Схематоз державного рівня. “Селидіввугілля” перед окупацією закупляло спецобладнання у манікюрниці та лешмейкерки

30 жовтня 2024 року російські загарбники захопили Селидове, що на Донеччині. Під окупацією опинилося і вугледобувне державне підприємство “Селидіввугілля”. І хоча останні десять років це ДП було збиткове, щороку воно укладало договори на кілька сотень мільйонів гривень. Пару останніх років кошти підприємства освоювали дві підприємиці. Редакція розслідувань Суспільного з’ясувала, що вони — подруги, зареєструвались ФОПами у 2023 році, а після окупації Селидового синхронно закрили діяльність. Самі ж у час, коли начебто постачали “Селидіввугіллю” товари, працювали у столичних кабінетах краси.

Скільки і на чому заробляли манікюрниця та лешмейкерка та хто, ймовірно, за ними стоїть, розповідають журналісти Суспільного.

“Готувались” до окупації з весни

Державне підприємство “Селидіввугілля“, згідно з даними аналітичної системи YouControl, має у структурі чотири шахти: “Курахівську” у селі Гірник, “Новогродівську” у Селидовому, “Україну” у місті Українськ та “Котляревську” у місті Новогродівка. Усі вони у жовтні 2024 року опинилися під окупацією.

Ексгендиректора підприємства Сергія Кобиляцького з серпня 2024-го разом із заступником міністра енергетики Олександром Хейлом підозрюють у вимаганні та отриманні 300 тисяч доларів США (трьох частин від загальної суми хабаря у пів мільйона доларів, який був розділений на пʼять траншів) за те, щоб передати обладнання з шахт ДП “Селидіввугілля” до ДП “Волиньвугілля”.

Передати обладнання планували через загрозу окупації. І, як пише “Радіо Свобода”, ще навесні представники вугледобувної галузі звернулися до Олександра Хейла за дозволом на таку передачу.

Що закуповувало підприємство

Попри наближення фронту та загрозу окупації, ДП “Селидіввугілля” проводило закупівлі. За вісім місяців 2024-го воно уклало договорів на 214 мільйонів гривень. Останній з них, за даними модулю аналітики “Прозоро”, датований 16 серпня.

У 2023-му підприємство законтрактувало товарів, послуг та робіт на 615 мільйонів гривень. Це удвічі більше ніж у перший рік повномасштабного вторгнення.

Переважну частину коштів витрачали на закупівлю електроенергії. Решта йшла на обладнання, техніку, запчастини, ремонт техніки чи обладнання, а також на деревину, пальне, мастила та вугілля.

Частково підприємство проводило торги, частково підписувало прямі договори з постачальниками.

Увагу привернула співпраця ДП з двома підприємицями, які зареєстрували свою діяльність вже під час повномасштабного вторгнення. Підприємство підписало договорів на 12,5 мільйонів гривень з двадцятирічними подругами: Аліною Смьордовою і Валерією Жирковою.

На відео підприємиці, які укладали угоди з ДП “Селидіввугілля”

Рудничі стійки від Валерії

Валерія Жиркова 2004 року народження. Зареєструвалась підприємицею у рідному їй Запоріжжі 25 липня 2023-го. Основна діяльність — неспеціалізована оптова торгівля.

Першу угоду, яка зафіксована системою електронних закупівель, Валерія підписала у серпні 2023 року з ДП “Мирноградвугілля”. Але її розірвали. Підприємиця повинна була за 70 тисяч гривень продати торцеве ущільнення.

З ДП “Селидіввугілля” дівчина уклала договір на 85 тисяч гривень без конкурсу у вересні 2023-го — на постачання десяти гідророзподільників.

Основний заробіток Жиркової від угод з “Селидіввугіллям” — продаж рудничних стійок хвойних порід, які використовують для укріплення гірничих виробок. Загальна сума таких контрактів — 4 мільйони 800 тисяч, з яких 2 мільйони 600 тисяч гривень — за договори у 2024 році.

За номером телефону Жиркової ми знайшли її сторінку в інстаграмі, а також кілька оголошень у телеграм-каналі про пошук моделей для манікюру. Згідно з опублікованими фото та відео, Жиркова є майстринею манікюру та веде сторінку в інстаграмі “Le.nails.kyiv”. Її кабінет — поблизу метро “Контрактова площа”.

З соцмереж Валерії журналісти також дізналися про її дружбу з Аліною Смьордовою: разом вони відпочивають після роботи, їздили до Одеси, Буковелю. Дівчата часто коментують особисті фото одна одної в інстаграмі.

Аліна постачала спецобладнання

Аліна Смьордова 2003 року народження. З документів, які вона подавала на тендери, відомо, що вона родом з Бахмута Донецької області. Реєструвала підприємництво вже у Софіївській Борщагівці, що під Києвом, — за адресою квартири мами, Наталії Смьордової.

