Від Залужного до Трампа: головні політичні тенденції 2024 року

Політичні тенденції 2024 року

Традиційний формат – підбиття підсумків року, що минає. Як правило, увагу звертають на головні події року. Для мене більш цікавими і значущими є тенденції, звичайно, ті, які проявилися в суспільно-політичному житті України і навколо нашої країни.

Ускладнення воєнної ситуації

Найбільш проблемна тенденція для нас протягом року, що минає – відчутне погіршення воєнної ситуації, особливо на Донеччині.

Чому так сталося? На початку року (з січня по квітень) величезну негативну роль зіграло припинення воєнної допомоги з США внаслідок політичних протирічь в Конгресі США. Це дозволило росіянам значно посилити свою ресурсну перевагу над українським військом, що в свою чергу обумовило не тільки продовження, а й посилення російського наступу на сході України. Крім того, російські війська ще атакували і на півночі Харківської області.

Друга група причин, які обумовили цю ситуацію, має внутрішнє походження – запізнення з масовою мобілізацією, чисельні і різноманітні проблеми з її проведенням, накопичення і посилення внутрішніх проблем в українському війську (організаційно-управлінських, тактико-стратегічних, соціально-психологічних, тощо). Без подолання цих проблем нам буде важко розраховувати на позитивні зрушення у військовій ситуації в 2025 році.

Втягування Північної Кореї у війну проти України

Дуже небезпечна, хоча поки що локально і стратегічно обмежена тенденція – участь північнокорейських військ у воєнних діях проти України. Це ще не Третя світова війна, як дехто каже, але відчутний, і якісно новий рівень інтернаціоналізації війни між Росією і Україною. Якщо ця тенденція буде розширюватись і посилюватись, то вона дійсно може стати передумовою для Третьої світової війни.

Перенесення воєнних дій на територію РФ

У війні між Росією і Україною проявилися не тільки проблемні для нас тенденції, але були і позитивні тренди. Найбільш відчутна позитивна тенденція для нас у спротиві російській навалі — перенесення воєнних дій на територію РФ. Це не тільки Курська наступальна операція, яка нагадала про те, що ЗСУ не втратили здатність до проведення успішних наступальних операцій. Ще більше значення, на мій погляд мають регулярні, і достатньо результативні повітряні удари по військових та інфраструктурних цілях на території РФ. Особливо слід відзначити влучні і ефективні удари на велику відстань – більш 1000 км (іноді близько до 2000 км). І це були удари українськими бойовими безпілотниками. Дозвіл наших міжнародних партнерів на використання західної далекобійної зброї ми отримали занадто пізно — лише наприкінці року, і можливості для її використання, на жаль, суттєво обмежені. Тим не менш, і це є важливий прояв тенденції перенесення воєнних дій на територію РФ.

Ця тенденція є значущою не тільки у воєнному сенсі, але також і в політико-дипломатичному. Була подолана ще одна червона лінія, яку для себе і для нас намалювали наші міжнародні партнери.

Гойдалки західної допомоги Україні

2024 рік був дуже суперечливим в плані західної допомоги для України. На початку року була тривала (аж на чотири місяці) пауза з американською допомогою. Але в цей час активізувалися європейські партнери України. В лютому був затверджений новий довгостроковий інструмент фінансової підтримки України від Європейського Союзу під назвою "Ukraine Facility". Він розрахований на 2024-2027 рр. В рамках цієї програми Україна отримає допомогу на 50 млрд євро. Також в лютому Президент Чехії Петр Павел ініціював створення спеціального фонду для закупівлі для України сотен тисяч артилерійських снарядів. До цього фонду приєдналось близько 20 європейських країн. Реалізація "Чеської ініціативи" дозволила значною мірою подолати снарядний голод, від якого страждало українське військо. Також в 2024 році з’явилася "Данська ініціатива", яка спрямована на зміцнення співпраці у сфері виробництва озброєння та розвитку воєнних технологій в Україні.

В липні 2024 року на саміті НАТО був затверджений пакет допомоги Україні на 2025 рік на $50 млрд від країн "Великої сімки". Особливість цього пакету полягає в тому, що заставою для нього (для відшкодування коштів, які підуть на підтримку України) є російські активи на Заході. Зроблено перший вагомий крок (і створено принциповий прецедент) у використанні російських активів на користь Україні. Правда, узгодження політичних, правових і організаційних інструментів цього пакету допомоги Україні затягнулося майже на півроку. Але перші мільярди цієї допомоги Україна вже отримала наприкінці 2024 року.

Ривок у розвитку військово-промислового комплексу України

У 2024 року фактично відбувся справжній ривок у розвитку військово-промислового комплексу (ВПК) України. Не вся інформація про це є відкритою, але ось деякі цифри з того, що відомо: на початку року було 300 компаній, зараз – понад 1000, які працюють у сфері розробки, виготовлення озброєння та військової техніки (ОВТ), сервісу, надання послуг та виконання робіт, пов'язаних із ОВТ; було 70 тис. працівників у цій сфері, зараз – понад 300 тис.; виробничі можливості були на $1,5 млрд, стали на $30 млрд із тенденцією зростання. Головним пріоритетом для ВПК України в 2024 році стали бойові безпілотники. За словами міністра оборони України Р.Умєрова, у 2024 році українські підприємства виготовили та зібрали: понад 1.5 мільйона FPV-дронів, ударні коптери-бомбери, літаки-камікадзе, розвідувальні дрони-крила, далекобійні deepstrike-дрони. У 2024 році вироблені в Україні бойові дрони склали понад 96% з усіх БпЛА, які використовували Сили оборони.

