10 видатних українських режисерів і їхні культові фільми

Після початку повномасштабного вторгнення українські режисери працюють над воєнними кінороботами. Вони висвітлюють страшні злочини країни-окупантки та демонструють героїзм української нації, зокрема військових, волонтерів, медиків та всіх, хто є корисними для країни у складні часи. Видання Viva! розповіло про знаних режисерів нашої країни, які відзначилися потужними кінороботами.

Алан Бадоєв

Алан Бадоєв вважається одним із найпопулярніших режисерів і кліпмейкерів в Україні. Він почав професійну діяльність ще у студентські роки. Зокрема, створив цикл документальних стрічок «Життя дубль два» і короткометражки «Слід 2000», «Колос і стерня» і «П'ять хвилин, або Легенди убитого часу». А за сценарій до стрічки «Ангели живуть навпроти» отримав Орден Пресвятої Богородиці Покрови.

Водночас Алан почав створювати кліпи. Дебютною була його відеоробота на композицію Ірини Білик «Сніг». Вона стала успішною, і з того часу Бадоєв почав знімати кліпи для багатьох українських артистів. Зокрема, для Вєрки Сердючки, Гайтани, ВІА Гри, Світлани Лободи, Марії Яремчук, TAYANNA, Макса Барських та інших. Відеороботи кліпмейкера набирають мільйони переглядів на Youtube.

На запрошення Володимира Зеленського Бадоєв став режисером гумористичного шоу «Пороблено в Україні» на каналі «Інтер». Також був режисером талант-шоу «Хочу до Меладзе» і «Хочу до «ВІА Гри».

Як режисер Алан став відомим на міжнародній арені завдяки повнометражній стрічці «Оранжлав» у 2006 році. У ній йдеться про кохання молодих людей, які дізнаються про СНІД під час Помаранчевої революції. Фільм показували на Каннському фестивалі, і він отримав високі оцінки кінокритиків.

Також Бадоєв створив музичну стрічку «Мадемуазель Живаго» про видатну французьку співачку Лару Фабіан. Його знімали в Україні, Франції, Новій Зеландії, також для створення використали 30 кілометрів кіноплівки.

Значущим у доробку Бадоєва став документальний фільм «Довга доба», у якій він зібрав історії простих українців про початок повномасштабної війни. Її презентували під час літніх Олімпійських ігор 2024 року в Парижі. Фільм висвітлив моторошні кадри вторгнення росіян та їхні злочини проти людяності.

Дмитро Томашпольський

Дмитро Томашпольський - знаний режисер, сценарист, продюсер і член Національної спілки кінематографістів України. Він розпочав кар'єру на Київській кіностудії імені Довженка, де зняв дебютну стрічку «Панове, врятуємо Місяць».

Спільно зі своєю дружиною, Оленою Дем'яненко, був режисером і продюсером стрічок «Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта», «Будемо жити!», «Жорстока фантазія», «Дві Юлі», «Усім привіт!».

У 2018 році Томашпольський випустив повнометражний художній фільм «Ржака». За сюжетом режисер артхаузу повинен зняти комедію і змусити експертів іржати як коні. Допомагатимуть йому у цьому хвора клоунеса і клоун-невдаха. Також режисер створив стрічки «F 63.9 Хвороба кохання», «Я — мобер!», «Лариса Кадочникова. Автопортрет», «Виграти все».

У 2022 році Томашпольський створив документальну стрічку «Лариса Кадочникова. Війна» про повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Зокрема, розповідається про акторку Ларису Кадочникову, яка не виїжджала з Києва на початку війни. Роботу визнали найкращим документальним фільмом про війну на Українському кінофестивалі у Великій Британії «ПТАХ».

Ахтем Сеітаблаєв

Ахтем Сеітаблаєв вже багато років є популярним режисером і актором. А все почалося з Державного кримськотатарського музично-драматичного театру в Сімферополі. Там він грав у різних виставах, а також робив постановки «Моя любов Електра», «Лісова пісня». Сеітаблаєв вперше з'явився в кіно в стрічці Олеся Саніна «Мамай», де працював не лише актором, а й другим режисером.

Дебют Ахтема як режисера відбувся у телефільмі «Квартет для двох» про любовний трикутник. Невдовзі випустив стрічку «Чемпіони з підворіття», який визнали найкращим українським фільмом у 2012 році.

Потужною роботою, яка вивела Сеітаблаєва на новий рівень, стала «Хайтарма». Там він був виконавцем головної ролі та режисером. У стрічці йдеться про складну долю кримськотатарського народу. Кінороботу визнали найкращим фільмом року на премії Національної спілки кінематографістів України, тоді як Сеітаблаєва - найкращим режисером 2014 року на італійському фестивалі «Кімерія».

Також успішними роботами Сеітаблаєва стали:

• драма «Чужа молитва» - про те, як вихователька дитячого будинку рятувала єврейських дітей від нацистів, а потім від НКВдистів;
• повнометражний фільм «Кіборги. Герої не вмирають» - про оборону українськими військовими Донецького аеропорту; 
• художній фільм «Захар Беркут» - про боротьбу місцевих з монгольською ордою у Карпатах;
• воєнна драма «Мирний-21» - про бій луганських прикордонників з росіянами.

Любомир Левицький

Любомир Левицький став режисером першого українського молодіжного трилеру «Штольня», який випустив у 2006 році. Стрічка наробила галасу в українському інфопросторі, адже вигідно відрізнялась подачею, якістю та грою акторів.

Тодішній президент Віктор Ющенко після перегляду стрічки ініціював закон про дубляж українською мовою. Фільм став шалено популярним в Україні, а рядки «Спочатку було весело, прикольно, а потім стало страшно й больно» часто наспівують й досі.

Другим повнометражним україномовним фільмом Левицького став «Тіні незабутих предків». У ньому йдеться про карпатських мольфарів, які утримували рівновагу містичних істот.

Також у доробку Левицького є:

• комедія SelfieParty - про молодь, яка опиняється у поліції за підозрою у вбивстві карлика;
• комедія «Скажене весілля 3» - про життя українця з донькою циганського барона, а також їхніх рідних;
• короткометражка «Йди за мною» - про те, як ЗСУ рятували цивільних з-під обстрілів в Ізюмі у 2022 році;
• повнометражка «Ми були рекрутами», у якій показали бойовий шлях 3-ї штурмової бригади.

Наталка Ворожбит

Наталка Ворожбит - знана сценаристка, письменниця, режисерка. Певний час працювала головним редактором на каналі СТБ. Спільно з режисером Георгом Жено Наталка створила «Театр Переселенця», де мешканці Донбасу діляться історіями свого життя.

На п'єси Ворожбит ставили вистави у Дикому театрі, Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, Молодому театрі. Також вона курувала фестивалі «Донкульт» та «ГОГОЛЬFEST». Наталка була сценаристкою та виконавчою продюсеркою серіалу «Спіймати Кайдаша». Кіноробота виявилась мегауспішною в Україні.

Ворожбит дебютувала як режисерка у стрічці «Погані дороги» за мотивами однойменної п'єси авторки. У ній розповіли 5 історій мешканців Донбасу та військових на тлі війни Росії проти України.

Стрічка увійшла до лонглиста 94-ї премії «Оскар» у категорії «Найкращий іноземний фільм» та була відзначена премією «Кіноколо». А за мотивами однойменного твору поставили виставу на лівому березі Дніпра, за яку Ворожбит нагородили Шевченківською премією.

Наріман Алієв

Наріман Алієв - відомий режисер і сценарист кримськотатарського походження. Дебютною роботою стала короткометражка «Повернутись зі світанком» про різні погляди батька та сина на життя. Окрім цього, Алієв режисував фільми «Діма», «Тебе кохаю», «Кров», «Марія».

Проривом у кар'єрі Алієва стала короткометражка «Без тебе» 2016 року про історію кримськотатарської сім'ї. Фільм відібрали до конкурсної програми «Особливий погляд» 72-го Каннського міжнародному кінофестивалю, а також він потрапив до лонглиста премії «Оскар».

Наріман присвятив стрічку рідному брату, котрий загинув в автокатастрофі. Цікаво, що однією з провідних тем робіт режисера є сім'я і традиції кримських татар. А героями фільмів Алієва часто стають непрофесійні актори, які є його родичами.

Ірина Цілик

Ірина Цілик - українська письменниця, режисерка, авторка кіносценаріїв. Вона дебютувала у документальній стрічці «Земля блакитна, ніби апельсин» у 2020 році. У кінороботі йдеться про сім'ю, яка живе на Донбасі під час воєнних дій, розпочатих Росією.

Фільм представляли на Берлінському кінофестивалі, Копенгагенському фестивалі документального кіно, у Музеї модерного мистецтва у Нью-Йорку та на понад 100 інших кінозаходах. За «Земля блакитна, ніби апельсин» Цілик відзначили на американському кінофестивалі «Санденс» за найкращу режисуру та вручили нагороду Spotlight Award американської премії Cinema Eye Honors.

Також Ірина перемагала у номінаціях фестивалів і кінопремій Docudays UA, Dokufest, International Human Rights Documentary Film Festival, Reykjavik International Film Festival, «Кіноколо», отримавши понад 30 різних відзнак.

