ЗМІ показали прайс-лист Київського СІЗО: начальник Халавка вимагає 10 тисяч гривень за телефон і 3 тисячі доларів за "тишу"

Нова інформація показує, як фінансові махінації перетворюють заклад на місце незаконного збагачення. Інсайдери прямо кажуть, що в установі існує цілий "ринок", який приносить величезні прибутки.

Про це пише портал From-UA.

Керівництво СІЗО, зокрема, здатне робити відкати до Мінюсту: щомісяця надходить близько 500 тисяч доларів - така плата за непритягнення до відповідальності та відсутність перевірок.

Заступник начальника оперативного відділу Павло Лозенко та начальник установи Володимир Халавко опинилися в центрі чергового скандалу. У Лук'янівському СІЗО ув'язнені мають можливість придбати майже все, що забажають, а цінник на кожен товар чи послугу встановлює сам начальник Володимир Халавка.

Проте важливо зазначити, що такі процеси, ймовірно, не обмежуються лише кількома людьми в керівництві. Начальник Володимир Халавка, використовуючи свою владу, створив цілу систему корупційних схем, до яких залучені не тільки високопосадовці, але й рядові працівники. Саме Халавка тут ключова фігура у процесі, він збудував цю структуру з метою збагачення, застосовуючи тиск на всіх, хто не підтримує його "бізнес-плани". У такій ситуації працівники, майже постійно під його впливом, опиняються просто заручниками обставин.

Попри офіційний статус державного закладу, Лук'янівське СІЗО давно функціонує за власними правилами. Ці правила встановлюються не законами, а тіньовими схемами, які вигідні перш за все тим, хто мав би забезпечувати правопорядок. "Прайс-лист" пенітенціарної установи вражає своїм цинізмом і масштабом, фактично перетворюючи ув'язнення на комерційну угоду, де все вирішують гроші, і так звана "криша".

Що по цінам?

За інформацією з різних джерел, у Лук'янівському СІЗО діє неофіційний "прайс-лист", який шокує своїм розмахом. Хочеш отримати мобільний телефон? Приготуй від 5 до 15 тисяч гривень - усе залежить від моделі. Але якщо під час обшуку твій гаджет забрали, не засмучуйся - повернення коштуватиме "лише" 5 тисяч гривень. А якщо прагнеш користуватися телефоном без страху конфіскації, будь готовий "відстьогувати" ще 10 тисяч гривень щомісяця.

Хочеш змінити умови утримання? Переміщення з тісної камери у простору обійдеться в 2 тисячі гривень, а місце у "комфортних" умовах коштує 1 тисячу доларів.

Справжньою "перлиною" у цьому списку є послуги, пов’язані з так званою господарською обслугою, більш відомою серед ув’язнених як "козлятня". Цей привілейний статус відкриває шлях до численних можливостей. Одна з найпопулярніших схем, після приписки до "козлятні" - звільнення під виглядом мобілізації на війну. Звісно, що ніхто до ТЦК не відправляться. Вартість такої "послуги" становить 3 тисячі доларів, і вона активно використовується, попри свою цинічність та очевидну протизаконність.

Хочеш лише числитися й нічого не робити? Це задоволення коштує дорожче - 4 тисячі доларів.

Список на таких "плюшках" не закінчується. Алкоголь? Літр "тягне" на 3-5 тисяч гривень. Наркотики? За 1500 гривень можна придбати 0,25 грама метадону. Якщо ж хтось хоче організувати тривале побачення із "розважальною програмою", яка включає алкоголь і наркотики, то за це доведеться викласти від 500 до 1000 доларів.

Ще однією абсурдною "послугою" у списку є дозвіл на ремонт власної камери. Ув’язнений, який бажає хоча б трохи поліпшити умови свого перебування за ґратами за власний рахунок, повинен заплатити 10 тисяч гривень лише за згоду керівництва на проведення цих робіт.

Здається, що для персоналу ізолятора основним джерелом доходу стали ув'язнені, а не держава, яка їх наймає. Хіба це не підриває саму суть системи? Такі факти змушують задуматися: як довго суспільство терпітиме ці очевидні прояви корупції та безкарності в системі, яка мала б служити закону, а не власним інтересам окремих осіб.

Свіжі дані про діяльність Павла Лозенка, заступника начальника оперативного відділу, та Володимира Халавка, керівника установи, вкотре підтверджують глибину кризи у пенітенціарній системі України. Що відбувається за стінами Лук'янівського СІЗО? Відповідь на це питання рідко радує. Ув’язнені й їхні родичі відкрито заявляють про корупційні схеми.

Ціни виглядають абсурдно високими, але ще більш абсурдним є те, що вся ця система існує, а також те, що вона існує за мовчазної згоди керівництва установи. Павло Лозенко та Володимир Халавко, чиї імена неодноразово фігурували у скандалах, поки що залишаються на своїх посадах, хоча їхня діяльність уже стала символом кризи.

Як наслідок, пенітенціарна система України нагадує комерційний проєкт, де місце справедливості займає ціна питання. Можливо, саме така корупційна модель і дозволила Лозенку та Халавку уникати відповідальності. Згадати хоча б скандал із розпиванням алкоголю в кабінеті Лозенка разом із ув’язненими жіночого корпусу чи сумнозвісне побиття Сергія Русіна, яке стало наслідком алкогольної "вечірки".

Як тюремний ринок впливає на систему?

Такі корупційні схеми є не лише економічно невигідними для держави, але й ставлять під загрозу безпеку та дисципліну. Коли ув'язнені купують привілеї або наркотики, це породжує конфлікти між ними, створює ризики для працівників і поглиблює соціальну нерівність навіть у місцях позбавлення волі.

В цій історії присутня велика кількість риторичних питань, і вони на жаль залишаються відкритими. Чому такі схеми існують роками, незважаючи на постійні скандали? Хто насправді керує процесами у в'язниці: держава чи ті, хто діють у тіні, залишаючись невидимими? І найголовніше - чи готові ми визнати, що така корупція є не винятком, а правилом?

Викорінення корупції у пенітенціарній системі - це виклик для державної політики, який потребує системного підходу, реформ та, можливо, навіть повного перезавантаження системи.

Корупція у Лук'янівському СІЗО - це не лише проблема одного закладу. Це відображення кризи відповідальності та управління у всій пенітенціарній системі України. І поки такі схеми залишатимуться безкарними, будь-які заяви про реформи виглядатимуть лише формальністю.