Гібридна війна Росії в Балтійському морі поки що обмежується перерізанням підводних кабелів

25 грудня, коли християнський світ відзначав Різдво Христове, в іншому світі йшло націлювання ракет і дронів на енергетичну інфраструктуру в Україні та завершувалася підготовка до операції на Балтиці. Танкер, що на ходу опустив якір на дно морське, розірвав підводний високовольтний електричний кабель EastLink-2, який сполучає енергосистеми Естонії та Фінляндії через Фінську затоку, зазначає видання ZN.UA.

EastLink і БРЕЛЛ

EastLink-2 — це високовольтний кабель для передачі потужності 650 МВт постійного струму, що був побудований 2014 року і має загальну довжину близько 170 км. З них 145 км пролягають дном Балтійського моря, 14 км — високовольтна повітряна лінія у Фінляндії та 12 км — підземний високовольтний кабель у Естонії. Це другий проєкт у рамках розбудови електричного сполучення між Фінляндією та Естонією, який має сприяти посиленню енергетичної незалежності країн Балтії та їхньому від’єднанню від пострадянського енергетичного кільця БРЕЛЛ (Білорусь, Росія включно з Калінінградською областю, Естонія, Латвія і Литва). EastLink-1 був прокладений 2007 року трохи західніше і має потужність 350 МВт.

Кабель для проєкту EastLink-2 було виготовлено досвідченою у створенні морської силової інфраструктури компанією Nexans (Норвегія), а укладало його в Балтійському морі спеціалізоване судно Nexans Skagerrak. До 2024 року він вважався одним із найбільш надійних морських кабелів у регіоні. 26 січня 2024 року EastLink-2 припиняв свою роботу через технічні проблеми в прибережній зоні Естонії — розгерметизацію з’єднання морського кабелю з прибережною ділянкою, а повністю він відновив роботу майже через вісім місяців — 12 вересня. Поновлення функціональності кабельного сполучення енергосистем Естонії та Фінляндії мало важливе значення напередодні вирішального етапу підготовки до від’єднання країн Балтії від російської енергосистеми, запланованого на 8 лютого 2025 року.

«Раптом» 25 грудня EastLink-2 було виведено з ладу. Як невдовзі з’ясувалося, на тривалий час. Зроблено це за вже відпрацьованою схемою: цивільний нафтовий танкер EAGLE S, зареєстрований на Островах Кука, з російською командою, рухаючись в акваторії Балтійського моря перпендикулярно до кабелю EastLink-2, якорем розірвав цей інтерконектор. Сценарій є практично калькою подібних «операцій» на Балтиці 18 листопада 2024 року (розрив оптоволоконних кабелів між Литвою та Швецією і між Фінляндією та Німеччиною) і 7 жовтня 2023 року (розрив газопроводу Balticconnector і волоконно-оптичної лінії зв’язку Elisa між Естонією та Фінляндією).

За попередніми оцінками фінського оператора системи передачі Fingrid, ремонтні роботи на пошкодженій ділянці в морі триватимуть кілька місяців, фактично до літа. Торгова платформа Nord Pool, де відбуваються оптові торговельні операції електроенергією з використанням потужностей EastLink-2, у своїх повідомленнях учасникам торгів зазначила, що цей перетин через форс-мажорні обставини виключено з майбутніх операцій щонайменше до кінця липня 2025 року. Втрата 650 МВт потужності негативно впливає на функціонування енергетичної системи як у Фінляндії, так і значно більшою мірою в Естонії та сусідніх Латвії і Литві.

Збільшення частки відновлюваних джерел енергії посилює значення транскордонних інтерконекторів для балансування енергосистем навіть досить великих країн Європи. Фінляндія використовує EastLink-2 у випадках, коли власні потужності генерації не можуть задовольнити попит на електроенергію через збіг кількох факторів, наприклад, при низьких температурах у зимовий період із щільною хмарністю і без вітру. Задіяння інтерконекторів у такому разі допомагає утримувати частоту в мережі, а також мінімізує цінові стрибки на спотовому ринку. У грудні 2024 року Фінляндія імпортувала близько 25 ГВт·год електроенергії, тоді як Естонія — понад 530 ГВт·год, частина з яких також надходила у сусідні Латвію і Литву.

