Як агропідприємству на Чернігівщині вдалося подолати кризу та вийти в плюс

Владислав Зюзь працює в агро 21 рік, з них 7 – очолює СТОВ «Колос Деревини» на Чернігівщині. Каже, робота на землі – це спадкове: його батько свого часу був аграрієм. Тож не дивно, що син пішов по його стопам: вивчився на механізатора сільського господарства, а потім очолив власну справу. І сьогодні, попри надскладні умови, продовжує працювати.

«Як зустріли війну?.. – згадує він. – Звечора напоїли худобу, а десь о другій ночі почали заїжджати військові, о третій – чулися вибухи. Пошкодило дахи, вікна. Наступного дня частина техніки окупанта пройшла через наше село. Потім були зруйновані всі мости, і люди лишилися ізольованими. Виживали як могли. На щастя, в нашому селі розвинена інфраструктура, що дозволило протриматися. Мали на залишках 20 тонн картоплі, яку роздали людям, та м’ясо. Так і пережили цей час, доки 7 квітня війська не покинули область… А вже 14 числа змогли дістатися своїх полів».

Думки, щоб припинити виробничу діяльність, як у всіх, були, зізнається Владислав. Однак так і не зміг покинути те, що створювалось його силами всі ці роки. Прислухавшись до президентської програми, тієї ж весни відсіялися. А подальші складнощі вже долали з допомогою партнерів, зокрема компанії Ukravit, яка підтримала їх у межах Програми USAID АГРО.

Перший рік війни видався важким. Врожай виростили, та через брак техніки та зруйновані мости не змогли його ані зібрати, ані вивезти. Тому вийшли в наступний сезон із першим в історії господарства величезним боргом.

На питання, як вдалося подолати цю кризу, Владислав Зюзь відповідає: «21 рік досконалої ділової репутації та надійні партнери, на яких можна покластися. Фонд Говарда Баффета, Програма USAID АГРО та, звісно, команда Ukravit. Останні ще у 2022-у, коли дороги були зруйновані, надали нам засоби захисту рослин і вручну переносили каністри до місця призначення. Саме завдяки нашим партнерам ми поступово закривали борги, а цього року навіть були «в плюсі».

На тлі такої ситуації господарство з 2022 року повністю перейшло на захист від вітчизняного виробника. Крім того, купують через компанію насіння, регулярно досліджують ґрунти та врожай в Ukravit Institute. Владислав відзначає, що особисто знайомий із засновником компанії – Віталієм Ільченком, якого поважає за його позицію створювати українське для українців, сплачувати податки в держбюджет і розвивати свою країну.

Сьогодні СТОВ «Колос Деревини» працює небезпечно близько до кордону ворога: 6,5 км – до російського та 40 м – до білоруського. Із 1500 га, які мали раніше, можна обробляти лише 900 га. Вирощують соняшник, кукурудзу, пшеницю, овес, ячмінь, гречку, а нещодавно ввели у структуру посівних площ сою та ріпак. Раніше мали спектр нішевих культур, та із втратою тваринництва на початку війни від них довелося відмовитися. 

Врожай реалізують винятково на внутрішніх ринках – переважно через складну логістику. А, оскільки мають власні склади, то можуть дозволити собі зачекати на кращі закупівельні ціни. Хоча навіть це не врятувало на початку війни.

«Ціну за збіжжя пропонували мало не 4 рази меншу. Крім того, як я вже казав, у регіоні були зруйновані мости, й ми фактично виявилися відрізаними від світу, – розповідає Владислав. – Тож 2 400 т пшениці врожаю 2021 року ми просто не змогли реалізувати. Зерно ми за символічною ціною продали місцевим на борошно, аби вони мали хліб, навіть самі його відвозили. І таким чином принаймні підтримали своїх земляків у складний час. Те саме стосується й тваринництва: щоб окупанти не отримали від нас жодної допомоги, намагалися поголів’я просто роздали людям, після чого її було отруєно чи знищено».

В межах Програми USAID АГРО «Колос Деревини» отримало весь спектр препаратів Ukravit. Документацію оформили швидко, необхідне доставили – ще швидше. Також оцінили переваги співпраці – зокрема провели дослідження зі знижкою, а також регулярно користуються розширеним агрономічним супроводом.

«Вражає команда Ukravit, – ділиться Владислав. – Іноді здається, що вони працюють на мене, на мій успіх. Директор Чернігівського представництва Юрій завжди готовий піти назустріч по всіх питаннях. Завдяки сміливості менеджера Сергія завжди маємо все необхідне своєчасно й багато чого змогли реалізувати. А агроном Ігор – той узагалі приїздить і консультує туди, куди через близькість до кордону не завжди має можливість дістатися навіть швидка та поліція».

Одна з ключових проблем сьогодення для господарства – нестача добрив. Владислав розповідає, отримали незначну їх кількість по програмі ЮНІСЕФ, й на тому все. Тому врожай цього року отримали дуже гарний по якісних показниках, та, на жаль, недостатній по кількісних. Тож мріють про програму, яка вирішить це питання. Також потерпають через відсутність кваліфікованих кадрів, однак і до цього навчились пристосовуватись.

Після завершення війни, мріє Владислав, у першу чергу відновлять усю зруйновану інфраструктуру села і будуть довго-довго святкувати. А поки – продовжують рухатися вперед і розвиватися. Наприклад, цього року придбали «молодняк» і збираються відновлювати тваринництво. 

Колегам-аграріям Владислав Зюзь радить покладатися на перевірених фахівців, підтримувати тих, хто працює в Україні, і продовжувати працювати. Бо вірить: Перемога – не за горами.