Штурм Европы: как и зачем Илон Маск вмешивается в политику европейских стран

"Хто міг повірити десять років тому, якби нам сказали, що власник однієї з найбільших соціальних мереж у світі підтримає новий міжнародний реакційний рух і безпосередньо втручатиметься у вибори, в тому числі в Німеччині", – таку заяву про Ілона Маска зробив президент Франції Емманюель Макрон.

І це аж ніяк не є перебільшенням.

Власник соцмережі Х та один із ключових союзників Дональда Трампа несподівано вирішив відволіктися від американської політики на користь європейської.

І за пару тижнів встиг добитися неймовірних успіхів – атакувати з особистими образами лідерів Німеччини та Великої Британії, а головне – підтримавши ультраправі рухи у ключових країнах Європи.

Залишається відкритим питання, чи діє він самостійно, чи "підігрує" Дональду Трампу, який вже незабаром повернеться у Білий дім.

Проте за будь-якого сценарію ця активність вже стала фактором, здатним вплинути на політику та передвиборчі розклади у Європі.

Особливий політичний статус.

Зовнішньополітичний вплив Ілона Маска почав проявлятися уже в перші дні після того, як Дональд Трамп став обраним президентом США.

У цій ролі Трамп уже не є повністю приватною особою, а отже, і його контакти із зовнішнім світом мають особливу вагу.

Зрештою, ідеться про майбутнього американського лідера, який переміг на виборах та займається укомплектуванням майбутньої адміністрації.

Тим-то й привертає увагу, що під час принаймні кількох розмов Трампа з іноземними лідерами (зокрема, й із Володимиром Зеленським) був присутній Ілон Маск – людина, що під час передвиборчої кампанії республіканського кандидата не посідала жодної формальної посади, не кажучи вже про наявність зовнішньополітичного досвіду.

Так, Маск – найбільший донор кампанії Дональда Трампа та його активний прихильник.

Згодом – номінований очільник майбутнього Міністерства з оптимізації державного апарату США (DOGE).

Але навряд чи в обовʼязки майбутнього глави міністерства входить спілкування з іноземними лідерами.

Як телефоном, так і наживо.

Маск, як відомо, був присутній у Мар-а-Лаго під час візиту туди в грудні угорського премʼєр-міністра й давнього шанувальника Трампа Віктора Орбана.

Хоча формальна підстава тут є: у складі угорської делегації був Геллерт Ясаї – виконавчий директор однієї з найбільших телекомунікаційних компаній Угорщини.

Також відомими є дружні відносини між Ілоном Маском та італійською премʼєркою Джорджею Мелоні, які почались задовго до кампанії Трампа.

Маск був почесним гостем заходу молодіжного крила партії Мелоні ще в грудні 2023 року, де батько 11 дітей закликав "народжувати більше італійців для порятунку італійської культури".

Відносини між обома навіть призвели до того, що в мережі поширилися згенеровані штучним інтелектом ролики, де "автентична, чесна і правдива" Мелоні та "дивовижна людина" Маск цілуються.

"Дурні" та "тирани".

Але такі компліменти й дружні відносини в американського мільярдера зарезервовані лише для тих, кого він вважає своїми друзями.

Коли в Румунії Конституційний суд анулює результати першого туру президентських виборів через докази іноземного втручання, для Ілона Маска його судді – "диктатори".

(Питання, як це узгоджується з тим, що Трамп через ті-таки суди хотів скасувати результати виборів 2020 року, залишимо за дужками.).

Якщо італійські суди блокують ініціативу Мелоні утримувати частину мігрантів в Албанії, поки розглядатимуться їхні заявки на притулок, через суперечність із правом ЄС – для Маска їхні судді "повинні піти".

Та найбільше дісталося спершу Німеччині, а потім – Великій Британії, керівництво яких Маск (підкреслимо, це майбутня посадова особа США, хай його діяльність і не повʼязана із зовнішньою політикою) критикує огульно й відверто.

А головне – постійно.

Дісталося канцлеру Німеччини Олафу Шольцу, коаліційний уряд під керівництвом якого розвалився у вересні 2024 року, проклавши шлях до дострокових виборів у Бундестаг.

Німецького канцлера Маск назвав спершу просто "ein Narr" (з німецької "дурень").

А потім, після наїзду авто на різдвяний ярмарок у Магдебурзі – ще й "некомпетентним дурнем", який має "піти у відставку негайно".

Але нападки Маска не обмежилися Шольцом.

Йому не сподобалось новорічне звернення німецького президента Франка-Вальтера Штайнмаєра, який розкритикував дітище мільярдера Х (Twitter) як зовнішню загрозу демократії.

"Антидемократичний тиран! Ганьба йому", – прокоментував Маск.

А ось хто опинився у фаворі Ілона Маска – то це ультраправа "Альтернатива для Німеччини", яка, на його думку, тільки й здатна "врятувати" країну.

У самій партії вже розповіли, що підтримують контакт із Маском, й він сам нібито висловив зацікавленість у політичній програмі "АдН".

І вже цього тижня особисто поспілкується зі співлідеркою політсили Алісою Вайдель, номінованою на посаду канцлера Німеччини від ультраправих.

