Облік замість ризиків. Що змінює кампанія добровільного декларування зброї

25 листопада 2024 року в Україні розпочалася кампанія з декларування зброї. Цей крок став логічним наслідком тривалої війни, яка збільшила кількість вогнепальної зброї в суспільстві, що в результаті призвело до зростання загроз для безпекового середовища. Чому саме зараз постало питання про декларування та навіщо воно потрібне, пояснюємо.

Навіщо декларувати зброю?

Повномасштабне вторгнення Росії призвело до виникнення безпрецедентної ситуації в країні. Однозначної відповіді на запитання, скільки наразі незареєстрованої зброї у цивільного населення, зі зрозумілих причин, немає. Але правоохоронці за побічними ознаками оцінюють, що нинішня ситуація докорінно відрізняється від 2021 року. Якщо зростають обсяги вилученої незареєстрованої зброї, кількість зафіксованих спроб її продажу на чорному ринку, виявлених збройних схронів, логічним є припущення, що і у населення кількість незареєстрованої зброї має збільшуватися.

З одного боку, на початку вторгнення цивільні отримали вогнепальну зброю для захисту держави від окупантів, що, безумовно, було правильним кроком. З іншого — жителі прифронтових і деокупованих територій нерідко знаходять зброю, покинуту військовими, і лишають її у себе для захисту. Мотиви зрозумілі. Але не менш очевидні суспільні ризики цього явища. Тож першим кроком до їхнього подолання є облік зброї у населення, а відповідно, її контроль із боку правоохоронців.

Власне, закон, що запустив кампанію з декларування зброї, має чітко визначені стратегічні цілі.

Перша — вдосконалити процедуру обліку вогнепальної зброї. Це дасть можливість мати точне уявлення про її кількість і мінімізувати ризики неконтрольованого використання зброї, адже це безпосередньо впливає на фактичну безпеку людей.

Друга — забезпечити надійну правову базу для цивільних осіб, які отримали зброю в умовах воєнного часу, та убезпечити їх від відповідальності за володіння незареєстрованою зброєю. А це вже про правову безпеку людей.

Механізм декларування: крок за кроком

Насамперед важливо розуміти таке: володіння незареєстрованою зброєю карається кримінальною відповідальністю — від трьох до семи років позбавлення волі.

Запропонований механізм декларування на сьогодні є найкращим захистом для тих осіб, у володінні яких опинилася незареєстрована зброя. Україна — це перша країна, яка запровадила такий механізм.

Для проходження процедури декларування необхідно звернутися до найближчого підрозділу поліції та дотримуватися інструкцій його працівників.

Уже зараз практичний досвід показує, що вся процедура декларування займає не більш як одну годину, а сам процес декларування максимально простий. Він не вимагає від декларанта нічого, окрім написання заяви із коротким поясненням того, де і коли цю зброю було знайдено. Далі поліцейські зброю сфотографують, перевірять за обліками (через маркування) і повернуть декларанту.

Такі умови діють до завершення дії воєнного стану. А через 90 днів після його скасування зброю необхідно здати або можна переробити її та залишити собі.

Звісно, після декларування працівники поліції знайомлять громадян із правилами носіння, зберігання та транспортування зброї, а також із порядком застосування цивільними особами вогнепальної зброї під час участі у відсічі збройної агресії проти України. В подальшому, за потреби, представники Нацполіції можуть перевірити, чи дотримуються власники зброї цих правил, наприклад, щодо умов зберігання.

Від початку кампанії до відділів поліції звернулося більш як 1800 громадян, які задекларували понад 2000 одиниць вогнепальної зброї та майже 300 тис. боєприпасів до неї. У лідерах, очікувано, близькі до фронту регіони: Запоріжжя, Харківщина, Дніпропетровщина, не відстають і Одещина з Київщиною та столиця.

Вочевидь, даних за такий короткий проміжок для ґрунтовного аналізу недостатньо. Цілком імовірно, що зростання обізнаності населення з процедурою та довіра до запропонованого механізму можуть змінити наявні показники.

Важливо, що законодавство встановлює чіткі обмеження щодо типів зброї, які можуть бути задекларовані. Поза межами декларування залишаються: крупнокаліберна вогнепальна зброя, кулемети, гранатомети, міномети, вогнемети, переносні ЗРК тощо, військова техніка, зброя з видаленим або зміненим маркуванням, знаряддя злочинів, а також зброя, закріплена за військовослужбовцями та правоохоронцями. Таку зброю, за законом, треба добровільно здати із цілком зрозумілих причин.

Тимчасовість володіння зброєю є принциповою особливістю нового закону. Цивільні особи можуть використовувати задекларовану зброю лише під час воєнного стану і тільки для відсічі збройної агресії РФ. Після його припинення у громадян є 90 днів (раніше було лише 10 днів) для повернення зброї до органів поліції для перевірки та, у разі бажання, проходження повної процедури з оформлення права власності на неї.

Механізм набуття права власності на знайдену зброю

Утім, нове законодавство передбачає, що у випадку, якщо задекларовану зброю буде перероблено на зразки, якими наразі дозволено володіти цивільним, то її можна буде залишити.

Та майте на увазі — процес отримання права власності на знайдену зброю є складнішим за декларування. Крім власне процедур отримання дозволу на володіння, реєстрації, періоду перевірки як зброї, так і особи, яка її знайшла, існує чимало інших процедур.

По-перше, далеко не всю знайдену зброю можна технічно переробити під дозволені цивільним зразки (травматичну чи мисливську зброю відповідних калібрів). Наприклад, таку бойову вогнепальну зброю, як автоматичні гвинтівки, можна переробити в такий спосіб, щоб нею могли володіти цивільні, за умови внесення конструктивних змін, що відчутно змінить її характеристики. Тому переробці передуватиме дозвіл, отриманий у поліції, із чітко вказаними межами майбутніх змін.

По-друге, зброю мають переробляти виключно ліцензовані фахівці, що впливає на вартість, яка повністю лягає на плечі потенційного власника зброї. За оцінками, послуги таких професіоналів можуть коштувати від кількох тисяч гривень.

По-третє, переробці, як і подальшій легалізації, підлягатиме виключно зброя із наявним і незміненим маркуванням, що не була засобом або знаряддям кримінального правопорушення і не належить ЗСУ, правоохоронним органам чи відомчій воєнізованій охороні. Насправді, якщо задуматися, то зброї, яка підпадала б під усі ці критерії, не так уже й багато. Найімовірніше, саме цей шлях до отримання права на володіння зброєю не буде найкоротшим.

На щастя, цей шлях не єдиний. Крім того, що діюче законодавство вже передбачає право на володіння певними видами зброї для повнолітніх громадян, готується ґрунтовне оновлення існуючої нормативної бази — законопроєкт «Про право на цивільну вогнепальну зброю» наразі на шляху до другого читання в парламенті. У разі його ухвалення питання володіння зброєю буде, нарешті, врегульовано на законодавчому рівні. А сам закон відчутно розширюватиме права цивільних на володіння зброєю, щоправда, із певним відтермінуванням у часі, потрібним для підготовки необхідної інфраструктури для власників зброї.

***

Днями у столиці пройшла Конференція, присвячена запобіганню та боротьбі з незаконним обігом зброї, боєприпасів і вибухових речовин. Її учасники (серед яких, окрім представників МВС України, були також представники ОБСЄ, Мін'юсту, ОГП, Нацполіції та ВРУ) згадували, що минулоріч усі правоохоронні органи України, задіяні у боротьбі з організованою злочинністю, здійснили аналіз ключових викликів за методологією Європола. За результатами цього аналізу протидію незаконному обігу зброї було визначено одним із основних пріоритетів для правоохоронців.

Звісно, щоденна діяльність, насамперед оперативних підрозділів Нацполіції та прикордонників, дає результати, і значна кількість зброї вилучається під час виявлення схронів і шляхом оперативних закупівель. На жаль, поки триває війна, ця робота так чи інакше нагадуватиме прибирання снігу в заметіль.

Це розуміють і наші сусіди, стурбовані можливими негативними наслідками нашої «заметілі» для ЄС. Торік в Україну надійшов спільний лист Високого представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля та єврокомісарки з внутрішніх справ Ілви Йоханссон з одинадцятьма кроками, які пропонувалося вжити правоохоронним органам України для протидії незаконному обігу зброї в державі.

Власне, добровільне декларування зброї — частина спільного плану, розробленого у відповідь на пропозиції європейських партнерів. Крок до побудови цивілізованої прозорої системи декларування та обігу зброї, яка й стане запорукою подальших якісних змін у цій частині суспільних відносин.