У 2025-му ЗСУ проведуть операції, аналогічні Курській, ще у двох областях Росії – Світан

Для України 2024-й став роком оборони і стримування російських військ, які з кінця 2023-го ведуть наступ і повільно, але все-таки просуваються вглиб нашої території. А для Росії – роком неприємного сюрпризу від ЗСУ, які перенесли війну на російську територію і всупереч усім зусиллям Москви вже кілька місяців зберігають контроль над частиною Курської області.

Військовий експерт, полковник запасу Роман Світан поділився з Главредом своїм прогнозом на 2025 рік щодо війни в Україні та розповів, чому війна затягнеться ще щонайменше на три роки, на які події на фронті чекати у 2025 році, що чекає на Покровськ, Запоріжжя та Дніпро, як діятиме Україна в новому році щодо Криму, а також у яких областях Росії почнуться наступальні операції ЗСУ, аналогічні Курській.

Події на фронті 2024 року розвивалися не на користь України: Росія вже понад рік веде наступ і, нехай повільно і зі скрипом, але просувається. Чи є, на ваш погляд, підстави очікувати, що 2025 року ця тенденція зазнає змін, що принаймні закінчиться російський наступ?

Росіяни однозначно намагатимуться просуватися на східному фронті й у 2025 році. Жодні передбачувані контакти або домовленості в новому році не зупинять бойові дії.

Росія внесла у своє правове поле – у російську конституцію – п'ять областей України: Кримську, Херсонську, Запорізьку, Донецьку і Луганську (Крим навмисно називаю областю, тому що наша держава унітарна). І тепер, з точки зору конституції, військово-політичне керівництво Росії повинне відновити "державну цілісність", тому війська РФ намагатимуться витиснути українські війська і захопити ці п'ять областей України повністю.

Зараз ми не контролюємо вогнем Крим, але зате наші війська присутні в Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях. Тому, зрозуміло, росіяни намагатимуться просуватися. Здебільшого це буде послідовне виконання поставленого завдання противником: спочатку вийти на кордони Луганської та Донецької областей, потім – Запорізької, принаймні на лівому березі Дніпра, а також можливі спроби, пов'язані з форсуванням Дніпра (це дуже складно для росіян, практично нереально, але ставити завдання щодо виходу на правий берег Херсонської та Запорізької областей вони можуть).

Ось приблизно те, чим займатиметься Росія у 2025 році. А ми будемо всіляко цьому протидіяти.

Наше основне завдання у 2025 році буде таким самим, що й у 2024-му. У будь-якої армії, яка обороняється від противника, що намагається захопити територію, стоїть завдання знищити армію ворога. А звільнення територій – це вже наслідок виконання першого завдання.

У 2024 році ми виконали наше завдання – відмінусували не одну сотню тисяч росіян. І наступного року основним завданням буде теж знищення особового складу і техніки противника. А пара операцій, які ми можемо провести 2025 року на російській території, вгамують запал росіян на східному фронті.

Ви сказали про завдання і бажані цілі росіян. А чи є у Росії ресурси і можливості для здійснення наступу тієї ж інтенсивності, що й у 2024 році?

Росія вийшла на нульові складські запаси щодо боєприпасів ще 2023 року, тому вона і почала докуповувати північнокорейські та частково китайські боєприпаси. Щодо техніки росіяни вийдуть практично на нульові складські запаси у 2025 році. Це означає, що всю стару радянську техніку, яка ще є на складах у противника, буде піднято, відновлено, відправлено на фронт і знищено на полі бою. А далі Росія буде воювати "з коліс": виробляти частину техніки і частину докуповувати. Навряд чи РФ купуватиме північнокорейську або іранську техніку – скоріше, це буде китайська техніка, переправлена через треті країни.

У 2025-му Росія намагатиметься зберегти ту саму інтенсивність боїв, що й у 2024-му. Однак наростити її росіянам точно не вдасться, оскільки немає ресурсів. Практично всі ресурси, які могли б бути використані в широкомасштабних наступальних діях, росіяни використали за останні три роки "великої" війни.

У Росії залишився один фактично невичерпний ресурс – жива сила. Вона ставитиме в стрій росіян, підвищуючи грошове утримання, а також докуповуватиме живу силу за кордоном, тобто поповнюватиме особовий склад у режимі рекрутингу або найманства, залучаючи людей з усіх країн світу, зокрема, з Північної Кореї. Таким чином, Росія буде копенсувати свої втрати і намагатиметься утримувати на лінії бойового зіткнення 500-700 тисяч російських солдатів.

