Україна зупиняє транзит російського газу: скільки грошей втратить Москва та чим вже шантажують Київ

У середу, 1 січня 2025 року, о 7 ранку Україна припиняє транзит російського газу. Збігає термін відповідного 5-річного контракту, укладеного в грудні 2019 року.

За словами українського прем’єра Дениса Шмигаля, відновлення транзиту можливе, але неросійського газу (наприклад, азербайджанського) на запит Єврокомісії. Адже за Угодою про асоціацію з ЄС і Договором до Енергетичної хартії, Україна зобов'язана транзитувати російську трубопровідну нафту й газ до Європи. Їхні найбільші споживачі в ЄС – це Угорщина та Словаччина. Лише на поставках нафти через нафтопровід "Дружба" Росія щорічно заробляє близько $6млрд, ще близько $5млрд – на продажі газу, що йде нашою ГТС. Тоді як Україна - $150 млн на транзиті нафти та $800 млн на транзиті газу. Проте не всі вони йдуть до бюджету у вигляді чистого прибутку. Більша їхня частина покриває обслуговування власне самого транзиту.

Мета Євросоюзу – до 2027 року повністю відмовитися від закупівель російських енергоресурсів. Вже зараз під санкції ЄС підпадають російське вугілля, нафта й нафтопродукти. Виключення діють лише для Чехії, Угорщини та Словаччини, які не мають виходу до моря, тому вважається, що їм складніше знайти альтернативних постачальників. Прага планує відмовитися від російської нафти до середини 2025 року. Проросійске керівництво в Братиславі та Будапешті, пов’язане корупцією з Кремлем, і не збирається цього робити, шантажуючи Київ. Мало того, що 22 грудня словацький прем’єр Роберт Фіцо з’їздив до Путіна в Москву, зараз він ще й погрожує зупинити постачання Україні електроенергії.

Тож, що буде після 1 січня 2025 року, коли Україна зупинить транзит російського газу через свою ГТС? Чому ми так довго цього не робили? Та, чи можемо ми так само зупинити роботу нафтопроводу "Дружба"? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Чи буде транзит: тільки не російський газ

Зараз вже мало хто пам’ятає, як у 2019 році укладався п’ятирічний контракт на транзит російського газу через українську ГТС між "Нафтогазом" і "Газпромом". Принципових домовленостей вдалося досягти під час першої й останньої зустрічі президента Зеленського з Путіним у Парижі в нормандському форматі, а сам контракт був підписаний пізніше під ялинку. За принципом "качай або плати", "Газпромом" зобов’язувався прокачувати мінімум 65 млрд куб м протягом 2020 року, та від 40 млрд куб м – у 2021 – 2024 роках.

За ці п’ять років дії контракту Україна мала б отримати близько $6,5-7 млрд за транзит. Але не отримала, бо від початку повномасштабної війни у 2022 році, "Газпром" зменшив обсяги прокачки газу через українську ГТС, недоплативши нам близько $1,2 – 1,4 млрд. Тому Київ чекає відповідного рішення міжнародного арбітражу в квітні-травні 2025 року й компенсації Росією збитків за невиконання умов контракту. Можна очікувати, що рішення буде на користь України. Якщо додати до цього конфіскацію австрійською нафтогазовою OMV російського газу на 230 млн євро в якості оплати за рішенням арбітражу, понад 13 млрд євро, які Москва теж за рішенням арбітражу винна німецькій Uniper, та позову польської Orlen на 4-5 млрд євро, не складно здогадатися, що "Газпром" є банкрутом.

Але багато хто ставить слушне запитання: чому Україна всі ці роки продовжувала транзит російського газу до Європи, дозволяючи Росії заробляти мільярди, які йшли на війну?

По-перше, на момент укладення з "Газпромом" цієї транзитної угоди, в Києві та ключових європейських столицях побутувала думка, що це зможе стримати Росію від початку повномасштабної війни.

По-друге, у 2019 році однією з умов домовленостей була згода "Газпрому" виплатити Україні майже $3 млрд за рішенням Стокгольмського арбітражу, а Київ відмовився від інших позовів до Москви на понад $10 млрд.

По-третє, на той момент ще діяли американські санкції на добудову "Північного потоку-2", які запровадив Дональд Трамп, а в травні 2021 року відмінив Джо Байден. Тому тоді потужності української ГТС були потрібні "Газпрому", який забезпечував близько 40% газових потреб ЄС.

По-четверте, транзит російського газу через українську ГТС до ЄС після 24 лютого 2022 року тривав здебільшого через домовленості з європейськими партнерами, які не могли швидко знайти альтернативних постачальників.

У липні цього року Володимир Зеленський говорив, що Україна дійсно обговорює транзит азербайджанського газу до ЄС, який має замінити російський. Проте експерти попереджали, що це неможливо, бо Баку фізично не виробляє стільки газу, тому це може бути завуальованою схемою заміщення російського газу азербайджанським на папері, а насправді це був би той же російський газ, на поставках якого продовжив би заробляти Кремль. Вже в грудні президент Зеленський заявив, що Україна не буде транзитувати газ начебто третіх країн, які все одно купуватимуть його в Росії.

