Трамп і Маск: союз ультраправих імперіалістів чи безпринципних бізнесменів

Трамп — агент хаосу

Дональд Трамп ще офіційно не обійняв посаду президента Сполучених Штатів — його інавгурація відбудеться 20 січня. Утім, активність новообраного президента США на міжнародній арені вже вражає.

У манері, яка більш характерна для американських лідерів епохи територіальної експансії США в ХІХ столітті, Трамп висуває претензії до країн, з якими Америка має чудові партнерські відносини. Під час нещодавньої пресконференції у своєму маєтку Мар-а-Лаго Дональд Трамп заявив, що не виключає економічного і військового тиску для встановлення контролю США над Панамським каналом і данським островом Гренландія.

Крім того, Трамп продовжує називати Канаду «51-м штатом» і наполягає на тому, що більшість канадців мріють про приєднання їхньої країни до Сполучених Штатів. Однак останнє опитування громадської думки, проведене в Канаді в грудні 2024 року, свідчить про протилежне: лише 13% канадців підтримують ідею приєднання Канади до США, тоді як 82% виступають категорично проти. Це не заважає Трампу публікувати в соцмережах мапу Північної Америки, де Канада розмальована в кольори прапора США.

Окрім того, Трамп не втомлюється говорити про необхідність приєднати до США острів Гренландія, що входить до складу Данії на правах широкої автономії. Він заявляв про це ще у 2019 році, під час свого першого терміну на посаді президента США. Однак тоді мало хто сприймав такі заяви серйозно. У адміністрації Трампа все ще були люди, які могли переконати президента США бути обережнішим у висловлюваннях. Очевидно, що зараз таких людей у команді Трампа вже немає.

Усі територіальні претензії, які висуває Дональд Трамп, так чи інакше пов’язані з тим, щоб обмежити вплив Китаю на Арктику та Центральну Америку, пояснив у розмові з hromadske Михайло Гончар, експерт з енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

«Китай наполягає на тому, що Арктика не є сектором впливу США, Канади, росії чи європейських країн. На думку Пекіна, природні ресурси цього регіону є надбанням людства, тому в усіх країн є право на те, щоб мати там свою частку. Очевидно, хтось у команді Трампа розповів йому, що Китай вже мало не панує в Арктиці, тому треба діяти рішуче», — сказав Михайло Гончар у коментарі hromadske.

Завдяки своєму географічному розташуванню Канада та Гренландія є «ключами від Арктики», підкреслив Михайло Гончар. Крім того, ці території багаті на природні ресурси. 

З іншого боку, і Канада, і Данія, до складу якої входить Гренландія, є членами НАТО. Будь-які конфлікти всередині НАТО послаблюють Альянс і допомагають диктаторським режимам у Пекіні та москві підривати стабільність геополітичного союзу США та ЄС.

«Якщо китайська експансія так турбує Трампа і його команду, то розв'язання цієї проблеми вимагає консолідації зусиль, а не дроблення. Дивно, що Трамп не бачить проблеми в контролі росії над островом Врангеля, який Радянський Союз фактично анексував у США в 1924 році. Цей острів є стратегічно важливим, оскільки через Берингову протоку відбувається китайська експансія в Арктику. Зрештою, територіальні претензії Трампа відкривають скриньку Пандори й можуть лише потішити ворогів Європи та США», — зазначив Михайло Гончар.

Заяви Трампа про необхідність встановлення американського контролю над територіями суверенних країн можуть бути маркером кардинальної зміни підходу США до зовнішньої політики. Якщо слова Трампа будуть підкріплені діями після його інавгурації, то США почнуть використовувати у своїй зовнішній політиці ті самі інструменти, якими послуговуються диктаторські режими в росії та Китаї. Такий розвиток подій може зробити світ ще більш небезпечним та нестабільним, зазначив у розмові з hromadske Едвард Гантер Крісті, колишній керівник Департаменту інновацій НАТО.

«Марко Рубіо, якого Дональд Трамп планує призначити державним секретарем США, якось сказав, що слова Трампа треба завжди сприймати серйозно, але не завжди треба інтерпретувати буквально.  Якщо Рубіо має рацію, то, ймовірно, ми не матимемо серйозних проблем з намірами Трампа. Європейці та інші союзники зможуть працювати разом зі Сполученими Штатами, щоб адаптуватися до світу, де Китай стає дедалі більш потужним геополітичним гравцем і посилює свою присутність по всій планеті», — вважає Едвард Гантер Крісті.

Слова Трампа про необхідність захистити Гренландію та Панаму від китайського впливу лише підкреслюють той факт, що економічна безпека є одним із пріоритетів нової президентської адміністрації США в контексті американської зовнішньої політики.

Маск на піку свого політичного впливу

Світ, у якому домінуватиме право сили, а не сила права, схоже, влаштовує і Дональда Трампа, і Ілона Маска. Найбагатша людина світу і важливий член команди Трампа підтримав риторику президента США щодо Канади.

