Гібридна «війна кабелів» у Балтійському морі мала несподівані наслідки для Росії

Росія влаштувала нову гібридну війну у Балтійському морі й одержала неочікувану відповідь. Річ у тім, що фінська влада не обмежилася арештом танкера російського «тіньового флоту» Eagle S, підозрюваного в пошкодженні підводного електричного кабелю Estlink 2 у Фінській затоці.

Як випливає з обговорення в російських пабліках, із перших днів 2025 року фінські військові кораблі «зупиняють і не поспішають відпустити всі суховантажі й танкери, що йдуть у порти РФ або з них». «Це початок блокади наших портів чи ще ні?», — саркастично запитує ТГ-канал «Военный обозреватель».

Звісно ж, це ще не блокада. Але це один із дієвих кроків для припинення функціонування «тіньового флоту», створеного Кремлем, аби обходити санкції, введені проти Росії. І якщо Росія втратила дохід 5 млрд дол. на рік через те, що Україна не погодилася продовжити контракт про транзит російського газу до Європи, то слід зменшити й доходи РФ від продажу нафти.

Від експорту нафти й нафтопродуктів Росія одержує більш як половину валютних надходжень і в такий спосіб має додаткове фінансування на війну проти України. Якщо не перекрити цього каналу, то в Путіна не закінчаться гроші на війну. Водночас у Москві успішно обходять установлену Заходом цінову стелю в 60 дол. за барель.

Для цього росіяни використовують різні схеми: перереєстровують судна й перейменовують їх; змінюють прапор і порт приписки; фіктивно змінюють власників; створюють страхові компанії спеціально для роботи з «тіньовим флотом».

Нині російський «тіньовий флот» налічує близько 650 суден, які щодня перевозять 1,7–4,1 млн барелів нафти, причому чисельність цього флоту постійно зростає. Водночас лише незначна частина російської нафти потрапляє на європейський ринок: Росія переорієнтувала постачання на Китай, Індію, Бразилію та інші країни, продаючи нафту за ціною, вищою за встановлений максимум у 60 дол., але зі знижкою відносно вартості на світовому ринку.

Судна «тіньового флоту» використовують нафтові термінали, розташовані в чотирьох основних регіонах:

Балтійське море — 19 терміналів у портах Приморськ і Усть-Луга;
Чорне море — 18 терміналів у порту Новоросійськ;
Тихий океан — вісім терміналів у районі Владивостока, два — на острові Сахалін і два — в порту Ваніно;
Арктика — 10 терміналів у порту Мурманськ і на території Ямало-Ненецького АО для забезпечення експорту з місцевих родовищ.

«Балтійський шлях» — основний маршрут для танкерів із «тіньового флоту». Як зазначив у коментарі ZN.UA керівник моніторингової групи Інституту чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко, щомісяця через Балтійське море 100–105 танкерів перевозять сиру нафту — 10,5–11,5 млн т нафти на місяць. Це становить близько 60% від загального морського експорту нафти з Росії. За підрахунками Клименка, загалом доходи Росії від продажу «чорного золота» через «тіньовий флот» за рік перевищують 100 млрд дол., які Захід виділяє Україні на зброю.

Тим часом кораблі «тіньового флоту» не лише наповнюють бюджет Росії, а й створюють низку загроз Заходу.

По-перше, екологічну. Затоплення в Чорному морі двох старих російських танкерів продемонструвало, якими можуть бути ризики для Балтійського моря: величезні плями мазуту виявляють біля берегів не лише Краснодарського краю, а й Криму. Гинуть птахи, дельфіни, риба… З огляду на все, зірвано курортний сезон у північно-східній частині Чорного моря: мазут марки М100, що витік із танкерів, за зимових температур застигає й тоне. Спливати він почне вже влітку, коли температура сягне 25 °С.

По-друге, судна «тіньового флоту» Кремль активно використовує в гібридній війні проти Європи та Заходу. Що й продемонструвала не лише історія з пошкодженням підводного електричного кабелю Estlink 2 у Фінській затоці, а й інциденти в Балтійському морі з розривом оптоволоконних кабелів між Литвою та Швецією й між Фінляндією та Німеччиною (осінь 2024 року), а також розривом газопроводу Balticconnector і волоконно-оптичної лінії зв’язку Elisa між Естонією та Фінляндією (осінь 2023-го).

Але як ефективно боротися з «тіньовим флотом» Путіна? Вкотре додати судна до санкційного списку?

