OLEYNIK – про творчу відпустку, пошуки себе, пісні «ДіО.фільмів» та особисте життя

Вадим Олійник каже, що саме з треку Latte почалося його повернення на сцену. Останніми роками він багато експериментував, щоб зрозуміти для себе, як сьогодні має звучати співак OLEYNIK.

В інтерв’ю Коротко про Вадим Олійник розповів, чим займався у своїй творчій відпустці, як виникла ідея переспівати хіт Олександра Пономарьова «Чомусь так гірко плакала вона», чи хотів би виконувати щось із репертуару «ДіО.фільмів», від яких речей відмовився у житті та про особисте.

Мені самому треба було зрозуміти, що я хочу співати

- Вадиме, доволі часто натикаюся на матеріали із заголовками на кшталт «куди зник ексучасник гурту «ДіО.фільми» Вадим Олійник». Хто ви сьогодні – співак, ведучий подкастів, актор дубляжу?

- Все ж таки я співак. У мене була достатньо довга творча відпустка. Це було пов'язано з багатьма моментами і в моєму житті, і в житті нашої країни. Війна змінила всіх нас, в тому числі й наші музичні і творчі вподобання, підхід до музики. Тому довелось взяти для себе якийсь час, щоб самому зрозуміти, що взагалі хочеться співати, як виходити на сцену, що говорити людям. Це важливий момент.

Питання було й в тому, співак якого ти жанру – драматичного, ліричного, драматично-ліричного, що ти хочеш співати - поп-музику, реп чи народні пісні. Мені треба було зрозуміти, в якому напрямку рухатися. Паралельно я почав займатися подкастами, озвучкою та дубляжем. Я працював над собою, зростав як людина, як особистість. Це теж допомогло мені розкрити мої музичні вподобання.

- І яким ви хочете бути? Мені здається, цікаво бути різним, щось однотипне швидко приїдається.

- Так. Але питання в тому, як ти себе позиціонуєш. Трек Latte, який вийшов у вересні, і «Супутник», який я презентував у грудні минулого року, - це якраз ті треки, в яких я бачу себе. Це лірико-драматичні пісні. Вони про мене, про моє нутро, мій всесвіт, про мої переживання і емоції.

Лірико-драматичний артист теж може бути різним. І бути різним - це добре. Але все одно має бути особистий почерк, за яким тебе впізнають. І цей почерк достатньо довго шукався.

- Ви самі шукали свій почерк чи з кимось радилися, як ви маєте звучати?  

- І радився, і пробував різні варіанти. На початку повномасштабного вторгнення в мене вийшов трек «Чомусь так гірко плакала вона». Дуже дякую Олександру Пономарьову, що дав мені можливість виконати цю геніальну пісню і зробити на неї кавер. А далі я почав шукати своє.

Співпрацював з різними артистами, зокрема з талановитою групою Tember Blanche. Олександра Ганапольська написала мені пісню «Світанок». Пісня сама по собі дуже гарна. Взагалі Олександра дуже талановита авторка і співачка. Але я все одно не відчув цю пісню так, як би хотів її відчувати.

Потім повернувся до свого саундпродюсера Вітольда Мавлянова, з яким працював раніше. І ми з ним почали писати. Він розумів мій стан, що я хотів, що відчуваю. Тому Latte - це та пісня, з якої почалося моє невеличке повернення. Не казатиму дуже великі гучні слова, але для себе, як для співака, я зрозумів, що це моє.

- «Чомусь так гірко плакала вона» - одна з візитівок Олександра Пономарьова. Домовилися без проблем?

- Так. Спочатку думав про трек «Кажуть, все мине», бо колись я співав його на «Фабриці зірок». Але цим треком володіє не тільки Діана Гольде, а й Костянтин Меладзе. В мене дуже гарні стосунки з Діаною Гольде, і якби я вирішив цю пісню переспівати, думаю, ніяких би заперечень з боку Меладзе не було. Але вирішив, що все ж таки краще оберу пісню «Чомусь так гірко плакала вона».

Ідея виникла спонтанно. На початку повномасштабного вторгнення я був у Чернівцях, проходив повз Соборну площу і чомусь згадав, як у 2004 чи 2006-му Пономарьов виступав там на День міста. Тоді вперше почув вживу, як він її виконує. І мені захотілося спробувати теж цю пісню заспівати. Написав, здається, менеджеру Олександра, і мені буквально в той же день сказали: добре, беріть і робіть. Безкоштовно, без будь-яких проблем.

- Круто, що в нашому шоу-бізнесі є такі стосунки.

- Так, це класно. Зараз багато артистів погоджується на такі пропозиції. Тіна Кароль так часто робить, молоді артисти переспівують її пісні.

«Девочка Оля» - це більше Дантеса пісня, ніж моя

- Дантес, між іншим, переклав хіт «ДіО.фільмів» «Девочка Оля». Ви обоє можете виконувати ці пісні? Кому належать права?

