Хиткий шлях самостійності: чого очікувати Україні в разі зупинки військової допомоги від США

Без допомоги США Україна зможе воювати щонайменше до середини 2025 року. Такий прогноз нещодавно дав міністр фінансів України Сергій Марченко.

«Я думаю, що у нас достатньо коштів, достатньо зброї, достатньо ракет і артилерійських снарядів, щоб чинити опір принаймні до першої половини 2025 року. Ми забезпечимо достатні бюджетні асигнування на закупівлю боєприпасів і необхідної військової техніки у 2025 році», — сказав він.

Водночас тривожним сигналом стало те, щоНАТО вирішило взяти на себе координацію військової допомоги Україні, якою раніше займалися виключно США.

ZN.UA вирішило детально дослідити питання: яке майбутнє чекає на Україну в разі повної зупинки військової допомоги від Сполучених Штатів Америки. Для цього ми поспілкувалися з нашими джерелами в кількох силових структурах, а також визначили, від яких типів допомоги зі США Україна залежить найбільше.

Обсяг військової допомоги Штатів від початку повномасштабного російського вторгнення становить близько 63 млрд дол. До цієї суми входять більш як 20 млрд дол. 2022 року (період після 24 лютого), більш як 23 млрд дол. 2023-го та близько 19,5 млрд дол. 2024 року (включно з уже оголошеним у вересні пакетом на понад 5 млрд дол.).

Серед переданої номенклатури озброєння є позиції, які ми могли бачити майже в кожному пакеті допомоги: 155-мм снаряди, ракети для HIMARS, БПЛА, ракети для ППО, набої для стрілецького озброєння та польове обладнання. Тобто так звані розхідники. Також є окремі види озброєння, що надаються раз на кілька місяців, або ж узагалі надавалися одноразово за весь час війни. Серед них — БМП Bradley, БТРи М113, гаубиці М777 і САУ М109. Зброя, яку надавали раз за весь час війни, — це 31 танк Abrams, про передачу яких оголосили взимку 2023-го.

Із зазначеного вище постає питання: а що ж буде, якщо всю цю допомогу буде припинено в моменті? Відповідь на нього можна дати цілком обґрунтовану та реалістичну, оскільки Україна вже була в ситуації, коли допомога від США не надходила протягом кількох місяців. Результати більш ніж красномовні.

Саме в проміжку між груднем 2023 року та березнем 2024-го, коли в Конгресі зволікали з наданням нового пакету допомоги Україні, Сили оборони втратили контроль над Авдіївкою на Донеччині, тим самим давши змогу росіянам розпочати наступ на Покровськ, який триває досі. Також у цей вирішальний момент, коли артилерія ЗСУ була змушена в рази зменшити витрату снарядів, росіяни змогли точково просунутися вперед на багатьох ділянках фронту та покласти початок штурмам у напрямку Куп’янська, Вугледара, Часового Яру та Білогорівки.

Втім, ця ситуація значною мірою вирівнялася в квітні-травні, після схвалення Конгресом нової допомоги для України. Просування ворога в бік Покровська зупинити не вдалося, але вийшло значно сповільнити та примусити росіян витрачати набагато більше ресурсів. Поблизу Часового Яру ворог узагалі зупинив штурмові дії на досить тривалий час, а фронт під Куп’янськом залишався стабільним аж до кінця літа.

А тепер уявімо, що США повністю припинили або суттєво зменшили допомогу Україні після приходу Трампа до Білого дому. Вже без перспективи відновлення на тому рівні, як було за часів Байдена. Як і якими силами Україна продовжить боротися за таких умов?

Це питання ми поставили нашому джерелу, дотичному до ВПК, в одній із силових структур. І отримали стриману відповідь: «Україна зможе вести війну далі за умови надання США лише трьох ключових технологій для стримування ворога».

«Україна може продовжувати війну за підтримки країн ЄС, якщо її буде посилено. Щонайменше, коли йдеться про снаряди та «розхідники» для щоденного ведення боїв, то країни Євросоюзу можуть покрити більшість потреб на полі бою. Наприклад, закупівля мільйона боєприпасів для України коштує близько трьох мільярдів доларів. І самі постачальники могли б поставити набагато більше боєприпасів, якби було відповідне фінансування», — каже джерело.

Однак є технології, якими Україну можуть забезпечити виключно США. Лише з тієї причини, що вони є власником виробництва та мають права на конкретний вид озброєння чи устаткування. Йдеться насамперед про три технології: ракети Patriot PAC-3, ракети для HIMARS і доступ до супутникових, геопросторових розвідданих і системи Starlink.

Ракети Patriot PAC-3 забезпечують перехоплення балістичних та аеробалістичних ракет типу «Іскандер» та «Кинджал». Без цих ракет ППО України просто не зможе захистити себе від російських ударів балістикою по тилу й навіть по столиці. Альтернативою для Patriot є французький SAMP/T з ракетою Aster. Однак, за даними джерел ZN.UA, можливості цього комплексу (який є на озброєнні в кількості лише однієї-двох батарей) доволі обмежені через нестачу ракет та комплектуючих.

Ракети GMLRS для системи HIMARS також є критичним видом озброєння для України. Саме побоювання ударів цієї системи не дає росіянам розміщувати резерви та склади озброєнь на глибині до 80 кілометрів від лінії фронту. Таке велике плече логістики значно ускладнює ведення бойових дій та примушує ворога витрачати чимало ресурсів на забезпечення своїх штурмів.

Аналогів цієї системи в країн ЄС немає: на озброєнні Британії, Німеччини, Франції та Італії стоять РСЗВ з таким самим типом ракет, які закуповують у США. Сама Україна має розробку РСЗВ «Вільха» з керованою ракетою на дальність 70+ кілометрів, однак у сучасних умовах війни (під дією РЕБ і РЕР) ця система показала себе вкрай сумнівно. До того ж вона є лише в кількох екземплярах і ніколи не вироблялася серійно, а пуски цих ракет були радше випробувальними.

Також критичним є отримання Україною доступу до Starlink, супутникових знімків, координат від американських розвідувальних дронів Global Hawk і даних для наведення ракет Storm Shadow, SCALP та ATACMS. Без надання цієї підтримки наші далекобійні засоби будуть просто «сліпими», а фактичну монополію на ці дані мають саме США.

Отже, за умови продовження постачання цих критичних для України видів допомоги Сили оборони зможуть протистояти ворогу далі. Водночас джерела ZN.UA в Головному управлінні розвідки розглядають три сценарії перебігу подій після приходу до влади Трампа. Серед них: повна зупинка допомоги, зменшення її кількості та навпаки — посилення в разі відмови Росії від мирних переговорів.

На перший із цих варіантів дають доволі невеликий відсоток імовірності. Це пояснюють як суб’єктивними причинами, так і об’єктивними, адже допомога Україні дає США нові робочі місця, поповнення власних арсеналів і збільшення престижу на світовому ринку озброєнь.

Однак у разі реалізації найгіршого сценарію Україна однаково має простір для маневру, хоч він і є доволі хитким. Забезпечити його можливо лише постійним розвитком вітчизняного ВПК із залученням європейських коштів, а також посиленням прямого постачання зброї з країн ЄС, каже джерело ZN.UA в керівництві військово-промислового комплексу.

Однією з головних можливостей, які вже зараз стоять перед Україною, є залучення фінансування ВПК за «данською моделлю», тобто отримання коштів безпосередньо для виробників, які можуть виготовити потрібні види озброєння у значно стисліші терміни та значно дешевше, ніж європейські компанії.

Гарним прикладом тут є виготовлення партії САУ «Богдана» у вересні цього року. Тоді від моменту фінансування Данією виробництва 18 нових САУ до постачання їх війську минуло менш як два місяці. Не маючи права розголошувати деталі, поставимо риторичне запитання: а якою є швидкість виготовлення ударних БПЛА, розвідувальних дронів, легких бронемашин і снарядів, якщо 18 САУ ми можемо зробити за два місяці?

За даними наших джерел у ВПК, на сьогодні Україна може виробляти серійно та в значних кількостях:

— легку бронетехніку (БТР-4 та MRAPи різних моделей);

— буксовану та самохідну артилерію;

— розвідувальні й ударні БПЛА десятків різних моделей;

— протитанкові ракетні комплекси;

— снаряди та міни;

— стрілецьку зброю та боєприпаси для неї.

Україна може відновлювати:

— всю лінійку радянської артилерії;

— танки виробництва СРСР і країн Варшавського договору (зокрема колишньої Югославії);

— БМП-1 та БМП-2 з установленням сучасних бойових модулів «Спис» і «Грім»;

— БТРи M113, які часто прибувають зі зберігання в країнах ЄС у вкрай поганому технічному стані.

Україна має розробки:

— крилатих ракет великої дальності;

— балістичних ракет одразу кількох зразків;

— власних керованих авіабомб;

— ЗРК з ракетами проти аеродинамічних цілей (літаки, гелікоптери, дрони, крилаті ракети).

За умови збільшення фінансування українського ВПК з-за кордону виробництво та розроблення всіх цих систем можуть бути збільшені в кратну кількість разів, адже наявні потужності завантажені далеко не повністю. Ключове питання, яке стоїть зараз, — це постачання порохів, вибухівки, ракетного палива та металів, які виробляються в країнах ЄС.

Однозначно Україна є залежною від допомоги США й не зможе швидко виконати всі зазначені вище кроки у стислі строки в разі відмови від постачання всіх типів озброєнь новою адміністрацією Трампа. Проте довгострокова залежність нашої країни від допомоги з-за океану є лише в кількох ключових компонентах, зазначених вище.

Втім, у жодному разі не варто забувати: танки ніколи не стрілятимуть без навідника та механіка-водія всередині, артилерія не зможе знищити цілі без свого екіпажу, а застосувати нові ПТРК та міномети не можна буде без навчених операторів. Головна проблема України, яка потребує вирішення на сьогодні, — це люди. І в цьому компоненті нашій державі аж ніяк не допоможуть європейські чи заокеанські партнери. Тут Україні можемо допомогти виключно ми самі.