Вони робили нас щасливими. Найкращі спортсмени України 2024 року

Цей рік був неймовірно складним для України, зокрема – і для спорту. На міжнародну арену федерації почали активно повертати представників країни-терористки Росії та її пособниці Білорусі, чим створювали додатковий тиск на наших спортсменів. Українцям доводиться тепер дивитися в очі опонентам-путіністам. Умови для тренувань в нашій країні також складні через постійні повітряні тривоги та обстріли.

Та попри все український спорт рухається вперед. Цього року трапилося багато подій, які точно закарбуються в історії. Авторами досягнень стали лідери нашого спорту.

Обрати десять найкращих атлетів року завжди непросто, адже вітчизняний спорт перебуває на серйозному рівні: 22-ге місце неофіційного медального заліку Олімпіади у Парижі – цьому доказ. Однак особливо складно зробити це під час олімпійського року – періоду, де кожен намагається продемонструвати свій максимум. Утім, «Главком» таки склав золоту десятку персон, які у 2024 році зуміли внести своє ім’я до пантеону українського спорту.

Головне досягнення у 2024 році: здобуття звання абсолютного чемпіона світу з боксу у надважкій вазі

До Усика у 2024 році була прикута найбільша увага. Завдяки перемозі над Ентоні Джошуа у 2022-му Олександр отримав право зійтися в бою з британцем Тайсоном Ф’юрі за звання абсолютного чемпіона світу у важкій вазі. Тріумфатор бою отримував титули чемпіона World Boxing Association, World Boxing Council, International Boxing Federation, World Boxing Organisation, International Boxing Organisation та The Ring.

Шоу відбувалося у ніч з 18 на 19 травня у Саудівській Аравії. Цей бій міг взагалі не відбутися цього року. Спершу умовами контракту була передбачена дата 23 грудня 2023 року, проте потім було вирішено перенести поєдинок на 2024-й. Згодом  Тайсон Ф’юрі повідомив, що отримав травму. Через це бій врешті було відкладено на три місяці і остаточною датою проведення бою стало 18 травня.

Напруга перед початком бою була значною. Спершу батько Тайсона, Джон Ф’юрі, вдарив одного з представників команди Усика нібито за слова на адресу його сина, а потім сам британський боксер намагався спровокувати на конфлікт українця під час битви поглядів. Усик стримався.

Тайсон Ф’юрі переважав Олександра як за зростом, так і за вагою, але це не стало завадою для нашого боксера. Він зумів адаптуватися та переконливіше виглядав протягом другої половини бою: Ф’юрі викидав більшу кількість ударів, але Олександр був влучнішим. Це допомогло йому виграти роздільним рішенням суддів (115-112, 114-113, 113-114 на користь українця) та стати абсолютним чемпіоном світу. Це трапилося вперше від 2007 року, коли Леннокс Льюїс переміг Евандера Холіфілда та володів трьома поясами. 

Після бою Ф’юрі був розлючений своєю поразкою: вважав, що перемогу Усику віддали тільки через складну ситуацію в Україні, а не через його силу. Він заявив, що готовий до реваншу, який був прописаний у контракті бою, і там здобуде впевнену перемогу. Усик погодився на другий бій, і почав підготовку. Через це Олександру довелося відмовитися від поясу International Boxing Federation, бо від Усика вимагали або терміновий захист цього титулу з Філіпом Хрговичем, або відмову від титулу.

Ці бюрократичні нюанси ніяк не вплинули на інтерес до поєдинку, який відбувся 21 грудня у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді на Kingdom Arena. Винагороди для боксерів за цей бій склали близько $190 млн: Усик мав отримати 114 млн, що стало найбільшим гонораром для нашого спортсмена в кар’єрі, а Ф'юрі заробив $76 млн. Обоє опонентів були готові до яскравого протистояння, вони встановили рекорд на битві поглядів, яка тривала 10 хвилин. Окрім цього, вперше була застосована допомога штучного інтелекту, який судив поєдинок, але його бали не враховувалися для визначення переможця.

