/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fb30cc8a63c2783387707cfa54649e71b.jpg)
Рецензія на серіал «Земля потерпає» / Earth Abides
Наприкінці грудня на каналі MGM+ завершився показ першого сезону постапокаліптичної драми «Земля потерпає», сюжет якої заснований на однойменному романі Джорджа Р. Стюарта, опублікованому у 1949 році. В огляді нижче розбираємось, наскільки цікаво спостерігати за черговим екранним постапокаліпсисом цього разу.
Плюси:
історія, яка надихає і повертає віру у добро; актори гарно впоралися з ролями, особливо це стосується Александра Людвіга; велика кількість красивих кадрів природи і постапокаліптичних пейзажів;
Мінуси:
часом повільний темп починає трохи дошкуляти, але в цілому не заважає проникнутися долями героїв; для когось ця історія може здатися нецікавою через відсутність кінематографічної гостросюжетності, притаманної постапокаліптиці; позбутися деяких сюжетних умовностей творцям не вдалося;
«Земля потерпає» / Earth Abides
Жанр постапокаліптична драма
Шоуранер Тодд Комарніцкі
У ролях Александер Людвіг, Джесіка Френсіс Дюкс, Аарон Твейт, Родріго Фернандес-Стол, Еліз Левек, Луїза Д’Олівейра, Біркет Тертон, Гіларі Маккормак, Дженна Берман
Прем’єра MGM+
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Молодий геолог Ішервуд Вільямс, або просто Іш, вирушає у гірську місцевість, щоб зайнятися дослідженнями. Але там його кусає гримуча змія, внаслідок чого чоловік проводить певний час у своїй хижі, перебуваючи на межі життя і смерті. Втім, як пізніше з’ясовується, те, що ледь не вбило Іша, парадоксальним чином врятувало його. Після одужання герой з жахом виявляє, що світу, який він знав раніше, більше немає, а людство було майже повністю знищене невідомим смертоносним вірусом.
Поховавши загиблих батьків зі сльозами на очах, разом зі своїм новим другом — собакою Щасливчиком, Ішервуд влаштовується у будинку та продовжує жити. Одного разу він помічає, як з димаря одного з сусідніх будинків йде дим, і вирішує перевірити, чи мешкає хтось там. Так Іш знайомиться зі своєю майбутньою супутницею Еммою, разом з якою їм належить виховати дітей, познайомитися з іншими нечисленними уцілілими та постаратися побудувати нове суспільство.
Однойменний роман Джорджа Р. Стюарта став не тільки визнаною класикою апокаліптичної наукової фантастики, але й, наприклад, надихнув Стівена Кінга на написання його «Протистояння». Навіть трохи дивно, що кінороби звернулися до цього твору лише зараз, через 75 років після його публікації. У 1950-му була адаптація у форматі двосерійної радіодрами, але на тому й все.
Отже, чоловік прокидається після того, як випав з життя на певний час. З жахом виявляє, що сталася глобальна катастрофа, зокрема, смертоносна пандемія. Розгублено вештається безлюдними вулицями міста. Знайома зав’язка, чи не так? Однак варто одразу відзначити, що «Земля потерпає» вельми далекий від звичних нам постапокаліптичних зомбі-виживачів, як от «28 днів по тому» чи «Ходячі мерці» (хоча з останніми у цієї історії є певні спільні риси). Ті, хто помер від страшної хвороби, вже не повстануть з могил. Щобільше, навіть ті, хто вижив, здебільшого не несуть загрози, як би дивно це не звучало.
Перед переглядом варто чітко розуміти, що автори шоу «Земля потерпає» не задавалися ціллю представити на суд глядача черговий екшеновий виживач в екстремальних умовах з купою загроз навкруги. Натомість ця більш приземлена і спокійна історія з абсолютно неспішним темпом оповідання — звір дещо іншого штибу.
Кожен епізод рясніє неквапливим й певною мірою філософським спогляданням навколишнього світу, який безповоротно змінився назавжди. Це розповідь таких властивостей, коли, складається враження, головний герой частіше береться за авторучку, щоб висловити думки у щоденнику, ніж за рушницю, щоб прикінчити когось. Так, звісно, враховуючи обставини, зовсім без крові на руках тут не обійтися. Однак насилля як таке відкинуте на периферію, а гуманістичні посилання істотно переважають притаманні постапокаліптичному сетингу варварські методи.
В сухому залишку це про творення, а не про знищення. Про життя (і смерть також, яка крокує з ним пліч-о-пліч), але не про виживання. Зрештою, про новий початок, а не про гіркий кінець. Таких історій, що оспівують добро, єднання і здатні надихати, та ще й в умовах кінця світу, нинішньому кінематографу страх як не вистачає.
Що вже казати про біблійні алюзії, які мають місце й у романі. На поверхні лежить асоціація Іша та Емми з Адамом і Євою, адже саме вони, по суті, стали першими людьми, що заселили новий світ. Не зайвим буде згадати й злощасного змія, поява якого ознаменувала для головного героя свого роду кінець попереднього життя. Можливо, є також сенс послатися на Ноя, котрому було дароване спасіння від Всесвітнього потопу. Словом, простору для інтерпретацій та роздумів тут в достатку.
В серіалі чітко простежується тема функціонування нечисленної спільноти. Більше немає, скажімо, того хлопця, який заб’є велику рогату худобу. Того, хто освіжує тушу. Немає привітного м’ясника, котрий впевненим рухом відріже потрібний шмат. Хочеш м’яса — береш рушницю і, дивлячись корові в очі, робиш криваву справу самотужки. Хочеш електрику — читаєш відповідну літературу і встановлюєш сонячні панелі на даху власними руками, навіть ціною травми. Хочеш, щоб пологи відбулися без ускладнень, не боїшся зробити те, на що ніколи б до цього не наважився.
Ніби підкреслюючи свято життя в умовах глобальної катастрофи, автори наповнюють сюжет мальовничими пейзажами, великою кількістю тварин у кадрі і природою, яка попри усе продовжує своє існування і навіть дихає вільніше без людей. В одному з епізодів відбудеться несамовита сцена аля грізлі та Леонардо Ді Капріо з «Легенди Г’ю Гласса», тільки з іншим, не менш небезпечним звіром у кадрі. А народжують тут ледь не частіше, ніж помирають. І тому ми знову згадуємо тезу про те, що життя і смерть завжди знаходяться поруч.
«Земля потерпає» може потішити виключно тих глядачів, котрі готові проникнутися долями звичайнісіньких людей, що просто живуть замість того, щоб по-кінематографічному гостросюжетно виживати. Це історія для тих, хто не нудиться через відсутність екшену і кривавих затяжних конфліктів, а сприймає приземлену та водночас натхненну розповідь з філософським підтекстом. Зрештою, це для тих, хто усвідомлює ціну простого людського щастя та, зокрема, маленьких радощів у похмурі апокаліптичні часи.
Висновок:
«Земля потерпає» вартий уваги, але лише у тому випадку, якщо від нього не чекати історій у дусі «Останні з нас», а натомість отримати щось сильно приземленіше, та разом з тим і глибше.