У своїй підтримці "Альтернативи для Німеччини" Маск навіть пішов ще далі – й опублікував в одній із найбільших німецьких газет Welt am Sonntag цілу колонку на підтримку партії (чим викликав обурення в решти німецького політикуму та в самому виданні).

Наразі важко сказати, чи матимуть дії Маска (не беремося класифікувати їх як втручання у внутрішні справи Німеччини) реальний вплив на результати виборів до Бундестагу.

До них ще два місяці, й поки рейтинги партій не надто міняються.

"Альтернатива для Німеччини" – стабільно друга з 20%.

"Співучасник зґвалтування Британії".

В останні дні увага Ілона Маска перемкнулася з Німеччини на Велику Британію.

Якщо забути про те, що у Британії дострокових виборів (поки) не оголосили, а замість президента є король, то "схема аргументації" Маска видається украй подібною до німецької: критикуй премʼєра і підтримуй крайню праву партію.

Але треба повернутися на кілька місяців назад – до літа 2024 року, коли Британію охопили антимігрантські заворушення через вбивство дітей в англійському місті Саутпорт.

Американський мільярдер у своїй соцмережі (де, до слова, активно поширювались фейки про особу нападника) тоді припустив, що на Британію чекає "неминуча громадянська війна", чим викликав обурення серед британських депутатів.

В останні дні Маск закликав звільнити з вʼязниці Томмі Робінсона – британського ультраправого активіста, відомого акціями проти ісламу та міграції.

Його, однак, засудили до 18 місяців увʼязнення не за це, а за неповагу до суду (причому Робінсон сам визнав провину).

А остання хвиля нападок спрямована проти безпосередньо премʼєр-міністра Британії й лідера Лейбористської партії Кіра Стармера.

Повʼязана вона з не найприємнішою сторінкою в сучасній британській історії – діяльності організованих банд часто мігрантського походження, які домагалися до дітей з початку 2000-х років.

Кір Стармер, який у 2008-2013 роках був генеральним прокурором Британії, очолював розслідування діяльності цих банд.

Нещодавня відмова британського уряду поновити розслідування діяльності тих банд дала Маску підстави говорити, що нинішній премʼєр країни – "співучасник зґвалтування Британії".

Для британського уряду така огульна критика Маска становить серйозну проблему – адже Лондон украй потребує налагодження відносин із майбутньою адміністрацією Дональда Трампа.

Тож і жорсткої критики в бік власника Х (Twitter) від британських посадовців не спостерігається – окрім доволі мʼяких фраз про небезпеку поширення дезінформації чи нерозуміння Маском контексту подій, про які він твітить.

Є у Маска і британський аналог "Альтернативи для Німеччини" – ультраправа Reform UK на чолі з багаторічним євроскептиком Найджелом Фараджем, яка на дострокових виборах 2024 року вперше завела кількох депутатів у Палату громад.

І не виключено, що на тлі послаблення позицій британських консерваторів та інших дрібніших партій Reform UK зможе стати якщо не другою чи третьою за популярністю, то принаймні не зникнути – як інші євроскептичні політичні проєкти Британії до цього.

Фарадж уже зустрічався з Маском і навіть обговорював можливість фінансових пожертв на користь Reform UK (що британське законодавство наразі прямо не забороняє, якщо це робиться через компанію в Британії).

Щоправда, буквально напередодні шляхи обох розійшлися: мільярдер сказав, що Reform UK потребує нового лідера, а Фарадж не має "того, що потрібно" для цього.

Імовірно, причиною конфлікту стало небажання Фараджа підтримувати вже згаданого ультраправого активіста Робінсона.

* * * * *.

Дії Ілона Маска в X (Twitter) нині частково нагадують Трампа під час його першого президентського терміну.

Він так само постійно писав у соцмережі те, що думав, і не надто турбувався переходом на особистості, навіть коли йшлось про іноземних лідерів.

Близькість Ілона Маска до Трампа і несподівано помітна роль, яку він відіграє в його команді, що готує майбутню адміністрацію, не може не порушувати питання: наскільки те, що пише мільярдер, є саме його думками, а не позицією Трампа? І чи впливатимуть його нинішні суперечки на майбутню зовнішню політику США?.

Зрештою, відкритим залишається питання, що саме мотивує Ілона Маска активно висловлюватися щодо питань зовнішньої політики.

Одна з версій – бізнес-інтереси: мовляв, Маску було б легше вести бізнес-діяльність у країнах, де він має дружні відносини з політичною елітою – надто якщо вона поділяє його погляди на "лівацтво", міграцію і таке інше.

Або ж Маск, можливо, просто промацує ґрунт для майбутнього президента США, спалюючи мости з тими, хто його раніше критикував – і налагоджуючи співпрацю з тими, кого Трампу хотілось би бачити при владі.

Хай там як, не можна не погодитися з колишнім представником американської розвідки, який так охарактеризував сплеск зовнішньополітичної активності Ілона Маска:.

"За будь-яких інших нормальних обставин таке було б неприпустимо, але зараз ми живемо за іншими правилами, коли йдеться про Трампа".

Автор: Олег Павлюк,.

журналіст "Європейської правди".