Але більшої інтенсивності боїв, ніж у 2024 році, Росія створити вже не зможе через відсутність ресурсу. До того ж у 2025 році росіяни відчують на собі всю красу серйозних вуглеводневих санкцій, які в новому році точно будуть включені. Ці санкції, можливо, не будуть прямими проти Росії, а будуть непрямими – за рахунок збільшення видобутку нафти в США, що призведе до зниження цін на нафту. Усе це битиме по російській економіці, яка практично повністю залежить від вуглеводнів, тобто "нафтодоларів".

Давайте в кількох словах обговоримо ситуацію на деяких напрямках. Покровськ. Про загрозу того, що Покровськ буде взято російськими військами, говориться вже кілька місяців поспіль, і вже кілька місяців поспіль росіяни тупцюються на підступах до міста. Що у 2025-му буде з Покровськом і Покровським напрямком? Чи є у нас шанс відстояти місто, не допустивши входження в нього окупантів?

Покровсько-Мирноградська агломерація триматиметься. Росіяни не можуть підійти до Покровська з півночі, тому що Мирноград заважає, тому вони намагатимуться обійти з півдня. Що, власне, вони зараз і роблять. І противник буде продовжувати такий рух.

Одне із завдань росіян там – економічне: вийти на шахту "Червоноармійську Західну", не дати можливості нашим компаніям видобувати коксівне вугілля. А це найбільша в Європі шахта з видобутку коксівного вугілля. Це завдання противник намагатиметься виконати.

Дивіться відео інтерв'ю з полковником запасу Романом Світаном, у якому він поділився прогнозами на 2025 рік щодо війни з Росією:

Повний контроль над Покровськом росіяни не зможуть отримати, доки наш гарнізон у районі Курахового утримуватиме південну частину, тобто лівий фланг росіян, від просування в бік Покровська з півдня і південного заходу. Розуміючи зв'язок цієї ділянки фронту, думаю, наші війська і військове керівництво знайдуть додаткові резерви і ресурси, щоб втримати це вклинення і не дозволити ворогу видавити наші війська з Покровська.

Покровськ для росіян складніший, аніж Бахмут. Тому що у Бахмута була зв'язка з Часовим Яром, а у Покровська вона – з Мирноградом, і ця зв'язка набагато потужніша в оборонному режимі, ніж на Бахмутському напрямку. Росіянам вкрай складно захопити Покровськ саме через цю зв'язку і можливість підживлення покровсько-мирноградського гарнізону. Допускаю, що росіяни можуть вийти на "Червоноармійську-Західну" і перерізати трасу на Павлоград, але до траси з Добропілля, тобто з півночі, вони ніяк не підійдуть. Тому для росіян дуже складна ситуація там.

Та й узагалі, наявна конфігурація фронту, і ми її можемо втримати, не дасть можливості противнику контролювати Покровськ навіть у 2025 році. Хоча росіяни кидатимуть усі наявні сили і засоби на виконання цього завдання. І для того, щоб його виконати, противник спочатку намагатиметься видавити наші війська з Курахового.

Чи є загроза, що безпосередні бойові дії у 2025 році розпочнуться вже на території Дніпропетровської області? Тобто чи зможуть росіяни просунутися до адмінкордонів тієї ж Донецької області та увійти на Дніпропетровщину?

Така можливість є. Причому не так у районі Покровська, як південніше – у районі Времівського виступу, тобто Новосілки і Великої Новосілки. Там до Дніпропетровської області відстань менше 10 км. Таж з півдня росіяни поки що можуть створити серйозні проблеми для нас саме в районі Времівського виступу. Але для цього противнику доведеться докласти серйозних зусиль: йому потрібно буде перекинути туди приблизно таке саме угруповання, яке є зараз там – їх там теліпається 30-40 тисяч осіб. Якщо вони збільшать угруповання, у них є можливість навіть не зайти або почати окупацію Дніпропетровської області, а просто торкнутися Дніпропетровської області. Тобто операція, якщо і буде, буде не по захопленню Дніпропетровщини, а по витісненню наших військ з гарнізону Новосілка і Велика Новосілка, Курахове і Покровська, тобто це південно-західна ділянка фронту Донецького напрямку.

