«Донецький злив і прорахунки Курської авантюри». Як змінилася риторика російської пропаганди щодо бойових дій в Україні

Від кінця квітня 2024 року команда Центру досліджень «Детектора медіа» моніторила перелік пропагандистських телеграм-каналів і аналізувала повідомлення про Збройні сили України та російську агресію проти України. Протягом цього часу відбулося декілька сплесків у кількості повідомлень ворожих пропагандистів, пов’язаних, зокрема, з першим Глобальним самітом миру у червні. Інший сплеск був обумовлений запереченням у проросійських телеграм-каналах атаки росіян на дитячу лікарню «Охматдит» у Києві 8 липня. Також були помітні сплески у серпні 2024 року, коли українські військові розпочали операцію в Курській області, а Сили оборони України отримали літаки F-16.

Від 1 травня і до 8 грудня ми опрацювали 12,9 тисячі не повторюваних дослівно повідомлень в українських, польських і молдовських проросійських телеграм-каналах. А також у низці російських пропагандистських телеграм-каналів. Вибірка телеграм-каналів, які ми регулярно моніторили, була сформована за попередніми дослідженнями російської пропаганди у телеграмі, зокрема інформаційного впливу Росії на сусідні з Україною держави та дослідженнями маніпуляційних повідомлень в інформаційних просторах Молдови та Польщі. Метою аналізу було відстежувати зміни наративів і риторики пропаганди щодо російської агресії в Україні та як їх подають на українську, російську та аудиторії країн-сусідок України.

Ключові слова, зокрема, містили офіційні назви, абревіатури та сленгові позначення Збройних Сил України й інших частин Сил оборони України. Для телеграм-каналів із Польщі та Молдови також відбиралися публікації за назвами, а також образливими чи сленговими позначеннями України й українців.

Структура публікацій про Сили оборони України й російську агресію проти України у вибірці телеграм-каналів. Від 1 червня до 8 грудня 2024 року. Джерело: «Детектор медіа»

Ми намагалися працювати з незмінною вибіркою пропагандистських телеграм-каналів. З аналізованих телеграм-каналів один, «На Zzzzzападном фронте без перемен», не є класичним пропагандистським. Його автор, російський опозиційний журналіст Іван Філіппов, узагальнює та критикує повідомлення російських пропагандистів на воєнну тематику. Наявність цього телеграм-каналу у вибірці виправдана тим, що вона дозволила залучити у масив знакові повідомлення з пропагандистських телеграм-каналів, окреме включення яких у вибірку для постійного моніторингу перевантажило б масив однотипними повідомленнями.

Попри намагання моніторити сталий перелік телеграм-каналів, за місяці моніторингу перелік зазнавав змін. Серед причин цього — зупинка публікації повідомлень, смерть чи проблеми з російським законом у пропагандистів, які вели телеграм-каналами. Зокрема, наприкінці липня у Малі вбили автора телеграм-каналу «Grey Zone» Микиту Федяніна. А у жовтні у Росії арештували автора телеграм-каналу «Тринадцатый» Єгора Гузенка. У таких випадках ми телеграм-канали заміняли на інші, які поширюють дезінформаційні повідомлення у відповідних сегментах. Протягом листопада — грудня 2024 року ми працювали з повідомленнями у 14 телеграм-каналах.

Які канали ми аналізували

Серед російських телеграм-каналів ми аналізували такі: «WarGonzo», «Военкор Котенок», «Операция Z: Военкоры Русской Весны», «Два Майора», «Readovka», «Fighterbomber», «Воевода вещает», «Alex Parker Returns», «ДШРГ Русич» і «На Zzzzzападном фронте без перемен». Сегмент російських телеграм-каналів, який ще називають «z-сегмент», став альтернативним джерелом інформації для російської аудиторії, пропонуючи «інший погляд» на бойові дії, ніж той, який транслюють офіційні медіа. Ці канали, які часто ведуть пропагандисти та пропагандисти-«воєнкори», поширюють інформацію, що може суперечити офіційній лінії Кремля. Кремль дозволяє авторам цих каналів обмежену свободу слова, надаючи їм простір для висловлювань, за які громадських активістів у Росії нерідко переслідують за статтями про «дискредитацію армії».

Протягом усього періоду ми працювали з повідомленнями у двох телеграм-каналах, які націлюються на російськомовну аудиторію із Молдови: «Гагаузская республика» (34,4 тис. підписників) та «Приднестровец» (73,4 тис. підписників). З травня по серпень до вибірки також потрапляв телеграм-канал «Sputnik Молдова» (30,7 тис. підписників). Усі ці канали російськомовні.

У переліку аналізованих телеграм-каналів також були два польськомовні: «Niezależny dziennik polityczny» та «Układ Warszawski». В усіх телеграм-каналах у цьому сегменті здебільшого коментують новини, маніпулюють темами актуальних міжнародних новин. Крім співзвучних російським пропагандистам акцентів у інтерпретації новин, автори повідомлень у телеграм-каналах, націлених на молдовську і польськомовну аудиторії, називають російських військових «нашими». Що можна сприймати як докази належності цих телеграм-каналів до російської пропаганди.