Маск долучився до цькування Джастіна Трюдо, прем'єр-міністра Канади, який нещодавно пішов у відставку. Трюдо опублікував пост у соцмережі X, у якому заявив, що, на його думку, немає жодних шансів на приєднання Канади до США. Маск прокоментував цей пост в образливому тоні, назвавши Трюдо «дівчинкою», думка якої нікого не цікавить.

Цілком можливо, що Ілон Маск приміряє на себе роль, яку в кремлі грає дмитро медведєв. Як відомо, медведєв не соромиться публічно висміювати західних лідерів у зневажливій манері, тоді як володимир путін є більш стриманим у висловлюваннях.

З іншого боку, важко уявити, що людина зі статком у 426 мільярдів доларів і великими політичними амбіціями погодиться на роль другої скрипки в адміністрації Дональда Трампа. Зрештою, сам Трамп також навряд чи зацікавлений у тому, щоб хтось говорив замість нього. Адже сам він ніколи не відзначався дипломатичністю у своїх висловлюваннях і завжди казав те, що вважає за потрібне, зазначив Едвард Гантер Крісті в коментарі hromadske.

Утім, попри те, що Ілон Маск не матиме високої посади в адміністрації Трампа, його роль у команді президента США є надзвичайно важливою. Маск інвестував щонайменше 250 мільйонів доларів у президентську кампанію Дональда Трампа й активно використовував свою соцмережу X, щоб забезпечити перемогу республіканця на виборах. 

«Маск і Трамп — це споріднені душі, які мають схожі погляди на світ. Тому наразі їхньому союзу нічого не загрожує. Однак не можна виключати того, що з часом їхні шляхи можуть розійтися через непомірні амбіції та егоцентризм», — сказав Михайло Гончар у розмові з hromadske.

Після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах Ілон Маск оселився в котеджі в Мар-а-Лаго, лише за кілька сотень метрів від будинку, де живе Трамп. За повідомленням газети New York Times, Маск проводить багато часу поруч із Трампом і намагається впливати на підбір кадрів у майбутній президентській адміністрації, що дуже сильно дратує тих, хто був у команді Трампа ще до появи там Маска. 

В американській пресі ширяться спекуляції про те, що й сам Трамп може бути незадоволений нав’язливістю Маска. Утім, чутки про напруження можуть бути інспіровані самим Маском або Трампом, щоб відвернути увагу від того, наскільки міцним насправді є їхній союз, припустив у розмові з hromadske Едвард Гантер Крісті.

«Маск зацікавлений у владі більше, ніж у грошах»

Після того, як Маск допоміг Трампу повернутися до влади, він може отримати від новообраного президента низку преференцій, які деякі експерти та політики у США називають проявом політичної корупції.

Річ у тім, що Трамп планує створити нову інституцію, яка буде стежити за ефективністю використання бюджетних коштів. Маск має стати співголовою новоствореного Департаменту ефективності уряду (DOGE) разом з іншим мільярдером Вівеком Равасвамі. 

Критики вже б'ють на сполох щодо потенційного конфлікту інтересів. Адже Маск керуватиме департаментом, який може полегшити умови ведення бізнесу для його компаній — виробника космічної техніки SpaceX, автомобільного гіганта Tesla і соцмережі X. Підприємства Маска мають мільярдні федеральні контракти з різними державними установами, зокрема з Міністерством оборони США. Деякі з компаній Маска, як-от X і Tesla, вже неодноразово ставали об'єктом розслідування та були оштрафовані американською Комісією з цінних паперів за зловживання.

«Маск і його компанії залежать від контрактів із федеральним урядом і регулюються численними федеральними агентствами. Можна легко зрозуміти, чому він хоче впливати на ці контракти й агентства. У цьому є конфлікт інтересів. Якщо Трамп сприятиме такому втручанню з боку Маска та його друзів, то Сполучені Штати стануть урядом мільярдерів, створеним мільярдерами й для мільярдерів», — зазначила Кетлін Кларк, професорка права Вашингтонського університету в Сент-Луїсі та фахівчиня з урядової етики.

Утім, Ілона Маска, ймовірно, більше цікавить влада, ніж гроші, припустив Едвард Гантер Крісті в коментарі hromadske. Той факт, що Маск витратив 44 мільярди доларів на покупку Twitter (нині X), який став ефективним інструментом для просування вигідних йому наративів, може вказувати на справжні пріоритети найбагатшої людини світу. До речі, серед акціонерів та інвесторів, які допомогли Маску купити Twitter, є особи, пов’язані з російськими олігархами. 

«Маск не переймається тим, що X не генерує значних прибутків. Його цікавить влада і вплив. Він хотів би бути таким собі Рупертом Мердоком ХХІ століття, але в більших масштабах — зі штучним інтелектом, соцмережами та новими технологіями. На мою думку, Ілон Маск — це людина, яка не знає своїх меж і не вміє вчасно зупинитись», — каже в розмові з hromadske Едвард Гантер Крісті.

Найбагатша людина світу проти ЄС

Окрилений своїм успіхом в Америці, Ілон Маск вже намагається поширити свій політичний вплив на європейський континент. Він давно відкрито фліртує з росією, а тепер і публічно підтримує ультраправі партії Європи та євроскептиків, які симпатизують кремлю.

