Пйотр Лукасєвіч: «Наша стратегічна мета — щоб Україна вийшла переможцем у цій війні»

2025-й може стати вельми успішним для нашої євроінтеграції. Звісно, якщо Україна скористається можливостями, які він відкриває. Зокрема головуванням у Раді ЄС двох дружніх до України країн — Польщі й Данії. З Варшави вже звучать пропозиції щодо прискорення вступу нашої країни до Євросоюзу. А Київ сподівається під час польського головування відкрити якнайбільше переговорних глав.

Але чи справді все так райдужно? Якою буде позиція самої Польщі, коли перемовини дійдуть, наприклад, до сфери сільського господарства? Чи вплине президентська кампанія в наших сусідів на позицію Варшави і щодо переговорів Україна—ЄС, і щодо підтримки України у війні проти агресора — Росії?

Про все це, й не тільки, ZN.UA поговорило з тимчасовим повіреним у справах Польщі в Україні Пйотром Лукасєвічем.

— Пане Лукасєвічу, нещодавно прем’єр Дональд Туск заявив, що Варшава братиме активну участь у будь-яких переговорах стосовно російсько-української війни під час польського головування в ЄС. Але якою буде мета цих переговорів? Для нас дуже важливо розуміти, як у Варшаві бачать закінчення цієї війни.

— Польща від самого початку й зараз повністю підтримує і далі підтримуватиме Україну в її прагненнях увійти до НАТО та Євросоюзу як вільна й незалежна держава.

Україна має залишатися в межах своїх кордонів, зафіксованих міжнародним правом, і, безумовно, вона має протистояти злочинній Росії, боротися в цій несправедливій війні й виграти її у справедливий спосіб. Хотів би наголосити: саме справедливий.

Це наша стратегічна мета — щоб Україна вийшла переможцем у цій війні.

— Зараз уже почали говорити про різні можливі переговорні формати. Нещодавно кандидат у канцлери Німеччини Фрідріх Мерц запропонував створити Контактну групу — з Німеччини, Франції, Польщі та Великої Британії — для вироблення спільної європейської позиції щодо завершення війни. Як ставиться Варшава до цієї пропозиції?

— Для нас ключовим є те, що Польща є державою середньої Європи й до цього регіону належить також і Україна. Ми не сприймаємо Україну просто як країну, на яку напали і яка бореться. Для нас це — частина Європи. Що означає спільну відповідальність. Звісно, Польща разом із європейськими партнерами прагнутиме владнати ситуацію, це наш стратегічний інтерес. Тому що війна в Україні — це війна в Європі, війна в цьому регіоні, де ми всі знаходимося.

Польща з 2022 року дуже активно включилася в допомогу Україні в межах наших двосторонніх відносин. Але крім того, Польща є частиною ЄС і створеного ланцюга допомоги, зокрема й від таких великих країн, які ви згадали, — Франції та Німеччини.

Контакти між Дональдом Туском і Володимиром Зеленським зараз дуже важливі. Пан Туск використовує їх і для того, щоби максимально залучити інші країни до допомоги Україні. Польща діє багатовекторно: ми співпрацюємо як із Україною окремо, так і з країнами ЄС. Ці зусилля прем’єра Туска дуже важливі, тому що він відіграє значущу роль у ЄС і до нього дослухаються. Важливо використовувати такі можливості, знання одне одного, спільні контакти для допомоги у спільній справі.

Польща є країною, що надавала й надає військову допомогу Україні. Але крім того, ми є сусідами і, безперечно, в нас мають бути добросусідські відносини. Адже безпека Польщі також залежить від безпеки України, бо ми поруч, в одному регіоні. Ми дуже пов’язані з Україною — це й економіка, й суспільне життя, й історія. У нас дуже багато різних векторів перетину.

— В деяких країнах навіть на високому офіційному рівні вже лунають заяви про те, що Україна має поступитися Росії частиною своїх територій задля припинення війни. Але саме Польща днями дуже здивувала. Соціологічне опитування показало: 55% поляків вважають, що війна має бути завершена, навіть якщо для цього Україні доведеться відмовитися від частини своєї території. З чим пов’язана така зміна суспільної думки? Чи може таке бачення стати офіційною позицією Варшави?

