Героїчні підсумки 2024: спецоперації Сил оборони України, яким ми раділи найбільше

Попри всі затримки міжнародної допомоги, перевагу РФ у живій силі та суспільну втому, Україна вистояла ще один важкий рік повномасштабної агресії. За даними аналітиків, протягом 2024-го Росія окупувала 2 800 квадратних кілометрів української території, що дорівнює трьом площам Києва. Але далося це окупантам великою кров’ю. Згідно з інформацією Генерального штабу, за 2024 рік ЗСУ «відмінусували» понад 420 тис. російських загарбників. Для порівняння: за весь 2022-й втрати окупантів становили 105 тис. людей, у 2023 – 255 тис. солдатів.

Хай там як, українські захисники втримали фронт. Ба більше, розширили його на територію РФ. Та й це ще не все. Сили оборони систематично атакували стратегічні об'єкти ворога. Важко підрахувати, скільки разів «прилітало» по російських нафтопереробних заводах і нафтобазах, скільки разів палали аеродроми окупантів, не кажучи вже про уражені цілі в повітрі, у морі та на землі.

«Главком» склав добірку цьогорічних спецоперацій Сил оборони, які вкотре доводять усьому світу: відважні та кмітливі українці здатні протистояти навіть такому сильному ворогу, як Росія.

Знищенна двох літаків А-50

Рік, що минає, почався зі збиття двох літаків дальнього радіолокаційного виявлення А-50, які допомагали окупантам визначати розташування українських об'єктів та наводили удари по них. Один такий коштує щонайменше $330 млн.

Перший росіяни втратили 14 січня. Того ж дня було пошкоджено ворожий повітряний пункт управління Іл-22. А-50 збили відразу після того, які він заступив на чергування поблизу окупованої Кирилівки Запорізької області – літак зник з радарів і припинив відповідати на запити тактичної авіації, а пізніше пілот винищувача Су-30 виявив займання та падіння невстановленого повітряного судна. Згодом тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний офіційно підтвердив ураження ворожих літаків.

А 23 лютого Повітряні сили повідомили про знищення А-50У із позивним «Баян». Примітно, що Росія визнала його ураження лише в червні. Тоді окупанти оголосили у розшук та заочно арештували командира 138-ї зенітної ракетної бригади Збройних сил України полковника Миколу Дзямана. 

За даними російського слідчого комітету, 23 лютого літак А-50 патрулював повітряний простір РФ. Також окупанти заявили, що внаслідок збиття загинули 10 членів екіпажу, та визнали, що літак було знищено. Нині в Росії лишилося менш ніж вісім таких одиниць.

Курська операція

Подія, що сколихнула світ – бойові дії розпочалися на території країни-агресорки РФ. 6 серпня 2024 року ЗСУ перетнули останню з «червоних ліній» Путіна і прорвали кордон у Курській області, згодом узявши під контроль понад 1300 кв. км її території. Початок операції став несподіванкою для російського командування, що дозволило українським силам стрімко досягти значних успіхів у перші ж дні.

Керівництво РФ було змушене перекинути на Курщину понад 50 тисяч солдатів, а також бронетехніку і вогневі засоби з інших напрямків фронту. Ба більше, Кремль залучив у війну третю сторону – війська Північної Кореї нині беруть участь у бойових діях на території Росії.

Президент Володимир Зеленський пояснював мету операції так: наші військові завдали превентивного удару, щоб відігнати загрозу наступу від Сумської області. Також важливим її завданням залишається поповнення обмінного фонду. Це дозволило звільнити з російської неволі сотні українських воїнів.

Попри обіцянки повністю витіснити ЗСУ з Курщини до початку жовтня, а потім до нового року, армії РФ це так і не вдалося.

Удари по російських аеродромах

Протягом 2024 року українські дрони й ракети активно били по російських аеродромах як на території самої РФ, так і в окупованому Криму. Причому деякі з цих об'єктів було уражено кілька разів.

Зокрема, у червні вперше дрони Головного управління розвідки Міноборони атакували аеродром «Моздок» у Північній Осетії. Тут базуються стратегічні бомбардувальники Ту-22м3 та носії ракет «Кинджал» МіГ-31К.

А в серпні українські безпілотники завдали удару по летовищу «Саваслейка» в однойменному в російському селі, що неподалік Нижнього Новгорода – це майже 900 км від кордону України. Тієї ж ночі було атаковано ще кілька військових авіабаз росіян – поблизу Воронежа, Курська та Борисоглебська.

У жовтні 2024-го Генштаб ЗСУ офіційно підтвердив завдання удару по аеродрому «Липецьк-2» у Липецькій області, на якому базуються літаки Су-34, Су-35 та МіГ-31. Ціллю були склади боєкомплекту, місця зберігання паливно-мастильних матеріалів та авіаційної техніки. Цього ж місяця військове командування підтвердило ураження Силами оборони аеродрому «Ханська» в Республіці Адигея РФ. Відомо, що під удар потрапив, зокрема, склад боєприпасів, розташований на території об’єкта. Як повідомляло джерело «Главкома» в СБУ, під час атаки на летовищі «Ханська» було одразу 57 російських бойових і тренувальних літаків та гелікоптерів. Серед них Су-34, Су-35 та Мі-8.

