Поліцейського ув’язнили на 4 роки за обшук і побиття чоловіка, який після того помер

Хмельницький апеляційний суд скасував виправдання і засудив працівника поліції за перевищення службових повноважень.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 6 січня.

Йдеться про оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Шепетівського райуправління поліції у Хмельницькій області

10 січня 2018 року група в складі трьох працівників поліції поїхала на виклик у село Велика Рішнівка. Місцева жителька стверджувала, що чоловік її сестри намагався украсти кормові буряки з її хліва і не повертає бензопилу.

Поліцейські зайшли до цього чоловіка і той віддав їм пилку, а потім ще поїхав із ними вибачатися перед заявницею. За версією обвинувачення, при цьому селянина побили і після повернення додому він наступного дня ввечері помер від ішемічної хвороба серця. А перелом грудини і ребер начебто посилили перебіг хвороби і сприяли настанню смерті.

Одного з працівників поліції звинуватили у перевищенні повноважень, що супроводжувалося насильством, а також незаконному проникненні у домогосподарство. Поліцянти діяли без офіційної рестрації кримінального провадження і взагалі не мали права заходити в господарство без згоди власника.

Коли чоловік пішов до сараю шукати пилу, один із поліцейських пішов слідом і безпідставно побив його кулаками, взутими ногами та гумовою палкою.

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у квітні 2023-го поліцейського виправдав. Суд критично поставився до головних свідків і повірив показанням працівників поліції, а також односельців про пиятику і домашнє насильство у цій сімʼї. У матеріалах справи була інформація про притягнення вдови загиблого до адміністративної і кримінальної відповідальності і що на момент прибуття фельдшера до її помешкання вона була пʼяна, неодноразово демонструвала агресію, наносячи тілесні ушкодження не лише своєму чоловікові, але і сусіду, і сестрі. Покійний чоловік за місцем проживання характеризувався також негативно, як схильний до вживання алкоголю.

В апеляційній скарзі представник потерпілих звинувачував працівників поліції та обвинуваченого в фальсифікації доказів, умисному не залученні експерта криміналіста при огляді трупа і незаконному впливі на свідків-односельців з метою схилити їх до потрібних показань.

Вдова загиблого розповідала в суді, що чула з хліву шум і крики, а потім у чоловіка була розсічена брові і з вуха текла кров. Поліцейський у дворі вдарив його палкою по спині. Пізніше чоловік скаржився, що високий поліцейський побив його чоботом. Поки приїхала швидка, він помер. Потерпіла повідомила, що чоловік тяжких або хронічних захворювань не мав, все життя працював фізично по господарству, у той день алкоголь не вживав.

Свідком була жінка, яко того дня прийшла подивитися хату, щоб купити. Вона бачила, що в чоловіка було обличчя у крові і він тримався за груди, стояв зігнутий. А поліцейський ударив його палкою в спину так, що він упав на коліна. Свідок хотіла купити будинок у родички побитого і запитувала в останньої, що сталося. Вона їй повідомила, що той чоловік більше не полізе до неї у будинок, бо йому «добре дали». Свідок давно знайома з родиною потерпілих, знає їх як роботящих сільських людей, не конфліктних.

Апеляційний суд переглянув справу і визнав поліціянта винним.

На час відвідування житла  поліцейський мусив розуміти, що дії чоловіка не мають кримінально-спрямованого характеру. Він лише самочинно користувався кормовими буряками, які його родичка вважала своїми і кримінальне провадження просила не порушувати, а лише провести профілактичні заходи. Чоловік не заперечував, що в нього є бензопила родички і погодився її видати. Натомість поліцейський у присутності інших осіб застосував до нього гумову палку та фізичну силу. Колегія суддів вважає, що такі дії не можна вважати необхідним, пропорційним та ефективним поліцейським заходом.

Негативна інформація про сімʼю потерпілих, на думку суду, виходить за межі висунутого обвинувачення, є обставинами, які не підлягають доведенню, і мають характер субʼєктивних припущень.

Суд першої інстанції поставив під сумнів поведінку дружини померлого, а також сина і доньки, які, начебто, знищили речові докази, а саме одяг померлого — штани і закривавлену куфайку замість видачі їх правоохоронним органам. Однак матеріали провадження не містять даних про те, що потерпілі перешкоджали слідству. Судді апеляції виходять із того, що своєчасне виявлення та вилучення речових доказів, одягу та інших речей покладається на орган досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково надав перевагу поясненням захисту та свідків-поліцейських. А саме, що обвинувачений поліціянт взагалі не заходив до хліву і потерпілий був там сам і падав через безлад та розкидані на підлозі предмети. Пояснення свідків-поліцейських  оцінюються як непослідовні і необʼєктивні. Зокрема, один із них під час слідчого експерименту говорив, що був у хліву разом із напарником. Але в судовому засіданні чомусь змінив показання. Сідки-поліцейські разом із обвинуваченим входили до слідчо-оперативної групи, були співслужбовцями і є зацікавленими в результатах судового розгляду на користь колеги.

За підсумком апеляційного перегляду суд визнав поза розумним сумнівом доведеною провину підсудного в:

1) незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, незаконному проведенні в них огляду, обшуку вчиненого службовою особою (ст. 162 ч.2 ККУ);

2) в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством та застосуванням спеціальних засобів (ст. 365 ч.2 ККУ).

Обвинувачений досі працює оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Шепетівського РУП ГУНП Хмельницької області, за місцем роботи характеризується задовільно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

За незаконне проникнення і обшук домогосподарства поліцейський не поніс покарання через строки давності. Але за перевищення повноважень, що супроводжувалися насильством, його засудили до 4 років позбавлення волі із забороною обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

Вдова загиблого заявила позов моральної шкоди на 3,6 млн грн. Суд, «враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості» погодився стягнути тільки 80 тисяч гривень. Саме таку суму суд вважає співмірною обсягу моральних страждань потерпілої.