Отже, виведення з ладу EastLink-2 вплине на ринок електроенергії всіх країн Балтії, адже цей кабель забезпечував близько двох третин імпортних потужностей із Фінляндії, сприяючи стабільності цін і технічних параметрів функціонування енергосистеми. Наразі в роботі залишається лише один інтерконектор EastLink-1 потужністю 350 МВт, прийнятий у експлуатацію ще 2007 року.

Синхронізація під питанням?

Активне використання EastLink-2 для імпорту електроенергії давало можливість Естонії, Латвії і Литві підготуватися до від’єднання від російської енергосистеми 8 лютого 2025 року, коли завершується строк дії чинного договору в рамках енергетичного кільця БРЕЛЛ. Зокрема, можна було формувати резерви енергоресурсів, здійснювати тестування генеруючих потужностей у різних режимах роботи для підтримання частоти і напруги в енергосистемі, обслуговування, ремонт і оперативну заміну обладнання, яке виявляло ознаки ненадійності. Кінцева мета — здійснити синхронізацію з енергосистемою континентальної Європи ENTSO-E.

Без EastLink-2 Естонія змушена по максимуму ввести в експлуатацію власну генерацію. Вартість електроенергії на спотовому ринку суттєво зросла, попри відсутність значного попиту з боку комерційного сектору з огляду на період святкових вихідних днів. Аналогічна ситуація, хоч і меншою мірою, спостерігається у Латвії, яка також розпочала частково постачати електроенергію в Естонію для покриття окремих пікових періодів споживання.

Попереду дедлайн синхронізації з ENTSO-E, кілька місяців опалювального сезону з мінливими погодними умовами без EastLink-2, ризики виникнення значного дефіциту електроенергії та суттєвого зростання спотових цін. Уже у перші дні після пошкодження EastLink-2 Естонія розпочала імпорт російської електроенергії з Ленінградської області потужністю 200–300 МВт в окремі години. Ситуація може ще більше ускладнитися із поверненням бізнесу до активної роботи у першій половині січня 2025 року і ймовірним зниженням температури.

Попри складну ситуацію, країни Балтії сповнені рішучості продовжити підготовку і провести від’єднання від російської енергосистеми в лютому 2025-го. Основним елементом для забезпечення фізичного з’єднання між Балтією і Євросоюзом стане наземний інтерконектор LitPol Link, який з’єднує Польщу з Литвою, забезпечує можливість передачі електроенергії потужністю 500 МВт і проходить через так званий Сувалкський коридор.

Цілком очевидно, що на держави Балтії очікують інтенсивні переговори з ENTSO-E, Польщею і Фінляндією, перегляд і доопрацювання сценаріїв роботи енергосистеми у різних режимах. При цьому не можна виключати нових «аварій», адже Росія намагатиметься утримати в своїх руках енергетичний контроль над регіоном, в якому розташована Калінінградська область і в який до сьогодні постачається частина електроенергії транзитом через Латвію і Литву. В Естонії, наприклад, Естонська та Балтійська електростанції розміщуються практично на кордоні з Росією і, відповідно, ризикують стати об’єктом гібридного нападу.

Український досвід синхронізації з ENTSO-E дає підстави для оптимізму, що буде враховано безпекові фактори, і держави Балтії як члени ЄС і НАТО будуть підключені до енергосистеми континентальної Європи без зайвих обмежень.

Разом з тим регіональний ринок у складі країн Балтії та Польщі тимчасово стане більш енергодефіцитним, зростуть спотові ціни на електроенергію і посилиться конкуренція за доступність ресурсу. Враховуючи таку ситуацію, Україні варто було би запропонувати власну експертизу і досвід управління енергосистемою в перші дні її функціонування в ізольованому режимі та після об’єднання з ENTSO-E.

Також слід обговорювати подальшу співпрацю в умовах обмеженості доступних потужностей генерації, умови продовження комерційних операцій і надання аварійної допомоги. Спроба перешкодити від’єднанню Балтії від БРЕЛЛ є одним із прихованих намірів Москви та призведе до зворотного ефекту — посилить рішучість Таллінна, Риги та Вільнюса до розриву з російською енергосистемою. Важливо звернути увагу й на інші аспекти гібридної операції на дні Балтики.