Серед українських проросійських телеграм-каналів, із якими ми працювали, наступні: «ЗеРада», «Легитимный» та «цибуля UA», а також канал «Шептун UA Украина Война».

З усіма замінами від травня до грудня сукупний перелік аналізованих джерел у різних сегментах становив 20 телеграм-каналів. Пропагандисти зосереджувалися переважно на внутрішній українській політиці, намагалися роздмухати розколи в українському суспільстві та критикували дії військово-політичного керівництва України. Автори публікацій у телеграм-каналах підлаштовували інтерпретації подій під усталені пропагандистські тези. Для зручності викладу далі ми порівнюємо акценти та зміну повідомлень у телеграм-каналах щодо найчастіше згадуваних в аналізованому масиві місць (локацій, топомонімів), осіб і організацій в Україні, Росії та поза їх межами.

«Курська авантюра Зеленського»

Курська область Росії стала найчастіше згадуваною територією в аналізованому масиві. Лише від травня до початку грудня її згадали 2,3 тисячі разів. З них дві третини припадають на російські пропагандистські телеграм-канали. Там згадки Курщини були протягом усього аналізованого періоду. Від травня і більшу частину літа єдиним типом повідомлень були інформування про влучання у військові об’єкти в області чи падіння там снарядів, які росіяни націлювали на Україну. Згадки Курської області сягнули піка після 6 серпня, після початку воєнної операції Збройних Сил України на території Росії. 

Звинувачення України в обстрілах Брянської області Росії з травня до початку серпня були щотижня у телеграм-каналах усіх аналізованих сегментів.

Про Москву рідко згадують в контексті бойових дій, за винятком висвітлення обстрілів столичного регіону Росії українськими далекобійними дронами. Частіше Москва використовується як риторичне позначення влади в Росії.

Курська область, Бєлгородська область, Москва, Курськ, Бєлгород

Ключові локації, які найчастіше згадували в аналізованих публікаціях від травня до 8 грудня 2014 року. Джерело: «Детектор медіа»

Російські регіони у російських телеграм-каналах найчастіше згадуються у контексті бойових дій, які зачіпають території держави-агресорки. Російські провоєнні телеграм-блогери переважно зосереджуються на воєнних діях і атаках у Курській і Бєлгородських областях. А так звані «воєнкори» іноді ще й використовують бойові дії у цих областях як аргумент для критики генералітету Росії. Водночас критика генералів за окремими винятками не розширюється навійськово-політичні рішення очільника Росії Володимира Путіна.

У російських телеграм-каналах початково применшували наслідки та значення серпневого наступу Сил оборони України у Курській області, а потім відмовилися від приховування масштабу української операції.

«Відповідно до офіційних зведень: спочатку в Курську область зайшло 300 окупантів, на наступний день голова ГШ озвучив Президенту вже інші числа — тисячу. На вчора за зведенням знищили майже 700, сьогодні — знищили 280. Виходить, залишилося зовсім небагато? 50 людей?», — цей іронічний коментар у пабліку z-сегменту з понад 500 тисячами підписників є типовим для серпня.

Схожі повідомлення поширювали й в українських проросійських телеграм-каналах, посилаючись на інформацію міністерства оборони Росії. Російське міноборони 6 серпня повідомляло, що їхні «війська прикриття кордону разом із прикордонними військами відбивають атаки. У район зіткнення висунулися резерви».

Подібно, до початку воєнної операції Сил оборони України на території Росії про Курщину в українських, молдовських і польських телеграм-каналах майже не згадували. Єдиним винятком до 6 серпня була публікація від 29 травня у телеграм-каналі з 451 тисячею підписників про те, що на Курщині впала керована бомба «Qaem-5», яку Іран передав Росії.

Від 6 серпня у телеграм-каналах, які поширюють російську пропаганду на українців, приховували, а потім применшували результати воєнної операції українських військових на Курщині. Перед обідом 6 серпня там писали, що бойові зіткнення на кордоні з Курщиною були тільки «непрямими», а «про перетин кордону, а тим паче захоплення російських населених пунктів, навіть і не йшлося». Відповідальними за операцію пропагандисти називали Головне управління розвідки України Міноборони України та його керівника Кирила Буданова.

У останній день серпня у телеграм-каналі, зі 135 тисячами підписників повідомили, що ГУР не мало стосунку до бойових дій на Курщині:

«Курська авантюра — це не військова операція, а розбірки між головкомом ЗСУ Сирським і головним розвідником Будановим... Джерела повідомили, що Сирський, у якого є певне суперництво з Будановим, хотів отримати свою хвилину слави, у разі успіху операції».

У перші дні початку воєнної операції на Курщині пропагандисти, які ведуть телеграм-канали, націлені на українців, ширили сумніви у доцільності бойових дій на Курщині. Мовляв, залучення українських військових до бойових дій там не дозволить відвести увагу Росії від наступу на Донеччині.

«Путін уміло перетворює Курську авантюру Зеленського на розтяжку для України... Поки увага всієї міжнародної спільноти прикута до нашого вторгнення на російські території, росіяни встигли помітно просунутися на Донбасі. Під прямою загрозою падіння Торецьк. Попереду — аналогічна перспектива Покровська», — написали 26 серпня в українському проросійському телеграм-каналі з мільйоном підписників.

