Істерика Фіцо та агонія Придністров'я: яким буде кінець епохи транзиту російського газу в Європу

1 січня завершилась епоха російського газового транзиту до Європи, за допомогою якого Кремль десятки років нав'язував свою волю та заробляв мільярди доларів. Нині завдяки дурості Путіна та сміливості українців "лавочка закривається".

Як це відбулося та якими будуть наслідки – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Остаточна зупинка транзиту російського газу в Європу

Рано вранці 1 січня українське Міністерство енергетики повідомило про остаточну зупинку транзиту російського газу до Європи через територію України.

Ми зупинили транзит російського газу, це історична подія. Росія втрачає ринки, вона буде зазнавати фінансових втрат. Європа вже прийняла рішення про те, щоб відмовитися від російського газу. І європейська ініціатива Repower EU передбачає саме те, що сьогодні зробила Україна,
– прокоментував рішення української влади міністр енергетики Герман Галущенко 1 січня 2025 року.

Ні для кого, крім хіба російського анклаву в Молдові Придністров'я, це не стало несподіванкою. Ба більше, всі зацікавлені сторони мінімум з грудня 2024 року знали, що "порішати" (тобто переназвати російський газ азербайджанським і під таким видом продовжити транзит до Європи) не вдасться.

Україна зайняла принципову позицію не продовжувати укладений у 2019 році 5-річний контракт із "Газпромом" і отримала підтримку від Європи. Зокрема й Польщі, яка з 1 січня перебрала від Угорщини головування в ЄС.

Газ у сховищах країн ЄС у відсотках від робочого об’єму газу в сховищах станом на 31 грудня 2024 року / Агрегований кадастр зберігання газу (AGSI), Hanne Cokelaere / POLITICO

Отже, "вікно до Європи", прокладене ще в часи Брежнєва, закрилося. Колись завдяки "газу-батюшці" та "нафті-матушці" СРСР виграв собі кілька десятиліть стабільності.

Цікаво, що перший газ, який пішов по "трубі" до Європи, був українським. Він видобувався на Львівщині (Дашавське родовище), а розроблялися проєкти газогонів у Києві.

Власне, на грошах за газ із ФРН та Австрії тримався міф добробуту, відомий як "Застій". До речі, саме в цей період сформувався світогляд нинішнього правителя Росії Путіна. Не дивно, що він вирішив продовжити справу "дідів". На межі тисячоліть російська "газова труба" стала інструментом геополітичної боротьби й тиску на Європу.

Завдяки цьому ЄС і в першу чергу Німеччина "підсіли" на дешеву газову голку та опинилися в залежності від Кремля, хоч і деякі досі цього не визнають, хоча б мали замість мемуарів давати свідчення.

Мовиться, зокрема, про канцлерку ФРН Ангелу Меркель, яка на догоду дешевому газу для Німеччини фактично прогнулася під Путіна, злочинно послабила власну армію та дала добро Москві на агресивні дії.

Як не дивно це звучить, але Україна наприкінці 90-их – початку 2000-их років виявилася менш приязною до Путіна, ніж Європа. У Києві відмовилися міняти суверенітет на дешевий газ, що й стало причиною багаторічних газових війн, а також появи мільярдерів-посередників та цілих поколінь політиків-популістів, які всіляко паразитували на темі російського газу.

Тим самим займалися й в Кремлі. Росіяни стільки років лякали Україну, що та замерзне, що в якийсь момент самі в це повірили. А далі на них чекав сюрприз.

З початком повномасштабного вторгнення Путін вирішив розіграти карту газового шантажу. Тільки замерзнути мала не лише Україна, але й вся Європа, яка розлютила росіян своєю підтримкою України. У Кремлі спробували розіграти стару партію газового шантажу та оголосили про технічні роботи на "Північних потоках", побудованих із благословення Меркель і всупереч позиції України (та США), російських газогонів. У відповідь ЄС показав росіянам зуби та відмовився від російського транзиту.

Транзит російського газу через Україну / Інфографіка NV

Росіяни вирішили підняти ставки та влаштували диверсію на "Північному потоці-2" – серія вибухів вивела його з ладу (за іншою версією, це зробили якісь невідомі диверсанти, сама ж Росія стверджує, що то були "англосакси"). Так Путін з власної волі перекрив не лише потік газу до Європи, але й реверсний потік мільярдів до Росії.

Після бану "Північних потоків" для російського газу залишався український транзит, а також південний шлях – "Турецький потік".

Український транзит давав Путіну – на фінансування насамперед війни проти України – приблизно 6 мільярдів доларів на рік, Україна ж отримувала близько мільярда, але значну частину цих грошей витрачала на саму "трубу". Крім цього був приємний бонус у 3 мільярди у вигляді рішення Стокгольмського арбітражу на користь України, яке визнавало Росію порушником принципу "качай або плати".

Словацька істерика Фіцо: чи варто боятися погроз

Головними адресатами російського газу були Австрія та Словаччина. Для останньої це було справжнім золотом, точніше для словацького прем’єра Роберта Фіцо. Той успішно осідлав "трубу" та заробляв чималеньку корупційну ренту на транзиті.

Основні газові трубопроводи в Європі / Інфографіка BBC

Власне, цим фактом і пояснюється його надмірна любов до Росії та жага шкодити Україні з будь-якого приводу, включно до відкриття, за влучним виразом президента Зеленського, другого енергетичного фронту проти України.

При цьому Словаччина глобально від російського газу не залежить, бо давно диверсифікувала його постачання, зокрема, через той самий "Турецький потік", а також шляхом отримання скрапленого природного газу (ним опікується інша російська газова монополія "Новатек" під орудою путінського номінала Леоніда Міхельсона).

Постачання російського газу через українську ГТС / Інфографіка NV

Варто розуміти, що нинішні крики Фіцо про підступну Україну – це лише туга за втраченими гешефтами. При цьому його погрози на адресу України не варто сприймати аж занадто серйозно – світло він нам вимкнути не зможе (як обіцяв), бо Україна під'єднана до спільної європейської енергосистеми, а порушення чинних контрактів (зокрема воєнних) матиме юридичні наслідки, де Фіцо буде заздалегідь у програшній позиції. Це також підтвердив Брюссель. Єврокомісія встала на бік України та прозоро натякнула Фіцо знати власне місце.

Те саме зробили й в Києві, нагадавши, що сам прем'єр відмовився від компенсацій від України за подорожчання газу.

Нагадуємо Фіцо, що, по-перше, підтримка злочинної російської агресії є абсолютно аморальною. По-друге, недалекоглядна політика Фіцо вже залишила народ Словаччини без компенсації за втрату російського транзиту газу, а також може залишити народ Словаччини ще без щонайменше 200 мільйонів доларів щорічно, які Україна сплачує за імпортовану електрику. Так, імпорт електрики для порятунку небезплатний, і це значні кошти. По-третє, для всіх у Європі та, зокрема, для народу Словаччини буде вигідніше з усіх поглядів співпрацювати із сусідами та ЄС заради збільшення постачання у Європу енергоресурів, зокрема газу з Америки й від інших партнерів, і тільки це може зменшити ціну на енергію для більшості сімей. Частка Словаччини в імпорті електрики в Україну близько 19%. Уряд України працює з нашими сусідами в ЄС, щоб зберегти необхідний обсяг постачання електрики,
– президент Зеленський 28 грудня 2024 року дав вичерпну характеристику істерикам пана Фіцо.

"Словаччина є частиною єдиного європейського енергоринку, і Фіцо повинен поважати загальноєвропейські правила. Будь-які свавільні рішення в Братиславі чи накази з Москви для Фіцо щодо електрики не призведуть до зупинки імпорту електрики в Україну, але точно можуть призвести до розриву чинної влади Словаччини з європейською спільнотою", – додав глава української держави.

На тлі Фіцо куди солідніше виглядає Австрія. Цю державу в попередні роки також неодноразово ловили за руку та викривали в любові до Путіна, проте нині у Відні вирішили діяти в інтересах Європи, тому заздалегідь подумали про безболісне заміщення.

Ба більше, звернулися до арбітражу, щоб Росія компенсувала свої вибрики з нерегулярними постачаннями. Як наслідок, значні обсяги російського газу в австрійських сховищах було заарештовано й стягнуто з "Газпрому" як компенсацію.

Придністровська агонія через газ

На відміну від Австрії та Словаччини для окупованого Росією молдовського анклаву в Придністров'ї реального "плану Б" просто не існує. Дешевий (точніше – безплатний російський газ) був основою економіки та всього життя для так званої "Трансністрії".

Та отримувала газ за хитрою схемою: Росія визнавала цілісність Молдови та давала газ їй, а той вже йшов до Придністров'я – бунтівна та ніким не визнана "ПМР" за нього не платила, натомість відсилала чеки до Кишинева (за версією Кремля – на 709 мільйонів доларів).

