Бізнес-клімат 2025-го. Чи звузиться прірва між законом і практикою?

Доля будь-якого омбудсмена, а тим більше бізнесового, — це жити і працювати з командою у прірві між правами, задекларованими в законах, і буденною адміністративною практикою. На берегах потоку скарг, який пливе на дні прірви, намагаємося рятувати підприємства-потопельників і домовитися з держорганами про стежки повороту з долини страждань на поле рівних можливостей. А ще й при тому — у вільні хвилини — пробувати лопатою системних рекомендацій закопати ту саму прірву.

Наскільки нам це вдавалося 2024 року?

По-перше, механізм адміністративного оскарження (наш основний інструмент) таки діє десь приблизно в двох третинах тих скарг, які ми беремо в роботу. Це значить, що комісії в самих держорганах, передусім у податковій і митниці, готові вислухати наші з підприємцями аргументи і переглянути або й скасувати помилкові рішення. Це може бути скасування корегування (тобто завищення) митної вартості партії товарів на кілька тисяч доларів, кровно важливих для малого підприємця-імпортера. Але може також бути і скасування податкових повідомлень-рішень на від’ємну вартість у майже 4 млрд грн (із прямим фінансовим ефектом понад 700 млн грн) на користь великого іноземного інвестора, що відновить його впевненість у надійність недавніх великих капіталовкладень у новий завод. А це означає, що серед держслужбовців не перевелися сміливці, які готові взяти на себе відповідальність за виправлення непропорційних чи необґрунтованих дій своїх колег.

По-друге, хоча повільно і зі скрипом, але втілюються в життя деякі наші системні рекомендації останніх двох років щодо вдосконалення системи адміністрування ПДВ і підходу до податкових перевірок. Стосовно ПДВ уже розширено перелік показників позитивної податкової історії та створено нову можливість оскаржувати рішення щодо ризиковості платника та відмов у врахуванні таблиць даних. Якщо говорити про перевірки, то найновіша презентація податкової про комплаєнс-ризики підтверджує наші висновки про те, що переважна більшість бізнесу добровільно сплачує податки і що контрольно-перевірочні заходи — це найдорожчі (як для бізнесу, так і для держави) заходи впливу, тому вони мають застосовуватися тільки у разі серйозніших порушень.

По-третє, вже колишній генеральний прокурор Андрій Костін створив разом із нами консультаційний майданчик із бізнесом, де було сказано багато правильних речей. Та й ми продовжували кропітку працю в рамках нашої Експертної групи з Офісом генпрокурора, розбираючи кейси невиправданого тиску на бізнес. На жаль, підвищена відкритість (включно із запуском дашборду кримінальних справ) ще не перемогла процесуальної інерції системи, в якій важко зупинити вже запущену, але явно недолугу і безперспективну справу. Навіть законодавчі ініціативи Ради підприємців при президентові України у питаннях процесуальних змін щодо бізнесу чомусь іще не потрапили до порядку денного.

Яким тоді я бачу 2025 рік?

Роком уваги до імплементації законів, а не просто констатації факту їхнього ухвалення чи цифрового відображення. Роком, протягом якого керівники різних вертикалей в Україні зрозуміють, що зможуть успішно пройти скринінг Єврокомісії лише в тому разі, якщо сприйматимуть презумпцію доброї волі стосовно власного бізнесу (і громадян узагалі) не як романтику з країни рожевих поні, а як цілком серйозне зобов’язання влади, яка поважає саму себе, свій народ і свої міжнародні зобов’язання.

На практиці це означає довести до успішного завершення вже проголосовані перезапуски Бюро економічної безпеки та Державної митної служби, а тоді взятися за Державну податкову службу. Призначити нового генерального прокурора, який поглибив би вже розпочатий діалог із бізнесом, але також енергійніше взявся за прокурорський нагляд з позицій здорового глузду у своїй праці з органами досудового розслідування.

Хоч би яким був сценарій воєнних дій, 2025-й також буде роком відновлення і відбудови — чи то поточної, чи то остаточної. Для цього Україна має скинути власні регуляторні кайдани, які наразі сковують будівельників та інших підприємців. Спроби накинути статичні статистичні показники на динамічні ринки праці та послуг приречені. Тут потрібні системні рішення вже на етапі початкових проєктів, щоб не наразитися на подальші незрозумілі контракти і аудити.

Протягом трьох років неймовірних випробувань здорова і переважна більшість українського бізнесу — від малого до великого, від локального до транснаціонального — показала себе стійким і надійним партнером держави. Рік 2025-й — найкраща нагода, щоб зробити ці відносини повністю взаємними. Час закопувати прірву — метр за метром, рішення за рішенням.