З фронту у волонтери: як запорізький бик Мартин і дика свиня Машка збирають на «мавіки»

Відеоролики з цією парочкою набирають сотні тисяч переглядів. Бик Мартин і свиня Машка не лише зірки соцмереж - тварини ще й активні волонтери. Про щемку історію порятунку чотириногих на фронті, на честь кого бик став Мартином та чим особливо любить ласувати Машка, кореспонденту Коротко про розповів військовий і теперішній господар тварин Максим.

Пройшов замінованою територією

Максим сміливо наближається до здоровенного бика, який пробує вибити рогами двері у хлів.

- Мартине, лапусь, йди сюди, не роби там шкоди, - кличе бика.

«Лапусь», який на вигляд важить пів тонни, а може й більше, тобто бик Мартин, одразу повертається на голос господаря, швидко йде до Максима. Знає, що той завжди почухає боки і за вухом, а може, й пригостить окрайцем хліба.

Мартин зі своєю бойовою подругою, свинею Машкою, - зірки соцмереж. Їх господар Максим знімає з ними коротенькі відеоролики, які в тіктоці набирають таку кількість переглядів і коментарів, що й гламурні інфлюенсери заздрять. А ще Мартин і Машка волонтерять: допомагають збирати гроші на необхідні військовим речі.

Наприклад, за кілька прямих ефірів тварини зібрали необхідну суму на закупівлю «мавіків». Також користувачі соцмереж активно розкуповують футболки і кепки із зображенням бойової парочки.

Історія знайомства тварин з військовим Максимом - наче з якогось кіно і трапилася майже два роки тому. Тоді ще невеликий бицьо блукав поблизу лінії фронту на Донеччині. Дивина, але тварина якимось чином обходила щільно заміновані місцини. По безпечній вузькій стежині, рівним кроком, не звертаючи ні на метр в сторону, бик вийшов до позицій наших воїнів. Хлопці дотепер дивуються і не розуміють, як йому це вдалося.

Військові вирішили перевезти бика у більш безпечне місце, що одразу і зробили. Нині тварина мешкає в селі неподалік Запоріжжя, в господарстві Максима. У селищі бик одразу став загальним улюбленцем.

- А назвав його Мартином на честь нашого головного сержанта, в якого такий же позивний, - розповідає Коротко про Максим. – Спочатку думав знайти йому нових господарів, але зрештою вирішив залишити у себе. Я знаю, що таке свійські тварини, розуміюся у догляді за ними, бо до війни тримав свиней. Биків не було. Але сусіди і друзі, які мають досвід в утриманні великої рогатої худоби, допомагають мені.

Хто вибив двері у хліві?

Вже після Мартина з’явилася Машка. Дика і зовсім молода свинка потрапила під обстріл, її поранили вороги. Якимось дивом дошкандибала до наших підрозділів. Побратими Максима врятували бідолаху, швидко обробили рану на нозі, наклали пов’язку. А далі постало питання: що ж з свинею робити? Відпустити на волю це худе бідолашне створіння – загине. Віддати комусь – пустять на ковбасу (хоч свинка була надто худою і малою). Вирішили передати Машку Максимові. Той одразу погодився. Спочатку Машка насторожено зустріла господаря, але час і ласкаве ставлення зробили свою справу: обожнює Максима і дружить з Мартином.

- Вони будуть жити в мене стільки, скільки житимуть, - впевнено каже Максим. – Тобто Мартин і Машка - друзі до смерті. Я не хочу чути про те, щоб здати цих малих на м'ясо чи таке інше. Навіть відео записав, де пояснив підписникам свою позицію щодо Мартина і Машки. Я своїх тварин навіть не зважував, мені не цікава їхня вага, тому що продавати їх не збираюся. Щодо їхнього віку, то приблизно можу сказати, що Мартин старший, йому 4 роки. Машці всього 2 роки.

Мартин і Машка хоч і товаришують, але мають кардинально різні характери. Бик - красень з великими очима і коричнево-білою густою шерстю. Хоч і величезний, але добрий, любить лащитися, наче кошеня, завжди готовий облизати навіть незнайомця. Але головна людина в його житті - господар Максим. Через кляту війну військовий часто у від’їзді. Коли ж повертається, одразу навідується до Мартина. Моменти їхньої зустрічі після довгої розлуки розчулюють обох, із очей суворого на вигляд бика градом котяться сльози.

Бувають і непорозуміння. Наприклад, Мартин вже кілька разів на рогах виносив двері з власного хліва. Максим навіть придбав для нього захисні накладки на роги. Але марно. Тварина все одно показує свою силу.

А як тільки Максим починає сварити Мартина, той одразу дивиться на господаря сумними очима, мовляв, це не я, а кури наробили шкоди. І як такому не вірити?

Поки бик неспішно прогулюється двором, сіро-чорна свиня Машка встигає зазирнути у кожну шпарину, виклянчити щось смачненьке у господаря, голосним криком зустріти сусідів, які зазирнули на подвір’я. Може і вкусити чужинця, але не з усієї сили, а ніби граючись. Швидка, рухлива, показує, що вона головна тут. Така от прудка захисниця своєї території. Бачить Максима і з усіх чотирьох ратичок, які нагадують модні «лабутени», біжить до нього. За господарем готова йти і у вогонь, і у воду, і навіть на полювання.

-  Всюди за мною бігає, наче песик, - сміється Максим. – А ще у нас Машка - ласунка: дуже любить морозиво. І, не повірите, ковбасу! Мартин більш консервативний у гастрономічних вподобаннях: йому подавай макуху і хліб.

Зараз Максим на фронті. Ще у перші дні війни пішов туди добровольцем. А Мартин і Машка з нетерпінням чекають господаря на фермі. До речі, Мартинові Максим вже шукає пару. Каже, що хоче щоб його бицьо жив на фермі довго, щасливо і мав справжню сім’ю.