Хобі зірок: Олійник варить пиво, Астаф’єва ловить рибу, Даугуле обожнює крижану купіль

Дивувалися, як Девід Бекхем вирощує овочі, доглядає за курми або ж висаджує троянди? Наші знаменитості теж дивують.

От Роман Ясіновський, приміром, вже років двадцять співає у церковному хорі в київській греко-католицькій церкві святого Василія Великого. За першою освітою актор – вокаліст, диригент хору, то ж, зізнається, нічого дивного в цьому немає.

Катерина Осадча любить блукати барахолками і розглядати антикварні речі, називаючи це своїм guilty pleasure.

Дмитро Олійник

Актор театру і кіно Дмитро Олійник захоплюється пивоварінням.

- Це все насправді дуже випадково почалося – зі звичайної каструльки на кухні. Власне, воно і залишається таким, просто каструлька стала трохи місткішою та більш автоматичною. Якось побачив у кінофільмі, що один із персонажів захоплюється таким. Спробував сам, зрозумів, що це доволі цікаве для мене заняття, яке дає прекрасну можливість перемикнути мізки. Крім того, пивоваріння – це теж творчість. Комбінуєш різні смаки, народжуєш щось нове, отримуєш фідбек, - розповів Олійник в інтерв’ю oboz.ua. 

Актор зізнається, що багато експериментує зі смаками.

- Роблю темне, світле пиво, кисле, солодке, з додатками фруктів, овочів, - продовжує він. - Наприклад, останнє моє пиво смакує як борщ. Там присутні і буряк, і томати, і різноманітні спеції. Робив пиво з кокосом – мені дуже подобається такий смак. З манго також можна робити пиво.

Світ пивоваріння насправді такий широкий, що коли ти починаєш його відкривати, розумієш, що обмежень твоєї фантазії просто не існує. Головне, щоб це було смачно. Насправді хороше пиво, що зроблене за всіма правилами, може зберігатися дуже довго. Мої напої стоять і пів року. Звичайно, є сорти, які треба вживати лише свіжими, але загалом, якщо дотримуєшся необхідних санітарних умов, то напій не зіпсується протягом якогось часу.

Якщо вам розповідають про пиво, яке живе лише кілька днів, то це означає лише одне: десь на виробництві не повністю налаштовані всі необхідні процеси приготування.

Дмитро Олійник навіть думає розширити власне виробництво:

- Скажімо так: оцінюю наразі всі ризики.

MONATIK

Дмитру Монатіку величезне задоволення приносить малювання. Торік співак навіть організував свою першу виставку картин та артоб’єктів The Views.

- Малювати я почав давно, ще в першому класі, коли мені виповнилося 7 років. У моєму житті завжди були люди, якими я захоплювався, яких хотів наслідувати. Щодо малювання - це був Рома Тиндик, мій друг дитинства. Він був надзвичайно творчою людиною з цікавим баченням як художник. Ми давно не спілкувалися, але я запам’ятав його саме таким. Ми малювали один для одного комікси, передавали їх, створювали роботи, які тепер розумію як значні та цікаві. На той час це здавалося просто дитячою забавкою, - розповідає Монатік в інтерв’ю bestin.ua. - Серйозно до малювання я підійшов, мабуть, під час роботи над своїми першими музичними проєктами. Для мене завжди було важливо, щоб візуальний ряд передавав ті ж емоції, що й музика. Поступово малюнки на папері чи на обкладинках стали способом самовираження, як і музика.

Артист вважає, що кожна пісня має свій колір, свою текстуру, а пензлик передає емоції.

- Так я створив обкладинку до свого першого сольного альбому «Саундтрек сьогоднішнього дня», а до четвертого сольного альбому - цілу виставку. Мені хочеться, щоб люди не тільки слухали мої пісні, а й відчували їх через картини, бачили з іншого ракурсу.

Малювати картини Дмитро почав після початку повномасштабної війни, і це стало для нього своєрідною терапією.