Бій був напруженим, розпочався з невеликою перевагою Ф’юрі. Олександр зумів перехопити ініціативу і вже до екватора розвинув перевагу. Варто зазначити, що і Тайсон, і Олександр набрали вагу у порівнянні з попереднім боєм: британець був важчим за українця на 25 кілограмів! Утім Усику вдалося грамотно використати кращу, ніж у суперника, роботу ніг, що і привело його до другої перемоги над Ф’юрі та захисту трьох поясів. З рахунком 116-114 від усіх трьох суддів та 118-112 від штучного інтелекту Олександр стає одним з найкращих боксерів в історії світового боксу. Після поразки Тайсону Фюрі не було, що сказати. Він відмовився від пресконференції.

Однак Усик не обмежується лише роллю боксера, він тепер став рупором України у світі. До прикладу, Олександр вийшов на церемонію зважування перед боєм-реваншом з прапором, на якому було гасло з закликом звільнити з полону захисників з полку «Азов». Після бою Олександр підняв справжню шаблю Івана Мазепи, що вдалося реалізувати завдяки його співпраці з Чернігівським обласним історичним музеєм імені Тарновського. Боксер заявив, що цей жест мав звернути увагу на постать гетьмана, яка була спаплюжена росіянами.   

Головне досягнення у 2024 році: золото Олімпіади

Рік для найперспективнішого представника аматорського боксу України розпочався не за планом. Олександр виборов путівку на Олімпіаду ще минулого року завдяки блискучій перемозі на Європейських Іграх, а відтак за індивідуальним планом готувався до майбутнього змагань у Франції. Зокрема, передбачалася участь Хижняка у турнірі в Дебрецені, але лідер боксерської команди отримав ушкодження сухожилля та до Угорщини не поїхав. Ця травма зробила складнішою підготовку, адже тепер в Олександра не було повноцінної можливості у змагальному режимі відпрацювати підготовлені комбінації.

Проте спортсмен не здався, відновився, бо поставив собі чітку мету. Для Олександра було важливо здобути золото Олімпійських Ігор, яке три роки тому в нього відібрала прикра випадковість. Увесь рік він фактично провів на тренувальних зборах у Конча-Заспі та був загадкою для своїх суперників, які не мали можливості краще дізнатися про сильні та слабкі сторони українського боксера безпосередньо під час турнірів.

На Олександра очікували дуже складні суперники: у першому раунді він отримав ексукраїнця Пилипа Акілова, який тепер представляє Угорщину, у чвертьфіналі – бразильця Вандерлея Перейру, який є віцечемпіоном світу 2023 року, а у півфіналі – найсильнішого з усіх суперників, головного конкурента Хижняка Арлена Лопеса, у якого в активі є дві золоті медалі Олімпійських Ігор.

Перших двох суперників Олександр здолав одноголосним рішенням суддів, а ось півфінал був найбільш напруженим. Завдяки роздільному рішенню представник України зміг продовжити боротьбу за золото.

У фіналі Олімпіади Хижняку випало змагатися з казахом Нурбеком Оралбаєм. Олександр вже одного разу зустрічався з ним та здобув перемогу, проте у поєдинку за золото бій вийшов набагато складнішим та напруженішим. Перші два раунди були відносно рівними, проте третій був надпереконливим для Хижняка. Роздільним рішенням арбітрів українцю присудили золоту нагороду. Здійснивши свою мрію, Олександр став четвертим в історії нашої країни чемпіоном Олімпіади (раніше це вдавалося Володимиру Кличку, двічі Василю Ломаченку та Олександру Усику).  

Головне досягнення у 2024 році: золото Олімпіади у командній першості

У новий змагальний сезон Ольга Харлан, одна з найбільш титулованих українських спортсменок, входила з метою отримати друге олімпійське золото у своїй кар’єрі. Уперше таке звання наша шаблістка здобула 16 років тому на Олімпіаді-2008 у Пекіні. Тоді 18-річна українка здивувала багатьох холоднокровністю, саме це вміння зробило з неї майбутню зірку світового фехтування.

Починала рік Харлан у Тунісі на етапі Гранпрі, де сенсаційно у першому ж раунді поступилася іспанці Елені Ернандес. Уже за місяць у перуанській Лімі вона стала найкращою на етапі Кубка світу. Ця перемога стала особливою для Ольги, адже вона п’ять сезонів не могла вибороти особисте золото такого рівня змагань. Після цієї звитяги були ще срібло Кубка світу в Пловдиві та бронза такого ж рівня в Афінах, що дозволило Харлан бути на Олімпіаді в когорті головних претенденток на медалі та отримати високий п’ятий номер посіву.