— Я як представник уряду, керівник диппредставництва і навіть як колишній солдат хотів би наголосити: ми категорично не погоджуємося з такою думкою. Тому що зараз, коли взагалі не йдеться про те, що з агресором можна про щось говорити, що він до чогось придатний, може щось зрозуміти і робить якісь кроки для наближення переговорів, у такій ситуації ставити якісь умови миру немає жодного сенсу.

І тому не варто дослухатися до голосів країн, які пропонують те, про що ви сказали. Адже вони думають про стратегію своєї країни, але не мають загального бачення. Те, що відбувається, я б назвав перевагою тактики над стратегією. Але ж ми знаємо, що тактика не може визначати стратегію. Все навпаки. І певні пересування на фронті не визначають загальної стратегії того, що відбувається.

Щодо згаданої соціології, то я не є експертом, аби давати оцінки таким опитуванням. Але подібні опитування не є глибокими дослідженнями, їх не можна сприймати як супернаукові. В розмовах із моїми керівниками, тобто міністрами, високими урядовцями, я відчуваю 100 відсотків підтримки України. Не 30, не 50, а абсолютно 100 відсотків підтримки України в її прагненнях.

Звісно, в країні, яка приймає біженців, може наставати певна втома, це нормально. В країнах, які приймали афганських, сирійських біженців, така втома теж наставала — це абсолютно природний процес. Водночас поляки допомагають українцям, допомагають Україні. Вони це роблять зі шляхетності, з людяності. Я дуже добре пам’ятаю, в мене ця картина досі перед очима, — як польські мами привозили дитячі візочки й передавали їх українським жінкам для їхніх дітей.

Так, певна втома є. Та водночас є розуміння, що Польща може бути наступною. Адже ми розташовані поруч і можемо стати наступним постраждалим від агресії.

— Підтримку Євросоюзом України у її боротьбі з російською агресією визначено як ключове завдання польського головування. Але воно збігається з початком президентства Трампа, який може зменшити допомогу США Україні й вимагає від Європи збільшення її відповідальності за те, що відбувається на європейському континенті.

Окрім пожвавлення європейської оборонної промисловості й нарощування постачання озброєнь Україні, які ще інструменти підтримки у військовій і невійськовій сфері може задіяти ЄС? Чи готує Польща якісь нові ініціативи?

— Ну, головування Польщі в Раді ЄС не надто впливає на американську стратегію.

А головним гаслом нашого президентства є безпека — безпека Європи, але й безпека України. Тому що це дві сторони однієї проблеми. Оскільки якщо безпечна Україна, то, відповідно, безпечна і Європа.

Звісно, Польща під час свого головування максимально намагатиметься прискорити процес входження України до Європейського Союзу, оскільки це відкриватиме для вашої країни нові можливості. Адже для того, щоби бути в більшій безпеці, Україна має стати однією з частин об’єднаної Європи.

Наше нинішнє головування дещо відрізняється від того, яке було десять років тому. Оскільки зараз країна, що очолює Раду ЄС, не впливає на рішення, але займається співорганізацією і сприяє розумінню тих процедур, які має пройти країна-кандидат. Бо кожна країна, що прагне до ЄС, безумовно, має пройти певні процедури й виконати певні вимоги, аби рухатися далі.

На що справді можна впливати під час головування, — то це на рівень розгляду питань, які турбують зараз Україну та, звісно, Польщу. Й це терміни проходження необхідних процедур. Нашим завданням зараз буде постійне нагадування про те, що це дуже важливо, що все це потрібно вирішити якомога швидше. Польща робитиме максимум можливого на цьому напрямку. І зробить усе можливе, щоби прискорити вступні процедури для України.

А ще хочу наголосити, що шість місяців головування Польщі переходять у шість місяців головування Данії, країни, яка має бачення, подібне до польського. Тому фактично 2025-й — це рік, протягом якого Україна матиме суттєву підтримку.

— Президент Зеленський днями заявив, що Україна розраховує відкрити щонайменше два з шести переговорних кластерів під час польського головування. Водночас віцепрем’єр Стефанішина, висловлюючи розуміння того, що цей процес буде непростим, згадала й «політичні процеси» в Польщі, де навесні вируватиме передвиборча кампанія. Наскільки це може вплинути на нашу євроінтеграцію? Чи варто очікувати від польських політичних сил якихось додаткових умов для відкриття для України 15 переговорних розділів у першому півріччі 2025 року, як цього прагне Київ?