На початку вересня у цьому телеграм-каналі продовжували нагнітати:

«Донецький злив, який відбувається через прорахунки Курської авантюри, загрожує обвалити східний фронт. Тому українські військові вже готуються до оборони Дніпра... Ситуація на східному фронті погіршується, російська армія просувається швидше, ніж у 2022-му».

У польських і молдовських пропагандистських телеграм-каналах на початку операції на Курщині циркулювали тези російського агітпропу. Зокрема, транслювали на свої аудиторії меседжі російських «воєнкорів» про «тікток наступ України». Також в аналізованих польських каналах писали, мовляв, ЗСУ атакували Курську область «без чіткої стратегічної мети». Водночас іноземні проросійські джерела повідомляли, що ЗСУ в Курській області нібито «вбивають цивільних, займаються мародерством тощо». На підтвердження цьому навіть надавали різноманітні відео чи фото «злочинів ЗСУ». Наприклад, в одному з поширених відео показували, як ЗСУ на американському БТР Stryker під Суджею нібито розстріляли машину з цивільними. Проте немає жодного реального доказу, що такий інцидент справді трапився.

Про втрати ЗСУ на Курщині в польських проросійських телеграм-каналах писали, посилаючись на міноборони Росії, додаючи, що «навіть якщо ділити ці цифри на два — все одно непогано». Потім іронізували, мовляв, статистика міноборони Росії дуже цікава: 8 серпня повідомили про знищення 22 БТРів ЗСУ за 24 години. Наступного дня число було 27, а ще через день 32. Додаючи: «Якщо встановили правильну схему, сьогодні має бути 37 знищених одиниць бронетехніки». Також були повідомлення про участь в операції у Курській області «іноземних, зокрема польських, найманців». На прикордонних ділянках нібито помітили близько 30 осіб, які спілкувалися між собою польською мовою. При цьому стверджувалося, що загальна кількість іноземних найманців «значно більша».

26 жовтня в українських проросійських телеграм-каналах тему бойових дій на Курщині актуалізували новинами про залучення росіянами до бойових дій північнокорейських військових.

Після перемоги Дональда Трампа на виборах президента США пропагандисти звернулися до його передвиборчої обіцянки досягнути мирної угоди та зупинити бойові дії в Україні. Про Курщину в телеграм-каналі з 451 тисячею підписників писали, що начебто українські військові з неї відступають. І тепер завдання влади України — «“продати” здачу Курської області, щоб виглядало як перший крок до миру». Водночас у телеграм-каналі з 60 тисячами підписників повідомили, що серед проблем українських військових на Курщині є евакуація поранених. А в телеграм-каналі з мільйоном підписників — що «росіяни вирішили зіграти на випередження Офісу Президента і самим забрати свої території, щоб позбавити Банкову можливості для маневру. Єрмак думав повернути росіянам курські території як “жест доброї волі” для початку переговорів».

У аналізованих польських пропагандистських телеграм каналах циркулювали схожа теза про проблеми з евакуацією поранених: «ЗСУ, відступаючи в Курській області, залишили пораненого бійця під ліжком у приватному будинку», — писали пропагандисти, опублікувавши відео з російських медіа без посилання та без зазначення джерела інформації. Загальною рисою аналізованих польських каналів у період операції на Курщині є републікація найбільш жорстоких відео від російських «воєнкорів», без жодної цензури, ймовірно, з метою згуртування аудиторії, яка шукає подібний тип контенту, та задля дегуманізації українських військових.

На кінець грудня 2024 року головною маніпулятивною тезою щодо локацій у Росії є використання теми бойових дій у Курської області в контексті можливих мирних переговорів України з Росією. Від серпня погляди пропагандистів в усіх аналізованих сегментах пройшли шлях від припущень, що метою операції Сил оборони України на російській території є отримання важелів для обміну територій під час можливих мирних переговорів, до тверджень, що присутність українських військових на Курщині, навпаки, унеможливлює будь-які переговори та призведе до міжнародної ізоляції України.

«Коли Донецьк бомблять — це нормально, а коли долітає до Москви чи Воронежа — це інше»

Згадувані в аналізованих телеграм-каналах локації в Україні можна поділити на дві основні категорії. Перша — це умовні «центри прийняття рішень» і місця, віддалені від лінії зіткнення. Ці локації згадуються переважно в контексті політичних рішень, ракетних атак і як символи української державності.

Друга категорія локацій в Україні — це місця бойових дій і тимчасово окуповані території (ТОТ), які включають Курахове, Донбас, Крим, Харківську і Сумську області, Вугледар, Селидове, Вовчанськ, Донецьк і так окуповані з 2014 року частини Донеччини й Луганщини. Ці території згадуються здебільшого в контексті безпосередніх бойових дій, російської окупації та використовуються в пропагандистських наративах для звинувачення української сторони у воєнних злочинах або для виправдання російської агресії.