На старті Олімпіади Ольга перемогла спершу бронзову призерку чемпіонату світу-2022 у командній першості Сікомі, потім – віцечемпіонку світу-2022 Анну Башту. Непростою була і опонентка у чвертьфіналі – угорка Анна Мартон зупинилася за крок до медалі на минулій Олімпіаді, а також того ж дня вибила зі змагань двох претенденток на нагороди (спершу – іспанку Люцію Мартін-Португіз, а потім – угорку Лізу Пустай). Але і з нею змогла впоратися Ольга і впевнено пройти до півфіналу.

Саме на цій стадії українку очікувала найкраща шаблістка останніх років – француженка Сара Бальцер. Вона перемогла українку з рахунком 15:7, відправивши змагатися українку за бронзову нагороду.

У поєдинку за бронзу Харлан довелося фехтувати з Се Бін Чхве. Перші уколи були за Ольгою, але Се була дуже сконцентрованою і виграла першу половину з рахунком 8:3. Після перерви Бін Чхве вдалося навіть збільшити свою перевагу до шести уколів, проте далі щось неймовірне почала демонструвати Харлан. Вона зуміла не просто відігратися, а й навіть повести з рахунком 12:11, зробивши вісім поспіль результативних атак. Кінцівка матчу нагадувала гойдалки. Все вирішив заключний 29-й укол, який судді зарахувати в актив української шаблістки. Завдяки цьому Ольга принесла Україні першу медаль Олімпіади-2024 у Парижі та отримала четверту нагороду для себе з такого рівня змагань.

Проте попереду в Харлан був ще один шанс – турнір у жіночій командній шаблі. Збірна України провела чудовий олімпійський цикл та отримала третій номер посіву, що означало неможливість зустрічі з господарками змагань та головними фаворитками, француженками, до фіналу. Непростим, зокрема, виявився і перший раунд, де відбулося своєрідне дербі з італійками (українська збірна тренувалася в Італії у межах підготовки до Олімпіади). Українська команда була попереду, але завдяки вдалому виходу на заміну від Ірене Веккі наші шаблістки поступалися після сьомого бою. Утім, завдяки впевненим поєдинкам від Аліни Комащук та Ольги Харлан Україна здолала Італію з рахунком 45:37.

У півфіналі шаблісток очікувала найбільша сенсація змагального дня – збірна Японії, яка здолала других сіяних угорок. Наша команда її перемогла з рахунком 45:32. Утретє в історії Україна отримала право змагатися за золото Олімпійських Ігор і відділяла її від цього лише команда Південної Кореї, яка сенсаційно здолала Францію.

Це було невипадково: кореянки були попереду протягом майже всього поєдинку і на останній бій виходили з перевагою в три уколи. Протистояння Чон Ха Йон та Ольги Харлан було вирішальним, бо саме воно визначило долю олімпійського золота. Однак цього дня нашу лідерку було не зупинити: вона виграла свій бій з рахунком 8:2 і, як і 16 років тому, принесла Україні перемогу. Варто відзначити, що Ольга не програла жодного особистого бою впродовж командного турніру і завершила турнір з різницею в 31 укол за всі дев’ять поєдинків. Крім того, для України це золото стало першим на Олімпіаді-2024.

Завершивши головний спортивний форум з двома нагородами, Ольга Харлан стала єдиною мультимедалісткою цих Олімпійських Ігор серед українських спортсменів. Зараз наша шаблістка повернулася до виступів на турнірах та веде підготовку до наступних Ігор у Лос-Анджелесі.

Головне досягнення у 2024 році: встановлення світового рекорду зі стрибків у висоту

23-річна стрибунка у висоту Ярослова Магучіх є найбільшою зіркою українського спорту просто зараз. На своєму рахунку до 2024 року вона мала бронзову медаль Олімпійських Ігор-2020, звання чемпіонки світу та Європи як на відкритих стадіонах, так і в приміщенні. Її яскравий шлях почався п’ять років тому, коли вона здобула срібло світової першості у Досі, показавши фантастичні як для свого віку 2,04 метра.

