Поцілунок з Брежнєвим, візит до Путіна і Нобелівська премія: біографія Джиммі Картера

29 грудня у США на 101-му році життя помер 39-ий президент цієї країни Джеймс Ерл Картер-молодший, відомий всьому світу як Джиммі Картер. 24 Канал нагадує основні моменти його біографії.

Багата родина та боротьба за права людини

Джиммі Картер народився 1 жовтня 1924 року в містечку Плейнс, штат Джорджія на півдні США. Президентом тоді був Калвін Кулідж.

Картери були місцевими багатіями та мали чимало землі в Джорджії, на якій вирощували здебільшого арахіс, головний інгредієнт і донині надзвичайно популярного в США арахісового масла.

Джеймс Картер-молодший, який стане 39-м президентом США / На фото зі сестрою Глорією / Фото AP

Родинні статки дозволили Картеру-молодшому здобути елітну освіту: він закінчив престижний Технологічний інститут Джорджії, більш відомий як "Джорджія Тек", а також академію ВМС в Аннаполісі (вступив у 1943-му), після закінчення якої служив на флоті підводником. У 1953 році через смерть батька від раку Джиммі Картер вийшов у відставку, щоб очолити родинний бізнес та стати, як він казав, фермером.

Картер — випускник Морської академії, поруч із ним дружина Розалін та мати Ліліан / Фото DR

Офіцер-підводник виявився напрочуд успішним бізнесменом і зумів досягти значних успіхів та масштабувати родинний бізнес. Важливою причиною цього стало людяне ставлення до всіх співробітників. Річ у тім, що Джорджія і взагалі Південь США в ті часи – це місця, де панували сегрегація та расизм. Картери були серед небагатьох білих, хто жорстко виступав проти цього варварства та активно підтримували чорну громаду.

Також родина Картерів була відомими філантропами та вірянами місцевої Баптистської церкви, а Джиммі нерідко виступав з проповідями як пастор.

Рішення спробувати себе в політиці на тлі цього виглядало цілко логічним. У 1962 році Джиммі Картер переміг на виборах до Сенату штату Джорджія як представник Демократичної партії, а за 8 років став губернатором штату. Головним успіхом молодого губернатора стала боротьба за громадянські права та рівність серед американців.

Це принесло Картеру велику популярність вже на федеральному рівні та відкрило дорогу до номінації в президенти США від демократів.

Один із найпровальніших президентів в історії США

Йшов 1976-й рік. На чолі країни стояв не популярний президент Джеральд Форд, який обійняв свій пост після ганебної відставки Річарда Ніксона, якого викрили в результаті Вотергейтського скандалу.

Форд не був обраний ані віцепрезидентом, ані президентом. На його тлі Картер виглядав як "син маминої подруги". Він не був пов'язаний із вашингтонським істеблішментом, не був забруднений в корупційних скандалах і взагалі був своїм хлопцем, він навіть попросив називати себе не Джеймс, а народним "Джиммі". На ті часи це було революційно.

Картер під час дебатів із Фордом / Фото DR

У підсумку на виборах 2 листопада 1976 року Картер зумів взяти традиційні для демократів штати, а перемогу йому забезпечив успіх на Півдні, традиційна електоральна база республіканців дружна проголосувала за земляка. При цьому розрив із Фордом був невеликим. Попри розгромну перевагу за голосами виборщиків (297 проти 240) за Форда проголосували 27 штатів, а за Картера – лише 23.

На цьому неймовірне везіння рудого Джиммі завершилося, адже його президентство стало одним із найпровальніших в історії США у 20 столітті. Нині важко визначати, наскільки в цьому винен сам Картер, а наскільки сліпа фортуна, але далі все полетіло у тартари.

• Картер намагався діяти проактивно в зовнішній політиці й навіть проштовхнув дуже важливі Кемп-Девідські угоди, які примирили на довгі роки Ізраїль та Єгипет та сформували досі чинну диспозицію на Близькому Сході.
• Але цей успіх перекреслили релігійні фанатики в Ірані, які здійснили революцію, а потім і державний заколот, в результаті якого в колись союзній США державі утворилась теократична та терористична диктатура. Американська розвідка все це "проспала".
• Все стало ще гірше, коли аятоли спровокували захоплення 4 листопада 1979 року американського посольства в Тегерані, тоді в заручники були захоплено десятки американських дипломатів (про ті події дуже атмосферно розповідає оскароносний фільм режисера Бена Аффлека "Операція "Арго").

Захоплення заручників і провал спроб їх звільнення суттєво послабили імідж США та особисто Картера. Американських дипломатів звільнять лише в день інавгурації наступного президента – Рональда Рейгана.

Також Картер уклав невигідну для США угоду з СРСР про скорочення стратегічного ядерного озброєння ОСО-2. Підписання угоди у Відні 18 червня 1979 року запам'яталося смачним поцілунком Брежнєва, якого президент США не уник.

Але крім американського лідера постраждав і весь світ, бо "Совєти" продовжили повзучу експансію у світі – радянські війська та їхні проксі були активні в Мозамбіку, Анголі, Нікарагуа, Ефіопії, а через кілька місяців вдерлися в Афганістан.