— Гадаю, що тут особливо нічого не зміниться, оскільки, як ми знаємо, всі основні кандидати, які стартують у президентській кампанії, вважають, що Україна має бути частиною Європи. Тому я б не поєднував цього виборчого процесу з нашим головуванням і, власне, з позицією Польщі.

Ми ж бачили останнім часом, що в нашій країні вже змінювався уряд і водночас нічого не змінилося у взаєминах Польщі й України.

Не варто переоцінювати вплив польської внутрішньої політики на позицію щодо України, адже незалежно від того, яким буде уряд, Україну розглядають як частину Європи і, безумовно, це дуже важливий чинник польської безпеки. Тому якісь питання можуть вирішуватися повільніше, а якісь — швидше за того чи іншого уряду, але глобально в стратегії нічого не змінюється.

Щодо переговорних кластерів, то, звісно, якісь із них можна було б відкрити швидше, а якісь потребуватимуть більше часу. Польща має власний досвід вступу до ЄС, і цей шлях був досить складним і довгим. Із цього досвіду зрозуміло, що якщо йдеться про систему політичних взаємин, дипломатичний напрям, то тут буде простіше. Натомість коли йдеться про економіку, то цей напрям може бути досить складним.

Усі розуміють, що Україна буде в ЄС, її сприймають як повноцінного партнера, майбутнього члена. Але Україна має подолати всі ті кроки, які свого часу подолала Польща. І найскладніше — в секторі економіки. Якщо добре все підготувати, то процес входження значно полегшиться. Оскільки навіть у період самого входження можуть виникнути складнощі. Аби цього не сталося, треба завчасно про все подбати й запровадити всі необхідні стандарти, щоб усі країни ЄС підтвердили: Україна вийшла на той рівень, коли може стати однією з країн об’єднаної Європи.

— Ви сказали, що Польща зробить усе можливе, аби прискорити для України вступні процедури. Чи підтримує Варшава ідею швидкого й, можливо, одночасного відкриття всіх кластерів, як це пропонують у Києві? Щоб переговори йшли паралельно за всіма кластерами.

— Зараз усе почнеться з відкриття кластеру фундаментального. Чому це важливо? Від початку потрібно зрозуміти, що в ЄС усі країни об’єднані не лише спільними цінностями, а й спільним рівнем життя. Дуже багато спільного в цих країнах, які однаково діють і працюють в одній системі. І зрозуміло, що багато залежить від рівня демократії в країні, адже він впливає й на економіку, й на інші сфери життя, дипломатію, міжнародні відносини. Абсолютно на все! Це все працює як єдина система, де кожен елемент є важливим.

Тому процес входження України до ЄС — це адаптація української системи до європейської. Йдеться про те, що ми не спілкуємося як рівні партнери, а Україна змінюється й адаптується, підтягується до стандартів ЄС. Це основна суть того, що має відбуватися.

Тобто коли ми кажемо про вступні переговори, то йдеться не про те, що ми сідаємо й про щось домовляємося: ви поступилися тим-то, а ми — тим-то, ви зробили одне, а ми — інше. Тут йдеться про те, що система ЄС працює як єдиний організм. І працює на певному рівні. Йдеться про всі сфери життя — економіку, політику, законодавчу систему тощо. Про те, щоб Україна змогла адаптувати свою систему до рівня ЄС. І тоді, коли вона адаптує й підтягнеться до рівня ЄС, то зможе стати повноправним партнером і увійти до європейської системи, яка добре працює, й стати її частиною.

Польща проходила цей процес досить довго, але в неї були зовсім інші умови. У вас зараз триває війна. Звісно, це дуже погано, та водночас Україна бореться за європейські цінності, боронить Європу. І війна, хоч як би неприємно це звучало, може пришвидшити деякі процеси. Україна здається країною, що здатна пройти цю адаптацію до необхідного рівня ЄС дуже швидко й упевнено.

І, безперечно, роль Польщі тут — максимально підтримати Україну, щоб вона здійснила ці зміни швидко й увійшла до загальної європейської системи.

— Тіньовий флот дає змогу Росії отримувати додаткові гроші й у такий спосіб фінансувати війну. ЄС ухвалив 15-й пакет санкцій, що, зокрема, стосується тіньового флоту. Є домовленість 12 європейських країн про виявлення таких танкерів. Не переоцінюючи можливостей впливу Польщі під час головування, все ж запитаємо, як Варшава боротиметься з тіньовим флотом Росії? Є якісь ідеї?