У кінці січня 2024 року вона саме з таким результатом виграла змагання в німецькому Котбусі. Цим вона встановила високу планку для суперниць та підвищила очікування щодо своїх майбутніх звершень. Здобувши ще одну перемогу на змаганнях у Сполучених Штатах Америки, Ярослава підійшла до чемпіонату світу в закритих приміщеннях у статусі одноосібної фаворитки. Однак виграти цей турнір їй не вдалося: вона поступилася своїй найбільшій суперниці Ніколі Оліслагерс. Австралійка зуміла взяти висоту 1,99 метра, у той час як у Ярослави це не вийшло зробити, і вона лишилася зі сріблом світової першості.  

Це лише мотивувало Ярославу: після другого місця чемпіонату світу вона не віддала жодного першого місця у 2024-му році. Магучіх виграла етап Діамантової Ліги в Стокгольмі, стрибнувши на два метри, а на чемпіонаті Європи стала першою з результатом у 2,01 метра. Останньою зупинкою перед Олімпійськими Іграми стала Діамантова Ліга в Парижі – місті, яке й приймало головний спортивний форум.

Боротьба в секторі стадіону Себастьє-Шарлеті знову велася між Магучіх та Оліслагерс, які разом дійшли до висоти 2,03 метра. І якщо українці вдалося їх взяти, то австралійка не зуміла цього зробити. Проте цього результату нашій стрибунці не було достатньо, і вона заявила планку на позначку 2,07. Попри першу невдалу спробу, з другої стрибунці у висоту вдалося стати рекордсменкою України. Очікувалося, що на цьому змагання для Ярослави завершаться, адже їй не варто було перевантажуватися зайвими спробами перед Олімпіадою. Однак Магучіх вирішила завершити справу, яку не змогла зробити два роки тому: заявила висоту світового рекорду у 2,10 метра. Ніколи раніше жінкам не вдавалося стрибнути так високо. Ярослава була налаштована змінити цю ситуацію 7 липня, і з першої ж спроби українка відкрила нову еру в жіночих стрибках у висоту, ставши першою спортсменкою в історії, яка подолала рубіж у 2,10. Цим вона перевершила досягнення болгарки Стефки Костадінової (2,09 метра), яке трималося 37 років. Цікаво, що і Ярослава, і Стефка показали такі результати у віці 22 років.

Здавалося, що на цьому сезон можна було завершувати, але попереду стояло ще одне важливе завдання – виграти золото Олімпіади в Парижі. Звичним чином боротьба за золото розгорнулася між нашою спортсменкою та австралійкою Ніколою Оліслагерс. Вони єдині подолали висоту 1,98 метра, і вже в очній дуелі вирішували, хто ж стане володаркою першого місця. На наступній позначці, два метри, Ярослава з першої спроби чисто виконала стрибок, а ось Нікола виконала дві зайві спроби і лише з третього разу змогла продовжити боротьбу. Це й вирішило долю золота: обидві стрибунки не взяли 2,02 метра і за показником найкращих спроб саме Магучіх виборола звання чемпіонки Олімпіади-2024.

Після тріумфу у Франції Ярослава виступила ще на двох етапах Діамантової Ліги, обидва завершила першою, а також утретє в кар’єрі виграла Фінал Діамантової ліги. Завдяки своїм досягненням вона була визнана найкращою легкоатлеткою року у світі в небігових дисциплінах та найкращою легкоатлеткою Європи. Сама ж Магучіх зізнається, що має плани ще на дві Олімпіади.

Головне досягнення у 2024 році: срібло Олімпіади

Сергій Куліш – один з найталановитіших стрільців в історії України. Уперше на міжнародній арені його помітили у віці 19 років, коли він протягом одного сезону зумів виграти дві медалі Кубка світу (бронзи у пневматичній та малокаліберній гвинтівці) і кваліфікуватися на Олімпіаду-2012 в Лондоні.

