Верховний суд підтвердив законність дій МКСК із припинення будівництва в зоні культурної спадщини Вінниці

Верховний суд у справі № 120/7096/23 підтвердив законність дій міністерства, яким було видано припис про припинення будівництва багатоквартирного житлового будинку в охоронній зоні культурної спадщини Вінниці до отримання погодження проведення земляних робіт у Центральному історичному ареалі міста.

Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у задоволенні позову забудовника з тих підстав, що для проведення земляних робіт на території історичного ареалу Вінницінедостатньо лише погодження від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, проєкту землеустрою щодо відведення ділянки в оренду, потрібно також погодження з таким органом земляних робіт.

Верховний суд звернув увагу на те, що Україна є учасницею Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Convention Concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage), прийнятої у 1972 році, а 19 вересня 2013 року Верховна Рада ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства (Council of Europe Framework Convention on the Value of Cultural Heritage for Society), підписану Україною 31 жовтня 2007 року, зобов’язалася зберігати, захищати й популяризувати її для майбутніх поколінь, та закріпила відповідні зобов’язання у частині четвертій та п’ятій статті 54, статті 66 Конституції України.

Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (наразі таким органом є Міністерство культури та стратегічних комунікацій) наділений погоджувальними і дозвільними повноваженнями, зокрема погоджує проведення земляних робіт на пам’ятках національного значення та пов’язаних із ними територіях на пам’ятках національного значення, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях та в історичних ареалах населених місць. Цей орган також надає дозволи на переміщення пам’яток місцевого значення, здійснює нагляд за виконанням реставраційних та інших робіт, і має право забороняти будь-яку діяльність, що створює загрозу об’єктам культурної спадщини або порушує законодавство у цій сфері.

МКСК має повноваження видавати приписи про припинення будь-яких робіт, що проводяться з порушенням законодавства про охорону культурної спадщини, відповідно до пункту 18 частини 2 статті 5 Закону від 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини". Це стосується припинення робіт на таких об’єктах, їх територіях, охоронних і буферних зонах, археологічних територіях та історичних ареалах населених пунктів.

У справі, що розглядалася, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач почав забудову у зоні охорони комплексу пам’яток архітектури й містобудування національного значення "Єзуїтський монастир" і "Домініканський монастир" та зоні охорони археологічного шару "Середмістя" на підставі розробленої проєктної документації, наданих містобудівних умов та обмежень і дозволу департаменту міської ради на виконання будівельних робіт.

Верховний суд наголосив на тому, що отримання таких документів недостатньо для проведення будівельних робіт на пам’ятках національного значення, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях та в історичних ареалах населених місць, які додатково має погоджувати МКСК у частині здійснення земляних робіт.

Формулювання положень пункту 14 частини 2 статті 5 закону № 1805-III про те, що орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини погоджує "проекти містобудівних … перетворень", "земляних робіт на пам’ятках національного значення", дає підстави вважати, що отримання погодження МКСК проєктної містобудівної документації не звільняє замовника будівництва від обов’язку погодити з центральним органом проведення робіт до їх початку.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення статті 58 Конституції, суд додатково згадав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Про те, що комплекс споруд "Єзуїтський монастир" і "Домініканський монастир" є пам’ятками архітектури національного значення, позивачу було відомо після погодження органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у 2018 році проєкту землеустрою щодо відведення в оренду ділянки, яким додатково наголошувалося на необхідності отримання погодження проведення земляних робіт в установленому законом порядку.

Таким чином, Верховний суд підкреслив, що для проведення будівельних або земляних робіт на пам'ятках національного значення, історико-культурних заповідниках та інших охоронюваних територіях недостатньо отримати лише місцеві дозвільні документи; для проведення земляних робіт на таких об’єктах обов’язковим є погодження робіт із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (наразі таким центральним органом є МКСК).

Як повідомляв Укрінформ, Міністерство культури та стратегічних комунікацій звернуло увагу на факт незаконного будівництва готелю поблизу могили цадика Нахмана в Умані – важливого місця паломництва для єврейської громади.

Фото: sud.ua