Отже, у противника є можливості увійти на територію Дніпропетровської області, але немає можливостей глибокого проникнення. Не думаю, що Дніпропетровській області, а, тим паче, Дніпру, буде щось загрожувати у 2025 році.

Про загрозу штурму Запоріжжя останніми місяцями не говорив тільки ледачий. Які, по-вашому, плани росіян на 2025 рік щодо Запоріжжя, і що їм там світить?

Тут потрібно чітко розуміти локацію, тому що іноді в інформаційному потоці змішують поняття міста та області Запоріжжя. Частину Запорізької області росіяни вже контролюють – лівий берег цієї області, зокрема, Запорізьку АЕС. І противник намагатиметься продовжувати захоплення Запорізької області, здебільшого в районі Работиного – росіяни намагатимуться зрізати Работинське вклинення, тобто той виступ, який ми у 2023-му відбили в них.

Також росіяни можуть розгорнути деякі бойові дії в районі Полог і Гуляйполя, щоб перерізати рокадні дороги, які підживлюють ту саму Новосілку і Велику Новосілку. Але не факт, що будуть це робити. Це все може торкнутися північного сходу Запорізької області. Плюс завдання по Веремівському виступу, а західна частина Веремівського виступу, де зараз топчуться росіяни, є запорізькою землею. Думаю, тільки з цим будуть пов'язані якісь наступальні операції в Запорізькій області, не більше того.

Місто Запоріжжя для росіян у 2025 році буде так само далеким, як і місто Дніпро. Тому що у росіян не буде сил, засобів і ресурсів, щоб виконувати такого роду дії і підійти до Запоріжжя або Дніпра. Це їм як до Києва рачки.

А ось північний схід Запорізької області буде, звичайно, під ударами угруповання ворога. Можливо, противнику вдасться розтягнути Времівський виступ аж до Полог. Пологи – це один із військових хабів, де є і залізниця, і шосейка, тобто непогана логістика з підвезення боєприпасів і розгортання техніки. Зрозуміло, це росіяни будуть використовувати – хоч із півдня через Чернігівку, хоч із південного сходу з боку Комиш-Зорі. Там є залізниця, тому противник може насичувати Пологи, що може створити нам проблеми біля Гуляйполя, але знов-таки в загальній концепції просування російських військ уздовж кордону Донецької області з півдня.

Мабуть, найуспішнішою і найбільш шокуючою (для нас у приємному сенсі, для Росії – навпаки) операцією ЗСУ у 2024 році стала операція в Курській області. Якими ви бачите її перспективи у 2025-му? І чи можуть подібні операції початися на території інших областей Росії?

Основне завдання Курської операції ЗСУ полягало в тому, щоб скувати боями частини російських військ і спробувати не допустити оперативні резерви РФ на східний фронт, а, якщо інтенсивність боїв можна буде збільшити, то зірвати резерви росіян зі східного фронту на Курський напрямок, щоб зменшити тиск на нас на сході. Перша частина операції однозначно вдалася, і приблизно 70-тисячне угруповання військ РФ було скуте боями, 20 тисяч відмінусовані "двохсотими" і важкими "трьохсотими". І зараз там є близько 50 тисяч.

Друга частина не вдалася. Росіяни все-таки не вивели резерви зі східного фронту, принаймні великі, і не перекинули їх на Курський напрямок. Причина, в принципі, зрозуміла: вони практично всі вступили в бойове зіткнення, і, з точки зору військової логіки, виводити з БЗ частини – це майже наполовину зменшувати бойову міць. Цього ніхто робити не буде. І зараз вони цього і не зроблять.

Думаю, ми у 2025-му будемо намагатися щонайменше добивати росіян до того, щоб вони зупинили рух на сході і збільшили контингент на Курському напрямку. На Курщині перед нами не стоїть завдання захоплення територій, наше завдання там – вступити з росіянами в бойове зіткнення, причому чим потужнішим воно буде, тим краще. Тому наші резервні частини будуть додаватися в Курську операцію для контролю над бойовими діями.

Якщо дивитися стратегічно, то такого роду операції ми вже давно повинні були почати і в Брянській, і в Бєлгородській областях. Якби операцію в Бєлгородській області ми розпочали 2023 року або на початку 2024-го, то в росіян не було б позитивної динаміки в русі в бік Харкова, оскільки ми пов'язали б їх боями на бєлгородській землі. Найімовірніше, недостатня кількість боєприпасів і особового складу в нас призвела до неможливості розгортання такої операції. Щойно у нас буде така можливість, 100% будуть проведені такі ж операції на Бєлгородщині та Брянщині.

