Ідентичність крізь музику: хор, що відкрив британцям справжню Україну

Хор Songs for Ukraine, заснований Королівським балетом і оперою кілька років тому після початку повномасштабного вторгнення, влаштував нещодавно серію різдвяних концертів у знакових історичних місцях Лондона. Зокрема у St Paul’s Church Covent Garden, Farm Street Church і на Трафальгарській площі. Його різдвяна програма була наповнена давніми дохристиянськими українськими колядками та щедрівками, синтезом українського фольклору та ренесансної музики, а також поєднанням колядок із улюбленою класикою, як-от уCarol of the Bells, відомому «Щедрику» Леонтовича.

За два роки існування колектив Songs for Ukraine став важливим символом промоції української культури, зокрема пісні та музики, у Великій Британії. Усі кошти від продажу квитків на останні концерти зібрали на підтримку Hospitallers Ukraine Aid, які допомагають рятувати життя на передовій.

До Songs for Ukraine входять як професійні співаки, так і новачки в класичній музиці. Його учасники — українські біженці, які змушені були залишити свою країну або втратили домівки через війну. До популярного хору приєдналися представники української діаспори, зокрема Орися Марцюк. Її родина входила до близького оточення Степана Бандери.

Ініціативу заснування хору підтримав Королівський оперний театр (Royal Opera House). Спершу планували набрати до 50 учасників, проте організатори отримали понад 200 заявок. Вже з них остаточно відібрали 130 осіб.

За весь час свого існування колектив виступав на крутих локаціях у Британії, зокрема в соборі Святого Павла (St. Paul’s Cathedral) під час святкування 200-річчя Дев’ятої симфонії Бетховена, давав концерти в Королівській опері, лондонському «Палладіумі» та ще багато де.

Songs for Ukraine об’єднали голоси, емоції та силу, щоб реанімувати свої серця через мистецтво, а також підтримати свою країну в найскладніші часи та показати Британії скарби української культури. За кожним голосом стоїть особиста історія, сповнена викликів, але також надії та незламності.

Голоси, що розповідають про Україну

Дарія Москалюк: із Донецька — на велику сцену

Дарія Москалюк — головна солістка хору, яка завжди знала, що музика стане її життям. Але ніхто не міг передбачити, які випробування їй доведеться подолати.

«Я народилася в Донецьку. До 17 років жила там, мріяла про сцену. Але 2014-го все змінилося — окупація змусила мене залишити рідне місто. Я перевелася до Чернівців, потім вступила до Одеської консерваторії. А наприкінці січня 2022-го вирушила в тур Великою Британією з оперою. Тоді я ще не знала, що більше ніколи не повернуся додому», — ділиться Дарія.

«Кожен виступ для мене — це можливість бути разом із моєю країною, навіть на відстані. Через музику я борюся», — зізнається солістка.

Наталя Русинко: спів на тлі війни

«Мій чоловік зараз на фронті. Коли я співаю, то думаю про нього, про всіх, хто зараз захищає нашу землю. Це моя молитва й моя підтримка для нього», — каже Наталя.

Для неї хор став способом пережити біль втрат і розлуки, знайти підтримку серед своїх і донести світові правду про війну.

Інна Жданова: сила бути корисною

Інна Жданова долучилася до хору, аби знайти спосіб підтримувати Україну навіть далеко від дому.

«Я з Марганця. Моє місто щодня під обстрілами. Я втратила бізнес, залишила дім, сина, кота. Але тут, у Великій Британії, я знайшла людей, які допомагають мені не опускати рук. Хор став місцем, де я змогла бути корисною для своєї країни», — розповідає Інна.

Світлана Михайлова: через мистецтво до зцілення

Світлана Михайлова з Херсона — талановита художниця, яка через творчість розповідає світові про Україну. З 2014 року вона створює виставки, які висвітлюють руйнівні наслідки російської пропаганди. Через мистецтво своїми роботами Світлана попереджає, якщо світ не підтримає Україну, то війна пошириться всюди. Її батьки перебувають в окупації, брат захищає Україну.

«Спочатку співала в трьох хорах, але залишилася у Songs for Ukraine. Тут я знайшла не лише творчу родину, а й місце, де я кайфую, відволікаюся від болю війни, переживання за своїх близьких та рідних, які залишились на окупованих територіях», — ділиться жінка.

