Винищувач F-4 Phantom: чому він увійшов в історію і досі перебуває на озброєнні

F-4 Phantom встановив 16 світових рекордів швидкості і висоти в період з 1959-го до 1962 року; 5 із них протрималися до появи 1975 року F-15 Eagle — ще одного творіння компанії McDonnell Douglas.

Фокус переклав статтю колишнього офіцера ВПС Крістіана Д. Орра про винищувач-перехоплювач McDonnell Douglas F-4 Phantom.

"Що ж, я син Ангелів Сатани / І я літаю на F-4D / Від залізничного моста в Ханої до демілітаризованої зони / Я з хлопців старого Гута Гібсона, і я злісний, як чорт / Я син Ангелів Сатани, і я літаю на F-4D", — Дік Джонас, підполковник ВПС США, колишній льотчик F-4 Phantom II часів В'єтнамської війни, який став професійним співаком.

Навіть якби McDonnell Douglas F-4 Phantom не був увічнений у піснях свого льотчика, він все одно увійшов би в історію як найкращий і найвідоміший реактивний винищувач третього покоління.

(Примітка: Компанія McDonnell Douglas об'єдналася з Boeing у 1997 році. На відміну, скажімо, від злиття Lockheed з Martin Marietta в 1995 році або злиття Northrop і Grumman в 1994 році в Northrop Grumman, було збережено тільки назву однієї з компаній-попередниць, тобто Boeing).

Історія і технічні характеристики F-4E

F-4 Phantom здійснив свій перший політ 27 травня 1958 року й офіційно надійшов на озброєння ВМС США 1961 року, а незабаром після цього його взяли до своїх лав ВПС і Корпус морської піхоти.

За номенклатурою Phantom II став свого роду продовженням недовговічного FH Phantom 1940-х років, який за своє коротке життя увійшов в історію як перший американський реактивний літак, що злетів з авіаносця і сів на нього. Згодом F-4E став першим американським реактивним винищувачем, що надійшов на озброєння як ВМС США, так і Корпусу морської піхоти.

F-4E був останнім варіантом легендарного "Фантома", який випускали з 1965-го до 1973 року. F-4E має такі технічні характеристики і параметри:

• Довжина фюзеляжу: 19,2 м.
• Розмах крил: 11,7 м.
• Висота: 5 м.
• Максимальна злітна маса: 28,030 тонни.
• Максимальна швидкість польоту: 2,23 Маха (1 280 вузлів; 2 370 км/год).
• Робоча стеля: 18,000 м.
• Бойова дальність: 680 км.
• Озброєння: 20-мм (0,787 дюймова) гармата M61A1 Vulcan, встановлена всередині під носом, 640 снарядів; до 8,480 т боєприпасів на 9 зовнішніх підвісах; 4 ракети "повітря-повітря" AIM-9 Sidewinder (американські версії) або Python-3 (ізраїльська версія Kurnass) на крилових підвісах.

Щодо співвідношення швидкості та ваги Phantom II льотчик-ветеран В'єтнаму Дік Андерегг жартував, що цей величезний демон-переросток "доводить, якщо надати достатньо тяги цеглі, можна змусити її літати" (це зауваження повторив Дік Джонас у своїй книзі RBAAB: The Red-Blooded All-American Boy). У період з 1959-го до 1962 р. на літаку було встановлено 16 світових рекордів швидкості та висоти; 5 із цих рекордів протрималися до появи 1975 року F-15 Eagle — ще одного творіння компанії McDonnell Douglas.

Історія експлуатації (коротко)

Phantom II вірою і правдою служив ВПС, ВМС і морській піхоті США, починаючи з війни у В'єтнамі в середині 1960-х і на початку 1970-х років і закінчуючи війною в Перській затоці 1991 року, відомої як операція "Буря в пустелі" (проте варіант F-4G Wild Weasel V став лебединою піснею цього бойового птаха в повітряних боях (навмисний поганий каламбур).

Зокрема під час війни у В'єтнамі, спочатку поступаючись північно-в'єтнамським МіГ-17 і МіГ-21 (завдяки недолугим правилам застосування озброєння, нав'язаним президентом Ліндоном Б. Джонсоном і міністром оборони Робертом С. Макнамарою), F-4 USAF MiG Combined Air Patrol (MiGCAP) завершили місії з набагато кращим коефіцієнтом ураження 5,5:1, а їхні колеги з ВМС США — з іще неймовірнішим показником 6,4:1.

Цей поважний винищувач-бомбардувальник також брав участь у повітряних боях з ВПС Ізраїлю під час численних арабсько-ізраїльських конфліктів, включно з Війною на виснаження (липень 1967 року — 7 серпня 1970 року) і Війною Судного дня 1973 року, після чого його було остаточно знято з озброєння ВПС Ізраїлю 2004 року. Перейменовані в Kurnass ("Кувалда"), "Фантоми" ВПС Ізраїлю в підсумку збили, умовно, 116 з половиною ворожих літаків.

Де вони зараз?

На сьогодні лише три країни використовують "Фантоми": члени НАТО та, відповідно, американські союзники Греція і Туреччина (хоча статус Туреччини як союзника США зараз у кращому разі номінований)... і, за іронією долі, Іран, один із заклятих ворогів США та Ізраїлю, який називає Америку й Ізраїль "Великим Сатаною" і "Малим Сатаною" відповідно. (Я збирався додати в цей список Південну Корею, але за подальшого розгляду з'ясувалося, що ВПС Республіки Корея зняли з озброєння свої "Фантоми" в червні цього року).

Згідно з Всесвітнім довідником сучасних військових літаків, ВПС Греції, ВПС Туреччини і ВПС Ісламської Республіки Іран (IRIAF) мають загалом 33, 48 і 63 "Фантоми" відповідно. Усі три країни оперують всепогодним тактичним розвідувальним варіантом RF-4E, а іранські ВПС також мають на озброєнні кілька F-4D і F-4E.

У випадку з іранцями ці літаки залишилися з тих щасливих часів, коли Іран ще перебував під владою Мохаммеда Реза-шаха, переконаного союзника Штатів та Ізраїлю. Іран продовжує літати на Phantom через те, що міжнародні санкції зробили пошук сучасніших бойових машин на заміну досить складним. Іранські ВПС продовжують із розумною обережністю використовувати F-4E у бойових діях; за даними BBC News, іранці застосовували ці літаки в боях ще 2014 року, завдаючи ударів по терористичному угрупованню "Ісламська держава".

Про автора

Крістіан Д. Орр — колишній офіцер ВПС, співробітник федеральних правоохоронних органів і приватний військовий підрядник (працював в Іраку, Об'єднаних Арабських Еміратах, Косові, Японії, Німеччині та Пентагоні). Кріс здобув ступінь бакалавра в галузі міжнародних відносин в Університеті Південної Каліфорнії (USC) і ступінь магістра в галузі розвідки (з ухилом у вивчення тероризму) в Американському військовому університеті (AMU). Він також публікувався в журналах The Daily Torch і The Journal of Intelligence and Cyber Security.