У РФ немає армії для війни з НАТО: чому страхи про Третю світову війну значно перебільшені

Зламані російські суховантажі та Третя світова

На жаль, коли ми говоримо про майбутні переговори, то маємо памʼятати, що віртуальна і, як на мене, майже нереальна в середньостроковій перспективі Третя світова стає реальною частиною майбутніх домовленостей (або недомовленостей) щодо України.

Два російські суховантажі, які мали вивозити обладнання з Сирії, зламалися десь у Середземному морі, а один із них затонув. І тепер росіяни терміново шукають їм заміну.

Звичайно, нам приємно цим зловтішатися, але є ще один важливий аспект: цей дрібний по своїй суті інцидент є таким собі лакмусовим папірцем готовності Росії до Третьої світової, якою нас лякають зусібіч. Але ані зараз, ані через 5 років після перепочинку, ні Путін, ні той, хто прийде йому на зміну, не будуть готові воювати з НАТО.

Просто, щоб усі розуміли: Росія готувалася до сьогоднішніх бойових дій 14 років (із 2008-го, після війни в Грузії). Тому коли хтось каже, що перепочинок у 4-5 років поверне Росіі могутність — це міф. За нинішнього фінансового стану РФ, відсутності технологій і провалів у літако- та суднобудівництві Росія не може стати країною, яка буде драйвером Третьої світової. Єдине, що може робити Росія, — це гадити. Зрештою, це те, що вона досі відносно успішно робила.

Проте й тут не все так просто. Якщо зараз колективному Заходу вдасться зламати хребет Ірану (а він виявився значно слабшим, ніж це здавалося до 2022 року), у Росії залишиться лише один воєнний союзник — КНДР. Китай і надалі гратиме у свою гру, де війна та воєнні дії будуть залишатися останніми козирями, які краще не використовувати. Та й КНДР завжди грала в гру: дайте більше грошей.

Є ще один важливий аспект, який не враховується зараз: поки що наша війна для росіян — це все ще не екзистенційна війна, попри всі старання пропаганди. Ця війна, передусім, про гроші. Третя світова буде війною без грошей і за ідею. А для цього потрібно сильно змінити армію, яка звикла заробляти на війні.

Якщо коротко, ми маємо розуміти кілька важливих моментів:

1. Жодної Третьої світової в тому вигляді, як це було в 1914-му чи 1939-му, найближчим часом не буде. На нас, звичайно, чекає низка локальних воєн. Але вони були до цього, і будуть провадитися і після цього.
2. Всі ті, хто зараз "топить" за швидку Третю світову, діляться загалом на чотири категорії: ідіоти, ті, хто увірував, бо про це багато говорять, ті, хто ловить інформаційну хвилю, і в ній чи то самі себе лякають, чи то хайпують, і ті, хто хоче з цього отримати політичний зиск. На жаль, ми перебуваємо в епіцентрі всієї цієї історії, тож, на жаль, коли говоримо про майбутні переговори, то маємо памʼятати, що віртуальна і, як на мене, майже нереальна в середньостроковій перспективі Третя світова стає реальною частиною майбутніх домовленостей (або недомовленостей) щодо України.
3. Наша головна проблема в тому, що зараз у Путіна (ширше — в російських еліт і великої частини росіян) виникла патологічна зацикленість на Україні як головному компенсаторі їхнього воєнного приниження. Останні 400 років єдиним предметом для гордості росіянина була армія. Так от, нинішня війна показує всю слабкість цієї самої армії. І росіянам потрібна хоч якась гіперкомпенсація. А тут ми виходимо за межі суто воєнних дій та маємо справу з пропагандою.
4. Саме тому, окрім військового аспекту, який є домінантним, нам зараз вкрай важливо звернути увагу на інформаційну частину війни, причому як всередині країни, так і на території ворога. На жаль, американці (Захід) принципово самоусунулися від інформаційної боротьби на території РФ. Їхня ставка на хороших росіян остаточно провалилася в середині цього року. Річ у тому, що в цей час відбулися дві важливі події: з одного боку росіяни прискорили "самовикриття" своїх консерв, які почали просувати головний наратив, який де-факто дублював американський, "Путін буде ще дуже довго і щось змінювати можна буде тільки після смерті Путіна". Тут драйвером процесу виступила, між іншим, Латиніна. А для всіх українських любителів Швеця, нагадаю, що він є одним з головних її гостей. З іншої сторони, в цей же період хороші росіяни остаточно впевнилися, що на горбі ЗСУ вони не увійдуть у Кремль. А тому почали міняти свою риторику в бік все того ж "змінити щось можна тільки після Путіна".
5. Так от, повертаючись до інформаційної війни, варто звернути увагу на один важливий аспект: сучасні війни не виграють без інформаційного складника. І передусім, на території ворога.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело