Україні треба заплатити до смішного маленьку ціну, щоб зупинити «друга Москви» Фіцо

Досі прем’єр Словаччини Роберт Фіцо намагався балансувати між проросійською риторикою для внутрішнього електорату та непоганою інфраструктурною й енергетичною співпрацею з українським урядом. Останні візити Фіцо та словацьких депутатів до Москви й погрози припинити постачання електроенергії спричиняють зрозуміле занепокоєння. Як Україні відповідати на це? Насамперед потрібно зрозуміти внутрішні причини радикалізації словацького прем’єра, пов’язані зі складною ситуацією над Дунаєм.

Економічні проблеми

В одному Фіцо правий — економічна ситуація Словаччини тяжка, а припинення постачання дешевого російського газу стало серйозним ударом для його країни, яка відмовлялася від необхідних реформ. Фіцо під тиском ЄС мусить консолідувати державні фінанси, однак це в нього не виходить. Оскільки він є популістом, то намагається перекинути вину за економічні проблеми на когось іншого, в цьому разі — на Україну.

Словаччина ще раніше потрапила в пастку середнього зростання: стала занадто багатою для того, щоб надалі приваблювати інвесторів, зокрема дешевою робочою силою, але занадто бідною, щоб створити нові двигуни зростання. Приблизно з 2017 року Словаччина перестала надолужувати економічну дистанцію з Чехією та ЄС загалом і почала опускатися в рейтингу країн Євросоюзу за ВВП на душу населення.

Ліберально налаштовані мешканці Братислави та Кошиць вважають, що економічна «програма» партії Фіцо «Смер» збанкрутіла. «Смер» правив 12 років, з 2006 до 2020, із дворічною перервою у 2010–2012 роках. І це було правління популістів. У 2006–2010 чи навіть 2012–2016 роках «Смеру» було з чого роздавати «пряники», а економіка швидко зростала, бо Фіцо користувався ефектами реформ своїх попередників у 1998–2006 та 2010–2012 роках, які зробили зі Словаччини «економічного тигра». Вже в 2018–2020 роках ці ефекти зникли, а правління прозахідних демократів з 2020–2023 років також розчарувало своєю хаотичністю, та ще й припало на час пандемії й економічних шоків, спричинених російсько-українською війною.

Словаччина попередніх кабінетів «Смеру» дуже мало інвестувала в інфраструктуру, й тепер словаки із заздрістю дивляться на польські та хорватські автобани, бо самі досі не закінчили навіть першого автошляху Братислава—Кошице, який мав бути готовий іще до 2010 року.

Фіцо в політиці не новачок, але тепер він потрапив у незвичну для нього ситуацію: 2023 року він уперше очолив країну, яка більше не є «економічним тигром» чи «швидкісним локомотивом». Ба більше, раніше козирем Фіцо були його добрі відносини з Ангелою Меркель та австрійськими канцлерами й тісні економічні зв’язки Словаччини з Австрією та Німеччиною. Німецький двигун тягнув словацьку економіку, а рецепт правління був простий — Фіцо всередині країни використовував проросійську й антиєвропейську риторику, однак на засіданнях ЄС голосував так, як Берлін і Відень. Він пробував так грати й далі — сказати добрі слова про Путіна, потім зустрітися зі Шмигалем, робити спільні проєкти з Україною (електроенергія, залізниця, автобан до Ужгорода), але все ж таки мати дешевий російський газ і швидке економічне зростання завдяки німецькому двигуну. Аж ось німецька економіка «зіпсувалася», тому й Словаччина вже декілька років перебуває в стагнації. А газ із Москви закінчився. Треба робити реформи, але Фіцо цього не вміє.

У самому «Смері» та коаліційному «Гласі» є багато економічних фахівців, але уряд Фіцо тепер «висить» на підтримці популістів зі Словацької національної партії та ще радикальніших проросійських фракцій. ЄС вимагає негайних дій для зниження надмірного дефіциту, однак Фіцо не наважився на структурні реформи, натомість запровадив пакет простого збільшення податків і зборів та зниження витрат на інвестиції, науку тощо. Люди вже відчули негативні наслідки консолідації, зміни ще більше вдарять по економічному зростанню, а ефект для зниження дефіциту недостатній: за рік треба буде ще більше затягнути паски.