Чому потрібні такі операції в Брянській області? Тому що це напрямок на Москву, край неляканих ідіотів. Там немає практично нічого, жодних рубежів оборони. Плюс там проходить нафтопровід "Дружба". От нещодавно було завдано ударів нашими безпілотниками по проміжній насосно-перекачувальній станції "Десна" нафтопроводу "Дружба" в Брянській області. Через цей нафтопровід прокачується 300 тисяч барелів нафти на добу, це приблизно на 18 млн доларів. Тобто за рік від цієї гілки Росія отримує понад 6 млрд доларів. Тому для нас дуже важливо її контролювати. Тим більше, це одночасно буде контроль і над Білоруссю, яка залежить від цієї гілки, і за деякими позиціями – над Орбаном і Фіцо, які теж сидять на цій трубі.

Отже, і з військової, і з геополітичної, і з економічної точок зору, нам важливий вихід на ці рубежі. І я думаю, у 2025 році будуть проведені такі самі операції, як у Курській області, ще у двох областях Російської Федерації, хіба що іншого рівня.

Чому навіть посилення російських військ північнокорейськими не допомогло Росії витіснити ЗСУ зі своєї території?

Насамперед тому, що була недостатня кількість північнокорейських військ для посилення: вони перекинули трохи більше ніж 10 тисяч осіб на російські полігони, але лише частина з них, кілька тисяч, були кинуті на Курський напрямок. Якщо на цьому напрямку було до 70 тисяч російських солдатів, збільшення цього угруповання навіть на 10% не додало потужності російським військам. Адже, по-перше, північнокорейці не можуть воювати: вони не обстріляні. По-друге, дуже серйозною є проблема мовного бар'єру, а, відповідно, виникають проблеми в управлінні веденням бою і технікою. Притиратися вони будуть щонайменше місяці три.

Тому участь північнокорейських військ у Курській операції предметно можна буде оцінювати ближче до весни, не раніше. Зараз північнокорейських військовослужбовців використовують просто в режимі "гарматного м'яса", як і тисячі рекрутів з усього світу, яких збирають російські військові аташе в країнах, які дозволяють це робити Росії. При цьому солдати КНДР не відрізняються від інших рекрутів – у цих сортах російського г...вна ще спробуй розберися. Тому на даний момент поки що немає бази для аналізу ефекту від участі північнокорейців у Курській операції. Поки що Росії вони нічим не допомогли.

Після перемоги Трампа на виборах лунає просто шквал заяв про те, що наближається припинення вогню, що будуть переговори, що найімовірніший сценарій – заморожування війни. Але давайте по порядку. Наскільки ймовірним ви вважаєте у 2025 році, після інавгурації Трампа, припинення вогню в Україні?

Є речі, технічно неможливі. Однак людьми, далекими від теми, вони сприймаються як цілком можливий варіант. Така аналогія: літак, здавалося б, літає, але до Місяця долетіти не може. І щоб пояснити людям, чому літак, здатний літати, долетіти до Місяця не може, потрібно прочитати цілий курс з аеродинаміки і небесної механіки.

Запустити механізм припинення бойових дій, заморозити війну тощо технічно неможливо за короткий час. Це намагався зробити Порошенко, коли протяжність фронту була тільки 400 км: після Мінська-1 і Мінська-2 він намагався розвести війська. Згадайте, скільки розводили війська! Цей досвід довів, що технічно все це зробити неможливо. Якщо з одного боку стоїть 30 тисяч військ, з іншого боку теж 30 тисяч, і вони вже зчепилися, причому українці б'ються за визволення своєї території, а росіяни – у загарбницькій проплаченій війні, то розвести їх неможливо, доки українці не відновлять цілісність своєї країни і не знищать противника. Це неможливо зробити технічно, як неможливо на літаку долетіти до Місяця.

А тепер уявіть, як зробити те саме, тільки в більших масштабах: чисельність угруповань військ уже становить понад 600 тисяч, а протяжність фронту – до 2 тисяч км фронту, якщо рахувати від Кінбурнської коси до Курського і Білоруського напрямків. Припинення вогню і розведення військ за таких умов технічно неможливо. Поговорити можна і про мир, і про справедливість, але на практиці реалізувати це не можна.

