Окупація українських надр: як росіяни використовують українські ресурси для ведення війни проти України

З початком війни РФ проти України величезні запаси природних ресурсів на тимчасово окупованих територіях стали частиною воєнної стратегії агресора, перетворившись на інструмент ведення війни. Виведення з ладу енергетичної інфраструктури, використання українських ресурсів у військових цілях уже спричинили значні економічні й екологічні втрати для України. Але головною небезпекою є можливість того, що ці ресурси почнуть працювати проти нас.

Болючість обговорення наслідків окупації стала зрозумілою кожному українцю з перших днів вторгнення. Мабуть, минуть роки, перш ніж може бути завершено справу справедливого розслідування кожного злочину, вчиненого ворожими військами. Однак серед них є один, що в прямому та переносному сенсі перебуває під землею. І йдеться про використання окупованих надр у цілях закріплення росіян на території нашої держави, підживлення агресивної воєнної машини.

На жаль, окуповані після 2022 року корисні копалини України вже вбудовано в ланцюги виробництва високотехнологічної зброї.

РФ-контроль над стратегічними родовищами

У червні 2023 року Федеральна агенція Росії «Роснедра» опублікувала звіт про підсумки своєї роботи 2022-го та плани на 2023 рік, де чітко окреслено стратегію використання природних ресурсів на окупованих українських територіях. Російська сторона визнає, що надра Донеччини, Луганщини, Запоріжжя є важливим елементом їхньої стратегії на майбутнє. Мова йде не лише про геологічну розвідку, а й про конкретні плани щодо видобутку та експлуатації цих ресурсів.

Окупація цих територій дала Росії контроль над величезними покладами енергоресурсів, металів і мінералів, загальна вартість яких оцінюється в 12,4 трлн дол. Такі розрахунки надає впливова канадська дослідницька агенція SecDev.

«Аналіз SecDev показує, що українські енергетичні родовища, метали та мінерали вартістю щонайменше 12,4 трлн дол. зараз перебувають під контролем Росії. Ця цифра становить майже половину доларової вартості 2209 депозитів, перевірених компанією».

Зокрема, Росія контролює 63% вугільних покладів, 42% — металів, а також значні поклади рідкісноземельних елементів, серед яких літій, необхідний для виробництва електричних батарей, у тому числі для сучасної зброї.

Вугільні шахти: енергетичне посилення агресії

Особливо важливими для Росії стали вугільні родовища на сході України, зокрема на Донбасі. Втрата цих шахт є не лише економічною втратою для нашої країни, а й стратегічним ходом у війні. Росія використовує ці шахти для примушення України до перемовин через енергетичний шантаж.

Окуповані антрацитові поклади (найбільш теплоємний сорт вугілля) стали основним джерелом енергетичного тиску на Україну. Втрата вугільних шахт також позначилася на можливості виробляти енергію на теплових електростанціях, оскільки ці родовища є важливим джерелом енергії для електрогенерації.

Наразі тривалий наступ росіян на Покровському напрямку ставить під загрозу останні контрольовані шахти з коксівним вугіллям, що використовується для виплавляння металу. Це також є серйозною загрозою, адже прокат потрібен для виробництва вітчизняної бронетехніки, поки росіяни можуть безпечно використовувати металеві напівфабрикати власного виробництва.

Літій: ключовий ресурс для майбутнього

Велику загрозу несе також і робота в умовах окупації залізорудного комбінату в Дніпрорудному. В березні цього року керівництво ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» оприлюднило підозри СБУ низці менеджерів у пособництві окупантам із завданням збитків Україні на понад 7 млрд грн. Їм інкримінується створення злочинної організації з незаконного видобутку природних копалин на користь окупантів. Також відомо, що окупаційна адміністрація розпочала видобуток агломерату буровибуховим методом, що спричиняє високі екологічні збитки для української території.

Окуповані території також мають значні поклади літію, який необхідний для виробництва акумуляторів для сучасної військової техніки, зокрема для літаків, радарних систем і дронів. У контексті війни проти України літій має стратегічне значення для Росії, оскільки від нього залежить виробництво високотехнологічних компонентів для військової техніки, зокрема для дронів, що використовуються на передовій. Знову ж українські копалини працюватимуть проти нас.

У цьому контексті особливо росіян цікавить Шевченківське родовище літію, що розташовується в критичній близькості до лінії фронту та двох наступальних угруповань на Курахівському напрямку (менш як 10 км).

Ворог може стати незалежним від імпорту цього типу сировини, що потрібна у виробництві електромоторів для кораблів, які є носіями крилатих ракет, і радарних систем літаків. Останні наразі відіграють ключову роль у боротьбі з укріпленнями наших захисників і позиційними районами ППО (як носії керованих бомб і протирадіолокаційних ракет). Не можна не згадати й про зброю-символ цього конфлікту, основний засіб ураження — FPV-дрон. Характеристики літій-іонних батарей є чи не головним фактором ефективного застосування цього типу зброї. Доступ росіян до власної сировини при замкненому характері російської промисловості дасть змогу розпочати випуск власних батарей і не залежати від санкцій та постачань із КНР. Цього просто не можна допустити.

Окупанти поки не видобувають літію, а імпортують його з Південної Америки. Однак «Росатом» і «Норнікель» — два гіганти ворожої економіки, що не зазнали серйозного санкційного тиску через значну та відчутну для Заходу присутність на світових ринках, у рамках спільного підприємства планують розпочати розробку великого Колмозерського родовища в Мурманській області вже 2030 року. Також «Росатом» торік виграв аукціон на розробку родовища в Болівії. Тобто росіяни вже мають кадровий корпус, аби починати розробку в складних умовах, що є нетривіальним завданням.

Перспективи та загрози для України

Серйозною є проблема «сірого» експорту ресурсів, що перебувають під контролем окупантів. Головна небезпека полягає в тому, що підприємства налагоджують схеми «сірого» експорту через визнану територію РФ у тому числі у країни ЄС, які були звичними споживачами української продукції. Отже, ми втрачаємо наших клієнтів у країнах-партнерах. І втрачаємо наші кошти у майбутньому.

Окупація українських надр, поза сумнівом, є одним із найнебезпечніших етапів війни. Тривала експлуатація цих ресурсів РФ, зокрема рідкісноземельних елементів і енергоресурсів, може призвести до того, що українські ресурси буде використано не лише для зміцнення російської економіки, а й для забезпечення продовження агресії проти України та наших партнерів. Ця небезпека може стати ключовим фактором для міжнародної підтримки України в боротьбі за відновлення контролю над своїми територіями та ресурсами.

Оголошений президентом України 16 жовтня План перемоги визначає наші ресурси критичної сировини ключовим фактором більшого залучення партнерської допомоги. Можливо, той факт, що окуповані надра України рано чи пізно можуть почати працювати проти НАТО, стане вагомим аргументом для подальшої підтримки нашої держави незалежно від політичної турбулентності.

Ця війна — боротьба не лише за території, а й за ресурси, які можуть визначити долю як України, так і всього світу. І саме тому важливо вжити всіх заходів для захисту цих багатств і припинення їхнього використання на шкоду нашій країні та її союзникам.