Щабель ядерної ескалації

Чомусь мало уваги звертають на продукт під назвою «Рекомендації щодо посилення стратегії стримування у конфлікті в Україні. Сходи ескалації» кремлівських (поза)штатних політологів Дмітрія Трєніна, Сєргєя Караганова та колишнього командувача Тихоокеанського флоту Сєргєя Авакянца — апологетів використання ядерної зброї. Рекомендаціями передбачаються не тільки завдання ударів по контингентах західних військ, якщо вони увійдуть на територію України, знищення безпілотників та інших літальних апаратів НАТО над Чорним морем, виведення з ладу розвідувальних космічних апаратів США та ще чимало іншого.

Кидається в очі рекомендація про «поетапне перерізання підводних кабелів спочатку в Балтійському морі, потім в Атлантиці з демонстрацією противнику військово-технічних можливостей для таких дій». 11 листопада помічник Путіна і очільник Морської колегії РФ Ніколай Патрушев «прогнозував» імовірність надзвичайних подій із підводними оптиковолоконними кабелями.

Що, власне, й сталося з 17 на 18 листопада, коли китайський суховантаж Yi Peng 3 розірвав кабелі ВОЛЗ BSC East-West Interlink між Швецією та Литвою, C-Lion1 між Фінляндією та Німеччиною. Коли 19 листопада прозвучала спільна німецько-фінська заява про те, що сторони «глибоко стурбовані розірваним підводним кабелем», що «наша європейська безпека перебуває під загрозою не лише через агресивну війну Росії проти України, а й через гібридну війну зловмисників», у Кремлі, припускаємо, посміялися з неї. Там укотре були задоволені тим, що європейці не називають «зловмисників», мовляв, до чого тут Росія, адже судно китайське, ігноруючи той факт, що його лоцманом був досвідчений російський капітан.

А 29 листопада Москва випустила «грізного» заступника міністра закордонних справ Сєргєя Рябкова, аби він іще раз у притаманній йому манері розтлумачив кремлівські послання Заходу: «Сподіваюся, що наші сигнали, і вербальні, і матеріальні (виділено нами. — Авт.), усе ж таки десь, у якихось коридорах влади, у якихось кабінетах, у якихось американських бункерах сприймаються хоча б кимось, а не тільки відкидаються, як якась пропаганда».

25 грудня в Москві вирішили ще раз пояснити Європі і США, які «матеріальні наслідки» матимуть сигнали з Кремля, запустивши танкер у спецрейс. Росію сильно занепокоїли достатньо рішучі порівняно з попередніми наміри запровадити санкції проти її так званого тіньового флоту нафтового експорту. 25 листопада уряд Великої Британії запровадив санкції проти 30 суден, «відповідальних за транспортування нафти та нафтопродуктів на мільярди фунтів стерлінгів».

А 16 грудня на саміті лідерів спільних експедиційних сил у Таллінні 12 країн регіону Балтійського моря, Нідерландів, Великої Британії та Ісландії домовилися стримувати російський танкерний флот, і того ж дня Рада міністрів ЄС прийняла 15-й санкційний пакет, націлений, серед іншого, і на судна-нафтовози.

Тож пазли картини складаються. Кремль, імовірно, хотів зробити «попереджувальний постріл» Польщі, яка перейняла головування в Євросоюзі з нового року і відома в ЄС своєю жорсткою позицією щодо Росії. Мовляв, мало що може трапитися із силовим кабелем SwePol, що сполучає Швецію з Польщею (потужність 600 МВт), чи газопроводом Baltic pipe для транспортування норвезького газу до Польщі, чи на СПГ-терміналі в Свіноуйсьце або в нафтопорті в Гданську.

Найближчі пів року спостерігатиметься інтенсифікація війни нервів на Балтійському театрі воєнних дій. Чия візьме — сконсолідована політична воля країн регіону і перехід від риторики до практичних дій із блокування російського нафтового трафіку чи стратегія ескалації та залякування з боку Кремля, що триває з жовтня 2023-го?

Автори: Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» та  Андрій Чубика, соційований аналітик енергетичного ринку Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»