Жінки без обличчя та школи з Аллахом. Куди прямує Сирія після Асада?

В українських істориків популярним є дискурс на тему «коли ми звернули не туди?». Мається на увазі – коли був згаяний шанс на найбільш оптимальний та продуктивний розвиток країни. Скидається на те, що Сирія, яка позбулася режиму Башара Асада, знаходиться зараз за пів кроку від того, аби також «звернути не туди».

У грудні минулого року ресурс BBC World запропонував три варіанти подальших подій у Сирії. Перший – оптимістичний. Згідно із ним, Хаят Тахрір аш-Шам (далі – ХТШ, повстанська коаліція, котра очолила повалення попереднього режиму – «Главком») ділить владу з іншими громадськими та політичними структурами. І тоді для Сирії настає золота ера національного єднання.

Другий варіант – песимістичний. Він передбачає авторитарний стиль владарювання ХТШ, одноосібне правління країною та, по суті, перетворення на аналог режиму Асада.

Третій варіант – невизначений. Не виключаються настання тривалого хаосу і боротьба за владу між різними угрупуваннями в Сирії, зазначають аналітики. Якщо події підуть за найгіршим сценарієм, то не тільки ця країна, а й весь регіон може бути занурений у ряд збройних конфліктів або повномасштабних воєн.

Та схоже, що зараз події розвиваються за другим варіантом. ХТШ не була розформована, як це мало б відбутися після досягнення цілей повстання. Організація впливає на перебіг подій у країні і актуалізує другу (після повалення Асада) мету своєї боротьби: встановлення шаріату.

Крім того, для багатьох промовистою стала перша промова Мохаммада аль-Башира на посаді прем'єр-міністра Сирії. Він проголошував її на тлі «прапора революції», з яким повстанці йшли у бій, а також на тлі прапора Талібану. Це говорить про те, що новий уряд може наслідувати модель Талібану, створюючи ісламську державу, якою керують закони шаріату, зазначає BBC World Service.

Революція без еволюції: у Сирії забороняють Дарвіна?

Поки що у Сирії діє перехідний уряд: міністерства активно працюють, просуваючи новації. Міносвіти стверджує явний ісламістський ухил, вилучаючи з усіх підручників не тільки згадки про Асада, але й наприклад, згадки про теорію великого вибуху або дарвіністську теорію еволюції. Це те, що стосується природознавства.

Потроху коригують й історію: османський період в житті Сирії (тобто XVI – початок XX століття) більше не прийнято називати окупацією. Дісталися реформатори і до Пальміри – держави, що існувала у ІІІ ст. н.е. на сході тодішньої Римської імперії. Бозна чому, але нинішня влада Сирії не толерує легендарну царицю Зенобію – правительку Пальміри, котра боролася із римським пануванням. Її також викреслюють з навчальних посібників.

Та найбільше страждає релігієзнавство: з підручників викидають згадку про всіх богів, яким вклонялися на теренах Сирії до затвердження там ісламу. А було язичницьких богів чимало, адже історія держави сягає неоліту, тобто Х ст. до н.е. Їхні зображення також підпадають під заборону, натомість більшає згадок про монотеїстичного бога. Навіть замість слів «захист батьківщини» учням тепер належить казати «захист Аллаха».

Горіла сосна, палала

Те, що відбувається зі сферою освіти у Сирії, викликає у жителів невдоволення, проте іще не протести.

Протести ж спалахнули 24 грудня із зовсім іншого приводу – поблизу Хами в центральній Сирії ісламісти підпалили різдвяну ялинку. І хоча зараз християни становлять менше 2% населення Сирії, їхня громада відреагувала на інцидент гостро і потужно.

Як передає The Guardian, тисячі людей зібралися на вулицях Хами з хрестами та національними прапорами. «Якщо нам не дозволено жити нашою християнською вірою в нашій країні, як ми це робили раніше, тоді нам більше тут не місце», – цитує видання одного з демонстрантів.

Хаят Тахрір аш-Шам вирішила не загострювати ситуацію через різдвяне дерево і зазначила, що сама вона до підпалу непричетна. Організація пообіцяла знайти винуватців вандалізму, покарати їх.

Тим часом християни згадали, що при Асаді їм було дозволено відзначати свої свята та дотримуватися релігійних ритуалів, адже Сирія була світською республікою, і дискримінація відбувалася за етнічною, а не релігійною ознакою. Та чи означає це, що ностальгія за попереднім режим помалу прокидається? Вочевидь, ні.  Але християни Сирії вже зараз замислюються про гарантії своєї безпеки та свободи, пише CNN.

