Рух назад. Як український футбол вкотре пробив дно

Коли здається, що українському футболу здивувати нас більше нема чим, він може просто-таки приголомшити. Жодна АПЛ, жодна Ліга чемпіонів не в змозі піднести такий сюжетний твіст, як нескінченний серіал під назвою “Чемпіонат України”.

31 грудня, коли всі вже дорізали салати, українськими ЗМІ блискавкою пролетіла новина: Рух та Карпати стануть одним клубом. Офіційна заява на каналі Руху і зараз звучить так:

“ФК Карпати, починаючи з 2020 року, пройшов непростий шлях з аматорського колективу до команди УПЛ. За цей час збудовано професійну навчально-тренувальну інфраструктуру, сформовано ефективну міжнародну скаутингову структуру та розгалужену систему власного дитячо-юнацького футболу. Але найбільшою цінністю клубу є його численні уболівальники.

ФК Рух здійснив своє власне сходження від чемпіонату Львівської області до елітного дивізіону українського футболу. Поруч зі Львовом створено спортивний центр європейського рівня та одну з найкращих в Україні футбольних академій, котра за декілька років підготувала десятки діючих гравців та кандидатів до збірних команд України різних вікових категорій. Зокрема, завдяки цьому вдалося зберегти у Львові ціле покоління молодих талантів, котрі могли бути втрачені внаслідок львівського футбольного лихоліття кінця 2010-х.

Але Львів вартий більшого – Клубу, який буде стабільно боротись за лідерські позиції в українському футболі та достойно представляти нашу країну в європейських клубних змаганнях.

Така мета у наш непростий час потребує нестандартних дій та рішень. Власне тому засновники та керівники обидвох клубів вирішили об’єднати зусилля задля розвитку футбольного клубу Карпати.

У зв'язку з таким рішенням футбольний клуб Рух, починаючи із сезону 2025/2026 років, надалі зосередиться на підготовці юних талантів на базі створеної Академії, а також початковій адаптації до дорослого футболу для подальшого їх залучення до команди Карпати.

Чесно, звучить настільки дивно, що коли подібну новину я побачив уперше — як і належить у наші дні, у каналi “інсайдера” — то подумав, що він пересвяткував. Як можна, на корені, знищити дербі, яке мало всі шанси стати найцікавішим за всі роки вищої ліги? Та й просто: винищити один клуб, підрубати паросток неймовірної перспективи заради, не зрозуміло навіть, чого.

Рух увесь час, що знаходився у вищій лізі, виглядав зразком розвитку проекту з нуля. “Наймолодший клуб світу” — цікаво навіть саме по собі, на рівні Книги рекордів Гіннесса. А молоді футболісти були не просто для галочки: люди на кшталт Слюбика, Сапуги, Романа, Федора (та 90% основи можна перерахувати) справді входили до топ найперспективніших гравців ліги. Вони чесно вигравали конкуренцію у досвідчених гравців, легіонерів — і в якийсь момент юніорів стало так багато, що босу здалося правильним рішенням просто підвищити тренера молоді, прибравши Кучука.

Про досягнення на молодіжному рівні як такі говорити навіть не так багато сенсу. Безумовно, успіхи на юніорському рівні нічого не говорять у контексті дорослого футболу, і перемога Гани на ЧС U-20 15 років тому ознаменувала лише падіння “блек старз” у майбутньому. Не говорячи про те, що й українські чемпіони світу показують менше, ніж хотілося б... Але коли ми говоримо про таку молоду команду, то перемога в чемпіонаті України, матчі з Міланом та Інтером — це неймовірно круто навіть на такому рівні. Багато хто у світі так дізнався про футбольний клуб “Rukh”.

Рух виглядав проектом, про який приємно розповідати другові, який не цікавиться українським футболом — і отримати у відповідь інтерес. Гра одним складом, який пройшов усі молодіжні рівні, перейшов на рівень профі і вже, очевидно, готовий грати на рівних із грандами — це сюжет, який здавався більш підходящим для Football Manager чи якогось серіалу, але його реалізовували в Україні.

І тут сюжет такого рівня підходить до фіналу рівня “усі прокинулися, виявилося, що нічого такого не було”. Рух має всі шанси перетворитись на команду гравців на перегляді. Ще нічого не підписано офіційно, але Слюбик на перегляді в Динамо, а Федор, Квасниця, Сич та Краснопір навіть місто міняти не стали. Вони найближчим часом мають підписати контракт із Карпатами.

Мрії розбилися об реальність. Усі ми любимо говорити про проєкт, збудований з нуля, як Манчестер Сіті або Ліверпуль, але всі ми забуваємо, що це “вибудовування з нуля” коштує грошей. Менше року тому гендир Руху Ігор Дедишин говорив в інтерв'ю, що інфраструктура клубу коштує 80-100 мільйонів доларів.

Із усіма знижками на те, що вартість створення не дорівнює вартості тут і зараз, на бажання Дедишина похвалитися, на складність часів — Козловський витрачав на Рух дуже великі гроші, навіть не купуючи легіонерів. Можна навіть сказати: тому й витрачав дуже великі гроші, що не хотів перебиватися вільними агентами, орендованими і такими легіонерами, як у Чорноморця.

Наразі у бізнесу Козловського почалися проблеми, і він вирішив продати його. Якби Рух був типовою командою олігарха — напевно, всі 10 його дорогих легіонерів поїхали б в аутсайдери топ-ліг або Грецію, Туреччину, східні ліги. Але оскільки Рух — нетиповий клуб, таких легіонерів в нього нема. Його головним активом стали тренувальні поля, база, система молодіжного футболу.

Карпати, за всієї поваги до першої частини сезону, діяли найнуднішим чином для українського клубу з грошима: вийшли, закупилися легіонерами, почали штурмувати вершини. Їхнє право, безумовно, але Рух приваблював набагато більший інтерес. Безумовно, молодь Руху може дуже посилити клуб, але Карпати і зі своєю молоддю не мали жодних проблем.

Шах дивував у позитивному розумінні слова — а Лупашко дивував у негативному, не довіряючи таланту. Але натомість Карпати стали тим клубом, у якому нарешті почав стабільно грати Очеретько, стабільно прогресував Кемкін. Ну а тепер Кемкін, Кінарейкін, Ледвій та Герета стикаються лобами за одне-єдине місце в рамці. І таку конкуренцію можна описати у боротьбі за майже будь-яку позицію: адже це той випадок, коли зникає не глибоко кризовий та депресивний, а, навпаки, дуже перспективний клуб.

Із погляду регламенту, як завжди, нічого не зрозуміло. Спочатку з УПЛ мали безпосередньо вилетіти клуби, які посіли два останні місця — а ті, хто посів 13-14 позиції, мали грати стикові матчі з третьою-четвертою командами першої ліги. Але зараз, коли Рух має чудові шанси фінішувати набагато вище за такі місця, є дуже багато варіантів. Можливо, вилітає напряму лише одна команда, у “стики” йдуть 14-та та 15-та команди УПЛ, а 13-й перестає щось загрожувати? Чи, можливо, просто вилітають щонайменше три, на їхнє місце заходять 1-3 команди з першої ліги — а четверте місце грає міні-турнір із 13-14 місцями? Варіантів можна вигадати дуже багато.

Ще більше питань стосується кулуарів. Клуб — у принципі набагато більше явище, аніж 25 гравців, і від такого злиття виходить дуже багато ситуацій із двома людьми на одне крісло. Згаданий вище Дедишин, наприклад, працює гендиром майже 15 років — до Руху він працював у Карпатах та Вересі. Дедишин у аматорському, молодіжному футболі, на якому тепер концентрується Рух — це анекдот; звичайно, логічно припускати його повернення до Карпат, але там зовсім недавно працевлаштувався Русол. Ох, як же багато важковаговиків українського футболу опинилися в одному місці...

В УПЛ клуби — іграшки олігархів. Це не те, що не нове — це старо як світ. Буткевичу стало цікавим Полісся — зараз там половина збірної України, але коли у містера АТБ закінчаться гроші, житомирці можуть і до аматорських турнірів повернутися. Ярославський двічі будував “обалдєнний” клуб, але коли в його особистих справах починалися проблеми, у Металіста перестало вистачати грошей навіть на рахунки за комунальні послуги. Коломойський… Тут, гадаю, все зрозуміло без зайвих слів. Козловський, який із таким захопленням підвищував градус протистояння у львівському дербі, обміняв його зникнення на найпринизливіших умовах на поповнення банківського рахунку.

Але в даному конкретному випадку вражає цинізм, з яким два клуби, що називається, “порішали”. У 25-му турі вони мають львівське дербі — і з яким рівнем самовіддачі гравці Руху протистоятимуть гравцям Карпат, знаючи, що ці очки можуть стати вирішальними для виходу в єврокубки їхнього майбутнього роботодавця? І навіть більше: наскільки цікаво доопрацьовувати сезон буде Пономарьову та його команді, знаючи, що рух Руху — у нікуди?

А в них вірили. Вже й люди в атрибутиці Руху перестали виглядати у Львові диваками. Вже Віктор Розовий перед львівським дербі завдавав символічного удару в атрибутиці саме проекту Козловського. Сам Козловський почав потрапляти в камери пліч-о-пліч з Ігорем Суркісом, і це виглядало абсолютно логічно: чи мало гравців Руху може посилити Динамо? І ось, все так швидко і дешево (з погляду моралі; з погляду грошей не сумніваюся, що дуже дорого) закінчилося.

При цьому свята правда, що такий прийом не новий. Не бозна-хто, а сама римська Рома з'явилася в 1927-му році злиттям двох команд Серії А — і, заодно, ще й однієї команди Серії Б. Більш того, спочатку фашисти (так, не найкращий приклад для наслідування) хотіли ще і Лаціо в один клуб злити, але переможець Серії Б вважав, що сам досить сильний... Але в тому й річ, що поки що закордонний футбол прогресує, шукає нові моделі та сенси, український футбол відкочується у розвитку назад та назад. Зараз чемпіонат України живе смислами Італії 1920-х або, максимум, 1940-х: тоді клуби Андреа Доріа та Самп'єрдаренезе перетворилися в Сампдорію.

Скоро з ліберо грати почнемо?