Завершення гарячої фази війни стане можливим тільки після того, як ЗСУ вийдуть на кордони 1991 року. І – дуже важливий момент – навіть після розгрому російської армії на нашій території, навіть після виходу ЗСУ на кордони 1991 року потрібно буде довести необхідність відходу українських військ з російської території. Адже вже зараз ми є на Курському напрямку, а будемо і на бєлгородській землі, і на брянській. А це процеси, які за один місяць або рік не реалізуються, вони будуть розтягнуті в часі.

Оптимальний варіант – це введення військ ООН, тобто "блакитних шоломів", на кордон 1991 року. Але тільки за згодою нашого військово-політичного керівництва, армії і народу. Ці цілий процес, який на раз-два не робиться.

Хто б там чого не хотів і не говорив, скільки б не надував щоки, не вдасться за 24 години зупинити війну, в якій беруть участь сотні тисяч військових, загинули сотні тисяч людей, а мільйони людей зірвано з землі, відірвано від їхніх домівок.

Тож це перспектива навіть не 2025 року: заморозка, мир і все, що пов'язано з мирними темами. Тільки років через три можна буде повертатися до цієї теми і говорити про те, як технічно її втілити в життя.

Тобто ви думаєте, що 2025 рік не стане роком початку переговорів між Москвою і Києвом?

Переговори можуть початися хоч завтра, але це не стане механізмом запуску зупинки бойових дій. Зупинити гарячу фазу війни неможливо, допоки є дві армії, які не виконали поставлені перед ними завдання.

ЗСУ – це сьогодні понад мільйон осіб, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення. Українські військовослужбовці давали присягу народу України. Не президенту, не Верховній Раді, не уряду, не президенту Америки, Ізраїлю чи Росії, а народу України. Вони присягали зберігати територіальну цілісність і суверенітет держави. Це клятва народу, який платить за це гроші. "Вимкнути" цю клятву можна тільки смертю. Але навіть якщо загинуть усі збройні сили, залишиться ще кілька десятків мільйонів людей, які російськими військами витіснені зі своїх територій, зі своїх домівок, живуть зараз на валізах, – вони з себе витиснуть ще одну армію, яка виконуватиме те саме завдання. Це означає, що без відновлення територіальної цілісності України зупинити бойові дії неможливо. Концептуально неможливо.

Вихід на кордони 1991 року, виходячи з нинішньої ситуації, можливий не раніше, ніж через три роки. Рік-півтора нам потрібно воювати за Крим (а тільки так можна звільняти території: спочатку Крим, а потім все інше). Потім роки два щонайменше потрібно відрізати Донбас від Росії і зачищати його. Тож загальна кількість часу на бойові дії – це роки три, наголошую, щонайменше.

А переговори... Вони і зараз відбуваються. Переговори тривають між верховними головнокомандувачами: всі заяви в ефір, які робляться то одним, то іншим президентом, – це ті самі переговори, але з використанням засобів суспільного мовлення.

Загалом, це мало пов'язані поняття: початок переговорів, зупинка бойових дій і заморожування війни.

Ще раз наголошую, заморозити бойові дії буде великою проблемою, навіть після виходу на кордони 1991 року.

Яка ймовірність, що Україна перехопить ініціативу на полі бою найближчими місяцями? Чи є підстави очікувати, що для цього складуться відповідні умови?

Не думаю, що нам це вдасться зробити у 2025 році. Наявна диспозиція сил, чисельність особового складу та кількість боєприпасів не дадуть нам змоги в новому році перехопити ініціативу по всій лінії фронту. Але, виходячи з розташування російських військ на даний момент, у нас є можливість завдавати серйозних поразок росіянам на окремих ділянках окупованих територій, зокрема, у Криму. Наприклад, ми можемо завдавати ударів, від яких росіяни ніколи не оговтаються, по військових об'єктах у Криму. На півострові 150 стаціонарних військових об'єктів, які залишилися ще з часів Радянського Союзу, їх нікуди не пересунеш. А в нас уже з'являється можливість їх знищити протягом кількох місяців, навіть не заходячи до Криму, тобто дальніми засобами ураження: ракетами наземного та авіаційного базування. У нас з'явиться можливість завоювати перевагу в повітрі, наприклад, у Херсонській області, і рушити в бік Криму за допомогою авіаційної компоненти. Але це не можна вважати перехопленням ініціативи на полі бою.