Ярослава Матвєєнко: здійснена мрія

Для Ярослави Матвєєнко хор Songs for Ukraine став реалізацією дитячої мрії.

«Я завжди любила співати, але в мене ніхто не вірив. Казали: нема ні слуху, ні голосу. Але я знала, що музика — це те, що робить мене щасливою. Коли потрапила до цього хору, то нарешті зрозуміла: мої голос і любов до музики — потрібні», — розповідає Ярослава.

Щотижня вона долає довгий шлях із Західного Сассексу до Лондона, щоб бути на репетиціях. Ярослава не знає нотної грамоти, та це не заважає їй вивчати найскладніші хорові партії.

Світлана Опанасенко: хор як віддушина

Світлана Опанасенко з Києва — одна з учасниць хору Songs for Ukraine, яка відкрила для себе музику як спосіб знайти спокій серед життєвих викликів.

«Хор для мене — це місце, де можна забути про все: новини, тривоги, щоденні труднощі. Дві години репетицій — і ти в іншій реальності, серед людей, які розуміють тебе. Тут неважливо, професіонал ти чи ні, головне — бути частиною цієї величезної громади», — розповідає Світлана.

Диригент Богдан Паращак зазначає, що хор став своєрідною терапією для учасників, які пережили багато втрат і болю. Багатьом хористам він разом із дружиною допоміг навчитися співати, що стало важливим способом емоційного відновлення для українців, які потребували відволікання від важких реалій. Усі учасники хору з величезною вдячністю ставляться до пана Богдана, який установив високу планку з огляду на досвід Королівської опери, готуючи твори для концерту для непрофесійних співаків. Він створює концертний репертуар, працюючи з різними аранжуваннями творів Стеценка, Леонтовича, а також спілкується з іншими хорами та домовляється про нотні партитури.

Місія культурної дипломатії: українська музика як інструмент впливу

Songs for Ukraine — це більше, ніж хор. Це унікальний проєкт, який об’єднує українську громаду та виконує важливу місію культурної дипломатії у Великій Британії. Заснований після початку повномасштабного вторгнення, хор став символом української ідентичності та сили. Через музику, яка поєднує глибокі фольклорні традиції, класичну спадщину та ренесансні впливи, колектив нагадує світові, що Україна — це більше, ніж війна.

«Ми хочемо, щоб світ бачив нашу глибину й ідентичність. Кожна наша пісня — це не лише музика, а й історія про народ, який бореться за право бути собою», — підкреслює Ігор Бартків, проджект-менеджер Лондонської торгово-економічної палати з підтримки українських проєктів та учасник хору.

Наталія Приходько

За словами Бартківа, хор прагне презентувати українську культуру на високому рівні, адже це не просто «шароварщина». Наприклад, різдвяна програма, виконана в Covent Garden Church, включає автентичні українські пісні XVIII–XIX століть в аранжуванні, натхненному італійським Ренесансом. «Ми хочемо, аби британці сприймали нашу музику як мистецтво, а не щось екзотичне. До того ж ці твори часто маловідомі навіть українцям — ми самі їх відкриваємо й вивчаємо», — додає він.

Координаторка хору Ольга Петрик зазначає, що Songs for Ukraine став своєрідним брендом, який демонструє унікальність української музики. «Наша музика разюче відрізняється від російської. Ми показуємо світу нашу культуру, яка є красивою, самобутньою й глибокою», — наголошує вона.

Катерина Кузнєцова, співорганізаторка хору, розповідає, що їхня мета — не лише популяризувати українську музику, а й донести її цінність на високому професійному рівні. «Ми працюємо над тим, щоб українську культуру знали і шанували. Наші концерти допомагають британцям відкрити для себе українську історію, традиції та надбання. Ми створюємо свій контент, який показує справжню Україну», — каже вона.

Під час останніх концертів хор збирав кошти для організації Hospitallers Ukraine Aid, яка підтримує медиків на передовій. У планах колективу — продовжувати роботу як незалежний проєкт, проводити концерти в знакових місцях і розширювати програму, додаючи сучасні та класичні твори.