Медіаграмотність — це база, довга гра Кремля і мовна політика без компромісів

Субота, 11 січня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Чому медіаграмотність має бути базовою навичкою, з’ясовували Марина Баранівська та Юлія Поліковська. Це вже друга частина опитування «ДМ», у якому мої колеги просили експертів оцінити торішні досягнення (чи, навпаки, провали) в поширенні медіаграмотності та спрогнозувати, з якими викликами українці зіткнуться в нинішньому році. Якщо коротко, у 2025-му виклики вимагатимуть  розвитку відповідних навичок. Медійні проєкти з медіаграмотності, які створюють громадські організації, зокрема «Детектор медіа», дають можливість покращувати вміння широкої аудиторії критично оцінювати медіаконтент, розпізнавати маніпуляції та помічати проникнення ворожих наративів, тому вони критично важливі для виживання держави під час війни й у повоєнні часи. Тут повні відповіді всіх експертів, а першу частину опитування читайте тут.

Росія перетворила пропаганду на зброю масового ураження, роками відточуючи методи впливу на різні аудиторії. Кремль використовує інформаційні кампанії для створення довгострокових наративів, спрямованих на розкол суспільств і послаблення України. Зараз Росія серйозно взялася за українську молодь. Ще один довгобуд російських чекістів — створення автономного російського інтернету. Але чи здатна наша держава ефективно протидіяти? У тексті Галина Петренко розкриває приклади того, як Росія адаптує свої технології до нових умов і змінює тактики, а також аналізує українські кроки у відповідь: «Україна має грати вдовгу, використовуючи стратегічне планування та сучасні інструменти комунікації». Як Україна може вибудувати власну інформаційну стратегію, що здатна зламати пропагандистські схеми Кремля? Читайте детальний аналіз у колонці директорки «Детектора медіа».

Про інформаційну складову російського газового шантажу пише аналітикиня Центру досліджень «Детектора медіа» Леся Бідочко. Росія останні три десятиліття використовувала ціноутворення та постачання газу як інструменти політичного впливу. Що змінилося у 2025 році? Україна відмовилася від російського газу у 2015-му, а газові відносини Києва та Москви цілковито завершилися 1 січня 2025 року. Транзит російського газу через територію України до Словаччини, Чехії, Австрії, Італії та Молдови повністю зупинено. Україна роками обмінювала власні суверенітет і безпеку на знижку на газ, але врешті відмовилася від цієї стратегії та, попри апокаліптичні прогнози російської пропаганди, «не загнулася». Моя колега розповідає історію «газової гангрени».

Жодних компромісів. Ми зробили моніторинг роботи Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики за друге півріччя 2024 року. У другому півріччі комітет зайняв принципову позицію: у мовних, культурних та релігійних питаннях Україна стоїть на захисті власної ідентичності. Моніторинг виявив ключові ініціативи — від зменшення впливу російської церкви до посилення контролю над інформаційним простором і підтримки національних культурних проєктів. «Ми працюємо не лише на сьогодні, а й на майбутнє, закладаючи фундамент для культурної незалежності України», — сказав голова комітету Микита Потураєв у коментарі для «ДМ». Надзавдання для комітету — донесення до всіх рівнів і гілок влади розуміння, що культура, мова, інформаційний простір, політика пам’яті — це складники національної безпеки. Як ці ініціативи вже змінюють медіасферу та чому вони критично важливі для державної безпеки, написала Світлана Остапа.

Увечері 2 січня президент Володимир Зеленський разом із дружиною дав інтервʼю в ефірі телемарафону «Єдині новини» (його можна подивитися тут). А 5 січня була опублікована розмова президента з американським блогером Лексом Фрідманом (тут). Обидва інтерв’ю викликали багато реакцій і обговорень, зокрема про їхній формат і запитання, які поставили (або ні) інтерв’юери. «Детектор медіа» попросив комунікаційників і медійників оцінити ці інтерв’ю. Що вони відповіли — читайте тут.

У новому історичному випуску програмний директор «Детектора медіа» Вадим Міський розбирає найкринжовіші історичні вигадки російської пропаганди. Чи створив Україну Ленін? Чи, можливо, граф Потоцький або австро-угорські шпигуни? Що насправді передувало підписанню Будапештського меморандуму, та чи справді Україна «сама себе бомбила»? З гумором, фактами та дрібкою сарказму розвіюємо міфи, які Кремль намагається нав’язати світові. Тут нова порція кремлівського кринжу від команди «ДМ».

Днями трапився не надто помітний епізод, коли нардепа Олексія Гончаренка не випустили в ефір турецького англомовного телеканалу через відмову перевдягнути футболку з написом «Путін — терорист номер один».  «Не надто помітним» його зробило саме те, що ефіру не відбулося. Олексій виклав у соцмережах відео, в якому пояснив, що саме сталося. Про те, чи приніс демарш нардепа Гончаренка на турецькому телебаченні користь Україні, написала Катерина Городнича для нашого медіатаблоїду «Антоніна».

І одразу ще одне посилання на текст Катерини Городничої про те, що чому «Золотий глобус» — це шоу, а «Золота дзиґа» — нудне урочисте засідання. Моя колега так і починає: Антоніна вкотре страждала від заздрощів, дивлячись, як ведуть церемонію нагородження кіношників і телевізійників у Лос-Анджелесі. Жарти, жарти і ще раз жарти. Додам лише, що в американській профільній пресі захід критикували за незрозумілі телевізійні рішення з дивними ракурсами тих, хто оголошував переможців; за те, що церемонія була одноманітна і не розбавлена нічим.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа».  Не залишаю вас на вихідні й без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.