Рецензія на серіал «Сумую за тобою» / Missing You

В перший день року на платформі Netflix вийшов детективний трилер «Сумую за тобою», сюжет якого заснований на однойменному романі американського письменника Гарлана Кобена, що був опублікований у 2014 році. Сам автор також виступив як виконавчий продюсер проєкту. Чи вартий уваги глядачів цей 5-серійний мінісеріал — читайте в огляді нижче.

Плюси:

моментами історія виглядає цікаво; добре, що сюжет не взялися розтягувати на стандартні 8 епізодів, замість яких маємо лише 5;

Мінуси:

исленні інтриги досягаються коштом дешевих і маніпулятивних прийомів/твістів; розв'язка не дивує, а скоріше розчаровує;

5.5/10

Оцінка ITC.ua

«Сумую за тобою» / Missing You

Жанр трилер, детектив
Режисер Німер Рашед
У ролях Розалінда Елеазар, Джессіка Пламмер, Річард Армітедж, Ленні Генрі, Стів Пембертон, Марк Воррен, Саманта Спіро, Ліза Фолкнер, Мері Мелоун, Ешлі Волтерс, Еліс Оффлі, Джеймс Несбітт, Фелікс Гарсія Гаєр, Метт Вілліс
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Одного разу інспекторка Кет Донован реєструється у застосунку для знайомств і виявляє там свого колишнього нареченого Джоша, який раптово наче крізь землю провалився 11 років тому. Паралельно вона занурюється у нове розслідування, пов’язане зі зникненням чоловіка та, пізніше, жінки. Поступово розплутуючи клубок з численних таємниць і недомовок, головна героїня наближається до розкриття приголомшливої правди, що стосуються не тільки загадкового зникнення Джоша, але й трагічної загибелі її батька, також копа.

У 2018 році стримінговий гігант Netflix та автор детективних трилерних романів Гарлан Кобен уклали 5-річний багатомільйонний контракт на екранізацію аж 14 його книг. Ця угода була продовжена ще на чотири роки у 2022-му, і «Сумую за тобою» став уже восьмою кіноадаптацією в рамках цієї надзвичайно плідної конвеєрної співпраці.

Вже з першої ж сцени автори серіалу показово демонструють усю крутість головної героїні, котра впевненими діями знешкоджує неврівноваженого нападника з ножем напереваги. Втім, на цьому бойові навички поліціянтки закінчуються, адже дебютна сцена так і залишиться єдиним екшеном в усьому шоу, у якому намагаються дивувати не видатним мордобоєм, а потужними неочікуваними твістами. Наскільки вони і справді потужні — питання відкрите.

Так, це історія з розряду тих, де кожному є що приховувати — від безневинної трансгендерної подружки інспекторки Акви до її власної матері. Здається, геть усе оточення тримає Кет за ідіотку, постійно водячи її за ніс, як і творці шоу зловживають дешевенькими маніпулятивними поворотами та, складається враження, явно недооцінюють свою авдиторію.

Проблема у тому, що усі ці недомовки, котрі видають за сюжетні одкровення і ті начебто додають інтриги в оповідання, працюють з дуже перемінними успіхом. Коли у 102-му діалозі котрийсь з персонажів вчергове зізнається у прихованій таємниці, це вже більше дратує, ніж зацікавлює.

Інформацію подають сильно дозовано, ніби підступні ляльковики крихти хліба голубам на лавці у парку, штучно затягуючи час і недоречно відволікаючи то на численні мелодраматичні флешбеки, то на затягнуті діалоги (один з яких проходить у пафосному мистецько-художньому антуражі аля четвертий «Джон Уік»), то на подружок-бабусь матері інспекторки.

При цьому творці не цураються вдаватися до читерських прийомів і примітивно зловживати ними, коли відбувається банальне згущення фарб наприкінці епізодів. Підкріплені відповідним музичним супроводом, ці нарізки становлять суцільні кліфхенгери з ціллю викликати у глядача думку, ніби це цікаво і, як наслідок, штучну потребу дивитися далі. Тоді ж одразу забувається фактор того, що попередні 40 хвилин були не так щоб дуже захопливі.

Спецпроєкти

Висмоктані ̶з̶ ̶р̶о̶м̶а̶н̶у̶ з пальця твісти здаються трохи адекватнішими, коли місцева сценаристка Вікторія Асаре-Арчер, натхненна літературним першоджерелом, намагається розставити усі крапки над і. Дійсно, ближче до розв’язки історія стає нарешті цікавішою, а загадкова поведінка навколишніх отримує хоч якесь логічне пояснення. Та ґрунтується воно, не будемо спойлерити, але будемо відвертими, на досить сумнівній наративній маніпуляції, через що у глядача ризикують виникнути приблизно такі думки: «І от через це уся колотнеча? Тю».

Що вже казати про побічний заміс рівня, вартого сюжету у телепрограмі «Аферисти в сітях» (в той час, як вбрання тутешніх «учасників» нагадує про шоу «Розряд» на YouTube).

Очевидно, тут може імпонувати те, як у підсумку пазл складається в єдине ціле. Смерть батька, зникнення коханого та інших людей — усе це тим чи іншим чином взаємопов’язане і, на перший погляд, виглядає непогано. Шкода, що при більш детальному і прикріпленому розгляді симпатична загальна картина руйнується об стіну дурних твістів і безглуздих маніпуляцій.

Мабуть, це і є той горезвісний контент на Netflix, який варто дивитися суто у фоновому режимі, не вдаючись у подробиці. Якраз те що треба для показу 1 січня і перегляду у форматі «нехай аби щось там балакало».

Висновок:

«Сумую за тобою» не виходить за рамки посереднього детективного сюжету з непоганими натяками на інтригу, однак сумнівними твістами.