Я думаю, що планування наступальних операцій і самі наступальні операції, особливо на східному фронті, будуть у росіян у пріоритеті, а ми там будемо оборонятися. Тому, якщо дивитися на весь фронт, ініціатива у 2025 році буде у росіян, але щонайменше дві-три наступальні операції ми зможемо провести: повітряну – по Криму та його військовим об'єктам однозначно, локальні операції – в Брянській і Бєлгородській областях, і така можливість у нас є (наголошую, локальні, не стратегічні, оперативного рівня, не глибокого, на 20-30 км).

Знищення військових об'єктів у Криму 2025 року призведе до створення передумов для операції вже 2026 року, коли ініціатива повністю перейде до українських військ. По-іншому не вийде, надто вже багато зараз з боку росіян задіяно сил і засобів для виконання цього завдання.

Тому наше завдання на наступний рік – якомога більше утримати росіян на східному фронті, знищуючи їхню армію, що наступає, і завдати серйозної повітряної поразки російським військам, перш за все, на Кримському напрямку.

Останнім часом активізувалися розмови про те, що в Україну можуть бути введені війська окремих країн Європи, і, судячи з усього, на цьому наполягає Трамп. Чи опиняться контингенти військ країн Європи в Україні 2025 року, і що це змінить у війні, якщо так станеться?

Треба розуміти, що мається на увазі під поняттям "війська НАТО". По суті, війська НАТО присутні на нашій території з 2014 року: натівські інструктори, натівські аташе тощо. Усе це військовослужбовці країн НАТО. Тобто вони у нас є. Питання – у кількості та завданнях, які вони виконують. Здебільшого зараз військові вантажі супроводжуються натівськими військовослужбовцями, інколи аж до лінії бойового зіткнення, а потім передаються до військових частин: ми ж не просто так отримуємо озброєння на десятки й сотні мільярдів доларів – це озброєння йде в супроводі.

Також військовослужбовці країн НАТО присутні і в забезпеченні: деякі засоби ураження або системи ми не можемо експлуатувати без участі натівських військовослужбовців, оскільки є певні секретні ключі, які нам ніколи не передадуть, доки Україна не вступить до НАТО. Усе це є вже.

Масштабувати це – це інше питання. Але знову-таки – під які завдання?

Перше завдання – навчання наших військ на нашій території. Йдеться про інструкторів країн НАТО – це і може бути, і буде. Почнеться, я думаю, з поляків або британців. В основному – британців, вони молодці в цьому сенсі, попереду планети всієї. Найімовірніше, спочатку зайдуть інструктори на полігони, потім зайдуть частини забезпечення засобів ураження, це можуть бути ППОшні або ремонтні частини для авіації, танків, БМП, САУ. А далі будь-яка база обростатиме військами НАТО, які її просто охоронятимуть від зовнішнього впливу, від російських ударів. У такому режимі у 2025 році все і буде наростати. Думаю, у новому році буде запущено саме такий режим – забезпечення бойових дій Збройних сил України.

Іноді в інформаційному потоці зустрічаються повідомлення про те, що війська НАТО зайдуть на лінію розмежування. Але не зайдуть ні на яку лінію розмежування війська НАТО, навіть після виходу наших військ на лінію кордону 1991 року. Росіяни просто на це не погодяться. Але Росія може погодитися на війська під егідою ООН, тобто "блакитні шоломи". Там буде знеособлена приналежність збройних сил, які можуть бути з ПАР, Аргентини і звідки завгодно. Однак ми на це не погодимося, поки не вийдемо на лінію кордону.

Тож оптимальний варіант використання військ іноземних держав – під егідою ООН, на що погодиться і Україна, і Росія, на лінії кордону 1991 року після звільнення нашої території від російських військ. Потім потрібно буде домовлятися про те, що ми підемо з російської території. Після репарацій, контрибуцій і відновлення після втрат. Це цілий процес. І цього точно не буде у 2025 році. Під це завдання в новому році не зайде жоден військовослужбовець.

Росія не зраджує собі і регулярно заводить улюблену ядерну шарманку. І у 2024-му запустила по нас Орешник, здатний нести ядерний заряд. Наскільки далеко Москва зайде у своїх ядерних погрозах у новому році? Чи може Путін завдати тактичного ядерного удару?

У Орешника трохи інше завдання, не ядерне. Це кінетична зброя. Для розуміння процесу – це шість ломів, які розганяються до гіперзвукової швидкості і намагаються проломити якесь укріплення. Ось основне завдання Орешника.

Понад 500 ракет середньої і великої дальності, які є у Росії, можуть нести стратегічні ядерні заряди, але навряд чи Москва навіть думає їх використовувати. Тому що, коли ракета йде зі столу або з шахти, не зрозуміло, куди вона полетить, тому відразу ж буде завдано превентивного удару по Росії. Відповідно, навряд чи росіяни будуть навіть бавитися зі стратегічною ядерною зброєю.

Застосування тактичної ядерної зброї Росією технічно можливе. Але теоретично – навряд чи. Росії просто не дадуть зробити це. Ядерні держави (Росія, Північна Корея, Індія, Китай, Пакистан, Іран, під питанням Ізраїль, а також натовські США, Британія і Франція) за рахунок наявності у них ядерної зброї володіють певною геополітичною, читайте – економічною, вагою. А ця вага у них є тому, що в інших країн ядерної зброї немає. Але близько 30-40 країн можуть собі дозволити запустити виробництво ядерної зброї, отримати цю зброю, і тоді геополітичний та економічний вплив десятка країн просто зникне. А це ж трильйони доларів втрат! Тому ніхто не дасть Путіну цей баланс змінити – йому не тільки руки повідшибають, але й голову, на клапті порубають усе те тіло, яке ухвалюватиме рішення, та й увесь ланцюжок управління і передачі команди, а це до десятка офіцерів, виб'ють.

Іншими словами, Путіну просто не дадуть провести цю команду, хоча він щодня прокидається з цим рятівним кругом, як свого часу Гітлер. Гітлер теж усе чекав на якусь рятівну зброю або армію Венка, яка прийде, і відразу все буде добре. Такої "армії Венка" росіянам ніхто не дасть. Тобто цю російську "вундервафлю" росіянам застосувати не дадуть, хоч вони і носяться зі своєю тактичною ядерною зброєю.

Тому Росія не застосує ядерку, але розгойдувати цю тему і лякати громадськість "ядерною дубиною" вона буде і далі. Утім, основне завдання Москви тут – не лякати світову громадськість, а показувати всередині Росії (95% риторики російської військово-політичної еліти спрямоване на внутрішнє споживання) російському плебсу, що у них є якась дубина, вони можуть бити себе в груди й, як Кінг-Конг, кричати на місцеве населення, показуючи, що щось ще залишилося.

Яким ви вважаєте найбільш реалістичний сценарій перебігу війни у 2025 році? Та й загалом, на скільки ще років може затягнутися війна? Хоч примарна перспектива її закінчення помітна на горизонті?

2025 рік не буде роком України у військових діях, та й узагалі, в геополітиці. З одного боку, для нас цей рік буде періодом накопичення ресурсів, відновлення втрат, і триватиме така сама гаряча фаза війни, з іншого – Україна виконуватиме операції зі сковування російської армії.

З точки зору геополітики, зараз у Росії армії немає – вона вся воює на українській території, до того ж затиснута між українськими військами і морем. Вибачте за неефірний вираз, це ж яким треба бути дебілом у військовому сенсі, щоб загнати практично всю боєздатну армію в тисячокілометровий "котел", якщо рахувати від Керчі до Донецька, Луганська або Ізюма. Адже у вузькій частині фронту – близько 80 км – затиснуті війська РФ. Це ж практично "котел", або капкан, у який самі заповзли росіяни. Наше завдання всю цю російську армію утримати до 2025 року і розбити-розмотати її, а далі звільнити Крим або почати відпрацьовувати його під звільнення. Але головне – утримати армію противника боями. Це триватиме весь рік.

Водночас світова спільнота вибиватиме Росію з тих точок, де ще є її вплив. Першою ластівкою, а, скоріше, "чорним лебедем", стала Сирія. Росіяни, підібгавши хвости, втекли з Сирії, і там уже пішли свої процеси без росіян. Такі самі процеси в новому році будуть у Придністров'ї, Білорусі, Грузії, на Близькому Сході. Зокрема, Іран може піти під ніж, де був вплив Росії. Без армії РФ Ірану нічим не допоможе, як не допомогла вона й армії Асада. А чим Росія могла допомогти Асаду? Нічим, усі ж воюють на українському фронті. Точно так само Росія не допоможе ні Білорусі, ні Придністров'ю. Плюс – Африка і Південна Америка.

Я думаю, 2025 року Росія втратить усі свої зони впливу у світі, тому що не зможе їх забезпечити військовою підтримкою, оскільки вся російська армія виконує бойові завдання в Україні, і ми її стримуємо.

А от у 2026 році ми вже закінчимо зачистку Криму від російської присутності і дамо можливість нашим військам працювати над Донбасом. Над Донбасом доведеться працювати роки два, тобто у 2026-2027 роках, щоб відрізати його від Росії по Дону до Ростова. Нам доведеться зайти і у Воронезьку область, і в Ростовську – інакше ніяк. У лоба Донбас штурмувати ніхто не буде, інакше будуть великі втрати. Десь рік доведеться возитися з цим завданням щодо виходу до Ростова, а потім уздовж Дону спускатися на південь, до Азовського моря, відрізаючи Донбас. А потім ще рік зачистки Донбасу, тому що там залишиться кілька сотень тисяч російських військ.

Тож військових завдань нам ще роки на три. Приблизно 2027 року, не раніше, ми вийдемо на кордони 1991 року, і гаряча фаза бойових дій почне затухати на кордонах. А далі протягом року будуть вирішуватися питання Організацією об'єднаних націй про те, як розвести протиборчі сторони. Щонайменше це відбудеться по кордону 1991 року, але я не виключаю можливості, що наші війська залишаться і на російській території, зокрема, на правому березі Дону: в частині Брянської, Бєлгородської та Курської областей для забезпечення безпеки наших кордонів.

Хочу уточнити, чи може війна тривати менше за рахунок того, що, як ви зазначаєте, у Росії скорочується її вплив у світі, назрівають серйозні економічні проблеми, а також у 2026 році, як ви прогнозуєте, буде наша операція зі звільнення Криму, і вона буде успішною? Чи зможе Путін політично втриматися при владі після цієї низки поразок Росії – поразок не тільки на фронті, а й у політиці-економіці?

Будь-яка поразка Росії десь на інших майданчиках посилює російську армію. Адже куди втекли російські війська із Сирії? Частина – до Лівії, частина – до Росії. Російські війська повертаються додому, і їх доводиться перемелювати на нашому театрі військових дій. Тому геополітичні моменти не призведуть до прямої військової поразки Росії для нас. До військової поразки Росії у світі – так, призведуть, але у нас, навпаки, російська армія посилиться, і нам доведеться її перемелювати. Це ляже на наші плечі. Тому для нас я в цьому не бачу позитивних моментів.

Тиск економічних санкцій теж не буде швидким. Одномоментно неможливо завалити російську економіку. Її крах розтягують у часі, як розтягували в часі і крах економіки Радянського Союзу. Усе це розтягнеться на півтора-два, а то й три роки. Тобто десь до 2027 року російська економіка ляже настільки, що вона не зможе забезпечувати державне фінансування тих республік, з яких складається Російська Федерація. Це той самий сценарій, за яким руйнувався Радянський Союз. Москва не змогла забезпечувати фінансами республіки, ось 15 республік і сказали, що в такому разі будуть самі думати, як їм жити і що їм їсти. Те саме буде і з Російською Федерацією, але це не станеться ні у 2025, ні навіть у 2026 році.

Ті економічні санкційні механізми проти Росії, які зараз запускаються, посилить ще й Трамп, тому що почне тиснути Китай. Адже зараз Росія не може впасти тільки тому, що Китай її підтримує. З Індією, я думаю, швидко питання вирішиться, дзвінка вистачить, а з Китаєм США і Європі доведеться возитися рік-півтора, щоб обрізати щупальця, які можуть підживлювати російську економіку.

Звичайно, хотілося б раніше. Теоретично така можливість є, на неї можна сподіватися, як на "чорного лебедя", як на табакерку, що прилетить у лоба Путіну, але не більше того.

Якщо реально розкладати можливості, то на цей процес піде років зо три, не менше. Не потрібно слухати політиків, які розповідають, що 2025 рік стане "роком останнього пострілу". Це приблизно те саме, що й обіцянка смажити шашлики на травневі в Криму.

Ми повинні виходити з того, що воювати ще років три. І воювати має не громадянське суспільство, а професійна армія. І ми її побудуємо, це вже видно, передумови для цього є: прямий рекрутинг, механізм переведення, деякі механізми мобілізації та пропозицій, які зараз є, дуже хороші соцпакети починають формуватися. Це все дасть нам можливість з 2025 року нарешті створити нашу УПА – Українську Професійну Армію. Коли ми створимо професійну армію, а не бусифіковану, воювати будуть ті, хто може і має воювати, навіть за своїми деякими генетичними здібностями.