— Звісно, це один із наших пріоритетів — ущільнення системи санкцій. Але, на превеликий жаль, буває досить складно визначити, як саме російські газ та нафта потрапили до ЄС. Безумовно, трапляються випадки нелегального перевезення, нелегального потрапляння природних ресурсів Росії на територію країн Європи. В січні-лютому буде детальніша інформація, й Польща зможе доповісти, що зроблено в цьому напрямі. Це один із пріоритетів — максимально посилювати санкції, пов’язані з потраплянням природних ресурсів Росії до Європи.

Також треба подбати про додаткові природні ресурси для країн, фактично приречених на те, щоби користуватися російськими природними ресурсами з огляду на їхнє географічне положення, певні особливості їхньої системи. Звісно, ЄС має подбати про те, щоби ці країни мали достатньо ресурсів для свого забезпечення.

І якщо ми вже вирішили, що російський газ і російська нафта — це погано, то маємо зробити всі кроки, щоб максимально відмовитися від них і щоб вони не потрапляли до Європи. Ми маємо спільно працювати над цим питанням.

— Чи працюватиме Польща під час головування в Євросоюзі над розширенням санкцій проти російських журналістів, пропагандистів, аналітиків, які займаються дезінформаційною кампанією не тільки проти України, а й проти Польщі, інших країн ЄС?

— Російським пропагандистам і журналістам нема чого робити в Європі. Якщо вони мали маєтки, якесь майно в Європі, то все це давно або заарештовано, або передано та конфісковано.

Але йдеться також про те, щоб запобігти впливу Кремля на Європу загалом і на вибори зокрема. Впливу, який, власне, проявився під час голосування в Румунії та Молдові. Йдеться не тільки про дезінформацію та її вплив на суспільство. Технічний збій, що його створить кремлівський агент, який проник у систему, в майбутньому може вплинути на результати виборів у тій чи тій країні. Тому потрібно максимально запобігати застосуванню таких технологій.

— Польські урядовці, незважаючи на тиск із боку президента Франції Макрона, чітко дали зрозуміти, що Польща не надсилатиме свого контингенту для участі в миротворчій місії. Хоча йдеться про період після припинення бойових дій. Чому Польща, наш сусід і друг, не пристає на пропозицію пана Макрона?

— Пан Туск чітко сказав, що зараз не може йтися про жоден миротворчий контингент, тому що ми не бачимо жодних фактів завершення війни. Лише коли вже буде зрозуміло, що війна наближається до завершення, тоді можна буде про це говорити. Зараз це на рівні пустопорожніх розмов.

Війна триває, як ми бачимо в Києві, Харкові, Львові, Сумах… Але Україна має виграти її. І наше завдання — зробити для цього все можливе. Тому Польща й далі постачатиме зброю, військове обладнання. Все, що необхідно для боротьби. А Україна має подбати про те, щоби збільшити кількість своїх військових, тих людей, які зможуть просто виперти росіян з української території.

А просто розмови, якісь фантазії зараз недоречні.

— Ми правильно зрозуміли натяк пана Туска на останній прес-конференції з паном Зеленським, що польські МіГи можуть бути передані Україні?

— Ці МіГи використовуються для оборони неба Польщі та країн Балтії. Зараз ведуться перемовини про те, як можна максимально покращити та зміцнити оборону польського неба, щоби Польща могла передати ці МіГи Україні.

— Якщо вже заговорили про охорону польського неба, то чому Польща не збиває російських ракет і дронів, які залітають на польську територію чи пролітають близько від неї?

Побоювання, що Польща буде залучена до конфлікту, не є вагомим аргументом: польські інструктори готують українських солдатів, територією Польщі пролягає логістичний маршрут, яким доставляють зброю Україні, на польській території розташовані ремонтні бази, на яких відновлюють техніку. А дрони та ракети, які пропонується збивати, — летючі об’єкти, на яких немає людини.

— Польські повітряні сили для того й існують, аби боронити польський повітряний простір від усіх видів загроз — чи то від ракет, чи від дронів. Ми робимо все можливе, щоб максимально посилити оборону польського неба, безумовно, з допомогою союзників із НАТО.

Україні ми передаємо такі засоби повітряної оборони, які маємо змогу передати. Хотілося б згадати відомий польський ПЗРК «Перун», який обороняє українське небо. Ми також звертаємося до наших союзників, розташованих далеко від Росії, чиєму повітряному простору нічого не загрожує, щоби вони надали Україні якнайбільше засобів протиповітряної оборони.