Цього року основним завданням Сергія було виправити помилку трирічної давнини: тоді у фіналі Олімпійських Ігор в Токіо у стрільбі з малокаліберної гвинтівки з трьох положень Куліш отримав за один з пострілів 0 балів. Це трапилося через те, що він влучив по чужій мішені внаслідок проблем з костюмом – в українця розстібнувся гудзик під час пострілу. Зараз Сергій підходив до головного спортивного форуму у чудовій формі: здобув срібло чемпіонату Європи у своїй найсильнішій дисципліні – стрільбі з 50 метрів з трьох положень. Для повної колекції медалей з цього виду програми не вистачало лише медалі Олімпійських Ігор, адже Сергій вигравав золото чемпіонату світу-2022, золото Фіналу Кубка світу-2021, шість медалей з етапів Кубка світу та два срібла континентальних першостей.

Почав свій виступ на Олімпіаді Сергій з дисципліни, яка вісім років тому принесла йому першу в кар’єрі медаль такого рівня, – пневматичної гвинтівки. Тут Кулішу вже давно не вдавалося показувати високі результати, і створити дива не вдалося – лише 27 місце. Проте цей старт був лише пристрілкою до головних змагань – у п’ятдесятиметровому тирі. Кваліфікацію Сергій провів майже бездоганно, адже у стрільбі з колін та лежачи набрав 199/200 балів, а у стрільбі стоячи – 194/200. Такий результат дозволив йому посісти третє місце у попередньому раунді та вийти до свого третього фіналу Олімпійських Ігор.

У фіналі Сергій почав з не надто впевненої стрільби з колін у першій серії (50,8 бала за п’ять пострілів і проміжне сьоме місце), проте потім йому вдавалося більш чітко проводити наступні серії, що вивело його не просто на позиції в топ-3, а й навіть на перше місце. Зокрема, Куліш лідирував після 42 з 45 пострілів, однак його опонент, китаєць Лю Юкунь, який був головним фаворитом зумів випередити нашого стрільця. Куліш здобув другу у своїй кар’єрі срібну медаль Олімпіади та став другим після Олени Костевич в історії нашої країни володарем декількох нагород Олімпіади в кульовій стрільбі.

Головне досягнення у 2024 році: звання найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії з футболу

Результативність Артема Довбика допомогла його «Жироні» стати третьою в Чемпіонаті Іспанії та підвищила вартість футболіста на трансферному ринку майже учетверо до 30,5 млн євро.

Артем був визнаний найкращим бомбардиром іспанського чемпіонату та удостоєний трофея Пічічі –  нагорода, яку вручає іспанське видання Marca регулярно з сезону 1952/1953. Відзнака стала можливою завдяки 24 забитим м’ячам за сезон: він випередив норвежця Александера Серлота на один гол, а поляка Роберта Левандовськи та англійця Джуда Беллінгема – на п’ять. Крім цього, український нападник потрапив до тридцятки номінантів премії Золотий м’яч від видання France Football, ставши 29-м разом з Матсом Гуммельсом. 

Також варто відзначити результативні дії Добвика і за національну команду. Особливо важливим він був під час кваліфікації на Євро-2024, де збірній України довелося через плейоф виборювати право зіграти на континентальній першості. Важким вийшов півфінальний матч відбору проти Боснії і Герцеговини: наша команда мінімально поступалася через помилку Миколи Матвієнка, але завдяки забитому м’ячу Романа Яремчука змогла зрівняти рахунок, а вдале завершення атаки від Артема Довбика принесло їй перемогу в основний час. Вирішальним гол Артема став і у матчі проти Чехії в Лізі Націй УЄФА, бо він приніс нічию і додатковий один пункт, завдяки якому Україна боротиметься за підвищення до дивізіону А цього турніру.   

Зараз Артем Довбик підписав контракт з італійською «Ромою», за яку вже забив чотири м’ячі та оформив дубль (у матчі Кубка Італії проти «Сампдорії»). Новий сезон для українця поки що проходить не так яскраво, адже в нього були ушкодження, проте своє останнє слово в чемпіонаті Італії Артем ще не сказав.        

Головне досягнення у 2024 році: золото Чемпіонату світу

Владислав Бухов уже давно вважається одним з найперспективніших представників України у плаванні. Він вигравав юніорську світову першість у 2019 році (на дистанції 50 метрів вільним стилем), а також здобув дві нагороди на молодіжному чемпіонаті Європи минулого року (золото – у гонці на вибування, бронзу – на 50 метрів вільним стилем). Саме тому від Владислава очікували прогресу і у 2024-му, зокрема на головних змаганнях сезону – чемпіонаті світу в Досі та Олімпійських Іграх у Парижі.