Анналено, прикрий личко

Щоб краще зрозуміти стан справ у країні, з січня до Дамаска з візитом прибули європейські посланці – міністри закордонних справ Франції та Німеччини Жан-Ноель Барро і Анналена Бербок.

З офіційних повідомлень: Жан-Ноель Барро закликав перехідний уряд «до створення суверенної, стабільної та мирної Сирії». А Анналена Бербок не виключила зняття санкцій з Сирії, які були введені за часів Асада. Але, як підкреслила вона, це буде залежати від перебігу політичного процесу.

Бербок додала, що Берлін готовий підтримати «мирний та інклюзивний» процес передачі влади, але нове керівництво має уникати «актів помсти» опонентам та «ісламізації судової та освітньої систем». Барро та Бербок також відвідали відкриту тепер тюрму у Дамаску, де противників Асада тривалий час жорстко катували.

Але увагу до цього візиту привернула не його офіційна частина.

На знімках зустрічі, які поширювали сирійські медіа, обличчя Анналени Бербок виявилося розмитим. При цьому із зовнішністю її супутника Барро та лідера ХТШ Ахмада аш-Шараа, який зустрічав європейських гостей, ніяких змін не відбулося.

Загальну увагу привернув і той факт, що Анналену Бербок у Дамаску прийняли без рукостискання – знову таки, на відміну від її колеги-чоловіка. Аш-Шараа використав альтернативне вітання, поклавши руку на серце. Закони ісламу забороняють чоловікам тиснути руку жінці, і така демонстрація того, що нові правителі ставлять релігійні догми вище загальноприйнятого етикету, не пройшла непоміченою.

Щоправда, згодом було зазначено, що медіа, які заретушували обличчя Бербок, не є офіційними сирійськими ЗМІ. І все-таки скандал не вдалося зам’яти, бо вже наступного дня – 4 січня – обличчя глави Міжнародного комітету Червоного Хреста Мір'яни Сполярич та учасників її делегації так само були заретушовані на світлині їхньої зустрічі з прем'єр-міністром Мухаммедом аль-Баширом.

Прикметно, що Анналена Бербок під час візиту в Дамаск однією з ключовим тем зробила саме права жінок. Ба навіть більше: глава МЗС ФРН прив'язала надання допомоги Сирії до дотримання цих самих прав. «ЄС не фінансуватиме ісламістські структури», – чітко заявила вона. Та чи були її слова почуті?

Та чи скрізь все так погано?

Водночас у Сирії жінка – її ім’я Майсаа Сабрін – вперше очолила Центробанк. Таке призначення, повідомляє Al Arabia, відбулося на тлі закликів до більшого залучення жінок до нового уряду.

Але найпершою жінкою на офіційній посаді в новій адміністрації країни стала Аїша аль-Дібас, призначена керівницею Управління у справах жінок.

До позитивних змін можна зарахувати і нові стандарти роботи ЗМІ, які вводить перехідний уряд. Він обіцяє в країні свободу слова та вільне висловлення поглядів, непідцензурну пресу – і це після десятиліть тотального контролю за часів режиму Асада.

Розраховуючи на кращі умови життя у майбутньому, до Сирії повертаються біженці. За даними ООН, з-за кордону станом на початок року на батьківщину приїхали 115 тис. сирійців. Що ж стосується внутрішньо переміщених осіб, то тут потік ще більший – 486 тис. громадян повернулися на місця попереднього проживання, переважно – в Хаму та Алеппо.

А 7 січня у головному аеропорту Дамаска приземлився перший міжнародний комерційний рейс після падіння режиму Башара Асада. Перший за останні 13 років, як наголошує Daily Sabah.

Президент України Володимир Зеленський також говорить про те, що Україна готова розпочати перемовини з новою сирійською адміністрацією на предмет відновлення дипломатичних стосунків.

І все це можна вважати справді добрими новинами – за умови, щоправда, що Сирія не збочить зі шляху демократичних перетворень. Але коли мова йде про країну, якою керують ісламісти, в цьому не може бути жодної певності. Як обіцяє Ахмед аль-Шараа, за чотири роки в країні мають відбутися вибори, і тоді перехідний уряд передасть повноваження законно обраній владі.

Чотири роки – доволі довгий термін, але самі по собі вибори, їхній перебіг та відкритість – прекрасний лакмус для перевірки щирості нинішніх лідерів Хаят Тахрір аш-Шам і справжності пріоритетів нової сирійської адміністрації.  

Наталія Лебідь, «Главком»