— Наше питання було не щодо передачі Україні якихось нових засобів ППО. Хоча для нас це життєво важливо. Питання було в тому, чому Польща, як і деякі інші країни, не збиває російських ракет і дронів, які залітають на вашу територію.

— Ми робимо все можливе для оборони нашого неба в межах прописаних правил НАТО. І, захищаючи в такий спосіб своє небо, чим можемо максимально допомагаємо Україні.

— Пан Туск заявив, що Польща будуватиме укріплення в межах проєкту «Східний щит» не лише на кордоні з Росією та Білоруссю, а й на кордоні з Україною. Навіщо? У Варшаві вважають, що Україна впаде під тиском Росії?

— Мені нічого не відомо про ці споруди на українському кордоні.

Щодо фортифікаційних споруд на польсько-російському та польсько-білоруському кордоні, то вони мають на меті протистояти Росії та Білорусі. Свого часу Білорусь тягнула людей із Близького Сходу, щоби вони масово проникали до Польщі й там робили диверсії.

— Деякі країни вже організували з Україною спільні підприємства з виробництва зброї та боєприпасів. Чи є перспективи створення таких україно-польських підприємств?

— Така співпраця вже є. На жаль, не можу говорити про це детально, але співпраця включає виробництво дронів, ремонт танків, а також відбувається у сфері високих технологій.

— Але ж німці, наприклад, побудували на території України завод…

— Польща теж має таке підприємство.

Деякі країни, що декларують таку співпрацю (наприклад, побудову заводу з виробництва військової техніки), географічно розташовані далеко від Росії. І оскільки їм нічого не загрожує, то вони можуть про це говорити. Ми ж зовсім поруч, і тому не говоримо про це. Тобто географія в цьому контексті є дуже важливою.

— Ми всі пам’ятаємо, як польські аграрії блокували кордон, висипали українське збіжжя…

— Насамперед хочу сказати, що будь-які люди мають право на протест. Але знищення зерна є абсолютно неприйнятним, і це не має повторитися.

Уряд Туска оголосив прикордонні переходи частиною критичної інфраструктури, оскільки через них постачається зброя. Це рішення технічно обмежило можливості для проведення протестів на кордоні. І прошу звернути увагу на те, що цього року таких інцидентів не було.

— Ми вдячні, що уряд Туска ухвалив таке рішення. А втім, одностороннє ембарго на імпорт української агропродукції він залишив. Але ця заборона порушує європейські правила. Тому що тарифи, квоти — це зовнішня торгівля, яка є прерогативою Єврокомісії. Коли країна порушує правила ЄС, у якому збирається головувати, то це дискредитує її. Чи збирається польський уряд зняти це ембарго?

— Хотів би зазначити, що Польща не порушує права ЄС, бо якби ми щось порушували, то нам би на це вказали.

Ембарго є частиною економічної політики польської держави із захисту своєї економіки, сільського господарства. Такий крок спричинений конкуренцією з боку країни, яка не є членом ЄС. Хотілося б, аби між нашими країнами активізувалися розмова та співпраця саме в галузі сільського господарства, щоб виробити певний алгоритм наших подальших спільних дій.

А от тема жалю до свого конкурента в таких розмовах дещо недоречна.

Україна має дивитися на Польщу як у дзеркало і, користуючись нашим досвідом, не повторювати помилок, яких припустилася наша держава на шляху до ЄС. Коли ми починали перемовини, то також були глибоко розчаровані й навіть ображені ситуацією, що склалася, звертали увагу на певний моральний аспект. Але це не діє. А діє певна система, яка працює так, як працює. Сьогодні польське сільське господарство трансформувалося. Ми є країною, що займається переробкою сільськогосподарських культур і дуже добре почувається.

— Ми добре розуміємо, що в деяких галузях конкуруємо з вами. Але ви вже в ЄС, а ми ще ні. Наприклад, у сільському господарстві чи автоперевезеннях конкуренція між нами дуже велика. То чи тиснутиме на ці важелі Польща, гальмуючи українську євроінтеграцію й витискаючи з Києва максимальні поступки в цих галузях?

— Захист своїх інтересів — це захист своїх інтересів.