За номером телефону, який Аліна вказувала у договорах з ДП, ми знайшли кілька її оголошень про пошук моделей для нарощування вій. Так само вийшли й на інстаграм-сторінку з результатами її робіт — “Al.lash_kyiv”. Щоправда, останній пост на сторінці був 28 березня 2023 року. У травні 2024-го Аліна шукала працівників у літнє кафе на Гідропарку у Києві.

Зареєструвалась підприємицею Аліна Смьордова 31 жовтня 2023-го. Вид діяльності — оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Вже 3 листопада взяла участь у торгах “Селидіввугілля” з продажу двох видів роликоопор на 1 мільйон 870 тисяч гривень. Попри те, що на торгах було дві дешевші пропозиції, дівчина перемогла — конкуренти не подали всі документи.

У 2023 році в Аліни була ще одна угода з ДП на 99 тисяч грн про постачання рукавів високого тиску та муфт, а також окремий договір із шахтою “Україна” на 55 тисяч грн.

А у 2024 році через торги чи прямі договори ДП “Селидіввугілля” підписало з нею договорів на 3 мільйони 800 тисяч гривень: на роликоопори, рукави та фітинги, гідромотори та насоси.

Коментувати не захотіли: ні дівчата, ні посадовці

Щоб переконатися, що Валерія та Аліна досі працюють в індустрії краси, ми намагалися записатися до них на манікюр та нарощування вій через сторінки в інстаграмі. Відписали нам лише зі сторінки Валерії “Le.nails.kyiv”. Повідомлення до Аліни залишились без відповіді.

Ми зателефонували до дівчат. Обидві підняли слухавку та відгукнулись за своїми іменами, але коли почули, що телефонує журналістка Суспільного із запитаннями про договори із ДП “Селидіввугілля”, кинули слухавки. Більше вони не відповідали.

Дізнатися, чи всі угоди, укладені з дівчатами, були оплачені, ми намагалися у чинного керівника ДП “Селидіввугілля” Андрія Ігнатьєва. Проте він відмовився відповідати. Сказав з такими запитаннями звертатися до “Міністерства вугільної промисловості”, ймовірно, маючи на увазі Міненергетики України.

Із запитами про роботу шахт та про договори “Селидіввугілля” ми звернулися до Донецької ОВА та Міністерства енергетики. З ОВА відповіли, що не володіють запитуваною інформацією. А міністерство давати дані відмовилося, посилаючись на те, що це інформація з обмеженим доступом, оскільки енергетичний сектор є однією з головних цілей військової агресії РФ проти України.

Зв’язки дівчат з донецько-київським бізнесменом

Для підтвердження досвіду, потрібного для підписання угод з ДП, Аліна Смьордова та Валерія Жиркова подавали договори з фірмами “Гоулден Лайф” та “Робер”.

За даними аналітичної системи YouControl, Аліна Смьордова з квітня 2023 року записана директоркою “Гоулден Лайф”. Товариство зареєстровано у Дніпрі з 2019 року, торгує машинами й устаткованням для добувної промисловості і будівництва. Підприємство теж було постачальником ДП “Селидіввугілля” і має з ним договорів на 5 з половиною мільйонів гривень.

Власником “Гоулден Лайф” та “Робер” є 49-річний Дмитро Агеєв

Дмитро Агеєв з 27 травня 2020 року зареєстрований підприємцем у Києві, основний вид діяльності — оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Як ФОП він і сам продавав деревину та спецобладнання для “Селидіввугілля” — приблизно з 2021 року. Загальна сума угод — майже 15 мільйонів гривень.

Публічної інформації про Дмитра до 2021 року небагато: родом — з Донецька, у різні періоди був співзасновником, співвласником або директором вугледобувних чи торгівельних товариств з реєстрацією у Донецьку (“ВКФ “Максі-Мет”, “Доссан”, “Хард Коал”, “Гарант”), Маріуполі (“Північне”), Києві (“Робер”) та Дніпрі (“Гоулден Лайф”).

Донецькі фірми “ВКФ “Максі-Мет”, “Північне” та “Доссан” у період з 2009 по 2014 роки були перереєстровані на інших власників. Фінансові звіти цих компаній відсутні у системі YouControl з 2016 року. Ймовірно, вони не діють або перейшли під контроль Росії.

Маріупольське товариство “Хард Коал” сьогодні залишається у співвласності Дмитра Агеєва. Звіти від дати заснування відсутні.

Товариства “Робер” та “Гоулден Лайф” Агеєва фігурують у кримінальних провадженнях. Перше — серед компаній, які, за версією слідства, оформлені на підставних осіб та створені для того, щоб незаконно виводити гроші та сприяти ухиленню від сплати податків. Друге фігурує у справі про розкрадання коштів. За версією слідства, посадові особи ДП “Добропіллявугілля-видобуток” у змові з представниками ТОВ “Гоулден Лайф” та інших фірм укладали угоди на придбання обладнання та робіт за завищеними цінами.

У квітні 2022 року Дмитро Агеєв заснував благодійну організацію “БФ “Вартові безпеки”: спочатку реєстрація була в Запоріжжі, а з вересня 2024 року фонд “переїхав” до столиці.