В українських проросійських телеграм-каналах Київ фігурує у двох іпостасях. По-перше, як політичний центр України та назва для характеристики органів державної влади. І тоді на Київ поширюються сталі епітети та ярлики на позначення української держави у російській пропаганді: корумпованість, залежність від Заходу, «нацизм», «небажання миру», брак турботи про людей тощо. Ось приклад такого повідомлення з телеграм-каналу зі 135 тисячами підписників від 10 вересня 2024 року:

«Англосакський десант готується висадитися в Києві. Цього тижня до Києва приїдуть глава МЗС Британії Девід Леммі та держсекретар США Ентоні Блінкен. За словами американця Майкла Маккола з Палати представників, вони привезуть Зеленському дозвіл використовувати далекобійні ракети Atacms для ударів углиб РФ».

У другій іпостасі Київ є місцем, яке росіяни атакують, де «нацисти» «стирають пам’ять про російську культуру», або як місце, яке є об’єктом бажань росіян чи представників Заходу.

«Так, нинішній Київ і Чайковський — поняття несумісні!», — писали 5 травня у телеграм-каналі зі 135 тисячами підписників.

Одеса і решта умовно віддалених від лінії зіткнення обласних центрів України, які увійшли до переліку найбільш згадуваних, фігурують у контекстах, схожих на Київ: як місця, які Росія атакує чи вважає «своїми» і хоче завоювати чи виправдовує подіями у цих містах воєнну агресію проти України.

«Війна в Україні — це наслідок, а причину треба шукати набагато раніше. Однією з причин початку конфлікту можна назвати трагедію 2 травня в Одесі, коли вперше владою (і за мовчазної згоди заходу, який вдав, що нічого не сталося), була проведена показова акція залякування “незручних”, що призвела до загибелі мирних жителів. Влада спеціально спровокувала провокації, які спричинили сутички й трагедію», — написали 2 травня, на річницю пожежі в одеському Будинку профспілок, у якій загинули 48 осіб, у телеграм-каналі з мільйоном підписників.

Або, як написали 5 липня у телеграм-каналі з 60 тисячами підписників:

«З кожним днем у кулуарах стали активніше обговорювати майбутнє Одеси й Харкова — це центри, які дають спільно 10% ВВП України. Політики й великий бізнес розуміють, що Одесу й Харків не змогли інтегрувати в “постмайданну Україну”. Самі ж жителі цих міст відчувають себе між двох вогнів: обговорюють нюанси імміграції на випадок, якщо посилиться репресивна українізація або навпаки, відбудеться російська окупація».

Так само як і в «українських» проросійських телеграм-каналах, у російських пропагандистських каналах Київ використовується як означник для української політичної влади чи просто синонім до поняття «держава Україна». У цьому значенні частка згадок Києва припадає на звинувачення України у воєнних злочинах і перекладання відповідальності за війну.

«Київ вчинив терористичний обстріл», «Київ ненавидить власне населення», «київські неонацисти хочуть повернути чужий для себе Донбас», — такі фрази можна зустріти в кожному з аналізованих пропагандистських каналів. Крім «київських неонацистів» сталим є вислів «київський режим», яким описується центральна українська влада з березня 2014 року. Наприклад, саме «київський режим жорстоко вбив в одеському Будинку профспілок… російських людей».

Порівняно з українськими проросійськими телеграм-каналами, у російських каналах Київ частіше згадують як назву столиці України, поруч із назвами інших міст, зокрема Одеси та Харкова. В більшості випадків назви українських міст, віддалених від лінії фронту, фігурують у звітах пропагандистів про ракетно-дронові атаки. Сухі доповіді про кількість завданих ударів публікують майже щоденно, доповнюючи зловтішними коментарями:

«Два потужні стовпи диму підіймаються над Київським районом Одеси. Російська армія як слід привітала ЗСУшників зі святом Весни та Праці. Імовірно, удар ракетами було завдано по складських приміщеннях», — писали у російському телеграм-каналі із майже 3 мільйонами підписників.

У російських телеграм-каналах Одеса, Харків і Київ нерідко згадуються як «російські міста, окуповані неонацистами». Де місцеве населення страждає насамперед від дій власної влади. Зокрема, в такому контексті українські міста описуються у повідомленнях про політику історичної пам’яті, знесення пам’ятників і перейменування вулиць.

Також назви українських міст фігурують і в повідомленнях російських пропагандистів про мобілізацію та, нібито, «партизанську боротьбу проти неонацистського режиму та ТЦК». Новинкою минулого року стали регулярні повідомлення про підпали автомобілів, які подаються не як дії завербованих за гроші підлітків, а саме як «народний спротив».

Більшість повідомлень в аналізованих польських каналах, які не стосувалися локацій на лінії фронту, були спрямовані на дискредитацію процесу мобілізації в Україні. В одному з каналів були навіть створені спеціальні хештеги (#ukraińskiej_mobilizacji та #do_ostatniego_Ukraińca), які буквально повторювали наративи російської пропаганди про війну «Заходу проти Росії до останнього українця». Упродовж періоду моніторингу майже щодня у цьому каналі було опубліковано 3—5 публікацій, присвячених темі «жахів мобілізації в Україні».