"Ми не будемо займатися продовженням транзиту російського газу, ми не будемо давати можливості заробляти додаткові мільярди на нашій крові. Будь-яка країна світу, яка може отримати щось дешеве від Росії, врешті-решт стане, питання завтра або через місяць, рік, залежною від РФ. Це їхні політики. Тому транзитувати російський газ ми не будемо", — додав Володимир Зеленський.

Торги й шантаж: Фіцо та Орбан – це проблема ЄС

Ще на початку 2024 року в Єврокомісії заявляли, що ЄС не зацікавлений отримувати російський газ через українську ГТС після закінчення терміну дії транзитного контракту. Але щойно стало зрозуміло, що він точно не буде продовжений, найголосніше почав кричати саме прем’єр Словаччини Роберт Фіцо, погрожуючи Україні перекрити поставки електроенергії.

Хоча, навряд чи словацький уряд зможе це зробити, адже Київ закуповує електроенергію у незалежного постачальника. До того ж, за словами Володимира Зеленського, який звинуватив Роберта Фіцо у відкритті "другого енергетичного фронту проти України", щорічно за імпортовану електрику Україна сплачує Словаччині щонайменше $200 млн. Тому втратить не лише Київ.

"Кого цікавить якась Словаччина, так, пане Зеленський? Але коли вам щось потрібно, щоб не замерзнути взимку, ви кричите з усіх сил. Необхідно дивитися, кому найбільше вигідно зменшити залежність ЄС від газу з Росії. Відповідь дуже проста – це в першу чергу США", - заявив Роберт Фіцо.

Обраний Дональд Трамп дійсно погрожує ЄС запровадженням торговельних мит на його експорт до США, якщо блок не збільшить закупівлю американської нафти й газу. Більші закупівлі американських енергоресурсів вписуються в стратегію Євросоюзу, який зобов’язався відмовитися від російського викопного палива до 2027 року. До того ж, профіцит ЄС у торгівлі зі США – це $208,7 млрд. А, за інформацією Financial Times, імпорт російського скрапленого газу (на нього жодні західні санкції не розповсюджуються) до ЄС у 2024 році досяг рекордного рівня - 20% від загального обсягу морського імпорту, порівняно з 15% у 2023 році.

"Імпорт російського LNG-газу до ЄС має бути заборонений в рамках подальших санкцій і замінений поставками зі США та інших партнерів. На ринку достатньо скрапленого природного газу, щоб не фінансувати злочинний російський режим разом із його агресією, воєнними злочинами та гібридними атаками", - дописав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в Х.

Експерти не прогнозують, що припинення транзиту російського газу через українську ГТС спричинить зростання цін на газ в Європі. Адже вже у 2023 році частка російського газу в загальному імпорті до ЄС була лише 8%. До того ж, політично продовження транзиту російського газу до Європи було б доволі великою помилкою для України напередодні інавгурації Трампа, який вимагає від ЄС збільшити закупівлі американської нафти й газу. Адже перш за все ми зацікавлені в збереженні збройної американської підтримки для Сил оборони України.

На сьогодні найбільшими постачальниками газу до Євросоюзу є США, Катар і Норвегія. Проте Словаччина та Угорщина все ще купують російський газ. У Будапешті заявляли, що зацікавлені в збереженні транзиту через українську ГТС. Але Угорщина також має альтернативний маршрут отримання російського газу через Туреччину. Донедавна російський газ купував і Відень. Але в листопаді стало відомо, що сам "Газпром" припинив поставки палива до Австрії.

Залишається лише Словаччина, яка щорічно купує близько 3 млрд куб м російського газу – це близько двох третин її потреб. Хоча в Єврокомісії неодноразово заявляли, що на сьогодні доступні багато альтернативних постачальників газу, нагадуючи, що всі країни мали достатньо часу, щоб подбати про це. До того ж, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вже запропонувала обраному Дональду Трампу замінити поставки російського скрапленого газу до ЄС американським.

Європейські аналітики припускають, що, можливо, до питання продовження транзиту російського газу через українську ГТС зацікавлені сторони повернуться після закінчення опалювального сезону. Втім, ця вірогідність оцінюється як дуже невисока. Ще одне питання, яке неодмінно постане, й дуже скоро, - це продовження транзиту російської нафти нафтопроводом "Дружба" до Словаччини та Угорщини. Віктор Орбан і Роберт Фіцо зловживають санкційними винятками, на які заради Будапешта й Братислави пішов ЄС. Та й Київ фактично закрив очі на власні ж санкції проти російського "Лукойла", який продовжує продавати свою нафту транзитом через Україну до Словаччини та Угорщини. Проте, й вони мають відмовитися від російського викопного палива до 2027 року. Й це вже не проблема України, а головний біль Євросоюзу.