“Початок великого полювання на чоловіків”: кому загрожує депортація з ЄС та чого чекати українцям в Німеччині

Можливі сценарії після 2026 року.

На тлі війни українська влада намагається створити стратегію повернення біженців. Радник президента Олександр Камишін анонсував пілотний проєкт із повернення українців з Німеччини, особливо для залучення до оборонної промисловості. 

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль під час візиту до Берліна висловив сподівання на повернення українців, які знайшли прихисток у Німеччині. Ці заяви викликали не тільки хвилю емоцій, але й потік дезінформації щодо майбутнього українських чоловіків у ЄС.

ТСН.ua разом із юристами та міграційними експертами спробував розібратися у ситуації. 

“Захист” та “притулок”: чому ці поняття різні

“Як думаєте, чи буде Німеччина “висилати” чоловіків призовного віку?” — такими повідомленнями постійно рясніють групи у Facebook, Telegram та інших соціальних мережах.

Насправді ж українські чоловіки призовного віку, як і жінки та діти, мають право на тимчасовий захист у Німеччині на гуманітарних підставах відповідно до Директиви ЄС 2001/55/EC. 

В Німеччині українці перебувають під тимчасовим захистом відповідно до параграфа №24 “Про перебування іноземних громадян”. Попри наявність законних підстав, гарантованих гуманітарним правом, політичні та онлайн дискусії настільки напружили ситуацію, що чоловіки стали активніше звертатися до міграційних експертів.

Найбільша в Німеччині організація захисту прав імміграції Pro Asyl розповіла в ексклюзивному коментарі, що також отримує подібні запити.  “Чоловіки призовного віку, звісно, бояться, що якщо їхнє право на перебування є лише тимчасовим (в Німеччині захист продовжено до березня 2026 року — ред.) і його не буде продовжено, а після повернення вони можуть бути покарані як ухилянти від військової служби чи навіть потрапити до в'язниці”, — пояснює експерт організації Дірк Морлок.

На його думку, саме “24 параграф” є хоча й не постійним, але надійним рішенням.

У Pro Asyl наголошують на головному висновку — “право на перебування не може бути просто так відібране, і тим більше на вимогу України”.

Але якщо говорити про інші схеми захусту, то “притулок” — менш прийнятне рішення. Наразі саме за цією схемою у Німеччині живуть, скажімо”, сирійці та афганці. 

“У процедурі надання притулку спочатку є кількамісячна заборона на роботу. Також необхідно обов’язково проживати у притулку для біженців, чого не вимагається при тимчасовому захисті. Ба-більше, шанси на успіх позитивного розгляду заяви є досить низькими”, — зазначає експерт підтримки PRO ASYL Дірк Морлок.

Він також розказав про рішення від Вищого адміністративного суду федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, де було повністю відхилено заяву українського чоловіка, що відмовився від військової служби. Незважаючи на те, що це рішення не є обов’язковим для інших федеральних земель, це прецедентне право вищих судів і тому є дуже актуальним.

Існує й поточна статистика щодо надання притулку від Федерального відомства з міграції та біженців (BAMF). З 1399 рішень щодо надання притулку українцям, 768 розглядалися по суті й лише 101 рішення було позитивним, тобто 87% заяв було відхилено.

З цієї та інших наведених вище причини, чоловікам з України, які підлягають військовій службі, як правило, краще звернутися за тимчасовим захистом, який точно захистить їх до березня 2026 року.

Чи можлива депортація

Юристка Stron Legal Services Мар’яна Гавришко теж нагадала, що країни ЄС дотримується гуманітарного принципу “неповернення”, згідно з яким, не можна депортувати біженців до країни, яка перебуває у стані війни. 

Але кожна країна ЄС має законні механізми для здійснення процедури депортації в певних ситуаціях, які можуть становити загрозу для національної безпеки, громадського порядку чи здоров’я, а також порушувати закони та правила перебування в країні.

Причини, які можуть призвести до депортації:

• Грубе порушення закону. Мова йде про серйозні злочини або порушення, що загрожують безпеці та цілісності країни.
• Незаконний в’їзд. Іноземці, які в’їхали в країну незаконно можуть бути піддані депортації.
• Порушення правил перебування: нелегальне працевлаштування, перебування після закінчення терміну дії візи або дозволу на перебування.
• Адміністративні правопорушення. Наприклад: порушення правил дорожнього руху, порушення громадянином правил користування жилим приміщенням, порушення податкового законодавства, тощо.

У разі депортації іноземця він може потрапити в систему SIS (Шенгенська Інформаційна Система), яка буде обмежувати його права на в’їзд, проїзд і перебування на території країн Європейського Союзу. Це робиться з метою забезпечення безпеки та дотримання законів країн ЄС.

“Проте важливо зазначити, що для депортації іноземця мають бути вагомі причини, а рішення про це часто приймається судом. Це гарантує захист прав іноземців”, — акцентує увагу Мар’яна Гавришко.

Звісно, є й нюанс з військовозобов'язаними громадянами, які перебувають за кордоном більше трьох місяців. Вони мають стати на військовий облік у консульствах та посольствах України за кордоном. Ця процедура забезпечує збереження військового обов’язку і контроль військової готовності громадян, незалежно від їх місця перебування.
“Проте важливо розуміти, що це не означає автоматичну депортацію громадян країн Європейського Союзу. Посольства та консульства мають обов’язок сприяти поверненню військовозобов’язаних шляхом інформування, але не мають права вручати повістки або здійснювати депортацію”, — звернула увагу юристка. 

Адвокатка Марина Бекало у коментарі ТСН.ua зазначила, що Женевською конвенцією про статус біженців заборонено висилати біженців, які  законно проживають на території країн, які ратифікувати цю конвенцію,  окрім як з міркувань державної безпеки або громадського порядку. Цією же Конвенцією забезпечується право на вільне пересування біженців, нарівні з усіма громадянами. 

“Отже, примусове висилання біженців є грубим порушенням норм Міжнародного гуманітарного права. А тому, мова не йде про примус та посягання на свободи українських біженців, які отримали статус захисту після 24 лютого 2022 року. Що означає, що жодна країна ЄС або інші цивілізовані країни, які дотримуються міжнародних угод, не підуть шляхом порушення прав та свобод громадян”, — каже адвокатка.

Громадяни, які отримали статус захисту в приймаючих країнах вважаються такими, що на законних підставах перебувають на територіях цих країн, а отже примусово їх висилати або скасовувати статуси захисту, немає жодних підстав, поки в Україні триває правовий режим воєнного стану.

Тож мова йде про створення програм стимулювання українців   повернення додому. Тобто, це питання про добровільність, а не примус.

“Будь-які програми — це все добре. Але, ні для кого не секрет, що головними чинниками повернення українських біженців додому є повна безпека та економічний інтерес. Багато українців не повернуться додому, поки тривають обстріли по всій території країни. Інші не повертаються через відсутність житла та роботи. Є категорія українців, які встигли інтегруватися за кордоном, вивчили мову, влаштувалися на роботу, деякі вже створили свої родини. Саме таких українців вже не варто очікувати вдома, адже вони пройшли достатньо важкий шлях інтеграції та працевлаштування, а отже їх можна сміло вважати частиною того суспільства, в якому вони зараз проживають”, — вважає Марина Бекало.

Більше того, ці обставини є підставою для отримання інших видів статусів постійного проживання (резидентства) в цих країнах, а тому у разі скасування статусу захисту у разі припинення війни в України вони зможуть отримати посвідки на проживання на інших підставах. 

Окремо адвокатка виділила молодь, яка виїхала за кордон під час війни. 

“Діти, підлітки та молодь дуже швидко інтегрувалися, вивчили мову та бачать своє майбутнє, на жаль, не в Україні. Адже країни створили для них такі умови для навчання, які Україна досі не спроможна створити. Такі країни як Швейцарія, Австрія, Німеччина, Франція дуже орієнтовані на молодь, особливо українську”, — каже Марина Бекало.

Для них українські діти представляють демографічний та економічний інтерес, і ці країни вкладають в українську молодь достатньо ресурсів та фінансів, каже адвокатка. 

“Логічно, що країни, які  інвестують свої кошти в нашу молодь, просто так їх не відпустять, а будуть пропонувати привабливі умови для подальшого перебування та працевлаштування в цих країнах. Отже, ціле молоде покоління Україна можна сказати вже втратила. А тому, на мою думку, наразі варто було би задуматися над програмами збереженням тієї молоді, яка поки що залишається в Україні, поки ще не пізно”, — каже адвокатка.

“Полювання на чоловіків” й російські пропагандисти 

Соціальні виплати та міграція — вже багато років дуже дискусійна тема для німецьких політиків. У часи урядової кризи та загальної поляризації заяви про необхідність нових підходів до врегулювання — не сюрприз. 

Українські медіа активно поширювали заяви лідера Християнсько-демократичного союзу Фрідріха Мерца, що нещодавно розкритикував поточну систему підтримки українців, заявивши у інтерв'ю Rheinische Post: "Соціальна допомога не повинна ставати довготривалим рішенням. Ми повинні підтримувати українців у перші роки, але їхня інтеграція чи повернення в Україну має стати пріоритетом”. Насправді, крім цієї заяви він також закликав колег до дискусії про так звані “гроші громадян” (Bürgergeld). І ці розмови — і це частина дискусії про новий формат допомоги — так звану "нову базову соціальну підтримку". Вона викликана нелегальною міграцією і бажанням впорядкувати федеральний бюджет. Звісно, є й радикальні політичні сили, які проти будь-якої підтримки мігрантів взагалі. Але їх думка не може вплинути на існуючі рішення ЄС щодо тимчасового захисту.

Також будь-які розмови про необхідність повернення біженців — що зрозуміло на тлі кровопролитної війни — стають справжньою знахідкою для російських пропагандистів. Ось один із прикладів з пропагандиського каналу в Telegram, розрахованого на російськомовну аудиторію у Німеччині: “Прем'єр-міністр Незалежної Шмигаль прошмигнув на німецьке ТБ, щоб оголосити початок великого полювання!”. Отож, будь-які TikTok-відео чи пости зі схожим емоційним забарвленням можна із впевненістю назвати потуранням пропаганді. 

Можливі сценарії після 2026 року

“Що буде після 2026 року — ніхто не знає. І тому багато людей, не лише чоловіки призовного віку, але й їх сім'ї, жінки, підлітки, які живуть у Німеччині, звісно, хочуть знати, яка у них перспектива”, — із розумінням каже Дірк Морлок.

Але експерти намагаються утриматися від надання прогнозів. Тому ТСН.ua спробував сам розписати кілька сценаріїв для тих, хто вирішить залишитися у Німеччині:

• Продовження тимчасового захисту

Країни ЄС можуть ухвалити рішення продовжити надання захисту через складну ситуацію в Україні. Однак це потребуватиме узгодження на рівні ЄС, що не є гарантованим, оскільки Директива про тимчасовий захист є юридично обмеженою у часі.

• Перехід на національні статуси

Якщо загальноєвропейське продовження не буде ухвалене, країни ЄС можуть впровадити власні національні програми захисту або тимчасового перебування для українців. Це може створити значні відмінності між державами щодо прав біженців, доступу до роботи та соціальних послуг.

• Зміна статусу на постійний або інший

У багатьох країнах тривалий час перебування (зокрема робота, інтеграція) може стати підставою для отримання дозволу на постійне проживання або інших форм захисту. Однак важливо, що час під тимчасовим захистом наразі не зараховується у вимоги до постійного статусу в деяких країнах.