Місця бойових дій і ТОТ у пропаганді

Називання російськими тимчасово окупованих територій України в українських, молдовських і польських проросійських телеграм-каналах варто сприймати як доказ того, що ці анонімні телеграм-канали ведуть росіяни. У аналізованих телеграм-каналах Крим, Донецьк, Луганськ подавали як російські десятки разів. Так, зокрема, писали після того, як Україна отримала від США дозвіл атаки по території Росії американською далекобійною зброєю. Тоді пропагандисти писали, що «Україна давно атакує територію Росії західною зброєю» у листопаді 2024 року, маючи на увазі території, окуповані з 2014 року.

Також ці території росіяни використовують для звинувачення України у злочинах і виправдання воєнної агресії.

«Масовий ракетний удар ЗСУ по Луганську за допомогою західних ракет ATACMS. Було 6—8 ракет. Є загиблі, зокрема діти… Одна з причин трагедій — це збиття ракет над містом за допомогою ППО. У ЗСУ це також є проблемою. Просто українська влада постійно бреше своїм людям, що це росіяни спеціально били в житлові будинки тощо, тримаючи людей за ідіотів і баранів», — написали 7 червня в українському пропагандистському телеграм-каналі з мільйоном підписників.

Місця, де від травня до грудня відбувалися чи відбуваються активні бойові дії, такі як Вовчанськ, Вугледар, Курахове, Селидове, чи Донбас як збірну назву для цих територій автори публікацій в українських проросійських телеграм-каналах використовують для ілюстрації начебто «неминучої перемоги» Росії. Автори постів, як правило переповідають новини з офіційних повідомлень пресслужб українських і російських військових формувань чи переказують публікації про стан справ на лінії зіткнення від російських «воєнкорів». А коли цього не роблять, то використовують місця, де ведуться бойові дії, для звинувачення політичного чи військового керівництва України у непрофесійності чи корумпованості.

Найбільше для звинувачення представників української влади пропагандисти використовують дописи народної депутатки України Мар’яни Безуглої. У аналізованих українських проросійських телеграм-каналах її висловлювання стали приводами для створення 55 дописів. У травні цитували звинувачення Мар’яною Безуглою військового керівництва в тому, що позиції однієї з бригад територіальної оборони України на Донеччині були «неймовірно розтягнутими», а також у відсутності добре обладнаних укріплень на Харківщині. У липні в українських проросійських телеграм-каналах цитували її критику оборони Торецька й Часового Яру.

Одним із найбільш згадуваних українських топонімів у російських пропагандистських телеграм-каналах за звітний період було українське місто Курахове. Кількість згадок цього міста в Донецькій області не набагато поступається сукупній кількості згадок облцентрів Харкова й Одеси. Це пов’язано насамперед із тим, що Курахове, разом із похідними від нього фразами «Курахівський напрямок», «Курахівське водосховище» та «Курахівська кишеня» регулярно згадували у бойових зведеннях російських пропагандистів. Те саме, хоча і меншою мірою, стосується інших ключових міст, у яких відбувалися чи відбуваються бої: Вугледара, Селидового та Вовчанська.

У цьому ж контексті у російських телеграм-каналах згадувалися Донбас, Харківська область, частково Сумська область. Курахове почало згадуватися в їхніх дописах задовго до початку боїв власне за місто. Характерно, що найбільша кількість згадок серед українських локацій припадає на міста Донецької області, де за звітний період російським військам вдалося захопити найбільше території. Натомість населені пункти Запорізької області чи Херсон до найзгадуваніших не ввійшли.

Крім повідомлень про бойові зіткнення та просування російських військ, пропагандисти також згадують прифронтові міста для звинувачень Сил оборони України у вчиненні злочинів і перекладанні на українців відповідальності за воєнні злочини, які здійснюються окупантами.

«Нацисти люблять влаштовувати опорники в школах, дитячих садочках та адміністраціях. Вони озлоблені. Коли йшли з міста, розстрілювали мирних. Є очевидці того, як бандерівці, що відступали, вбили біля під’їзду дівчинку і хлопчика. Їм було 2 і 4 рочки», — пише про Селидове пропагандистський телеграм-канал із майже 400 тис. підписників.

Прифронтові території, які є вже окупованими, також використовуються російськими пропагандистами для звинувачень українських військ у «терорі проти мирного населення». Саме в такому контексті часто згадуються Донбас, Крим, Донецьк.

«Подібні удари ЗСУ по мирному населенню в умовах точного визначення ними цілей із використанням БПЛА вкотре вказують на найжорстокіший терористичний характер дій нацистів», — пише канал із понад мільйоном підписників про поранення жительки Горлівки в результаті влучання у трамвайний вагон. Поранення та вбивства місцевих жителів на підконтрольній Україні території пропагандисти згадують рідко, виправдовуючи їх або «роботою української ППО», або знаходженням поруч із «військовими об’єктами».

Деякі пропагандисти також згадують окуповані території України, скаржачись, що в Росії їх не сприймають як власну територію, попри «офіційне входження до складу РФ» у вересні 2022 року. Тоді Володимир Путін підписав Указ про приєднання до Росії Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей України за результатами імітацій референдумів.

«Тобто, коли Донецьк бомблять — це нормально, а коли долітає до Москви чи Воронежа — це вже щось інше», — обурюється канал із 422 тисячами підписників. 

