Літак, збитий над Середньовіччям. Чому путінський режим мовчав три дні?

25 грудня 2024 року поруч із містом Актау сталася авіакатастрофа, внаслідок якої загинули 38 осіб. Зараз Путін фактично визнав відповідальність Росії за катастрофу лайнера, вибачившись перед президентом Азербайджану, але так і не назвав реальної причини того, що сталося. Розбираємося, що спільного у цієї трагедії з аналогічними інцидентами і чому російська влада мовчала про катастрофу кілька днів

Уже майже з повною упевненістю можна говорити – літак, що виконував рейс 8243 Баку-Грозний, був збитий російською ракетою. Занадто багато свідчень і фактів говорять про це. Та й глухе мовчання російської влади і пропаганди теж не залишає сумнівів – у Москві чи то досі пишуть методичку, чи то вже написали, і в ній сказано: “Зробіть вигляд, що нічого не сталося. Принаймні потягніть час!”.

Нові подробиці катастрофи лайнера розкриваються кожні кілька годин. З’являються і відверті вкидання, які стрімко стають “загальним місцем”, а потім однаково впираються в думки про неоднозначність того, що трапилося, і формулу “ну, всієї правди ми не знаємо”. Але це не так. Уже на цьому етапі ми знаємо багато чого. Найближчими днями дізнаємося ще більше. Нас хочуть змусити сумніватися, оцінювати версії, вираховувати ймовірності. Що завгодно, аби не визнавати очевидного: люди в цьому літаку теж загинули через війну, розв’язану Володимиром Путіним. Давайте максимально докладно відновимо хронологію трагедії і назвемо винних.

• Первинні підсумки розслідування: пасажирський літак AZAL, який прямував за маршрутом Баку-Грозний, був збитий російською ППО

Ось факти. Рейс авіакомпанії Azerbaijan Airlines 25 грудня вилетів із Баку о 7:49 ранку за місцевим часом. Через півтори години літак мав сісти в Грозному. У цей момент місто було атаковано безпілотниками ЗСУ, датчики GPS глушилися, диспетчери не дозволили пілотам приземлитися. Борт переспрямували в Махачкалу, але там через наліт дронів було оголошено план “Ковер”. Екіпаж вирішує летіти в бік казахстанського міста Актау на іншому боці Каспійського моря.

Поки що не до кінця зрозуміло – де саме і в який момент літак був вражений. Судячи з усього, оператори російської ППО на території Чечні прийняли цивільний лайнер за безпілотник і випустили по ньому ракету. Вона вибухнула поруч і вразила обшивку і хвіст літака. Вражаюча здатність ЗРК представлена у вигляді невеликих металевих елементів. Під час підльоту до цілі ракета вибухає, а вражаючі елементи розлітаються вздовж поздовжньої осі, потрапляючи в борт, двигун і фюзеляж.

Таку саму картину ми бачили в трагедії малазійського боїнга 2014 року над Донбасом. Вражаючі елементи двотаври буквально покришили кабіну пілотів. У випадку з рейсом 8243 пілоти також стали втрачати керування, проте зуміли дотягнути до Актау. Але здійснити посадку їм все ж не вдалося. Зіткнувшись із землею на великій швидкості, літак загорівся. На перших кадрах, опублікованих з місця трагедії, видно, що борт майже некерований.

Те, що події розвивалися саме таким чином, – на той момент поки що лише версія події. Але з нею сходяться практично всі незалежні експерти, які аналізують катастрофу. На користь цієї версії говорять і інші відео. Наприклад, численні кадри обшивки літака, зроблені вже після катастрофи. На хвості та крилах лайнера видимі сліди типових отворів від вражаючих елементів.

Повторю знову: перед ракетами ППО не стоїть завдання безпосередньо підірвати щось – їхня мета якраз-таки нашпигувати об’єкт атаки такими дрібними деталями, зруйнувати його таким чином. Коли я побачив ці кадри, я був вражений. Я вже бачив таке, і я знаю, точно знаю, про що такі сліди говорять. Я ще повернуся до цього – ну а тим часом…

До вечора четверга агентство Reuters з посиланням на чиновників з Азербайджану підтвердило: літак був збитий російською системою ППО “Панцир-С”, а зв’язок лайнера був паралізований системами радіоелектронної боротьби на підльоті до Грозного. З тим, що це сліди роботи зенітно-ракетного комплексу згоджуються вже й російські Z-блогери. А не як зазвичай – усіма силами захищають офіційну версію. І це велика відмінність від того, що ми бачили у справі МН17, коли пропаганда співала в одну дуду.

