Європа продовжує зачистку російського телеграму: дайджест пропаганди за 27–29 грудня 2024 року

Оригінал публікації на сайті «Центру стратегічних комунікацій» за посиланням

1. Симоньян була б «щаслива» ввести війська в Казахстан.
2. ЄС бореться з прокремлівською телеграм-пошестю.
3. «Диктор» поповнив список «200-х воєнкорів».
4. Хто такий «казачий маестро» Захарченко зі списку МКСК.

Симоньян була б «щаслива» ввести війська в Казахстан

Під кінець року російська пропагандистка Маргарита Симоньян почувається «страшенно щасливою», тому що «попри санкції Євросоюзу, телеканал RT Balkan тепер працюватиме в цілодобовому режимі сербською мовою». Але, як виявилося, для повного щастя їй не вистачає ще однієї війни.

Під час обговорення питання виведення російських військ із Сирії, Симоньян заявила: «Я була б щаслива, якби ми могли собі дозволити воювати і в Україні, і в Сирії, і якщо ще раз покличуть, розібратися з якимись "бармалеями" в Казахстані. На жаль, поки що цього немає».

НАСПРАВДІ Казахстан «болить» не тільки у Симоньян. І давно. 

• У 2020-му році депутат від «Єдиної Росії» В’ячеслав Ніконов (онук сталінського наркома іноземних справ Молотова), заявив: «Казахстану просто не існувало. Північний Казахстан взагалі не був заселений. Казахи були, але набагато південніше. Власне, територія Казахстану — це великий подарунок з боку Росії та СРСР». Цей вислів був гаряче підтриманий тоді ще живим Жириновським.
• Чоловік Симоньян, пропагандист Тигран Кеосаян, у травні 2022 року виступив із погрозами та образами на адресу казахстанців. МЗС країни зрештою оголосило його «небажаною персоною».
• У квітні 2023 року «воєнкор» Стешин закликав «наступати не на Берлін, а на Астану».
• У червні 2024 року колега Симоньян, колишній ведучий «Первого канала», а нині віцеспікер Держдуми Толстой відверто пригрозив: «Подивіться на те, що відбувається сьогодні в Казахстані з приводу відбудови якоїсь казахської держави. Яка там розквітає національна міфологія з приводу незалежності… Не варто забувати, що Алмати – це російська козацька фортеця Вірний». 

Всі ці заяви не випадкові. Ні для кого не секрет, що деструктивні наміри Кремля не обмежуються ані Україною, ані Сирією. Від розгортання ще декількох «спеціальних воєнних операцій» Москву стримує лише брак можливостей. Тому пропаганда заздалегідь готує суспільну думку до всього, що може утнути режим Путіна, якщо випаде зручна нагода.

У ЄС триває боротьба з прокремлівською телеграм-пошестю

Ще у вересні Центр стратегічних комунікацій наголошував, що країнам ЄС та ЗМІ варто налагодити співпрацю в питанні Telegram. Ознаки спільної роботи в цьому напрямку з’явились 28 грудня.

Telegram-канали відразу кількох російських державних ЗМІ перестали відкриватися у користувачів у Європі. Під час спроби відкрити канали агентства РИА «Новости», видань «Известия» і «Российская газета», а також телеканалів RT, «Россия 1», «Первый канал» і НТВ користувачі низки країн ЄС бачать повідомлення: «Цей канал недоступний, оскільки порушував місцеве законодавство».

Такі повідомлення вже бачили користувачі з Латвії, Литви, Німеччини, Нідерландів і Франції. «РИА Новости» з посиланням на власних кореспондентів пише, що канал агентства також не відкривається в Польщі, Бельгії, Швейцарії, Чехії, Греції та Італії.

Таке рішення можна лише привітати, адже телеграм НАСПРАВДІ є одним із ключових інструментів Кремля для поширення дезінформації, спрямованої не тільки на підрив підтримки України, а й стабільності всередині країн ЄС. 

Яким чином відповісти на цей «недружній крок» у Москві ще не придумали. Наприклад, у Держдумі запропонували заблокувати для російських користувачів… українські телеграм-канали. 

«Диктор» поповнив список «200-х воєнкорів»

У мартиролозі російських «воєнкорів» чергове поповнення. «Известия» повідомили, що на «СВО» загинув їхній колишній редактор Максим Єлісєєв, чиє життя обірвалося внаслідок атаки безпілотника. Останнє відео зі своєю участю він надіслав у редакцію всього кілька днів тому.