Що може закінчити еру Фіцо

Припинення транзиту дешевого російського газу територією України справді стало серйозним ударом по економічній моделі правління Фіцо й збільшує шанси на дострокові вибори та перемогу проукраїнських демократичних сил.

Останніми днями в усій Словаччині відбулися великомасштабні антиурядові, проукраїнські протести. Такий собі словацький Євромайдан, хоч і менших масштабів. І це не тільки в Братиславі та Кошицях, а й у таких містечках, як Попрад чи Бардейов. У рейтингах «Смер» уже не на першому місці, лідирує проукраїнська прозахідна «Прогресивна Словаччина». Тенденції позитивні для Києва, однак наразі треба враховувати, що шанси двох таборів приблизно рівні: якби дострокові вибори відбулися сьогодні, Фіцо все ж таки мав би шанси створити більшість. Тому багато хто припускає, що він міг би піти на дострокові вибори саме зараз (наприклад, призначити їх на літо, коли ліберальні виборці будуть у закордонних відпустках). Із дорожчим газом і невирішеними економічними проблемами підтримка Фіцо точно зменшуватиметься, а Словаччина — не Угорщина, приватні ЗМІ та регіональне самоврядування — на боці ліберальної опозиції.

Привід для дострокових виборів є, оскільки суто формально Фіцо втратив більшість у парламенті. Розлетілася фракція проросійської Словацької національної партії, з якої вийшла група ще більш проросійських депутатів. Це й пояснює зростання проросійської риторики прем’єра, який тепер спирається на групу з декількох украй проросійських одіозних радикалів.

А що ж пересічні словаки в містечках на сході країни? Вони не те що проросійські, але їм дуже тяжко живеться, тому вони й підтримують намагання Фіцо забезпечити їм дешевий газ. Для них зростання домашніх витрат на 100 євро на місяць справді є великим тягарем, на відміну від ліберальних еліт у Братиславі. Актуальним залишається правило, що на користь України працює покращення соціально-економічної ситуації Східної Словаччини, зокрема завдяки інвестиціям і співпраці з Україною. Ці люди стають проукраїнськими та менш схильними до російської пропаганди й популістів, щойно їхній рівень життя зростає. Це доводить досвід багатьох міст на Пряшівщині та Ораві, які пройшли процес модернізації.

Що робити Україні?

Навіть якщо в інтересах України було б падіння уряду Фіцо та перемога «Прогресивної Словаччини», наразі Київ мусить працювати з чинним урядом і спробувати залагодити ситуацію. Повернення транзиту російського газу, звісно, недоцільне. Натомість Києву варто було б запропонувати Словаччині пакет цікавих проєктів, який міг би стати для Фіцо приводом оголосити, що він щось отримав від Києва і можна й далі робити business as usuall із торгівлею електроенергією.

Це можуть бути банальні речі. В українських магазинах дуже популярні польські молочні продукти, але словацькі не поступаються їм за смаком та якістю. Словацьке вино, об’єкт гордості словаків, ціниться у світі, але маловідоме в Україні. Чому б не запропонувати виставку словацьких продуктів і культури в Києві та Львові, наприклад, на весну-літо 2025-го? Під відповідним патронатом держави. Це оцінять навіть найбільш «ватні» проросійські словаки, це буде успішна протидія російській пропаганді. Цікавим проєктом для словацьких олігархів, близьких до «Смеру», може бути розвиток словацької присутності в морських портах дельти Дунаю й загалом співпраця з компанією «Словацьке пароплавство та порти». Зі «Смером» пов’язані також компанії «Пента» й J&T, і якщо їхні інтереси в Україні буде хоч трохи враховано, то Фіцо за день стане найбільшим другом офіційного Києва.

Для збереження електропостачання та нормалізації відносин без повернення транзиту російського газу насправді вистачить виставки словацьких товарів у Львові та Києві або подібних проєктів. Експорт електроенергії до України дуже вигідний для Фіцо, але йому підійшла б якась формальна «перемога» для нормалізації відносин. Словацькі бринза та вино на виставці у Львові та Києві — це до смішного маленька ціна, яку варто заплатити, щоб отримати натомість цілком конкретні й корисні результати.