Офіційна версія постійно змінюється. Спочатку російські джерела наполягали на тому, що диспетчери не дали сісти в Грозному і Махачкалі рейсу Azerbaijan Airlines через погодні умови – нібито був занадто сильний туман. Хоча те, що Чечню було атаковано безпілотниками, одразу ж підтвердив навіть племінник Рамзана Кадирова Хамзат Кадиров. У себе в інстаграмі він того ранку хизувався, як і Стрєлоков-Гіркін 10 років тому зі своїм “птахопадом”: “Все збито”. Мабуть, не розуміючи, що це суперечить початковим офіційним зведенням, згідно з якими і збивати-то було нічого.

Через дві доби Росавіація все ж таки визнала – у Грозному було оголошено план “Килим” через атаку дронів. Цю заяву відомство випустило одразу після того, як компанія Azerbaijan Airlines повідомила, що літак “зазнав зовнішнього фізичного і технічного втручання”. Подробиць – що ж за втручання це було – азербайджанський перевізник поки що не наводить.

Головна ж версія російських федеральних каналів на цю хвилину – літак зазнав аварії через зіткнення зі зграєю птахів. Вони, при цьому, обмовляються: слідство триває, будуть і нові деталі. Але підкреслюють – випадки авіакатастроф, що сталися через зіткнення з птахами, є. Як докази “Первый” і “Россия 1” наводять свідчення пасажирів, які розповідають чи то про один, чи то про кілька вибухів, які вони відчули в небі. Згадують і вибух кисневого балона на борту. Але як і те, й інше доводить версію з птахами – незрозуміло. Птахи, як відомо, не вибухають. А навіть у рідкісних випадках зіткнень із літаками не ранять пасажирів ось так.

Відомий парадокс – одного разу пропагандист сам починає вірити в те, що вигадує, – здається, тут не працює. Немає ефірів Соловйова, що викривають англосаксонських птахів, накачаних в українських біолабораторіях. Немає заяв депутата Гурульова, який відстежив траєкторію падіння літака і може тепер назвати точну кількість і породу цих птахів. Мовчать різноманітні телеграм-смітники, які зазвичай раді знайти очевидця події за 500 рублів. Не показує роздруківки із супутника і Михайло Леонтьєв. У Москві та Останкіно ніби зачаїлися. І хоча у федеральних сюжетах підкреслюють, що спецборт МНС в Актау відправили за вказівкою Володимира Путіна, сам він з моменту трагедії не сказав про те, що трапилося, ні слова. Навіть Дмитро Пєсков відмовляється від коментарів.

На борту були громадяни Росії, Азербайджану, Казахстану та Киргизстану. 38 людей загинули. Ще 29 постраждали. У трагедії та її розслідуванні задіяно занадто багато сторін, щоб можна було легко приховати реальні обставини;

Президент Азербайджану Ільхам Алієв дізнався про катастрофу Embraer, коли летів до Санкт-Петербурга на засідання Вищої євразійської економічної ради. Він розвернув літак просто над Підмосков’ям, повернувся в Баку, провів нараду і стримано заявив, що поки що робити висновки зарано.

Перша офіційна реакція з Баку прийшла вже наступного дня, 26 грудня. Депутат азербайджанського парламенту Расім Мусабеков сказав те, що до вечора четверга було очевидно: “Літак був збитий на території Росії, в небі над Грозним. І заперечувати це неможливо”. Мусабеков зажадав, щоб російська влада визнала це, винні були притягнуті до кримінальної відповідальності, а жертвам виплатили компенсації. А також додав: “Якщо не буде цього, то відносини, звичайно, перетечуть в іншу площину”.

Важлива тут і позиція Казахстану. Літак зазнав аварії на території республіки, і саме казахстанські слідчі органи займаються розслідуванням. І поки Казахстан не визначився, як лавірувати в цій непростій ситуації, віцепрем’єр республіки Канат Бозумбаєв закликає не вірити у швидкі та бездоказові теорії, на кшталт зіткнення зі зграєю птахів. Але й власну версію трагедії Астана поки що не називає:

“Журналістські здогадки і дослідження ґрунтуються на якихось джерелах урядів. Ми перебуваємо на контакті постійно з колегами з Азербайджану. Ніхто ніяких версій нам ще не сказав, офіційно ми ніякої версії ні від Росії, ні від Азербайджану не отримували”.

Про реальний стан речей можна судити і з того, що міжнародні авіакомпанії, які досі продовжували літати в Росію, зараз скасовують ці рейси. Ізраїльський перевізник El Al призупинив польоти в Росію. Казахстанська авіакомпанія Qazaq Air скасувала рейси за маршрутом Астана – Єкатеринбург на найближчий місяць. Azerbaijan Airlines з міркувань безпеки поки що взагалі не літатиме до Росії.