Варто зазначити, що Єлісєєв пішов добровольцем на війну ще 2022 року і служив зв’язківцем із позивним «Диктор». РосЗМІ пишуть, що його військова частина перебувала в так званій «ЛНР», де «йому не раз доводилося відновлювати зв’язок під ураганним вогнем противника».

Зараз Єлісєєву складають панегірики, називають його «героєм». Згадують, як «на фронт його збирали всім миром: дістали йому найкращий бронежилет, каску, інше спорядження. Навіть дроном забезпечили, бо без нього зараз нікуди». Ось Єлісєєв і пішов у «нікуди».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чергова законна «воєнкорівська» ціль

«Воєнкорам» з «Известий» в останній час взагалі не щастить. У квітні у Запорізькій області загинув Семен Єрьомін, який також був  ліквідований внаслідок атаки українського FPV-дрона, коли знімав репортаж на ТОТ.

Єрьомін працював «воєнкором» з 2017 року. Останній його репортаж був опублікований 17 квітня. За іронією долі у ньому він розповідав, як треба застосовувати «методику боротьби з БПЛА».

А в січні Telegram-канал ще одного «воєнкора» та військового Едуарда Іоста, який мав позивний «Моисей», повідомив про його загибель у Херсонській області в районі Кринок. 

Але НАСПРАВДІ історії російських «воєнкорів» — не лише про брехню, яку вони поширюють. Важливо й те, що в середовищі російських «воєнкорів» розмивається межа між журналістом і комбатантом, чітко встановлена міжнародними правилами. Втім, говорити в цьому випадку про журналістику можна лише умовно. Те, чим займаються кореспонденти російських ЗМІ, кваліфікується як інформаційний супровід агресії, виправдання воєнних злочинів і геноциду. А це вже зовсім інша історія.

Хто такий «казачий маестро» Захарченко зі списку МКСК

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України внесло відомого російського фольклориста Віктора Захарченка до переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці.  

Повідомляється, що «його професійна та громадська діяльність спрямована на підтримку та виправдання війни Росії проти України. Бувши художнім керівником «Кубанського козачого хору», Захарченко системно проводить концертні заходи на підтримку бійців окупаційної армії у місцях проведення так званої СВО на ТОТ України».

НАСПРАВДІ колись Захарченко був в Україні шанованою особою: ще у 1990-х він навіть отримав звання заслуженого працівника освіти, а також заслуженого артиста. Але це не завадило йому в березні 2014 року підписати листа на підтримку Путіна щодо російського вторгнення в Україну. 

Це було не випадково — ще у 2012 році цей «казачий маестро» (як його називають у РФ), був довіреною особою Путіна на «виборах», а потім ще раз — у 2018-му. Диктатору Захарченко сподобався настільки, що у 2018-му Кубанський козачий хор відрядили до Австрії — на весілля тодішньої голови МЗС Карин Кнайсль. Під час нещодавньої «прямої лінії» Путін пригадав, що хор Захарченка виступав і на дні народження ексканцлера ФРН Герхарда Шредера.

Після того, як Путін вручив своєму кишеньковому «казачому маестро» золоту медаль Героя праці, цей фольклорист негайно попросив грошей зі словами: «Спаси вас, Господи. Молимося за вас. Ви не просто головнокомандувач, ви виконуєте сьогодні царський обов’язок. Ви — порятунок Русі». 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Робот-фольклорист взяв участь у розпилі «патріотичного» бюджету РФ

У 2014 році хор Захарченка нагороджений медаллю «За визволення Криму та Севастополя», у 2018-му він брав участь у відкритті «Кримського мосту», у квітні 2022-го на будівлі приміщення хору з’явилася літера Z, а у 2023-му він приїздив з гастролями в окупований Луганськ. Не кажучи вже про регулярну участь у пропагандистських концертах, включно з головними — на Красній площі, присвячених «возз’єднанню Росії з ДНР, ЛНР, Херсонською та Запорізькою областями» й тому подібних «песнях і плясках русского мира».

Почесних звань, отриманих від України, Захарченко вже позбавлений. Що ж стосується своїх творчих і наукових заслуг, «козачий маестро» перекреслив їх своєю активною співпрацею зі злочинним режимом Путіна.