Директор Чернігівського історичного музею Максим Блакитний: Нам є що показати окрім двох шабель Мазепи

Після переможного бою з Тайсоном Ф'юрі Олександр Усик підняв над головою шаблю Івана Мазепи – унікальну реліквію українського народу.

Про долю шаблі, її історію та життя музею під час війни журналісту Коротко про розповів директор Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського Максим Блакитний.

Одну дали Усику, друга – у Стокгольмі

- Пане Максиме, шабля Івана Мазепи, яку Олександр Усик продемонстрував усьому світові, вже давно у колекції вашого музею. Але як саме вона до вас потрапила?

- Шабля з'явилася в музеї разом із колекцією Василя Тарновського, аматора української старовини. Музей, який носить ім'я цього мецената, був започаткований наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. А є каталог, який був зроблений до заснування музею, - у 1898 році. Там серед описів зброї ця шабля підписана як шабля Івана Мазепи.

Я працюю у музеї з 2007 року, і по лютий 2022-го ця шабля знаходилася в постійній експозиції в залі, присвяченій періоду Гетьманщини – Козацької держави, в тій частині де розповідалося про гетьмана Івана Мазепу.

- У вас у колекції вона така одна?

- Їх дві. Одну ви бачили в руках Усика, а інша зараз на виставці у Швеції, в Стокгольмі. Кілька десятків музеїв та архівів з України організували проєкт, який розповідає про зв’язки між Швецією та Україною.

У світі залишилося не так багато особистих речей Івана Мазепи. І ці шаблі - така зачіпка, яку слід максимально популяризувати, як ті ж європейські країни, Сполучені Штати чи арабські держави: всі вони популяризують своє! Чуже вони готові розглядати. Але для них головне – це реліквії, пов’язані з їхньою історією і їхніми діячами.

- Ця шабля вже виглядає справжнім символом перемоги…

- Насамперед вона є уособленням козацтва та боротьби українського народу проти будь-яких ворогів. Звісно, ми акцентуємо передусім на боротьбі з Московією, а нині Росією. Це, звісно, звеличення постаті Івана Мазепи, бо це дійсно великий наш гетьман.

- А з яких матеріалів зроблена шабля?

- Це сталь і позолота. Також на ній є надпис грецькою мовою, зроблений золотом: «Всю надію свою на тебе покладаю, Мати Божа, захисти мене під покровою своєю!». До речі, дуже сильно цю шаблю вирізняє зображення Божої Матері з немовлям.

Клинок, найімовірніше, був виготовлений у Стамбулі, в Османській Імперії. Там виготовляли зброю не лише для мусульманських представників, але й для православ’я.

- Що відомо про долю шаблі від Мазепи і до того, поки вона не опинилася у колекції Василя Тарновського?

- Згідно з наявними записами, Іван Мазепа міг подарувати цю шаблю за службу осавулу Савучу. А Савучів таких було чимало. Оскільки на той час не було орденів і медалей, було прийнято за великі перемоги давати або гроші, або зброю – вогнепальну чи холодну. В родині Савучів вона зберіглася. А потім вже Тарновський її придбав.

Шаблю оцінили в 220 тисяч євро

- Яка ціна цієї шаблі, чи проводилась її оцінка?

- Такого поняття, як оцінка, немає. Можна визначати вартість предмету. Пов’язаність з історичною персоною є фактором очевидним. Оцінки як такої не було.

За документами ми оцінили шаблю Мазепи в 220 тисяч євро, але можна поставити і більшу ціну без проблем. Водночас шабля, яка поїхала до Стокгольму, а разом з нею і інші речі, обійшлась менше ніж у 200 тисяч.

Усик сам обрав шаблю з поміж усіх пропозицій

- Що сказав Усик, коли вперше побачив шаблю наживо? Як реагував взагалі?