Польща ніколи не блокуватиме входження України до ЄС. Ми бачимо Україну як частиною НАТО, так і частиною ЄС. Це елемент стратегії Польщі на найближчий час. Але Польща завжди захищатиме інтереси своїх фермерів, перевізників, підприємців… А щодо зерна, то Україна вирощує його дуже багато, і ми не можемо тут конкурувати. Натомість Польща займається переробкою зерна. І тут ми могли б знайти спільні інтереси: ваша країна виробляє, а наша — переробляє. Це могло б бути корисним для всіх сторін.

— Ще недавно польські урядовці робили заяви, сенс яких зводився до того, що Україна не буде членом ЄС, якщо не вирішить історичних питань із Польщею. Та на останній прес-конференції з президентом Зеленським прем’єр Туск наголосив, що є «очевидний прогрес» у складних історичних україно-польських питаннях.

Яким є зміст домовленості між міністрами закордонних справ України та Польщі Андрієм Сибігою та Радославом Сікорським щодо ексгумації жертв Волинської трагедії? І що з охороною місць пам’яті України в Польщі?

— Йдеться про розділення двох питань — ексгумації й облаштування меморіалів.

Ексгумація — це питання людяності, бо кожен має право знайти своїх близьких, гідно поховати їх, поставивши хрест і написавши на ньому ім’я, дати народження та смерті. Натомість питанням меморіалів і облаштуванням місць пам’яті мають займатися на рівні міністерств культури, історичних відомств. Це — ключовий момент у вирішенні цього складного питання.

Для поляків дуже важливо знайти й поховати померлих родичів. Для нас головним було донести до України розуміння, наскільки важливим є елемент поховання в польській культурі. Але була перепона у вигляді українського права, яке вимагало пройти довгу процедуру щодо ексгумації: польський громадянин мав виконати аж 19 пунктів. Це було складно, й будь-хто міг розгубитися від такої бюрократії. Також траплялися ситуації, коли місцеве самоврядування недостатньо контактувало з центральною владою.

Зараз починається етап прогресу у вирішенні історичних питань. Ще рано говорити про якийсь перелом, але прогрес відбувається. Чекаємо на весну-літо, коли можна було б розпочати ексгумаційні роботи.

Власне, ЄС є платформою, що допомагає порозумітися французам і німцям, полякам і німцям. Ми — поляки й українці — нічим не відрізняємося, скажімо, від німців і французів. Ми між собою є навіть ближчими. Тому ЄС допоможе й нам порозумітися і вирішити історичні питання.

— Польща — одна з країн, які прийняли найбільше біженців із України. Чи передбачаються найближчим часом якісь зміни в умовах їх перебування у вашій країні?

—До українців, які знайшли прихисток у Польщі, ставляться з великою симпатією. В нас зараз перебуває близько трьох мільйонів людей, які втекли від війни. Вони є частиною соціальної, економічної системи країни. Вони так само, як і польські громадяни, мають права, так само оподатковуються. Мають усі ті самі преференції, що й польські громадяни. Безперечно, українські матері з маленькими дітьми так само отримують допомогу, як і польські жінки.

Дуже важлива тема — це українські діти, які обов’язково мають бути залучені до системи освіти. Ці діти мають навчатися — чи польською мовою, чи українською, чи обома. Бо якщо така кількість дітей регулярно не відвідуватиме навчання, то це потім може стати проблемою й для Польщі, й для України.

А далі вже буде як буде… Як каже президент Зеленський, це особистий вибір кожного, як жити далі: чи повертатися до України, чи залишатися в Польщі.

А на завершення хотів би сказати, що я дуже гордий, що нині служу Польщі в Україні. Зараз вдається підтримувати багато ветеранських організацій, різних фондів. Це чудово. Можна сказати, що ми живемо в часи наших прекрасних взаємин. Цей процес розпочався з війни, але він закінчиться, я впевнений, перемогою України й подальшим входженням її до ЄС, нашим майбутнім спільним життям.

Ви, можливо, звернули увагу на те, що на паркані довкола амбасади розміщено виставку, яка має назву «Я був поляком — громадянином України». Вона присвячена людям, які захищали Україну, загинули на цій війні і які були поляками. Ці люди дивляться на нас. І це є запорукою того, що на вашій дорозі до ЄС і НАТО наші взаємини є і залишатимуться дуже добрими. Ми житимемо в прекрасному спільному майбутньому — з вільною Україною та вільною Польщею. І будуватимемо це майбутнє разом.