21-річний донеччанин цього разу був рішуче налаштований потрапити до фіналу чемпіонату світу з водних видів спорту, адже минулого року він був дуже близьким до боротьби за нагороди – Бухову забракло 0,02 секунди.

16 лютого 2024 року українець став другим і в кваліфікації, і в півфіналі Чемпіонату світу, де встановив новий рекорд України на дистанції 50 метрів вільним стилем (21,38 секунди). В обох випадках Бухов поступився найбільшій зірці у цьому виді плавання – австралійцю Кемерону Макевою, який вже має у своєму активі чотири олімпійські медалі. Саме австралійський плавець, а також Бенджамін Прауд з Великої Британії та Майкл Ендрю зі Сполучених Штатів Америки були головними суперниками нашого спортсмена на двох найбільших турнірах сезону.

Владиславу вдалося не просто нав’язати їм боротьбу, а й випередити кожного, здобувши звання чемпіона світу з плавання, яке стало першим в історії нашої країни на спринтерській дистанції у вільному стилі. Попри повільну стартову реакцію, Бухов зумів виграти дотик у Макевоя та випередити опонента на одну соту секунди. Своєю перемогою наш плавець шокував світ, адже на фоні таких іменитих суперників було складно боротися на медалі, але це ніяк не спинило українця. Він здобув єдину нагороду цьогорічного чемпіонату світу в плаванні для України. 

Вдало виступити на Олімпійських Іграх чемпіону світу завадила хвороба: він, як і три роки тому в Токіо, посів 11-те місце. Проте шлях Бухова на світовій арені лише починається, йому лише 22.

Головне досягнення у 2024 році: срібло Олімпіади

Цей рік був успішним для лідерки жіночої збірної України з боротьби Ірини Коляденко. Вона виборола звання чемпіонки Європи (серед спортсменок до 65 кілограмів). У статусі четвертої сіяної українка поїхала на Олімпіаду та була однією з найбільших надій на нагороди для країни.

Сітка, щоправда, для Коляденко була непростою: у першому ж поєдинку їй випала найбільш неприємна суперниця з несіяних, монголка Орхон Пуревдорж. Ця суперниця є чемпіонкою світу-2017 у ваговій категорії до 63 кілограмів і у фіналі тоді здолала багаторічну лідерку нашої боротьби Юлію Ткач. Мотивація для Ірини була підвищеною, і вона зуміла впоратися і виграти. Відносно легко здолавши чотириразову чемпіонку Європи Біляну Дудову, на Ірину очікувало головне випробування – киргизка Айсулуу Тинибекова. Саме їй Коляденко поступилася у півфіналі Олімпіади-2020 в Токіо з рахунком 0:10, і цього разу в Парижі їм знову випало боротися за фінал. Проте цього разу Коляденко першою зробила результативну дію і перемогла з рахунком 9:2 віцечемпіонку минулої Олімпіади та чинну чемпіонку світу.  У фіналі українка поступилася японці Сакурі Мотокі, проте продемонструвала другий найкращий результат в історії вітчизняної жіночої боротьби. Краще виступила лише Ірина Мерлені, яка є олімпійською чемпіонкою-2004.

Головне досягнення у 2024 році: срібло Оліміпади

Людмила Лузан є визначною постаттю українського веслування, вона –  найтитулованішв спортсменка серед представниць жіночого каное. На рахунку Людмили до початку цього року було дві олімпійські медалі (в каное-одиночці, 200 метрів, та каное-двійці, 500 метрів), три звання чемпіонки світу, дві золоті нагороди з Європейських Ігор та три з континентальної першості.

Першим важливим стартом у Людмили цього сезону став Кубок світу в Познані. По-перше, Лузан перемогла на дистанції 200 метрів, яка є олімпійською, а, по-друге, вона повернулася до виступів у двійці зі своєю постійною напарницею Анастасією Рибачок (Четверіковою).

У Парижі змагальна програма починалася з каное-двійки, де Лузан у дуеті з Анастасією Рибачок довелося захищати статус віцечемпіонок Олімпійських ігор. Поступаючись по ходу фіналу, вони зуміли випередити більшість своїх опоненток та стати другими другу Олімпіаду поспіль. Як і три роки тому, українок обігнали лише лише китайські веслувальниці Сюй Шисяо та Сунь Мен’я. А ось в особистій дисципліні Лузан не змогла реалізувати себе через травму – завершила боротьбу за підсумками півфіналу.

