Позбавляють росіян "вух" та "очей": як українці утримують важкий сектор у Чорному морі

Вочевидь, мовиться про частину захоплених росіянами ще у 2014 році так званих "вишок Бойка". Перетворені ворогом на військові об'єкти, тепер вони самі стали для нього серйозною проблемою, розповідає 24 Канал у межах програми "Кордон.UA".

Операція з повернення контролю

На відео, оприлюдненому у жовтні 2024 року, прикордонні спецпризначенці разом з бійцями ГУР ведуть бій у районі українських газодобувних установок – так званих "вишок Бойка". Операція проходить за півсотні миль від острова Зміїний.

Про повернення контролю над цими об'єктами наші військові повідомили ще у 2023 році. Однак нещодавні події засвідчують, що від спроб взяти реванш ворог не відмовився. Це підтверджують і кадри, де видно, як прикордонників атакує російський винищувач Су-30СМ. Утім, він одразу стає відпрацьованою ціллю ПЗРК.

Попри постійні атаки ворога українські спецпризначенці наразі утримують і Зміїний, і газодобувні платформи, позбавляючи росіян "вух" та "очей" у цьому секторі Чорного моря.

Аби не допустити в подальшому контролю ворога над акваторією Чорного моря, наші Сили оборони робили все можливе для того, щоб вибити ворога з острова Зміїний та взяти під контроль вишки. Це фактично така ешелонована можливість для забезпечення безпеки і плавання у Чорному морі, і безпеки у Чорноморському регіоні, і безпеки для материкової України, для Півдня України, для наших портів,
– пояснив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко.

Чому "вишки Бойка" важливі для Росії

Встановити контроль над українською частиною Чорного моря Москва мріяла давно. Одна з ключових ролей у цьому "проєкті" відводилася саме "вишкам Бойка". Куплені державою за рекордних 800 мільйонів доларів мали зменшити газову залежність від Росії. Натомість дісталися ворогу задарма.

Зауважимо, що лише дві установки – "Незалежність" та "Петро Годованець" – і є "вишками Бойка". Значно старіші – "Сиваш" та "Таврида" – потрапили до них "за компанію".

У першій половині березня 2014 року, у розпал анексії Криму, на платформи висадилися російські військові. За даними розслідувачів "ІнформНапалму", це були десантники 104-го полку ПДВ. Тоді установки були розташовані в районі Одеського газового родовища: усього за 80 кілометрів від материкової частини України і 184 – від Кримського півострова.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар зазначив, що десантники на катерах підійшли до цих самопідйомних бурових установок. Це було нескладно зробити, тому що там не було жодної охорони. Тому були цивільні об'єкти, об'єкти цивільної газово-добувної інфраструктури. Поспіх, з яким захоплювалися вишки, вже тоді свідчив про далекоглядні плани Кремля.

Передусім це мало певне військове значення, тому що це якраз позиції, які дозволяють контролювати північно-західний сектор Чорного моря. З погляду спостереження за рухом суден і кораблів. Але, звісно, основний мотив захоплення був зберегти за Кримом, під контролем Росії, його газопостачання,
– сказав він.

За усі роки експлуатації чужого майна росіяни викачали з українського шельфу 12 з половиною мільярдів кубометрів газу: приблизно половину річного видобутку нашої країни. Проте згодом утримувати вартісні об’єкти за прямим призначенням стало невигідно. Був збудований газопровід з того боку Керченської протоки, в окупований Крим, який став підстраховкою, якщо щось трапиться з шельфовим газовидобутком, щоб Крим не залишився без газу.

Українські журналісти, які побували на вишках у 2013 році, розповідали про них як про абсолютно нечутливі до штормів гігантські п’ятиповерхові споруди – вагою у тисячі тонн. Окрім технічних приміщень, вони мали вертолітні майданчики, спортзали та кінотеатри. Цілий місяць там могли автономно проживати 120 людей.

Із такими характеристиками перетворення газодобувних платформ на військові цитаделі було для ворога лише питанням часу. Навіть завдавши певного вогневого ураження цим об'єктам, їх дуже важко остаточно вивести з ладу.

Цікаво, що спочатку захоплене майно росіяни переправили до узбережжя Криму, однак незабаром повернули назад уже модернізованим. Михайло Гончар зауважив, що у 2015 році злякалися того, що СПБУ можуть бути захоплені чи Україна в інший спосіб може отримати контроль над ними. Тому їх перемістили ближче до Чорноморського, де база технічного флоту компанії "Чорноморнафтогаз". Також щоб заплутати сліди, вони перейменували їх.

У 2016 році авіація українських прикордонників знову зафіксувала установки в районі Одеського родовища. На них з’явилися озброєні люди та розвідувальне обладнання, яке дозволяло спостерігати за усіма військовими та цивільними суднами у регіоні.

На світанку 1 грудня 2016 року за 65 миль південніше Одеси корабель морської охорони "Григорій Куроп’ятников" виявив дві установки: "Тавриду" та "Незалежність". Останню – вже під назвою "Крим-1". На палубі помічені військові. Але встановити зв'язок з вишками прикордонникам не вдається.

Треба розуміти, що ворог досить агресивно себе завжди поводив, бо там були розміщені, зокрема, і люди зі зброєю, і інше озброєння, яким би ворог убезпечував утримання цих вишок, аби Україна не могла контролювати акваторію Чорного моря повністю, окремі райони, і агресія Росії тільки постійно зростала,
– наголосив Андрій Демченко.

Були й інші причини ховати вишки від стороннього ока. Саме у той час Україна почала збирати для міжнародних судів докази крадіжки росіянами кримських активів. До цієї справи залучили і прикордонників, які разом з представниками "Чорноморнафтогазу" фіксували злочини сусідів.

Варто згадати, що у квітні 2023 року Арбітражний трибунал при Постійній палаті третейського суду в Гаазі зобов'язав Росію виплатити "Нафтогазу" 5 мільярдів доларів.

Проте істерика росіян щоразу, коли до вишок наближалися українські кораблі, пояснювалася не лише цим. На той час Москва фактично контролювала дві третини українського моря. У такий спосіб росіяни ніби демонстрували світові, хто тут, мовляв, "справжній господар".

Окупанти попрощались із краденим майном

Ворог не міг уявити, що невдовзі йому доведеться розпрощатися і з краденим майном, і з мріями про глобальне панування у Чорному морі. Влітку 2022 року українські військові звільнили острів Зміїний та завдали ударів по трьох бурових установках ракетами "Гарпун". У вересні 2023 року – узяли штурмом "вишки Бойка", захопивши розвідувальну техніку та інші важливі трофеї. Історія з вишками, очевидно, ще матиме продовження.

Спецпризначенці Державної прикордонної служби у складі Сил оборони України повністю контролюють частину газодобувних веж у районі Чорного моря. І ми чітко розуміємо, що навколо нас – наше море, під ним – наші надра. І вони належать тільки Україні і її народові,
– підкреслив прикордонник "Бард".