- Вони належать Talant Group, Наталії Могилевській. Я якось не просив. Але в мене є дозвіл на переаранжирування, і у 2017-му я робив переаранжерування «Девочки Оли».

Але, мені здається, дуже складно перебити успіх таких пісень, які стали суперхітами. І тут справа навіть не в мові, а в ностальгії, в тому, як це все було заспівано. Дуже складно повторити. Вирішив, що не буду переспівувати, що не потрібно це вже чіпати.

До того ж, це була більше Дантеса пісня, ніж моя. У півфіналі «Фабрики зірок» в номінації зі мною він співав її сольно. І він мав повне право її переробити і переспівати.

У мене є дуже багато своїх пісень, які я випустив з 2015 року і які ще можуть своє відіграти і відзвучати. Зараз ми робимо адаптації на деякі з них, презентуємо їх на початку року.

- Може, й альбом вже думаєте випустити?

- Думаю, це буде не раніше квітня 2025 року, до цього часу буде ще кілька треків. Зараз в мене такий період, коли хочеться писати і йти вперед.

- Це правильне рішення, бо ви поверталися у музику якимись хвилями. А коли артист випадає надовго, про нього забувають, і кожного разу треба починати все заново, щоб нагадати про себе.  

- Так і є. Тому й хочу спочатку видати ще кілька треків, а потім презентувати альбом, зробити сольний концерт. Отак воно працює. А я більше робив все хаотично.

Зараз, зважаючи на кількість обстрілів, на новини з фронту, життя пісні - дуже коротке. У величезній масі новин щодня фокус уваги дуже швидко зміщується. Тому так, треба постійно щось підкачувати.

- У вас вистачає коштів на музику? Звідки берете гроші на запис пісень, зйомки кліпів?

- Беру гроші з YouTube і вкладаю в музику. Хоча це неправильно, так не має бути. Ти маєш реінвестувати гроші з музики в музику, тоді буде якийсь толк. Тому хочу дійти до того, щоб з музики покривати всі розходи на музику.

- За який час вам вдалося розкрутити YouTube, що він приносить кошти?

- За два роки. Спочатку це був кіберспортивний канал, але ми його трішечки перевели у формат розважального. Нещодавно запустили шоу про стосунки «Чого хочуть чоловіки?». Я дивлюсь по переглядах, що подобається людям. Часто беремо шматочки з інтерв’ю, закидаємо в TikTok і дивимося, як і що набирає.

Тому за два роки в принципі ми досягли того, що канал функціонує за свій рахунок, ми не вкладаємо кошти, і ще й заробляє.

Зараз мене захоплює природа

- Ви розповідали, що на «Фабриці зірок» вас усіх дуже сильно оберігала Наталія Могилевська, яка була продюсеркою цього проєкту. Спілкуєтеся з нею зараз?

- Зараз, на жаль, не спілкуємося з Наталією, бо просто не бачимося і не перетинаємося. Але, думаю, якби ми десь зустрілися, то, напевно, поговорили б.

До речі, недавно побачилися зі Світланою Тарабаровою, і так мило поговорили, наче ми тільки вчора закінчили «Фабрику зірок». Так само з Владом Дарвіном у нас дружні стосунки. З Дантесом бачилися на премії Megogo Music Awards, привіталися, поговорили.

- А є у вас друзі в шоу-бізнесі?

- Складно відповісти на це питання, бо коли ти стаєш дорослішим, слово «друг» набуває трішечки інших сенсів. Зараз я все ж таки розумію, що в мене є люди, з якими я спілкуюсь по роботі, є люди, з якими можу провести час, умовно, у футбол пограти чи пиво попити.

Мій найкращий друг - Андрій Шахов, директор пресслужби київського «Динамо». Це дійсно людина, якій я можу все розказати. Є ще декілька друзів, з якими близько спілкуюся, але вони не з шоу-бізнесу.

В шоу-бізнесі з колегами у нас гарні приятельські стосунки. Але не такі, щоб прям проводити час разом.

- Рік тому в інтерв’ю ви говорили, що не можете слухати музику, бо військові на фронті, а ви, мовляв, тут розважаєтеся. Зараз так само?

- Це більше про відчуття. Це не означає, що я взагалі музику не слухаю. Але немає такого, що вмикаю музику, підтанцьовую, розважаюся. Хтось, може, це робить, щоб не фокусуватися на чомусь поганому.

- Ви від багатьох речей відмовилися нині?

- Я перестав взагалі ходити в якісь заклади. Не скажу, що раніше дуже часто десь гуляв, а зараз мені не цікаво сидіти в натовпі людей, щось обговорювати, їсти чи пити. Зараз мене захоплює природа. Можу просто піти в парк і ходити там годинами. Мені подобається тиша, слухати, як пташки співають…

Раніше дуже любив море. На морі я релаксував, перезавантажувався, для мене це був найкращий відпочинок. А зараз це – гори. Можливо, так тому, що немає можливості поїхати на море. Просто море в мене тісно пов'язано з моєю сім'єю. Моя мама і рідна сестра живуть в Італії, раніше я їхав до них, і ми всі разом відпочивали.

Тепер переключився саме на гори. Скільки разів не бував в Карпатах, розумію, що кращого місця на планеті немає. Це такі краєвиди! Хотів би весною зняти там якусь хатинку в лісі і пожити.

- Зараз артисти багато записують дуетів. Ви б з кимось хотіли дует?

- Хотілося б. Але спочатку хочеться зробити ще декілька треків, а вже тоді можна подумати й про дует. Для дуету важлива пісня. Якщо є пісня, легше шукати, з ким дует буде виглядати органічно. Наприклад, пісня Teresa & Maria  Jerry Heil і alyona alyona. Дівчата співають у різних жанрах, вони різні, але разом звучать дуже прикольно.

Наші стосунки з Софією на паузі, це історія про пошуки себе

- Ваша пісня «Супутник» - про паузу в стосунках, і це історія з власного життя. Це рефлексія про якесь минуле?

- Ні, це не рефлексія про минуле. Я був у стосунках чотири роки, і, на жаль, зараз наші стосунки з Софією на паузі (стилістка Софія Нестеренко, яка працює з топовими зірками нашого шоу-бізнесу. – Авт.). Все, що розказано в пісні, - це правда. Сподіваюся, все буде добре.

Я до Софії дуже гарно ставлюсь. Немає слів, щоб передати все те приємне і хороше, що вона для мене зробила. Безмежно поважаю її сім'ю, її близьких. Та, на жаль, зараз така ситуація, коли ми змушені поки що бути окремо. Ти маєш прожити і пережити цей момент сам для себе. Це історія про пошуки себе. Творчі люди - вони складні, завжди копаються в собі (сміється). Так буває.

- Коли люди розходяться і не працюють над стосунками, не розмовляють про це, вони віддаляються.

- Так, я це розумію. Але зараз нам якраз і треба віддалитися, щоб зрозуміти, знайти себе.

- Це вам більше потрібні пошуки?

- І їй теж. Нам обом це потрібно. Вважаю, те, що зараз відбувається з нашими життями, це правильно. Все має бути так, як має бути. А далі життя покаже. Кажу це щиро і з теплом.

- Тим часом у ваших соцмережах є багато роликів з блогеркою Dannisha, де ви граєте пару. Це просто робоча колаборація?

- Так, це абсолютно робоча колаборація. Коли ми з Дашею почали знімати, зрозуміли, що дуже схожі за енергетикою. Тому відео вийшли дуже вдалими і цікавими.

Коли людина може посміятися над собою, над ситуацією - це ж класно. Це наче трішечки знімає з тебе напилення дорослості, і ти дозволяєш собі погратися.

До того ж, це теж розвиток, бо треба придумати цікаві сценки, прописати смішні діалоги, відзняти все. Це допомагає посміхнутися і, можливо, комусь відволіктись від якихось своїх проблем.

- Що собі напланували у новому році?

- Моя ціль - повернутися в шоу-бізнес так, як я собі запланував. Це має бути гучне повернення. Знову ж таки, не хочеться кидатися великими словами, але хочеться зробити так, щоб не говорили і не писали: де зник Вадим Олійник (сміється).

Хочу записати класні треки, випустити альбом, виступати. Прокачувати далі свій особистий бренд, свої соціальні мережі.

Я за ці два роки трішечки прокачав себе в різних сферах – як ведучий в YouTube, як режисер, актор дубляжу та озвучки. Це теж потребує постійного навчання. Але більше хочеться йти в музику, хочеться надолужити там, де я просів.

Хочеться щось нове спробувати, чого я ще не вмію. Можливо, зайнятися малюванням, можливо, навчитися грати на гітарі, бо на гітарі я грати не вмію. Рухатися вперед  – це завжди цікаво.

- А чи проходите якісь військові навчання? Добре ж мати навички, які допоможуть вберегти життя і в тилу.

- Це правда, ми маємо бути усвідомленими, готовими, натренованими. Я дуже давно граю у футбол в команді «ФК Маестро», вона заснована ще в 2008 році. Зараз багато гравців команди служать у ЗСУ. Сашко Положинський, Саша Ярмак, брати Олексій та Ігор Реви, Микола Коваль…

І якраз на базі нашої команди наш менеджер Влад Сотніков створив Maestro Air BRO, де можна повчитися керувати БпЛА. Тут готують інструкторів та професійних бійців.

Мені цікаво опановувати керування дронами. Напевно, міг би бути в цій сфері корисним.