- Після початку великої війни ти починаєш шукати способи знайти спокій у різних заняттях. Хтось занурюється в комп’ютерні ігри, хтось ліпить з глини, а я згадав, що колись малював. Саме тоді, коли почав малювати, я відкрив для себе медитацію. Це мене дуже заспокоювало і врівноважувало. Кожен колір, кожен відтінок знаходилися з цікавістю. Раніше я шукав подібне в музиці, знаходячи нові ноти. Я ж ніколи не вчився на музиканта, і нова нота завжди дарувала мурашки, нові емоції. Тепер, коли знаю всі ноти, коли вправно граю всі акорди, я почав займатися малюванням. І зараз відчуваю той самий момент відкриття: «Вау, ця фарба ось так працює…», «Вау, цей пензлик ось так малює», «А цей маркер може позначити контури так цікаво». Це як проходити одне й те саме, але на новому рівні. Я відчуваю дежавю, як у пісні «LOVE IT ритм», але тепер в іншому амплуа.

Даша Астаф’єва

Даша Астаф’єва багато років захоплюється риболовлею. Зазвичай, артистка фотографує здобич, а потім відпускає.

- Для мене ловити рибу - це те саме, що робити масаж, їздити на велосипеді, гуляти в лісі. Я отримую від цього процесу кайф! У дитинстві, до речі, не дуже любила риболовлю – вона сприймалася як робота: треба було йти й ловити рибу, щоб уся сім’я могла повечеряти. А зараз це фан і хороший спосіб відпочити, розвантажити голову, привід побути на природі, - ділилася Даша на зйомках шоу «Хто зверху?».

Анастасія Даугуле

Анастасія Даугуле головною любов’ю свого життя називає плавання. Телеведуча каже, що вода – це її лікар і психотерапевт. Зокрема, обожнює Даугуле крижану купіль.

- Крижана купіль - мій друг, товариш, лікар і психотерапевт. Занурююсь, незважаючи на погоду і пору року. У мене в принципі особливе ставлення до води. Поважаю її як стихію і структуру. Вважаю сталкером, провідником між людиною і всесвітами. Якщо з живою водою спілкуватись, вона не просто заряджає, а відкриває відповіді на власні запитання, «вирівнює» внутрішній стан, - каже Анастасія.

А почалося все з новорічного бажання. Як розповідала Даугуле в інтерв’ю Коротко про, одним із пунктів її списку бажань було – навчитися плавати. Буквально за кілька днів телеведуча записалася на заняття, через два місяці вже пропливла перший кілометр кролем, а через пів року взяла участь у перших змаганнях для початківців у Франції, повторивши шлях графа Монте-Крісто – від замку Іф до Марселя. Згодом Даугуле переплила протоку Дарданелли та тричі Босфор.

Надія Левченко

Хобі акторки театру та кіно Надії Левченко – писати електронну музику. У 2021 році Надія вперше написала музику до комедії «Гоголь-Кабаре».

- Був карантин, і французький режисер Жюль Одрі запропонував мені спробувати написати музику до кабаре, так народжувалась наша «Гоголь-Кабаре». Потім була «Попелюшка», але це вже електронна музика, і «Дон Кіхот», де поєднана і жива оркестрова музика, і електроніка. Зараз готується нова прем'єра «Біла Тінь» за мотивами Карела Чапека у постановці Ольги Сємьошкіної, і там у мене спроба попрацювати в авангарді (вистава у Івано-Франківському драмтеатрі. – Авт.). Я ніколи не називаю себе композитором, але пишаюсь собою, що маю людей поруч і можливість проявити себе в цій галузі, - поділилася Левченко в інтерв’ю «Апостроф Lime». 

Камалія

Камалія захоплюється кінним спортом і бере участь у спортивних змаганнях.

- Є щось особливе у спілкуванні з кіньми. Кожного разу, коли я проводжу час із цими чудовими створіннями, я відчуваю, як заспокоюється душа, а серце наповнюється миром. Коні мають дивовижну здатність лікувати душу, дарувати гармонію та радість. Коли мені сумно або важко, я знаходжу втіху в цих величних створіннях. Вони нагадують мені про важливість простих радощів і чистих моментів, - каже артистка.

У кінний спорт Камалія повернулася у липні минулого року після чотирирічної перерви.

- Ми з Лакі взяли участь у відкритих регіональних змаганнях з виїздки Dressage Equides Cup. Проте нам з Лакі було непросто психологічно. У мого коня відчувається постокупаційний синдром після Бучі та перенесеного осколкового поранення. Ми отримали хороші бали, але не такі високі, як я хотіла. Та Лакі все одно молодець! І всі наші перемоги ще попереду. Головне – почати, – зізнавалася вона тоді.

У 2022 році російські окупанти розстріляли кількох коней у кінно-спортивному клубі в Бучі, серед яких був і улюбленець Камалії – жеребець Тоті-Сеньйор.