З 10 січня 2022-го Агеєв також виконує обов’язки директора державного підприємства “Запорізький експертно-технічний центр Держпраці”. Це ДП зараз ліквідовують, а його майновий комплекс продали на аукціоні у 2023 році за 13 мільйонів гривень.

Основний вид діяльності цього підприємства — технічні випробування та дослідження. Цікаво, що 11 місяців тому на 20-річну Аліну Смьордову записали фірму у Києві з таким самим видом діяльності — “ЦЕБРО“.

Головною бухгалтеркою в ДП “Запорізький ЕТЦ Держпраці” вказана Ольга Сухенко. Її чоловік, Ігор Сухенко, теж раніше там працював. А з 2023 року почав продавати обладнання і деревину державним вугледобувним підприємствам: “Селидіввугіллю”, “Мирноградвугіллю” та “Добропіллю-видобутку”. За півтора року чоловік законтрактував 18 з половиною мільйонів гривень.

Ми зателефонували до Ігоря Сухенка за номером, що вказаний у контрактах, але коли він почув, що дзвінок стосується договорів із “Селидіввугілля”, відповів так: “Мені зараз не дуже зручно розмовляти. Мені нічого вам сказати”, — і вибив.

“Вугілля залишилось на окупованій території” — Агеєв

Дмитро Агеєв на наші запитання відповів. Розповів, що вугледобувні підприємства боргують і йому, і його фірмам, але суму боргу, сказав, не пам’ятає. Уточнив, що така заборгованість є “перед всіма”.

За словами Агеєва, продавати спецобладнання та деревину для вугледобувних підприємств він почав, бо раніше сам працював на шахтах: “Я у держави допомогу не просив, намагався займатися тим, що знаю і що вмію”.

На запитання, чи Аліна Смьордова і Валерія Жиркова працюють на нього, відповів: “Ні. Ну, Аліна Смьордова — директорка на підприємстві. А Жиркова — я не знаю, хто це. Знаєте, я не слідкую за людьми: де, чим вони займаються. Якщо вони можуть десь щось заробити, — молодці. Хай собі працюють”.

Знайомство з Ігорем Сухенком Агеєв теж заперечив.

Ми запитали у Дмитра Агеєва, чи доцільно, на його думку, було укладати договори на постачання деревини та спецобладнання для шахт, які принаймні з весни 2024 року були під загрозою окупації.

“Це вже не до мене запитання, — відповів Агеєв. — Я по-іншому скажу: я так розумію, що брали ліс для кріплення в шахту для добування. Його ніхто не набирав наперед. Думаю, його брали для того, щоб кріпити в момент добування. Я не пам’ятаю, щоб брали ліс, коли вже дуже близько підходили (російські війська — ред). А обладнання беруть завжди мінімально — для того, щоб шахта жила, хоч якось була на плаву”.

За словами Агеєва, шахти у 2023 та 2024 роках працювали.

“Знаю, що вугілля не вивезли. Воно залишилось на окупованій території. От чому керівництво цим не займалось — керівництво шахти й так далі наверх — цього я не знаю. А борги можна було б закрити за рахунок продажу вугілля”, — додав Агеєв.

Дмитро Агеєв також розповів, що вже звільнений з ДП “Запорізький ЕТЦ Держпраці”, як і всі інші працівники. Стверджує, що переїхав до Києва у 2014 році.

Статки Агеєва та рідних

За декларацією Дмитра Агеєва, він особисто зараз має лише земельну ділянку на Донеччині. Але його дружина Юлія та донька Марія на двох мають чотири квартири у столиці: на вулицях Левка Лук’яненка, Івасюка та дві квартири у ЖК “Французький квартал-2”, що поряд зі станцією метро “Либідська”.

Крім того, Дмитро Агеєв вказав у декларації квартиру та житловий будинок з ділянкою дружини у Донецьку.

У 2018 році у його дружини та доньки з’явились нові автівки: “Land Rover” 2017 року та “Mazda 3” 2018 року випуску.

Коли Агеєв подавав декларацію кандидата на посаду директора ДП “Запорізький ЕТЦ Держпраці” за 2020 рік, його доходи були невисокими: заробітна плата в ТОВ “Едстар” 56 тисяч гривень і 34 тисячі гривень доходу підприємця.

Але з 2022-го, коли вже став керувати у ДП, його підприємницький дохід суттєво виріс — до понад 200 тисяч гривень на місяць. Лише у лютому 2024 року “Селидіввугілля” заплатило йому 675 тисяч гривень.

Доходів дружини та доньки від підприємницької діяльності Агеєв не зазначав, хоча обидві зареєстровані ФОПами. Зараз, за словами Агеєва, вони проживають за кордоном. Він залишається в Україні.

У коментарі Суспільному Агеєв стверджував, що на майно у столиці родина заробила за роки праці, а також завдяки продажу нерухомості, що була у Донецьку.

Автор: Мирослава Примак

Джерело: СУСПІЛЬНЕ