У 2022 році Цілик обрали першою українкою у журі нагороди «Золоте око» Каннського фестивалю. Пізніше режисерка випустила дебютний ігровий фільм «Я і Фелікс», що розповідає зростання хлопчика Тимофія у 90-ті роки у пострадянській Україні. Також у доробку Цілик є фільми «Тайра», «Дім», «Помин», «Вдосвіта».

Мирослав Слабошпицький

Мирослав Слабошпицький - український режисер, який певний час працював на Національній кіностудії імені Довженка. Він дебютував з короткометражкою «Інцидент», яку можна було побачити у конкурсних програмах 27 фестивалів в 17 країнах світу.

Стрічки Слабошпицького «Глухота» та «Діагноз» номінували на премію «Золотий ведмідь» Берлінського кінофестивалю. Тоді як короткометражку «Ядерні відходи» відзначили премією «Золотий леопард» на МКФ у Локарно.

Після початку збройної агресії росіян Слабошпицький випустив стрічку «Плем'я». За сюжетом хлопець Сергій відправляється до інтернату для людей, які не чують і вступає у банду. Особливість стрічки у тому, що вона знята без жодного слова, суто українською жестовою мовою.

Фільм показали на понад 100 кінофестивалях світу, де відзначили понад 40 нагородами, зокрема, Європейським кінопризом і трьома призами Каннського кінофестивалю. Слабошпицького нагородили за «Плем'я» премією Довженка. Також режисер працював над стрічками «Люксембург», «Тигри», «Україно, goodbye!» та «Мудаки. Арабески»

Олесь Санін

Олесь Санін вже увійшов в історію українського кінематографа. Він працював режисером, оператором і керівником департаменту фільмів і телепроєктів в українському представництві Internews Network. Продюсував документальні стрічки «1+1», POLSAT, DALAS studio, IKON.

Санін був режисером документалок «Матінка Надія», «Буря», «Зимно», «Нація. Лемки», «Різдво, або як гуцули кінця світу чекали». Разом з Марком Гаррісом він створив стрічку «Переломний момент: Війна за демократію в Україні», у якому йдеться про події Революції Гідності, анексію Росією Криму та війну на Донбасі. Документалку додали у лонглист премії «Оскар» і відзначили найкращим на кінофестивалі EtCultura.

Санін є творцем повнометражного художнього кіно:

• «Мамай» - про український і кримськотатарський фольклор;
• «Поводир» - про подорож американського хлопчика та сліпого кобзаря під час Голодомору. Стрічка зіграла велику роль у збереженні історичної пам'яті українців;
• «Довбуш» - історична стрічка про боротьбу знаного ватажка опришків Олекси Довбуша з польськими панами у Карпатах. Це один із найдорожчих українських фільмів з бюджетом у 120 мільйонів гривень. Стрічка є однією з наймасштабніших в історії українського кіно. Там зіграли 400 акторів масових сцен, знімання відбувалися по всьому Заходу України, пошили понад тисячу костюмів і створили понад 20 історичних локацій.

Олег Сенцов

Олег Сенцов - відомий кінорежисер, сценарист, громадський активіст. Його першою повнометражкою стала стрічка про геймерів «Гамер», представлена на міжнародному фестивалі в Роттердамі.

У 2013 році Сенцов презентував художній фільм «Носоріг», що розповідає історію хлопця, який потрапляє у кримінальний світ 90-х в Україні. Стрічку визнали найкращою на Стокгольмському міжнародному кінофестивалі і на Любуському кіноліті у Польщі.

Сенцов брав активну участь у Євромайдані та намагався організовувати мітинги «За єдину країну» в окупованому Криму. За це Сенцова затримали російські силовики й згодом засудили до 20 років позбавлення волі.

Для звільнення режисера докладали зусилля міжнародні організації Human Rights Watch, Amnesty International, громадські активісти, лідери країн «Великої сімки», Європарламенту, Сейму Польщі, Литви та світові знаменитості. У 2019 році Олега звільнили унаслідок обміну військовополонених з Росії.

У 2024 році Сенцов випустив документалку «Реал», у якій йдеться про наступ українських військових на Херсонщині у 2023 році. Стрічку презентували на кінофестивалі у Карлових Варах у Чехії.

Режисер має десятки нагород, серед яких - Шевченківська премія, ордени «За мужність» I і III ступенів, премії Магнітського, Нептун, Pro Dignitate Humana, Орден Почесного легіону.

Фото: Національна спілка кінематографістів України, соцмережі режисерів, «Вечірній Київ», Ілля Русачков, Анатолій Гаєвський, «Кінобаза», «Українська правда», «Дзеркало тижня», L'Officiel Ukraine