Газопроводи в Молдові та Придністров'ї / Інфографіка spglobal

Отриманий сепаратистами газ запускав роботу місцевої Кучурганської ТЕЦ на Дністрі (вона ж Молдовська ДРЕС), що генерувала до 80% електроенергії для всієї Молдови. У такий спосіб сепаратисти проводили "обнал" та чудово собі жили в останні десятиліття.

Нині ж ця "лавочка" закривається. При чому "Газпром" вирішив діяти проактивно та оголосив, що сам зупиняє подачу газу, не згадуючи Україну та відмовившись від постачання до Молдови через "Турецький потік".

Отже, росіяни самі прирекли Придністров'я на катастрофу, вочевидь розраховуючи, що тепер хоч хтось у Європі нарешті замерзне. Бо Придністров'я – це Європа, як не крути. Тобто російська пропаганда хоч в чомусь нарешті матиме рацію. А те, що в біді опинилися саме прихильники Росії в кількості 500 тисяч осіб, які колись довірились Москві та "найсмачнішому у світі пломбіру", – це вже нікого не обходить. Росія не вперше зраджує своїх. І вочевидь не востаннє.

Нині Придністров'я опинилося в дуже скрутній ситуації. ТЕЦ можна опалювати вугіллям замість газу і нібито запас цього палива є, ЗМІ пишуть про 50 – 60 днів. До речі, це вугілля ще й з Донбасу, а як воно опинилося в російському анклаві – окреме й дуже цікаве питання.

Також є бажання допомогти сепаратистам з Кишинева – молдовська влада обіцяє виступити посередником для закупівлі газу в Європі. Проте за нього доведеться платити, від чого за 30 років в Придністров'ї відвикли. Також гостра газова криза вкотре порушує питання про ліквідацію російського анклаву та відновлення на прикордонній до України території конституційного ладу. І це ще один наслідок непродуманої політики Путіна.

Щоправда, тут союзником росіян виступає нерішучість Кишинева, бо вочевидь там наразі немає готового сценарію возз'єднання (навіть на умовах Молдови) – там нещодавно ледь відбилися від власної "вати", а тепер до неї ризикує доєднатися ще і європейський аналог КНДР з голодними, бідними та злими фанатами "русского міра".

Найгірше, що вони через масове та дуже тривале зомбування російської пропагандою не здатні скласти "2+2" та визначити винуватця власних проблем, а тому неодмінно стануть "троянськими кіньми" на шляху Молдови до ЄС. Нагадаємо, що заявка України та Молдови на вступ до Євросоюзу фактично спільна (це як Україна та Польща на Євро-2012), тому питання, а точніше проблема інтеграції Придністров'я – це також і проблема України.

Так чи інакше це питання колись має бути вирішене, воно точно буде непростим, але у його розв’язанні зацікавлені всі.

Тарас Чмут про плани на 2025 рік:

У Росії лишається 5% від європейського газового ринку

Що ж до Росії, то нині в неї залишається лише 5% від європейського газового ринку (дякувати Туреччині та скрапленому газу). Хоча ще у 2021 році Путін мав 45%. Нині ж, відповідно до законів ринку, вільне місце активно займають Норвегія, Марокко, Катар і США. Все робиться так, що повернутися, навіть за великого бажання, буде вже неможливо.

Тепер у Росії залишаються лише східні варіанти – збиткова "Сила Сибіру" та інші азійські газогони. Проте це крихти з барського столу – найбагатший ринок Європи Росія через власну дурість втратила. Нині ж вже самій Росії буде викручувати руки Китай, адже Росія просто не матиме інших варіантів, натомість у Пекіна варіантів для заміщення чимало.

За підсумками 2023 року "Газпром" отримав рекордний чистий збиток у розмірі 6,1 мільярда доларів (за даними російського Forbes). А у 2024 році будуть ще веселіші показники.

Також не найкращі часи настають і для російського скрапленого газу. Він, нагадаємо, досі не під санкціями, проте це більш технологічна історія, а значить – проблемніша для Росії. До того ж президент Трамп вже пообіцяв суттєво збільшити видобуток (в цьому союзником США виступає Катар) – це має обвалити ціни на СПГ у світі та витіснити російський "Новатек" з Європи.

Якщо це станеться, то наслідки будуть ще болючіші, ніж відмова України, а все разом – фактичну руйнацію російського газорейху, який старанно вибудовували ще з часів Брежнєва, але який бездарно профукав один не надто обдарований підполковник КДБ. З іншого боку, Путін вже й так прирік кілька наступних поколінь росіян на злидні, то чому б не забрати в них ще й надії на газ.