Урожайним став і грудень. Так, дрони атакували аеродром «Міллерово» у Ростовській області, який використовується для запуску «Шахедів» та базування фронтової авіації. Крім того, ракети Atacms, на удари якими Україна нарешті отримала дозвіл від США, завітали на аеродром у Таганрозі Ростовської області. Під ударом дронів неодноразово був також аеродром «Енгельс-2» у Саратовській області. Тут базуються стратегічні бомбардувальники Ту-95 та Ту-160.

Під прицілом були також летовища в тимчасово окупованому Криму. Зокрема, неодноразово зазнавав атак аеродром «Бельбек» у Севастополі. Крім того, на самому початку року українські льотчики уразили аеродром «Саки». Цілями атаки, проведеної воїнами ГУР Міноборони України та Повітряних сил ЗСУ спільно із силами сектору оборони держави, стали російські позиції РЛС  та склад боєприпасів поблизу населеного пункту Гришине.

Удари по нафтобазах

Значно активізували Сили оборони цього року й удари по російській нафтовій інфраструктурі, завдавши відчутних втрат нафтопереробним заводам (НПЗ) та нафтобазам. Ці атаки мають на меті порушення логістики постачання російської армії, зокрема палива, та підрив економічного потенціалу РФ.

Однією з найвідчутніших для ворога стала атака на порт «Усть-Луга» у Ленінградській області РФ у січні. Цей об'єкт є важливим логістичним вузлом для експорту нафтопродуктів. Також визначними були удари по НПЗ «Славнефть-ЯНОС» (Ярославль, січень 2024) та Нижньокамському НПЗ (Татарстан, квітень 2024). Ці заводи є одними з найбільших у Росії за обсягами переробки нафти. Атаки на ці об'єкти, розташовані на відстані понад 1000 км від кордону з Україною, продемонстрували здатність українських БПЛА досягати цілей в глибині російської території.

Варто згадати й масовані атаки на Новошахтинський НПЗ у Ростовській області. Їх було щонайменше чотири протягом пів року. Особливо резонансною стала атака у грудні 2024-го, коли було зафіксовано понад 40 вибухів та ураження установки атмосферно-вакуумної перегонки нафти АВТ-6.

Крім того, під ударом були НПЗ, що входять до першої десятки найбільших у Росії: «Киришинефтеоргсинтез» у Кірішах, Рязанський НПЗ «Роснафти», «Лукойл-Нижегороднефтеорг», «Лукойл-Волгограднафтопереробка» та «РН-Туапсинський НПЗ».

Ліквідація генерала Кирилова

17 грудня на Рязанському проспекті у Москві біля під’їзду одного з житлових будинків прогримів вибух. Згодом стало відомо: на місці вибуху загинув начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ) Збройних сил Росії, генерал-лейтенант Ігор Кирилов. Його помічник-водій Ілля Полікарпов також загинув. За даними слідства, вибуховий пристрій, еквівалентний 200 грамам тротилу, було закладено у самокат, який стояв біля під’їзду. Примітно, що напередодні, 16 грудня СБУ заочно оголосила підозру російському генералові, обвинувативши його у «масовому застосуванні забороненої хімічної зброї на східному і південному фронтах України». Кирилов став 14-м знищеним генералом армії держави-агресора і першим генералом, якого вбито не на фронті, а глибоко в тилу.

Співробітник української розвідки, який безпосередньо обізнаний про вибух у Москві, заявив у коментарі «Главкому», що за вбивством Кирилова та його помічника стоїть СБУ. «Кирилов був військовим злочинцем і цілком законною мішенню», – сказав високопосадовець СБУ. Хоча офіційно українська спецслужба наразі ніяк не прокоментувала цей інцидент у Москві. 

Знищення ракетного арсеналу в Торопці

У вересні у місті Торопець Тверської області пролунали потужні вибухи. Тоді дрони уразили склад із боєприпасами, спалахнули масштабні пожежі. Вибухова хвиля від детонації була такої потужності, що споруди у навколишніх населених пунктах залишилися без вікон та дверей, а російська влада оголосила евакуацію.

Згодом СБУ підтвердили ураження складу: «Цієї ночі дрони СБУ, ГУР та ССО в прямому сенсі стерли з лиця землі великий склад головного ракетно-артилерійського управління Міноборони РФ в населеному пункті Торопець Тверської області».

На складі зберігалися ракети, призначені для оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер» тактичних ракетних комплексів «Точка-У», КАБи та артилерійські боєприпаси.

Загалом обсяги знищених запасів боєприпасів оцінюються у 30 тис. тонн, яких ворогу вистачило б на кілька місяців боїв.