Останнім часом Маск робить багато скандальних дописів про європейське політичне життя в X, де його персональний акаунт має понад 200 мільйонів підписників. Наприклад, Маск наполегливо закликає до відставки уряду Кіра Стармера у Великій Британії, підтримуючи ультраправу партію Reform UK, лідер якої, Найджел Фарадж, неодноразово поширював проросійські наративи.

Маск не соромиться називати канцлера Німеччини Олафа Шольца «бовдуром» і відверто зізнається у своїх симпатіях до ультраправої проросійської партії «Альтернатива для Німеччини». У четвер, 9 січня, Маск взяв півторагодинне інтерв’ю в лідерки «Альтернативи для Німеччини» Аліс Вайдель. Під час розмови він вкотре закликав німців голосувати за «Альтернативу для Німеччини» на позачергових виборах, що відбудуться 23 лютого. Це відео вже встигли подивитись понад 4 мільйони глядачів. 

Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, за «Альтернативу для Німеччини» готові віддати свої голоси 20% німецьких виборців. Вона поступається партії «Християнсько-демократичний союз», за яку готові проголосувати 31% виборців.

«Альтернатива для Німеччини» виступає проти членства Німеччини у ЄС і НАТО та домагається припинення німецької підтримки України у війні з росією. Улітку 2023 року німецьке видання Spiegel опублікувало розслідування, що виявило зв’язки керівництва партії з кремлем. Листування російського пропагандиста Володимира Сергієнка з представниками партії, доступ до якого отримали журналісти Spiegel, свідчить, що депутати «Альтернативи для Німеччини» неодноразово отримували тексти своїх виступів з москви в обмін на фінансову підтримку від росії. 

Сам Маск також не цурається контактів із кремлем. За інформацією американського видання Wall Street Journal, контакти Ілона Маска з володимиром путіним протягом останніх трьох років є «регулярними». 

«Симпатії Ілона Маска до кремля є цілком зрозумілими. У якийсь момент він просто вирішив, що допомога Україні є для нього менш вигідною, ніж гарні стосунки з великими впливовими хлопцями на кшталт володимира путіна. Очевидно також, що для Маска більш комфортною є співпраця з ультраправими політичними силами, ніж лівими або ліберальними політиками, як-от колишній прем’єр Канади Джастін Трюдо», — сказав у розмові з hromadske Едвард Гантер Крісті.

Погоджується з ним і експерт з безпекових та енергетичних відносин Михайло Гончар. На його думку, корисні копалини та дешева робоча сила в Китаї та росії цікавлять Маска набагато більше, ніж будь-які ідеали та цінності вільного світу.

«Для Ілона Маска, як і для Дональда Трампа, політична кар'єра володимира путіна чи Сі Цзіньпіна є прикладом для наслідування. Адже російський і китайський диктатори зуміли перетворити свої держави на інструменти у власних руках. Це саме те, про що мріє Трамп і що приваблює Маска», — вважає Михайло Гончар.

Утім, великі амбіції, жага влади та безпардонне втручання у політичне життя Європи може зіграти з Маском злий жарт. Деякі європейські лідери, як-от президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц, вже публічно висловили своє невдоволення пропагандистською активністю Маска в інформаційному просторі ЄС. 

ЄС може застосувати закон про цифрові послуги, щоб обмежити втручання Маска в європейське політичне життя. Тиск на Єврокомісію в цьому контексті зростає пропорційно інформаційній активності Маска на європейському напрямку.

«Дуже скоро на Ілона Маска можуть чекати проблеми, якщо європейські інституції та уряди почнуть впроваджувати законодавчі обмеження проти Х. Це буде тестом на міцність стосунків Маска і Трампа. Адже якщо останній не втрутиться і не зробить нічого для захисту інтересів Маска в Європі, політичному впливу та амбіціям найбагатшої людини світу може бути завдано серйозної шкоди. І не тільки в Європі, а й в Америці. Це може стати моментом, коли шляхи Трампа і Маска остаточно розійдуться», — припустив Едвард Гантер Крісті в розмові з hromadske.

Попри те, що Ілон Маск має великі ресурси й амбіції, у нього немає власної держави. Тому йому буде непросто витримати тиск державних інституцій, які можуть обмежувати діяльність його компаній на законодавчому рівні. Щоб запобігти втручанню Маска у політичне життя, уряди європейських країн мають сприяти появі комерційних альтернатив тим послугам та товарам, які пропонують компанії Маска на світовому ринку, підсумував Едвард Гантер Крісті в коментарі hromadske.

Наразі невідомо, що є причиною інтенсивної медійної активності Маска в Європі та його послідовної підтримки ультраправих партій. Якщо це власна ініціатива Маска, то його вплив на європейське політичне життя обмежиться лише ресурсами й можливостями, доступними його бізнес-імперії. Якщо ж Маск діє як посланець Трампа, це може свідчити про те, що нова президентська адміністрація США прагне перекроїти політичний ландшафт Європи на свій лад і привести до влади в ключових європейських країнах ультраправі партії, з якими Трампу буде комфортніше співпрацювати.