Проте Людмила вирішила виступити на чемпіонаті світу, на якому розігрувалися медалі лише в неолімпійських видах програми. І досягла там успіху на своїй найуспішнішій дистанції 500 метрів. Лузан спершу впевнено виграла попередній заїзд, а у фіналі випередила на дві секунди чемпіонку світу 2021-го року на цій дистанції – Марію Майльярд з Чилі. Таким чином, Людмила здобула своє четверте золото світових першостей в кар’єрі та сьому медаль такого рівня.

Головне досягнення у 2024 році: срібло Олімпіади

Парвізу Насібову не вдалося завоювати путівку на Олімпіаду в 2023 році, тому йому треба було вибороти це право на європейському кваліфікаційному турнірі. Насібов виступав у тій же категорії (до 67 кілограмів), що і три роки тому, і отримав досить складну сітку. У важкому поєдинку він переміг срібного призера чемпіонату Європи-2022 Іштвана Вансу (з рахунком 5:4) та виборов для України ліцензію. 

Основною проблемою було те, що Парвіз не був сіяним – він був лише 10-м із 16 учасників у світовому рейтингу, що означало ймовірність отримати сильного суперника у першому раунді. Саме так і сталося: йому відразу треба було перемогти чемпіона світу-2022 Мате Немеша, у чвертьфіналі – бронзового призера тієї ж світової першості Амантура Ісмаїлова, а у півфіналі – володаря срібла чемпіонату світу-2023 Хасрата Джафарова.

І всіх цих опонентів Парвіз зумів здолати у нервових сутичках: у серба він виграв на останніх секундах, у киргиза завдяки балам, здобутим у другій половині поєдинку. Перемогти в півфіналі азербайджанця українцю вдалося завдяки останній виконаній результативній дії. Завдяки своєму характеру Насібов зумів гарантувати собі медаль та провести гідний фінал проти іранця Саїда Есмаєлі, якому поступився з рахунком 5:6. Варто зазначити, що у Парвіза протягом першого дня змагань було підбите око, і тому на фінальну сутичку він виходив з пов’язкою. Можна було б знятися зі змагань через таку неприємну травму, однак Насібов не здався. До того ж у залі була неймовірна підтримка – дружина Олена Насібова та син Алі.

Окрім олімпійського срібла, Парвіз на початку року здобув бронзу чемпіонату Європи у категорії до 72 кілограмів. Спортсмен зізнався, що на наступний цикл змінюватиме вагову категорію. Враховуючи нове покоління «класиків» та зміну олімпійських вагових категорій, Насібов матиме суттєву конкуренцію на у чемпіонатпх України, яка може мотивувати його до здобуття омріяного олімпійського золота Лос-Анджелеса-2028.

До числа найкращих також можна включити й багатьох інших спортсменів, які теж мали суттєві досягнення. До прикладу, варто згадати гімнаста Іллю Ковтуна, який виборов срібло Олімпійських Ігор-2024 у вправах на паралельних брусах, а також три золоті нагороди чемпіонатів Європи (у командному багатоборстві, вправах на паралельних брусах та поперечині) та низку нагород на етапах Кубка світу та Кубка світового виклику. Нещодавно українську спільноту сколихнула звістка про те, що головна надія української спортивної гімнастики може з наступного року більше не представляти Україну та змінить громадянство (з високою ймовірністю, на хорватське) з не до кінця відомих причин.

Також варто відзначити стрибуна у воду Олексія Середу, який виборов дві бронзові медалі чемпіонату світу-2024, але не зміг через травму повноцінно поборотися за нагороди чемпіонату Європи та Олімпійських Ігор.

Прекрасний рік провели і три бронзові призери Олімпіади-2024 у Парижі. Стрибунка у висоту Ірина Геращенко та метальник молота Михайло Кохан додали до своєї колекції медаль Олімпіади та чемпіонату Європи, а борець греко-римського стилю Жан Беленюк завершив свою спортивну кар’єру прямо після здобуття нагороди.

До нових звершень у 2025-му!

Артем Худолєєв, «Главком»