Ще більше жорстокості: огляд серіалу "Гра в кальмара 2"

Наприкінці 2024 року шанувальники найпопулярнішого в історії стримінгової платформи Netflix серіалу "Гра в кальмара" нарешті дочекалися продовження кривавої саги. Фокус подивився перші кілька серій і ділиться враженнями.

Про що серіал "Гра в кальмара 2" 2024

Неймовірно популярне дітище сценариста і режисера Хван Дон Хека, який був нагороджений премією "Еммі", нарешті повернулося на екрани з другим сезоном. Проєкт був приречений на продовження, враховуючи його результати, незалежно від того, чи потрібно це проєкту.

У першій частині південнокорейського трилера про виживання нам розповідають про Сон Кі Хуна (Лі Чжон Чже), горе-батька та наркомана, який вимушено долучається до гри в кальмара, щоб заробити гроші та погасити свої численні борги. Кі Хун і ще 455 гравців проєкту вирішили спробувати вибратися з болота бідності, граючи у звичайні дитячі ігри. Досить швидко їм стало зрозуміло, що програш на будь-якому етапі — це не просто "знищення", а реальне знищення.

Кі Хуну вдається перемогти в цій диявольській садистській боротьбі та забрати суму-приз у розмірі 45,6 мільярда вон (38,5 млн доларів), проте його, як і раніше, переслідує жах, пережитий під час "гри". Він не може насолоджуватися життям на набуте багатство, його переслідують страшні картини минулого, і тепер герой одержимий ідеєю зруйнувати цю страшну конструкцію, що калічить, зсередини. Він витрачає величезні ресурси, щоб знайти і покарати ляльководів, які влаштували ці диявольські ігрища.

Якщо коротко: від набутих ресурсів Кі Хун не став щасливішим. Він так само параноїдальний і неврівноважений і живе майже в ізоляції. І замість того, щоб поїхати до доньки в США, чоловік займається розслідуванням навколо гри, яке досить швидко заходить у глухий кут. Щоправда, багато що змінюється, коли він зустрічає Хван Джуна Хо — поліцейського, який проник у "кальмара" охоронцем, щоб знайти свого зниклого брата, який, як з'ясувалося, став ведучим гри.

Так, двоє людей, об'єднані неймовірно травматичним досвідом, повертаються туди, звідки їм з величезними труднощами вдалося вибратися, — у гру в кальмара. Вони одержимі метою зупинити кошмар, що знищує людей.

"Fly Me to the Moon"

Структура подачі, динаміка подій, саундтрек, напруження по вертикалі — все залишилося незмінним. Ті самі кишки, що розтеклися по асфальту, крупним планом, той самий герой, який, утім, усе це вже бачив. Розпад моралі та страхітлива класова нерівність — не новина, а волинка, що наново грає, для глядача, який не раз цьому жахнувся разом з Кі Хуном. Але, схоже, сценаристи зробили ставку на підвищення градуса ненависті та катування (це здавалося неможливим, але немає меж досконалості).

На глядачів очікує новий і молодший акторський склад, де буде помітно більше жінок. На обговорення виносяться ідеї та проблеми переважно іншого покоління, яке пробує себе в криптовалюті (не завжди успішно), грає на біржі або стикається з іншими несподіваними подіями, що ламають життя ще до того, як людина стала на ноги. Багато з них — самі хижаки, яким просто не пощастило і вони потрапили "на обід" до більш щасливих і стабільних у житті хижаків.

Зі свіжого — головний герой і глядачі разом із ним заглиблюватимуться в історії солдатів у масках, які стежать за виконанням правил. Хоча, інколи складається враження, що сценаристи вдалися до цього маневру, аби якось заповнити хронометри серій, адже складно жартувати один жарт двічі, а новий "жарт" — це вже новий серіал. Одним словом — довелося викручуватися.

З того, що лякає, — сюжет уже не виглядає антиутопією або будь-якою іншою формою гротеску, яким він здавався 2021 року. Радше історія виступає "спостерігачем" і "коментатором" класової нерівності та соціальної кризи у світі, яка посилюється і зростає з кожним роком. Вона про те, як еліти йдуть на все задля збереження власного статусу і переваги, тоді як звичайний "плебс" заганяють у рамки злиднів і цілковитої безвиході, які провокують ненависть і варварство та примножують насильство, як чашка Петрі мікробів. Адже бажання "людей з народу" швидко перейти на інший рівень часто закінчується плачевно.

До слова, творці картини вирішили відтягнути апогей історії на наступний рік. Видно, думатимуть, чим іще вразити глядачів, коли приречена класова війна, пікова корозія моралі та кількість крові й жорстокості на квадратний сантиметр екрана вже не те, щоб сильно вражали.

Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Їжачок Сонік 3".