Аналітик Олексій Кущ: кому вигідно припинення транзиту російського газу та що буде з цінами

Новина про те, що транзит російського газу через територію України з 2025 року припинено, викликала бурхливі обговорення як в експертному середовищі, так і серед обивателів. Тепер інтегруватись у європейський ринок газу може лише частина «труби» у вигляді підземних сховищ газу на заході України.

Як переживе втрату транзиту «Нафтогаз», доки нам рахуватимуть ціни за імпортним паритетом і до чого тут газовий хаб? Ці та інші питання кореспондентка Коротко про обговорила в інтерв'ю з аналітиком Олексієм Кущем.

Про необхідність хаба

- Олексію, ви не раз говорили про те, що газова труба мала бути раціональним економічним проєктом та народним надбанням, а стала предметом для різних спекуляцій, постійним ідеологічним подразником та «тіньовим касиром» реформ у «Нафтогазі». Схоже, тепер їй не стати народним надбанням ніколи, цей «потяг» уже пішов?

- Так, реальна можливість зберігалася на початок повномасштабної війни, але примарна можливість зберігається досі. Йдеться про створення газового хаба в Україні за умови відсікання від управління цим хабом чиновників та політичних груп впливу. Це має бути інтегрований у європейську газову систему повноцінний хаб, завданнями якого будуть не лише транзит та зберігання, а й торгівля на спеціальних майданчиках. При цьому юридична точка входу до європейської системи має перебувати на східних кордонах. У цьому разі Україна могла б отримувати чистий прибуток у розмірі близько 3-5 млрд доларів щорічно і накопичувати його в резервному фонді.

- Ви сказали, що юридичну точку входу до європейської системи слід перенести із західних кордонів на східні. Але хіба не логічніше, щоб вона знаходилася ближче до Європи?

- Якщо ми говоримо про інтеграцію, то вузли обліку мають бути саме на східних кордонах України. Справа в тому, що досі газ потрапляв до європейської системи, лише перетинаючи кордон із Європою. Якщо ж юридичну точку входу до європейської системи перенести на східні кордони, то, потрапляючи до України, газ уже юридично потраплятиме до Європи.

Про ціни на газ

- У такому вигляді газовий хаб, напевно, допоміг би позбутися корупції в системі розподілу нібито «пільгового газу»?

- Принаймні він міг би її мінімізувати, адже хаб дозволив би вперше в історії України сформувати справедливу ціну на газ для населення та підприємств ТКЕ.

Наприклад, при виробництві електроенергії тепло та гаряча вода фактично є побічним продуктом. Компанія-оператор ТЕЦ повинна враховувати, скільки газу пішло на вироблення електроенергії (оплачувати його за комерційним тарифом) та скільки – на тепло та ГВП (платити за пільговим тарифом). Як правило, тут і відбуваються махінації, коли споживання газу при виробництві електроенергії занижується, а при генерації тепла, навпаки, завищується, і в результаті така компанія економить на газовому тарифі мільйони гривень. А єдина ціна на газ могла б усунути подібні зловживання. Тільки це має бути справедлива ціна, а не показник, встановлений Кабміном та «Нафтогазом».

- А в чому різниця?

– У нас ціну розраховували від «імпортного паритету». Це означає, що до ціни, скажімо, на німецькому чи голландському хабі додається неіснуючий транзит територією Європи, плата за «віртуальний» вхід до нашої ГТС, неіснуючий транзит територією України. І споживач у Полтаві платив за газ стільки, ніби його справді привезли з Голландії, а не видобули поряд. Спроби перейти на «ринкові ціни для всіх» також не мали успіху.

В результаті, незважаючи на те що всі реформи "Нафтогазу" йшли під гаслом «даєш єдину ціну на газ», ми від двох цін (для населення/ТКЕ та комерції) прийшли до п'яти цін: населення, бюджетники, ТКЕ, пільгові галузі та решта.

- Що зміниться після відмови від транзиту?

– Відмова від транзиту на тривалий час законсервує ці ціни. До єдиної ціни міг призвести лише газовий хаб завдяки ефекту цінового змішування: дешевий газ українського видобутку змішався б з дорогим імпортним. В результаті така «змішана ціна» була б доступна для всіх, вона була б дешевшою, ніж у Європі, і це було б логічно та закономірно. Ринок газу не є всесвітнім, має локальні географічні прив'язки. Отже, різні ціни в різних регіонах світу – це не порушення ринкових принципів.

Але доки хаба не буде, не буде й ефекту змішування.

Про те, як житимемо без «труби»

- Багатьох турбує питання: чи вистачить Україні газу без «труби»?

- Насправді "труба" вже втратила своє значення, і це наочно показують цифри.

