Обрізання Господнє: історія

1 січня християни східного обряду святкують Обрізання Господнє. Це свято відзначають на восьмий день після Різдва Христового. Для вірян свято має глибинний сенс – Ісус прийшов обряд обрізання та став взірцем смирення для вірян.

Історія свята

Відповідно до старозавітного закону, на восьмий день після народження Ісус прийняв обряд усічення крайньої плоті.

Обрізання було обов'язковим обрядом для юдеїв. Воно свідчило про їх приналежність до богообраного народу. Ця традиція діяла для всіх немовлят чоловічої статі та символізувала дотримання Завіту Бога з праотцем Авраамом та єврейським народом.

У ті часи обрізання було прообразом хрещення у християн. Через цей обряд проходили перші апостоли та християни, що походили з юдеїв, а тих, кому не зробили обрізання, вважали невірними Богу.

Вважається, що Ісус, який зробив цей обряд, був істинною людиною та прикладом смирення для вірян. Після обряду Син Божий отримав ім’я, яке сказав Архангел Гавриїл у день Благовіщення Пресвятої Богородиці. Його назвали Ісус, що означає Спаситель.

Традиції святкування

У День Обрізання Господнього заведено відвідувати богослужіння у храмах. Також на свято існувала традиція ходити до близьких та сусідів з побажаннями добра та щастя.

На 1 січня також припадало святкування Для святого Василя, тому цього дня юнаки зранку ходили від хати до хати та співали посівалки. У піснях вони бажали господарям щедрого врожаю, здоров’я та добробуту.

Незаміжні дівчата цього дня збиралися разом та ворожили на майбутнє.