Але і проблем у цій сфері залишається занадто багато – фінансових, безпекових, організаційних, суто бюрократичних. На жаль, іноді є серйозні проблеми з якістю продукції. Нестача коштів для військового виробництва мабуть є головною проблемою на сьогодні. Виробничі потужності галузі завантажені лише на 30-40%. Але ця проблема свідчить і про значні можливості в розвитку вітчизняного військово-промислового комплексу.

Важливо "Паляниця" та Р-360 "Нептун": Україна вийшла на серійне виробництво ракет, — Умєров

Безпекові угоди із західними партнерами

Важлива тенденція 2024 року – укладання безпекових угод з нашими міжнародними партнерами. Протягом року було укладено майже три десятки таких угод, зокрема з усіма країнами "Великої сімки", а також з "Європейським союзом". З НАТО підписали Ukraine Compact – багатосторонній документ, що містить зобов’язання щодо безпекової підтримки України. Ці угоди не є гарантіями безпеки в прямому сенсі цього терміну, але вони юридично і політично оформлюють довгострокові (на 10 років) зобов’язання наших партнерів щодо політичної, воєнної (постачання зброї і боєприпасів) і економічної підтримки України. По суті йдеться про початок створення коаліції партнерів України в сфері безпеки.

Миротворча метушня

В 2024 році відбулася значна активізація різноманітних ініціатив та пропозицій щодо припинення війни між Росією і Україною – від мирного плану Китаю та Бразилії до псевдо-миротворчих перформансів Орбана. Про мир, правда, виключно на ультимативно російських умовах, заговорив навіть Путін. Свій формат мирного процесу – Глобальні саміти миру – почала просувати і Україна. З українського боку це була спроба організувати міжнародний тиск на Росію з метою примусити путінський режим до припинення війни проти України. Також це була спроба започаткувати такий формат мирного процесу, який би базувався нас Статуті ООН і був альтернативою російській позиції та іншим "мирним планам", які не відповідали інтересам України на той момент.

Наприкінці 2024 року новий імпульс миротворчій активності надала перемога Трампа на президентських виборах в США та його наміри припинити війну в Україні.

Парадокс цієї тенденції, яка насправді почалася ще в 2023 році, полягає в тому, що розмов про мир та припинення війни стало багато, але це не призвело до початку будь яких реальних мирних переговорів. Саме тому скоріше йдеться про миротворчу метушню. Тим не менш, наприкінці 2024 року рух до майбутніх мирних переговорів став набагато більш очевидним, ніж рік тому.

Кадрові пертурбації в українській владі

Цікавою і неоднозначною тенденцією 2024 року стали масштабні кадрові пертурбації в державних структурах української влади.

На початку року відбулась заміна Главкома ВСУ і частини військового керівництва України. Звільнення Валерія Залужного з посади Головнокомандувача ВСУ стало найбільш резонансним кадровим рішенням 2024 року. Але найбільш масштабні кадрові зміни відбулись в Кабміні, склад якого протягом року оновився майже наполовину. Певні кадрові зміни також відбулись в Офісі Президента України, у складі очільників обласних державних адміністрацій, деяких інших державних структурах. Наприкінці 2024 року почалась масштабна ротація в дипломатичному корпусі.

Шляхом масштабних кадрових змін державне керівництво України явно намагалось надати новий імпульс роботі державного апарату. Однак парадокс ситуації полягає в тому, що великі кадрові зміни не призвели до якихось значущих змін у державній політиці.

Суперечливі тенденції трансформації громадської думки

Неоднозначні, але показові процеси проявилися протягом 2024 року в громадській думці України.

Мабуть вперше за час повномасштабного російського вторгнення у нас чітко оформились прямо протилежні табори у ставленні до дилеми вибори між війною і миром. Якщо узагальнити дані різних соціологічних опитувань, то близько третини українців вкрай негативно ставляться до будь яких домовленостей з Росією про припинення війни. Але також приблизно близько третини українців мають прямо протилежну точку зору – вони готові погодитись на завершення війни навіть шляхом територіальних поступок ворогу. Люди з такими поглядами були і в перший рік війни. Однак тоді їх було приблизно 8% (за даними Київського міжнародного інституту соціології), а зараз їх стало в чотири рази більше. Інші наші співвітчизники не відкидають переговорний шлях завершення війни, проте не готові на мир будь якою ціною.

Очевидно, що такі трансформації громадської думки відображають і втому від війни у частини наших співгромадян, і ускладнення ситуації на фронті, і неоднозначне ставлення до масової мобілізації. Одночасно вони свідчать і про те, що перед нашим суспільством виникає драматична дилема вибору між продовженням війни з невизначеними її перспективами або її завершенням шляхом мирних переговорів на умовах певних поступок. Саме ця дилема в політичному, і в соціально-психологічному сенсі буде основним викликом і для керівництва держави і для громадян України в 2025 році.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Мир на 5 років — чи на 30? Що дасть Україні та людству друге президентство Трампа