1992-го споживання газу в Україні становило 110 млрд кубів на рік, транзит - 120 млрд, промислове споживання - 40 млрд. Зараз споживання газу впало до менше 20 млрд кубів на рік, транзит - до 18 млрд, а промислове споживання - приблизно 4 млрд. З такими параметрами економіки та комунальної сфери нам потрібна не «труба», а "трубочка".

- Але ж нам постійно казали, що справа не в нас, а в Європі: ми маємо продовжувати транзит, бо Європа без нас замерзне. Що змінилося?

- По-перше, Європа скоротила споживання трубопровідного газу та наростила споживання ЗПГ (Зріджений природний газ, для доставки якого не потрібні труби, його можна перевозити на спеціальних морських суднах або спецавтомобілях, що виходить набагато економічніше. - Ред.). Турецький напрямок - єдина гілка постачання російського трубного газу на ринок ЄС, хоча значною мірою він споживається Туреччиною та турецькою промисловістю. Справа в тому, що "зелений курс" Європи призвів до так званої "зеленої самоцензури": довгострокові контракти стали "неполіткоректними", європейці почали від них відмовлятися. А трубний газ прив'язаний саме до довгострокових контрактів. У той же час ЗПГ - це біржовий товар, який торгується на спотовому ринку, і його можна будь-якої миті замовити в потрібних обсягах.

Крім того, під час повномасштабної війни Європа суттєво скоротила споживання російського газу, з погляду диверсифікації ризиків.

І, зрештою, з боку України це «пас» адміністрації Трампа. США хочуть збільшити питому вагу свого ЗПГ на європейському ринку, і їм потрібні гарантії. Зупинивши транзит, Україна фактично розчистила простір для ЗПГ.

Хто виграв та хто програв

– «Труба» була надійним джерелом фінансової стабільності «Нафтогазу». Усі ми пам'ятаємо мільйонні премії керівництву компанії за різні заслуги. А що тепер буде із НАК? Чи знайдуть можливість вирішити фінансові проблеми, що плануються?

- Ні, не знайдуть. Раніше постійна дірка в оборотних коштах «Нафтогазу» на тлі намальованого прибутку регулярно компенсувалася доходами транзиту. Транзит, можна сказати, був фінансовою «палочкою-виручалочкою», без якої було б дуже непросто аргументувати виплату тих бонусів та премій. Тепер, коли транзит «відвалився», такої можливості більше не буде. Піднімати ціни також не варіант: промисловість практично зруйнована, а платоспроможність населення низька.

Тож перспективи НАК досить туманні. Я думаю, що «Нафтогаз» реструктуризують, надмірні потужності будуть утилізовані, а «Укргазвидобування» після війни приватизують.

- Давайте підіб'ємо підсумки. Від припинення транзиту постраждали Молдова, низка європейських країн, "Нафтогаз". Виходить, що у виграші залишилися лише США, які отримали можливість наростити продаж свого ЗПГ?

- Сполучені Штати справді в цій ситуації є основним геополітичним та економічним вигодонабувачем. Але не єдиним.

Насамперед виграють країни, які постачатимуть ЗПГ до Європи. І стереотип про те, що США повністю захопили цей ринок, не відповідає дійсності: половину газу до Європи постачають Катар та Норвегія. Відкриваються перспективи для країн Африки – Нігерії, Алжиру, а також азербайджанського природного газу.

- А чого для України більше у такому рішенні – плюсів чи мінусів?

- Якщо залишити війну за дужками, відмова від транзитного потенціалу є для країни величезним мінусом. Після відмови від транзиту ми можемо створити газовий хаб тільки на базі підземних сховищ, щоб був стимул для внутрішнього газового видобутку та отримання інвестицій. Без цього інфраструктура деградує, бажання вкладати гроші в інвесторів не буде, про великі проєкти розробки родовищ можна буде просто забути.

ГТС була нам величезним даром після розвалу СРСР і давала сотні мільйонів доларів на рік. Знайти логіку у такому рішенні важко. Ми відмовилися від транзиту газу, але продовжуємо транзит нафти: нафтопровід «Дружба» працює за контрактом до 2030 року. (До речі, законопроєкт про заборону транзиту російських нафти і газу вже зареєстровано у Верховній Раді. - Ред.) Але якщо РФ і в першому, і в другому випадку отримує приблизно по 6 млрд доларів на рік, то ми за транзит газу отримували близько 800 млн, а за транзит нафти – 200 млн, тобто вчетверо менше.

Але, враховуючи чинник війни, відмова від транзиту має величезне ідеологічне та емоційно-психологічне значення. І це як бульдозер змінює всі логічні висновки – раціональні моделі в таких умовах просто не працюють.