Одним словом, усім усе зрозуміло. Очевидно, реальність усвідомлюють і в Кремлі. І, судячи з усього, її доведеться визнати, виходу іншого просто немає. Путін тому й мовчить: спростовувати влучання ракети в літак із такою кількістю свідчень і доказів просто неможливо. А водночас – як про це повідомити?

Лайнер зазнав аварії через влучання ракети ППО. Системи ППО працювали в Чечні через наліт безпілотників. Дрони ЗСУ летять у бік Росії у відповідь на майже щоночі обстріли міст України. Вони тривають ось уже майже три роки, з того моменту, як Володимир Путін розв’язав війну;

Ну а Чечня – територія середньовіччя на карті Росії, де навіть те, що має підкорятися федеральній владі, – однаково за фактом підпорядковане Кадирову і “кадировцям”. І уявіть, під яким неймовірним тиском перебував той самий оператор ППО, який натиснув кнопку. Безпілотники останнім часом атакують Чечню, чеченський глава багровеє від гніву і сипле прокльонами, Кадировці в стресі. Усім треба бути залізобетонними, щоб у цій ситуації не припуститися помилки.

Цей нехитрий логічний ланцюжок приводить нас до досить простого висновку: у загибелі рейсу Баку – Грозний винні не тільки оператори ППО, не тільки їхнє командування, а й російське керівництво, яке довело країну до такого. Яке розв’язало війну, а потім підпустило до неї людину з печерною свідомістю, для якої смерть – це норма.

Тут неможливо не провести дві паралелі. Згадаймо рейс Шарм-ель-Шейх – Петербург, який зазнав аварії восени 2015 року внаслідок вибуху, влаштованого ІДІЛ. Терористи взяли на себе відповідальність за цей злочин буквально одразу, і навіть пояснили свої мотиви: помста за вступ Росії в Сирійську кампанію. Самій Росії знадобилося два тижні, щоб визнати, що це був теракт і що загибель людей – це наслідок політичних рішень Путіна. Два тижні Кремль чекав, поки спаде ажіотаж.

Ну і також як тут не згадати вже згаданий рейс МН17. 17 липня 2014 року в небі над Донецькою областю України було збито Boeing 777, що летів з Амстердама в Куала-Лумпур. До того моменту на сході України вже три місяці як велися бойові дії. Малазійський борт дотримувався всіх правил і летів на потрібній висоті, але був збитий із зенітно-ракетного комплексу “Бук”. Так звані “ополченці ДНР”, якими керував полковник ФСБ у відставці Ігор Гіркін, отримали цей “Бук” від російських військових, його доставили з Курська. Вони не збиралися збивати цивільний рейс, але прийняли його за ворожий військовий літак. Усі 298 осіб, які були на борту, загинули.

Я добре знаю, про що говорю, я сам займався розслідуванням цієї трагедії, коли працював у “Новой газете”. Багато доказів, здобутих нами, пізніше міжнародне слідство долучило до матеріалів справи. Мені і взагалі всім людям, які хотіли знати правду, майже від самого початку було зрозуміло, що сталося з малайзійським боїнгом насправді. Але тоді, у липні 2014, Путін майже одразу заявив: відповідальність лежить на Україні. Цитата: “Цієї трагедії не сталося б, якби на цій землі був мир”. Тут важко сперечатися – ось тільки миру на цій землі не було через нього, його геополітичні амбіції і російських військових на боці бойовиків..

Після катастрофи Boeing швидко стало зрозуміло – Росія заперечуватиме власну причетність до трагедії до останнього. Вона й досі це заперечує. Весь світ знає, що сталося насправді, міжнародна слідча група довела причетність Гіркіна і його підлеглих, а суд у Нідерландах заочно засудив їх до довічних термінів. Але в Росії полковник ФСБ сидить не за це.

Путінське формулювання “трагедії не сталося б, якби був мир” описує і причини катастрофи азербайджанського Embraer. Але є й інші міркування. 10 років тому Москва могла з успіхом сіяти брехню навколо трагедії МН17, оскільки, по-перше, повністю контролювала територію катастрофи, а по-друге, клінч із заходом навколо літака був вигідний Москві навіть ідеологічно. Але сьогодні все інакше. Робити покерфейс, як 10 років тому з малайзійським боїнгом, уже не виходить. З одного боку, складно ігнорувати незліченні свідчення і голоси власних Z-військкорів. З іншого – страшно псувати відносини Азербайджаном, за спиною якого стоїть Туреччина. Як то кажуть, нічого людського, тільки бізнес і real politic.

Джерело: prosleduet.media