- Ми зустрілись десь за 5-6 годин до бою. Було видно і відчувалося, що його концентрація - виключно на цій події. Але перші кілька десятків секунд Олександр оглядав її в стані тиші. Потім все ж розслабився, усміхнувся. Видно було, що шабля мала для нього позитивне значення.

Було кілька варіантів історичних реліквій, які ми пропонували для цього перфомансу команді Усика. Але Олександр обрав саме шаблю Мазепи.

- Ярослава Гресь розповідала, що Олександру відправили на вибір три знімки з Чернігівського обласного історичного музею: шаблю Мазепи, пернач Семена Палія та срібне Євангеліє. І Олександр, виходить, сам вирішував, з чим виходити?

- Так. Ми показали Олександру фотографії. Його команда вирішувала, що можна обрати. Знову ж таки думали спершу, що шабля буде безпосередньо в руках, щоб була відповідна гарна картинка. А потім за допомогою фахівців дійшли до того, що поруч сторонніх людей не має бути, щоб не наражати їх на небезпеку, бо це все ж таки холодна зброя. Особливо якби ще щось, не дай боже, сталося до показу чи після показу. (Зрештою Усик піднімав шаблю у футлярі. - Ред.)

Квиток до музею дешевший за каву

- Коли почалася повномасштабна війна, як рятували шаблю?

- Загального бачення у відповідних структур не було. Тому ми фактично у перші дні робили демонтаж експозицій. Загалом добре, що не сталося нічого поганого і ці колекції не опинились в руках ворога. Але ризики і були, і є, і будуть.

- Як музей живе зараз, під час війни? І чи очікуєте на зріст активності після того, як боксер показав шаблю Мазепи з Чернігівського музею всьому світові?

- Для Чернігівщини це тріумф. Це тріумф нашої культурної спадщини, саме Чернігівщини. Бо ці речі збереглися і ми можемо їх показати. Люди йшли і більше цікавились, ніж завжди. Одразу це було помітно. Якщо ж казати в цілому, то так, люди ходять до музею. Але, на жаль, не так багато як нам хотілося б.

Взагалі музею є що показати в плані історії козацтва та окремих аспектів козацьких старшин. Бо у нас є десятки предметів, пов’язаних із багатьма видатними українцями, починаючи з Богдана Хмельницького і завершуючи Кирилом Розумовським. Ми, за великим рахунком, найбільший музей. Можливо, Дніпро, де були більші осередки Козацької Січі, може бути на рівні з нами. Але все ж таки музей у Чернігові дійсно є статусним та унікальним.

- Що ще цікаве можна у вас побачити?

- За умови, що воєнні дії завершаться, можемо показувати все, починаючи від Київської Русі. Це щось пов’язане з князями, деякі особисті речі. Потім литовсько-польська доба. Далі – козаччина та національне відродження. Насправді багато чого. Навіть ті ж шаблі Івана Мазепи – це ще не все, що є у нас пов'язаного з ним. Є речі Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Кирила Розумовського. Колекція у нас багата та різнобічна завдяки тому що Розумовський зібрав оригінальну велику колекцію пов’язану з козацькою старшиною. Я думаю, що вона може бути найбільшою в Україні.

- Скільки коштує квиток до музею?

- 30 гривень для дітей, студентів та школярів, для дорослих – 50 гривень. Але думаємо про підвищення цін у зв’язку з подіями.

- Що треба для того, щоб українці ходили до музеїв частіше?

 - Ну, вочевидь, пропагувати наш матеріальний спадок як рухомий, так і нерухомий. Для музеїв також мають бути і реклама, і піар, і подкасти, і це потрібно не лише нам.

Ще треба цінувати своїх, бо ті ж поляки дуже цінують своїх королів. Має бути системна кампанія, програма культури на не один десяток років. Ми маємо звеличувати все своє, звеличувати історичних діячів. Бо ж, дійсно, багато хто Україні зобов’язаний. Так, у нас багато трагедій. Але фактично українці більше допомагали комусь, ніж благали про допомогу.