так далеко, що невтішно називає F-35 відвертим "провалом".

Однак, з огляду на черги з іноземних покупців, які купують Lightning II, можна почати сумніватися, що йдеться про один і той самий літак.

Ці закордонні замовники, схоже, цілком задоволені своїми F-35.

Ми розглянемо два конкретні приклади, щоб зрозуміти причини таких кардинальних відмінностей.

Приклад Ізраїлю

Ізраїльські ВПС (IAF) стали першою країною, яка застосувала F-35 у бою, провівши в травні 2018 року горезвісне "бойове хрещення" варіанту F-35I Adir ("Mighty One") проти цілей "Хезболли" в Лівані. (Бути першою країною, що випробовує винищувач американського виробництва, стало своєрідною традицією IAF: вони також стали першими, хто використовував у бою F-15 Eagle і F-16 Fighting Falcon [він же "Гадюка"]).

З усього, що я читав і чув, у IAF виключно позитивні відгуки про свої "Адіри".

Ключовим чинником успіху F-35 в IAF є те, що Ізраїль — єдина країна з індивідуально модифікованою версією Lightning II. Цитуючи вищезгадану Майю Карлін:

"Компанія Lockheed-Martin відмовилася від модифікації F-35 на замовлення держави-клієнта. Ізраїлю вдалося обійти цю перешкоду і залучити до придбання винищувачів місцевих оборонних підрядників. Така угода дала змогу виробляти складні шоломи і крила в Ізраїлі силами власної оборонної промисловості, оплачуваної за кошт американської військової допомоги... Варіант F-35I можна модифікувати силами ізраїльських ВПС".

Це не дивно. З огляду на те, що Ізраїль, по суті, провів усе своє життя в оточенні ворогів і тому перебуває в стані майже постійної війни, можна з упевненістю стверджувати, що ізраїльські високопоставлені військові чиновники (як у формі, так і цивільні) мають значно більше відчуття відповідальності за подолання бюрократичної тяганини і боротьбу за територію, ніж їхні колеги в Штатах.

Як каже теоретик ВПС початку XX століття Джуліо Доухет, "гнучкість — ключ до повітряної могутності".

Приклад Австралії

У вересні цього року я мав честь взяти інтерв'ю у коммодора Ангуса Портера, військово-повітряного аташе Королівських ВПС Австралії (RAAF) у посольстві Австралії у Вашингтоні. Коли я запитав Портера про F-35 його країни і про те, як вони себе проявляють, він відповів наступне:

"Загальна думка така: ми любимо їх, ми вважаємо їх фантастичними".

Єдине зауваження, яке у нього виникло, і то незначне, — це деякі проблеми з корозією, але він швидко додав, що ці проблеми можна вирішити. Він також високо оцінив оперативну сумісність Joint Strike Fighter (JSF) і його здатність взаємодіяти з JSF регіональних союзників, включно з неангломовними, як-от Японія і Південна Корея.

То в чому ж різниця?

Отже, у чому причина цих неймовірних відмінностей? Що IAF і RAAF роблять правильно зі своїми F-35s/Joint Strike Fighters, і що американці роблять неправильно з нашими?

Ґрунтуючись на особистому досвіді колишнього офіцера ВПС США, приватного військового підрядника за кордоном і підрядника Пентагона, я маю сказати, що Ізраїль і Австралія, будучи невеликими країнами з відповідно меншими збройними силами, не володіють такими роздутими бюрократичними структурами у своїх військово-промислових комплексах, як ми. Щоб краще зрозуміти, наскільки заплутаною, економічно неефективною і політично заангажованою є система закупівель Міністерства оборони США, прочитайте бестселер Гедріка Сміта "The Power Game: How Washington Works", удостоєний Пулітцерівської премії.

З американського боку теж не все так похмуро і погано

Важливо пам'ятати і про те, що, незважаючи на проблеми зі штатівськими Lightning II, збройні сили США успішно застосовують у бою три варіанти F-35 (хоча, як уже зазначалося, ізраїльські Lightning випередили своїх американських колег):

• У вересні 2018 року Корпус морської піхоти США провів першу "обкатку" F-35B, завдавши удару по цілі талібів в Афганістані.
• У квітні 2019 року настала черга F-35A і ВПС США, які використовували їхню пару для завдавання авіаудару по цілях "Ісламської держави" у Ваді Ашай, Ірак, на підтримку Об'єднаної оперативно-тактичної групи (Combined Joint Task Force-Operation Inherent Resolve).
• Цього року ми знову повертаємося до старих добрих Teufelhunden ("диявольських псів"), тобто до морських піхотинців США, які цього разу першими застосували F-35C у бою, що докладно описано у пресрелізі від 18 листопада 2024 року, випущеному офісом зв'язків із громадськістю 3-ї авіаносної ударної групи.

Про автора

Крістіан Д. Орр — колишній офіцер ВПС, співробітник федеральних правоохоронних органів і приватний військовий підрядник (працював в Іраку, Об'єднаних Арабських Еміратах, Косові, Японії, Німеччині та Пентагоні). Кріс здобув ступінь бакалавра в галузі міжнародних відносин в Університеті Південної Каліфорнії (USC) і ступінь магістра в галузі розвідки (з ухилом у вивчення тероризму) в Американському військовому університеті (AMU). Він також публікувався в журналах The Daily Torch і The Journal of Intelligence and Cyber Security.