Особливо багато таких згадок було в контексті обговорення дозволу для України з боку західних партнерів завдавати ударів далекобійною зброєю по російській території. Аналізовані польські пропагандистські канали, після перемоги на парламентських виборах у Франції «Національного об’єднання» на чолі з Марін Ле Пен, писали про можливі обмеження чи скасування постачання Україні французьких далекобійних ракет. У жовтні той самий канал писав, що Зеленський «провокує ескалацію», використовуючи західні далекобійні ракети по території Росії, а «Москва буде змушена завдати ядерного удару у відповідь».

«Вороги та союзники» — що писали про міжнародних акторів і про локації поза Україною та Росією

Ми розділяємо локації поза Україною і Росією на дві основні умовні категорії: «вороги» та «союзники» Росії. Такий поділ відображає характер повідомлень в аналізованих телеграм-каналах. До першої категорії входять держави Заходу, включаючи США, держави ЄС, НАТО й окремо виділені Польща, Румунія, Молдова. Віднесення їх до «ворогів» обумовлені панівним емоційним наповненням повідомлень зі згадками цих держав чи організацій через їхню підтримку України, надання військової допомоги, прихисток біженців і санкційну політику щодо Росії. До умовних «союзників» Росії належать КНДР, Китай та інші держави, які не запроваджують санкцій щодо Росії чи підтримують її збройну агресію.

Автори повідомлень в аналізованих телеграм-каналах стосовно держав-членів НАТО і Європейського Союзу стало вживають такі вирази, які дозволяють сформувати сприйняття цих держав і міждержавних об’єднань як ворожих. Ось приклад такого повідомлення з телеграм-каналу на 451 тисячу підписників: «нацики за підтримки Заходу посилювалися».

Постійною також є тема звинувачень держав Заходу в тому, що їхні військові воюють в Україні:

написали у червні в українському проросійському телеграм-каналі з мільйоном підписників.

При такій подачі інформації Росія та Україна виглядають жертвами НАТО і Заходу:

«У західному світі… думають, як зробити гірше Росії, що зробити, щоб зробити краще собі, й узагалі ніхто не думає, що буде з Україною, тільки слова. Зеленський зомбований лідерами США і ЄС, боїться своїх радикалів і потрапив у повну залежність від своїх союзників, які на ділі зовсім не союзники, а вигодонабувачі», — написали у травні у телеграм-каналі з 7,5 тисячами підписників.

У молдовських телеграм-каналах Захід і НАТО зображуються як ті, хто спровокував російську «спеціальну військову операцію», або «сприяють втягуванню Молдови у війну з Росією»: 

«НАТО будувало військові бази в Україні та розвивало інфраструктуру, а бандерівська армія продовжувала вбивати людей на Донбасі».

Наприклад, аналізовані молдовські канали у грудні поширювали російський наратив про те, що «НАТО перетворює Молдову на плацдарм для протистояння з Росією». Цитували речницю МЗС Росії Захарову, яка розповідала про Молдову як «логістичний хаб для ЗСУ» та «місце базування західних винищувачів F-16».

У російських телеграм-каналах позначення держав та організацій Заходу, на кшталт США, ЄС, Європа, Німеччина, Франція, найчастіше згадується в контексті надання допомоги Україні. Зокрема російські воєнні телеграм-канали регулярно публікують інформацію про терміни та зміст безпекових пакетів допомоги від країн-партнерів України, залежно від цієї інформації прогнозують перебіг бойових дій. Згадують канали та слова представників політичних еліт Заходу, як тези на підтримку позиції України, так і тези з вигідними для пропагандистів Росії акцентами.

У польських і молдовських телеграм-каналах також висміювали західну допомогу Україні. Після дозволу США завдавати ударів західними ракетами по території Росії в польському каналі з 12,5 тис. підписників написали, що «ракети НАТО не можуть змусити Росію здатися». Пропагандисти доводили, що «Росія в Україні просто непереможна, бо у Путіна є 6000 ядерних боєголовок».

Найбільшу вигоду від війни в Україні, на думку пропагандистів, які працюють на аудиторію з Молдови, отримували США. Отримуючи контакти від уряду на постачання Україні озброєння, розвивається військово-промисловий комплекс Сполучених Штатів, через що в телеграм-каналах з’являються повідомлення на кшталт «економіка США процвітає, поки хохли гинуть на фронті, й чим далі це продовжуватиметься, тим більше зароблять американці». 

Ключові особи й організації, яких найчастіше згадували в аналізованих публікаціях від 1 травня до 8 грудня 2014 року. Джерело: «Детектор медіа»

Ще один спосіб маніпуляцій зі згадками держав Заходу стосується переважно держав-членів ЄС. Ці держави прихистили найбільше, порівняно з іншими, українських біженців, а до повномасштабного вторгнення Росії в Україну були основним напрямком трудової міграції. З 2022 року пропагандисти маніпулюють питаннями умов перебування українців і українок у цих державах. Для сіяння паніки від новин про зміну правил мобілізації в Україні пропагандисти поширювали фейки, начебто то та, то інша держава ЄС, «стомившись від українських біженців», стала передавати в Україну військовозобов’язаних.

«Тим часом Польща почала видавати Україні чоловіків, які незаконно перетинають кордон», — написали у травні в українському проросійському телеграм-каналі.