Знаменитий "поцілунок" Картера і Брежнєва / Фото Getty

На це США відповіли лише бойкотом Олімпіади-1980 в Москві та обережною підтримкою афганських партизанів. Фактично всі напрацювання картерового радника з нацбезпеки Збігнєва Бжезинського незабаром з успіхом використає вже Рональд Рейган.

Картер нічого з цим зробити не міг, він навіть почав втрачати те, що багато років було американським. У 1977 році між президентами США та Панами було досягнуто домовленостей про передачу в 1999 році Панамського каналу у власність Панами. Саме так, це та історія, від якої нині палає в нового президента США – Дональда Трампа.

Не кращими були позиції Картера й на внутрішній арені. Успадкована від Ніксона і Форда нафтова криза сягнула піка саме в час правління Картера. Ціну на нафту сягнули історичних максимумів (стрибнула з 16 до 40 доларів за барель), а з ними зросли інфляція та безробіття. А боротьба з цим була в програмі кандидата в президенти Картера.

Не додала позитиву й катастрофа на атомній електростанції Трі-Майл-Айленд 28 березня 1979 року. На щастя, тоді вдалося уникнути трагічних наслідків (вона цілком могла піти за Чорнобильським сценарієм, але спричинила справжню моральну паніку в США).

Щоб її погасити підводнику-атомнику Картеру довелося самому їхати на АЕС і особистим прикладом показувати, що небезпеки немає. Тож Картер став обличчям ще однієї проблеми. У якийсь момент цих проблем стало настільки багато, що вони злились в один велику снігову кулю, яка просто винесла Джиммі Картера з політики.

Як відомо з виборів-2024, американський виборець голосує за економіку. І тому в Картера не було жодних шансів на переобрання. Тим паче проти такого потужного кандидата як Рональд Рейган. Колишній актор других планів виявився як дотепним, так і жорстким, тому 4 листопада 1980 року відбувся справжній розгром. Рейган набрав 489 голосів виборщиків проти 49 у Картера, у загальних цифрах картина була ще більш разючою – 43 мільйони 900 тисяч проти 35 мільйонів 480 тисяч.

Джиммі Картер / Фото з президентської бібліотеки Картера

Визнання Джиммі Картера, візит до Путіна та особисте життя

Як не дивно, це не був кінець для Картера. Він знайшов себе в ролі морального авторитета і досяг у цьому значних успіхів. Як член неформального клубу колишніх перших осіб The Elders він отримав у 2002 році Нобелівську премію миру.

Джиммі Картер і його Нобелівська премія миру / Фото The Carter Center

Картер відзначився кількома персональними гуманітарними успіхами та здійснив понад 100 дипломатичних і правозахисних місій.

• він їздив до КНДР домовлятися про звільнення заручника,
• був спостерігачем на виборах в Непалі,
• надсилав листи-попередження до світових політиків, які, на думку Картера, зайшли не в ті двері. Серед таких був і російський диктатор Владімір Путін.

Путіна Картер намагався переконати не бомбити мирних сирійців (марно) та не лізти в Україну (також марно).

У 2015 році в складі The Elders Картер відвідав Москву, але той візит лише сприяв легітимізації Путіна.

Путін і Картер / Фото AP

Ба більше, схоже, росіянам вдалося промити мізки 39-му президенту і той потім заявляв контроверсійні речі про Крим, російську зону інтересів і виступав проти постачання Україні зброї для захисту від агресії Москви.

В цьому Картера підтримав тоді чинний президент США Барак Обама. Нині він визнає це однією з найбільших своїх помилок. Прийшло прозріння і для Джиммі Картера – він засудив російський напад 24 лютого 2024 року і закликав США підтримати Україну, а Путіна – забиратися геть.

Також Картер писав книжки (автор 4 автобіографій та одного історичного роману), тривалий час викладав в Університеті Еморі в Атланті, при ньому він заснував дослідний інститут, який займається проблемами правозахисту та благодійності.

У 2015 році Картеру видалили ракову пухлину на печінці, після цього він перебував під постійним наглядом лікарів. У 2023 році ветеран політики вирішив не грати в безсмертя і повернутися з лікарні додому, щоб тихо доживати своє довге та дуже насичене життя. Він ще навіть встиг проголосувати на виборах-2024 (достроково) і побачити перемогу кандидата, якого деколи також порівнюють із Рейганом, проте якому вочевидь до Рейгана дуже й дуже далеко.

Особисте життя Джиммі Картера

Джиммі був старшим з 4 дітей, він одружився 7 липня 1946 року на своїй сусідці Розалін Сміт. На той час їй було 17 років. Подружжя прожило разом 77 років, мало чотирьох дітей – Джека, Чіпа, Джефа та Емі, а також 11 онуків і 14 правнуків.

Джиммі та Розалін Картер / Фото з президентської бібліотеки Картера

Розалін Картер пішла з життя 19 листопада 2023-го. Чоловік пережив її на понад рік. Йому було 100 років і 90 днів. Наразі це єдиний американський президент, що дожив до 100 років.