У грудні ЄС схвалив 15-й пакет санкцій, що включає обмеження стосовно 52 суден із третіх країн: їм заборонили доступ до портів і надання широкого спектра послуг, пов’язаних із морським транспортом. (Під санкціями ЄС на сьогодні перебувають 79 суден.) Окрім того, в середині грудня європейські країни, що мають вихід до Балтійського моря, почали запитувати страхове покриття в російських танкерів, які перевозять нафту. Відсутність страховки або відмову її надати розглядатимуть як привід внести судно до санкційних списків.

Але санкції Заходу недостатньо ефективні в боротьбі з «тіньовим флотом» Путіна. Наразі реальну ефективність демонструють лише американські санкції, через які судна втрачають прапори й фактично стоять «на приколі».

Як повідомляє агентство Reuters, адміністрація Байдена планує до інавгурації Трампа ввести нові санкції проти російського «тіньового флоту». Для цього планують ужити заходів стосовно танкерів, що транспортують російську нафту. «Це буде великий пакет», — сказав один зі співрозмовників Reuters. За словами іншого джерела, санкції також включатимуть заходи проти людей, залучених до мереж, які торгують нафтою вище за граничну ціну.

16-й пакет санкцій ЄС має бути настільки ж ефективним. Після обриву кабелів Естонія має намір звернутися до НАТО з проханням розмістити в Балтійському морі «флот стримування».

Але ЄС і НАТО не повинні обмежуватися цим заходом. Слід виявити більшу рішучість. В ідеалі Євросоюз має заборонити всім судновласникам із країн ЄС перевозити російську нафту з портів РФ. Для такого рішення в наших західних партнерів є всі можливості.

Головне — наявність політичної волі та готовність протидіяти лобі грецьких судновласників: за оцінками експертів, 30% російської нафти перевозять із портів Росії танкерами, що належать судновласникам із Греції. Важливо, щоб інтереси бізнесу не впливали на позицію європейських урядів, наші партнери не імітували діяльності, а Афіни не блокували появи грецьких компаній у санкційних списках.

Один із можливих варіантів дій — блокувати або серйозно ускладнити використання наявних маршрутів суднами «тіньового флоту». На думку Андрія Клименка, зокрема, слід запровадити обов’язковий лоцманський супровід для танкерів, які проходять через Датські протоки, й водночас заборонити оплату лоцманських послуг суднам, які перебувають під санкціями. «Війна не закінчиться, поки в Путіна є цей балтійський шлях», — переконаний Клименко.

Окремі експерти, з якими ZN.UA обговорювало ситуацію, впевнені: ефективним заходом стала б заборона підсанкційним танкерам «тіньового флоту» проходити через територіальні води та виключні економічні зони Греції, Данії, Норвегії, Японії та інших країн. Аргументом на користь цієї заборони може стати те, що в разі катастрофи, як у Чорному морі, багатомільйонні витрати на ліквідацію наслідків ляжуть на прибережні країни, а не на «лівих» страховиків.

Якщо якась держава відмовиться від такої заборони, її можна примусити до цього. Наприклад, західні партнери можуть провести військово-морські навчання, закривши певні ділянки акваторії для проходу цивільних суден. Так, Греція проводить військово-морські навчання в Лаконській затоці, щоб запобігти передачі вантажу між танкерами «тіньового флоту» у відкритому морі.

Одним із необхідних кроків у боротьбі з «тіньовим флотом» має стати посилення відповідальності держав прапора (Габону, Ліберії, Маршаллових островів, Островів Кука, Палау, Панами та ін.) за дотримання суднами, зареєстрованими в цих країнах, вимог безпеки. Йдеться про переслідування не лише за перевалку нафти у відкритому морі, а й за відключення автоматичних систем ідентифікації.

Ще одним способом боротьби з «тіньовим флотом» може стати введення обов’язкової звітності європейських компаній про перехід прав власності на судно. Крім того, в боротьбі з «тіньовим флотом» може допомогти запровадження обов’язкової вимоги для танкерів мати страхові поліси Р&I клубу як умову допуску до територіальних вод і портів країн — членів Євросоюзу.

Із кожним новим інцидентом у Балтійському морі стає дедалі очевидніше: боротьба з «тіньовим флотом» — це не лише економічний, а й стратегічний виклик для Європи. Якщо Захід не вживе рішучих заходів, «тіньовий флот» продовжить наповнювати бюджет Росії. А отже, боротьба з ним стає новим тестом на рішучість Заходу. Або європейські країни об’єднаються в боротьбі з «тіньовим флотом», або Кремль і далі використовуватиме слабкість санкційної системи у власних інтересах.