У молдовських і польських пропагандистських телеграм-каналах ЄС зображують як корумповану та неефективну структуру. А керівництво Європейського Союзу пропагандисти звинувачують у поширенні агресивних намірів і розпалюванні «русофобських настроїв». Наприклад, в одному з аналізованих польських каналів схарактеризувати слова тодішнього Верховного представника ЄС у закордонних справах Жозепа Бореля щодо України як «виступ шизофреніка», який пропонує «бомбити (Росію) задля досягнення миру». Його наступницю на посаді Каю Каллас ці ж пропагандисти назвали «розпалювачкою нової торговельної війни з Китаєм» та додали:

«Європейські політики не здатні вчитися на помилках своїх попередників, тому Боррель незабаром здаватиметься нам утіленням мудрого і сильного державного діяча».

Така дискредитація необхідна для підбурювання євроскептичних настроїв у цих державах. У молдовському інфопросторі такі повідомлення слугували й іншій меті Кремля — не допустити перемоги проєвропейської Маї Санду на виборах восени 2024 року і запобігти вступу Молдови в ЄС.

У аналізованих телеграм-каналах Польща та Румунія згадується дещо в іншому контексті, як важливі логістичні хаби для надання допомоги України, держави-сусідки, яких найбільше безпосередньо може зачепити війна. Наприклад, через проліт російських ракет поруч чи безпосередньо в повітряному просторі цих країн під час обстрілів України.

«У Румунії не підтверджують прольоту російської ракети над своєю територією. Кажуть, їхня ППО нічого не зафіксувала. Хохол бреше. Завжди», — заперечував канал z-сегменту з понад 1 млн підписників інформацію про перетин російською ракетою румунсько-українського кордону.

Водночас заперечуючи порушення повітряного простору держав-сусідок України, пропагандисти у російських телеграм-каналах також регулярно погрожують завданням ударів по цих державах через їхнє начебто залучення до війни.

Молдова також згадується у російських телеграм-каналах в контексті можливого розширення зони бойових дій, але ініціативу в такому розширенні пропагандисти приписують уже Україні. У весь період моніторингу можна зустріти спекуляції, роздуми, прогнози щодо можливої операції ЗСУ в Придністров’ї. Власне російськомовні молдовські канали писали про «зацікавленість Києва в силовій реінтеграції Придністров’я Кишиневом», і водночас перекладали відповідальність на чинну владу Молдови в особі «підбурювачки» Маї Санду. Пропагандисти запевняли свою аудиторію, нібито «“заварушка” в Придністров’ї допоможе не тільки відтягнути російські сили, а й дасть змогу Києву виправдати власні звірства щодо ДНР і ЛНР і, звісно, подальше фінансування Заходом війни проти РФ».

У молдовських проросійських каналах також приділяли увагу Румунії. Публікації на цю тему варіювалися від сюрреалістичних повідомлень про нібито підготовку Румунії до вступу у війну в Україні та до фейків про підготовку анексії Молдови. Після першого туру виборів у листопаді 2024-го, де перше місце посів антиамериканський і євроскептичний політик Келін Джорджеску, пропагандисти прогнозували вихід Румунії з НАТО. Таким чином в телеграм-каналах лякали, що НАТО втратить найбільшу свою базу, яка розташована на території Румунії, внаслідок чого позиції альянсу в Східній Європі будуть послаблені.

Пропагандисти про союзників і партнерів Росії

Союзники Росії, як КНДР, чи стратегічні партнери, як Китай, використовуються пропагандистами як аргумент відсутності ізоляції Росії та як демонстрація сили у змаганні з Заходом.

«Північнокорейський лідер висловив “незмінну сильну підтримку та тверду солідарність уряду та народу КНДР” з армією та народом Росії у спеціальній військовій операції в Україні», — цитують російські пропагандисти слова керманича КНДР, першої і єдиної країни, що приєдналися до агресії Росії своїми регулярними військами.

Висвітлюються і риторичні, політичні чи військові реакції партнерів Росії на перебіг російсько-української війни. Наприклад, згадується переймання Китаєм фронтового досвіду Росії.

«Не лише Захід здобуває досвід із війни в Україні. Армія КНР публікує пропагандистське відео тренування використання БПЛА на підставі досвіду, набутого за спостереженням за нашою війною», — пишуть у російському телеграм-каналі із понад 1 млн підписників.

В українських проросійських телеграм-каналах 17 із 21 повідомлень зі згадками КНДР з’явилися протягом жовтня-грудня. Тоді ж стала публічною інформація про відрядження до Росії військових із Північної Кореї. До того в українських телеграм-каналах новини про наявність військових із КНДР використовували, щоб висміяти тих, хто повідомляв про північнокорейців, які воюють на боці Росії. І запевнити у малоймовірності та небажаності того, що громадяни КНДР будуть воювати проти України:

«Нещодавно в телеграмі пройшла інформація, що Північна Корея відправить інженерні війська на Донбас. Інформація не підтвердилася, тому що це було вкидання, яке не відповідає логіці процесу. Думаємо, армія КНДР може з’явитися тільки в разі офіційної появи військ країн НАТО в Україні. Цього б не хотілося, бо тоді рівень жорстокості зросте в рази», — написали у червні у телеграм-каналі з 451 тисячею підписників.

