Чому дорогі українські ударні дрони вже півтора року не можуть долетіти до центру Москви: Касьянов назвав причини

Серед проблем: успішна робота російських РЕБ та ППО, ненавченість екіпажів, перевага ворога в балістичних ракетах середньої дальності та зледеніння безпілотників.

Щоночі й тепер уже щодня "шахеди" бомблять Київ, а українські дрони не долітають до Москви. Вперше росіяни застосували "Герані" — "Шахеди-136", які в нас презирливо прозвали "шлюхедами" — у 2022-му. Тодішній головнокомандувач Валерій Залужний поставив завдання тодішньому голові "Укроборонпрому" Юрію Гусєву розробити український аналог далекого ударного дрона до нового 2023-го, який і розробили до нового року, щоправда, 2024-го, і не цілком силами "Укроборонпрому", пише у своєму матеріалі для ZN.UA "Чому українські дрони мають бомбити Москву" експерт в галузі БпЛА Юрій Касьянов.

"Зрештою й у нас з’явилися ударні дрони середньої та великої дальності — «Бобри», «Люті» та інші, назв яких не афішують. Деякими типами цих далеких безпілотників, закуплених бюджетним коштом, від середини минулого року забито склади, але ніхто їх не використовує, оскільки вони нікуди не долітають", — розповідає експерт.

За словами Касьянова, від середини 2024-го ситуація різко змінилася: противник почав широко й масово використовувати проти дронів РЕБи у своїх тилах — від держкордону й до самої Москви — та значно посилив угруповання сил ППО, перетягнув під Москву арктичні версії "Панцирів", понабудовував для комплексів ППО високі щогли, поставив "Панцирі" на дахах висотних московських будівель. І раптом виявилося, що дорогі, але прості за конструкцією українські "шахеди" не здатні навіть долетіти до Московської області. Ба гірше, значна частина цих ударних безпілотників падає відразу після старту, оскільки сигнали GPS глушить не тільки противник, а й наші силові структури, а без супутникової навігації вони не літають.

"Тому більшість вітчизняних «шахедів» спробували застосувати на інших напрямках фронту, не так щільно заставлених системами РЕБ і ППО, — і полетіли українські дрони до Каспійська, Грозного, Казані та інших місць, куди можна долетіти на радість обивателю, який оцінює ефективність дронів за дальністю застосування й потужністю бойової частини", — наголосив експерт.

Касьянов назвав кілька причин, чому українські БпЛА вже півтора року не можуть долетіти до центру російської столиці:

1. Дуже сильна протидія РЕБ, коли сигнали супутникової навігації або повністю відсутні, або їх спуфлять (підмінюють) зазвичай за висотою, щоби безпілотник просто врізався в землю.

"Щоб упоратися з цією ситуацією, безпілотник повинен мати надійну й досить дорогу інерціальну систему навігації, точний магнітний компас, систему штучного інтелекту для аналізу навігаційних даних і ухвалення грамотних рішень, — розповів Касьянов. — На більшості українських дронів цього немає".

2. Сильна протидія ППО, коли щільність радіолокаційних станцій і комплексів ППО на квадратний кілометр території, яку охороняють, просто зашкалює.

"Для того, щоб дістатися Москви, треба летіти на гранично низьких висотах, а такий режим також недоступний більшості українських дронів, побудованих за концепцією «беремо більше — несемо далі»", — зауважив Касьянов, додаючи, що українські безпілотники навмисно мають великі розміри, значну ефективну площу розсіювання, але не мають на борту необхідного обладнання та софту для польоту на висотах, менших за 100 метрів.

3. Фатальна недосконалість українських далекобійних дронів і погана підготовка екіпажів. У росіян один тип далекобійних дронів — "Шахед-136", який безупинно вдосконалюється. Тим часом у Сил оборони — десятки різних дронів, які просто закуповують різні силові структури за формулою "що дешевше — то краще".

"Час уже нарешті визнати: для того, щоб бомбити Москву, потрібно обрати одну-дві перспективні моделі й вкладати всі сили в їх удосконалення, а не плодити десятки (скоро будуть сотні) різних безперспективних «унікальних» дронів і «дронів-ракет» — суто український маркетинговий винахід, не вартий дірки від бублика", — наголосив Касьянов.

Він продовжив, що українським дроноводам особливо важко ще й тому, що противник використовує проти них перевагу в балістичних ракетах середньої дальності. Ворог може постійно запускати "шахеди" з чотирьох-п’яти локацій, не очікуючи удару у відповідь, а українські екіпажі далекобійних дронів змушені щоразу, щоночі шукати нове місце для старту своїх апаратів, оскільки противник швидко виявляє такі місця й завдає по них превентивного удару.

Ще одна велика сезонна проблема — зледеніння безпілотників.

"Коли за маршрутом проходження або в районі цілі вологість до 100% і температура від +2 до -12 °С, дрони вкриваються льодом і просто падають. «Шахеди» не падають, бо їх обробляють спеціальними протильодяними фтормісткими сполуками, а деякі з них мають систему підігріву крил і датчиків повітряної швидкості", — пояснив Касьянов.

Україна ж цього не робить. Експерт зауважив, що безпілотною авіацією в різних вітчизняних силових відомствах керують непрофесіонали, дуже далекі як від безпілотної авіації, так і від проблем авіації загалом.