Відрядження північнокорейських військових для ведення бойових дій з Україною у жовтні-листопаді також спричинило сплеск активності польських і молдовських телеграм-каналів. Польські пропагандисти зображували КНДР як грізну силу. Такий образ формували через фрази «якби ми були українськими бійцями, ми б уже втікали» чи «ким би не виявилися опоненти цих людей (північнокорейських військових — “ДМ”), ми їм точно не заздримо». Північну Корею також зображували як впливову державу, якої начебто «всі бояться». Як писали пропагандисти, Південна Корея відмовилась від продажу зброї Україні, адже нібито «страх перед Кім Чен Ином виявився сильнішим».

У молдовських проросійських телеграм-каналах висміювали українську і західну реакцію на появу військових КНДР на фронті. Наприкінці листопада російський міністр оборони здійснив поїздку до Пхеньяну, яка відбулася після ратифікації договору про всеосяжне стратегічне партнерство між Росією та КНДР. Реагуючи на цю новину, молдовський проросійський канал із 73 тис. підписників написав: «Чекаємо коли хохли почнуть скиглити, що Північна Корея відправить мільйони солдатів в Україну».

Китай в українських проросійських телеграм-каналах фігурує у двох іпостасях: як торговий і військовий партнер Росії, який не приєднується до санкцій проти Росії, купує російські енергоресурси та продає туди свої товари; і як держава, яка начебто здатна зупинити бойові дії в Україні.

«В обгортці санкцій за російську агресію в Україні, у світовій економічній площині стався перерозподіл енергетичного ринку ЄС, завдано удару по європейських виробниках і створено максимально сприятливі умови для китайців. З погляду чистої економіки — українці у 2022—2024 гинули саме за це, а не за те, що заявляв Зеленський і піарники “війни за кордони 1991 року”», — писали у травні в телеграм-каналі із 62 тисячами підписників.

У аналізованих українських проросійських телеграм-каналах мирні ініціативи, до яких долучений Китай, як «шість пунктів» і платформу «Друзі миру» подавали схвально:

«Україну розчарувало рішення Швейцарії підтримати план завершення війни від Китаю та Бразилії.... Ти диви. Розчарувалися бандери. Значить, у правильному напрямку рухаємося», — прокоментували 30 вересня у телеграм-каналі зі 135 тисячами підписників критику українських дипломатів оголошення під час засідання Генеральної асамблеї ООН про створення ініціативи наведення миру в Україні за участі Китаю «Друзі миру».

«Радянське минуле» як окремий концепт у російській пропаганді служить джерелом ностальгії і яскравих метафор. Адже пропагандисти воліють не розповідати про злочини радянського режиму, а про військову міць, «перемогу над нацизмом», політ Гагаріна у космос тощо. А якщо і згадують про СРСР погано, то лише щоб ущипнути опонентів Росії у схожості на «СРСР перед розпадом» чи у «русофобії» через позбавлення від пам’яток радянського минуло:

«Але кому не плювати на Україну, коли власні проблеми не розв’язуються вже третій рік, а гроші все йдуть за кордон? Так недовго стати новим СРСР передрозпадного періоду. Їх там уже неслабко штормить і деяких навіть заколисує. А за підсумком цю гарячу картоплю комусь все ж доведеться жувати разом зі шкіркою», — написали у вересні в українському проросійському телеграм-каналі зі 135 тисячами підписників.

Висновки

Російська пропаганда у телеграмі діє через мережу каналів, орієнтованих як на внутрішню, так і зовнішню аудиторію, адаптуючи повідомлення під специфіку цільових груп. Головна мета залишається незмінною — дискредитація України, її військового й політичного керівництва, перекладення відповідальності за війну на Київ та звинувачення українських військових у злочинах.

З початком операції ЗСУ в Курській області пропагандисти змінили акценти, наголошуючи, що «мирні переговори тепер неможливі». Паралельно тривала дискредитація української мобілізації. Нагнітання тем корупції, економічної кризи та руйнувань інфраструктури було спрямоване на деморалізацію українського суспільства. Впродовж літа й осені у риториці для російської аудиторії зросла увага до перебільшення успіхів армії Росії та так званої «неминучої перемоги» Росії. Зміна риторики також простежується після дозволу Заходу на передачу далекобійних ракет Україні — з’явилися загрози «ядерної відповіді». Водночас після залучення північнокорейських військових до бойових дій у Курській області, акцент змістився на обіцянки, що ЗСУ скоро виб’ють із Росії. Іноземні сегменти телеграм-каналів також адаптували тези: польські канали критикували європейську допомогу Україні, тоді як російськомовні молдовські залякували поширенням війни на Молдову. Динаміка в риториці демонструє гнучкість пропаганди у маніпулюванні аудиторіями для досягнення стратегічних цілей Кремля.

Над текстом працювали: Арсеній Субаріон, Андрій Пилипенко, Костянтин Задирака, Артур Колдомасов, Орест Сливенко, Леся Бідочко, Віталій Михайлів, Олександр С’єдін, Олексій Півторак

Щоб не пропускати найголовніших матеріалів Центру досліджень «Детектора медіа», підписуйтеся на розсилку. Вона виходить що два тижні.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач