Довгий список національного відбору на «Євробачення-2025»: суперечки про формат, дикий Захід і «нішеве музло»

Здається, що з «Євробачення-2024» у травні вже минула вічність, настільки насиченим і багатим на обговорення був той «євросезон» (як це називають фанати конкурсу). Перші національні відбори в Європі закінчилися ще торік у листопаді — й ви точно ще прочитаєте про них. Однак перед цим погляньмо на наш національний відбір.

Якраз 13 січня почалося голосування у «Дії» за останнє вільне місце у фіналі, а отже маємо пісні, які варто прослухати. Розповідаємо про музичну складову, образ, рівень англійської, тексти пісень і обговорення учасників довгого списку Національного відбору України на «Євробачення-2025».

Це — суб’єктивна оцінка автора, яка не має на меті когось образити або принизити. Всі учасники — вже великі молодці, і для них навіть факт участі є величезним успіхом.

Enleo — Supernova

Шлях цього виконавця на Нацвідборі почався з того, що у його соцмережах помітили матеріали, які вказують на те, що хлопець слухає російську музику. Посилаючись на це, один з учасників конкурсу Teslenko зняв свою заявку і подав свою пісню на нацвідбір Сан-Марино. Як сам виконавець Enleo, так і частина його фанів вважають, що його не пустили до списку фіналістів лише через це (Teslenko зняв свою кандидатуру після оголошення списку). Після цього хлопець усіляко виправдовувався, а пісню та її текст присвятив загиблому українському військовому Іллі Грабарю.

Та треку це навряд чи допомогло — можна припустити, що пісні у фіналі виявляться сильнішими. Трек звучить дещо сиро та недопрацьовано, але доволі по-європейськи. Дуже схоже на пісню торішнього представника Латвії. Гарний мелодійний зворот на слові Supernova, але більше нічого про цю пісню сказати не можна. І знову (як із року в рік) бачимо коментарі про те, що це «Німеччина та Британія — але не Україна» (ніби кожного року потрібно доводити, що це Україна — так, ніби цього не написано внизу екрану під час виступів).

Пісня має право на існування у своїй ніші, просто потребує доопрацювання. До коментаторів, які кажуть про те, що на «Євробаченні» такою є «кожна друга пісня»: на самому конкурсі давно вже не було таких пісень, бо вони не проходили сито відборів. Останнім чимось схожим були якраз торішня Латвія, а також пісні Кіпру 2017 та 2023 року.

Муаяд — Amnesia

Ця пісня викликає суперечливі емоції. По-перше, це та ж ніша, що й трек Enleo. Відчувається, що пісню писали спеціально під конкурс, але тут це радше негативний аспект. Дуже шкода, що людині перед записом не написали, як вимовляються слова в її ж пісні — чуємо у приспіві «Амнежія із зі онлі кур» (це фраза Amnesia is the only cure, якщо що). Це не спроба когось забулити за незнання англійської, зрештою нею доволі важко співати, навіть якщо у побуті використовуєш її вільно. Але коли йдеться про продукт, який оцінюватиме насамперед іноземна аудиторія, то можна ж якось ґрунтовно підійти до справи?

Дуже дивує навала позитивних коментарів під відео, мовляв, це «формат Євробачення», а тому має пройти до фіналу. Але й ця пісня теж є доволі сирою, кінцівка взагалі не вирізняється проти інших частин. Шматок усередині з надвисокими нотами звучить комічно поза контекстом (а так було, коли презентували малі шматки пісень до їх повних версій) і нагадує пісню Грузії на «Євробаченні-2012». 

Brykulets — Кришталі

Неочікувано, але доволі цікава та свіжа пісня в музичному плані. Але все вбиває якийсь дурнуватий текст і власне візуальна концепція (хоча, на жаль, це дуже в стилі «Євробачення», ці крила і троянди). Але коментатори знову незадоволені, й пишуть, що це «гарно, але не формат конкурсу». Добре, що в Україні знову з’явився драм-енд-бейс на відборі, хоч і в такій неоднозначній формі. Шкода лише, що пісня доволі швидко закінчується та справді має мало елементів, за які можна зачепитися.

Ranrawi — Anymore

Звучання у пісні доволі цікаве й оригінальне, але і тут багато питань викликає англійська виконавиці та сам текст. Не зрозумійте неправильно, навіть в американських і британських піснях купа граматичних помилок, але йдеться про конкурс, де людям важливо зрозуміти хоча б про що пісня. Попри помилки в тексті, основний посил доволі зрозумілий — люди, які мають добрий вигляд зовні, можуть мати цілий багаж проблем і криз глибоко всередині. Однак чи саме цей меседж було передано рядком You’ll turn into backpack (Ти перетворишся у рюкзак)? Проблема в тому, що в цій пісні всі ці недоліки виходять на поверхню, бо основний акцент у ній — якраз на проспівуванні тексту. Думаю, іноземці вражені та заінтриговані. Хоча ми говоримо про фанатів конкурсу, у яких фаворитом хорватського відбору є англомовна пісня під назвою «Душа моєї душі», тому…

Grisana — Kohoney

Свіжа, концептуальна пісня, яка доволі цікаво репрезентує українську поп-сцену. Дуже стильний продакшн із яскравою перкусією та вокальний дизайн, який вирізняє пісню з-поміж інших. Також варто відзначити яскравий образ виконавиці (не спроба оцінювати зовнішність, як пише дехто в коментарях, а радше думка про те, що участь на «Євробаченні» — це майже завжди про повний пакет, тобто зовнішній образ, харизма, вокал і пісня). Звісно, що пісню потрібно було б допрацювати. Проте не до кінця зрозуміло, як це звучало б наживо (можливо, саме через це пісня й не потрапила до списку фіналістів). Дещо здивував один із коментарів під відео з піснею про те, що вона є культурною апропріацією естетики Дикого Заходу та що Бейонсе має на це право, а Grisana — ні. Не знаю, чи ця людина взагалі дозволяє собі дивитися вестерни. Якщо для когось важлива думка іноземців, то це — одна з двох найпопулярніших пісень із цього списку у My Eurovision Scoreboard, де фанати, переважно іноземні, формують свій рейтинг.

Це важлива інформація для тих, хто розглядає кожну пісню під мікроскопом і намагається знайти таку, яка б і етнокультуру представляла, й іноземцям подобалась, і під формат підпадала, і голос розкривала, і говорила про глибокі сенси. А коли такої (яка несподіванка!) не знаходить, то починає писати у коментарях про всі недоліки світу під усіма піснями.

Слухай Сашу — Живи

Оригінальна та самодостатня пісня, яка здавалася більш млявою у шматочку, який поширювали раніше. Тут українська звучить дуже органічно. Було б дуже цікаво подивитися на цю пісню в живому виконанні. Деякі коментатори пишуть, що це «не хіт» і «не конкурсна пісня», а ще про те, що її «не зрозуміють в Європі», що сюди «треба додати бандуру»... Дуже погано, коли аудиторія скидає з рахунків гарні пісні, які навпаки могли б вирізнитися своєю незвичністю (на «Євробаченні» це радше спокійні треки, ось як виступ представників Словенії на конкурсі 2019 року) під приводом «це не Євробачення». А що тоді «Євробачення»? Кричати три хвилини без перестанку чи танцювати ніби під екстезі? Треба шукати пісню не «під Євробачення», а найкращу пісню. Ту, яка якраз таки найбільше подобається.

Mon Fia — Dive Inside

Приклад того, наскільки ж важко вгодити українцям. Маємо цікаву, доволі мелодійну, сучасну та нешароварну slowburn-баладу, тобто таку, яка навмисно розкривається повільно. Пристойний текст і людина, яка знає, як правильно вимовляти слова. Композиція весь час тримає слухача, а кульмінаційна кінцівка цілком могла б за сприятливих обставин завіруситись у тіктоку, враховуючи, що такий тип пісень там якраз завжди є (як от Golden Hour — JVKE). Та навіть у позитивних коментарях тут знову їдкі докори про те, що пісня «не для Євробачення», «дуже типова» для конкурсу, що балади як жанр (!) «не отримують гарні місця» (а торік від України техноденс їздив? Не якраз-таки аптемпо-балада? І якось третє місце взяла), що це «нішеве музло». В такі моменти хочеться, щоб Суспільне просто обирало пісню закритим відбором, бо на місці учасників мені б уже після оцих «експертних думок» (враховуючи, що аудиторія в інших країнах билася б в екстазі від таких пісень) не хотілося жити, навіть якщо пісня від «Слухай Сашу» каже про протилежне.

Yagody — БрамаЯ

Коли було презентовано лише шматок, було страшно за повну версію. Настільки хаотично та відірвано від будь-чого він узагалі звучав. Але повна версія заспокоїла, хоч і не надто вразила. Якщо їхня пісня на торішньому відборі була хоча б якось прилизана, то тут маємо купу всього — і етнокрики, й потужні ударні, й акордеон, і трембіту, й загадковий текст. Якщо когось це вражає, то мене це радше якось спантеличує та паралізує. Це відчувається як комбінація низки ідей, де жодну не довели до кінця. У цьому також відчувається певний розрахунок — отут додамо криків, а тут дамо ось це, а тут дамо ось так повільно, бо фанати так люблять.

Звісно ж, у коментарях хвалять: і манера виконання народна, й епічність, і автентичність, і текст сильний. Та мої емоції можна описати іншим коментарем, який можна знайти під відео: «Це коли в дитинстві була температура під 40, то приблизно таке в голові відбувалося». Багато чого намішано, а час розрахунку на містичність у зв’язці з фолком, на жаль, на «Євробаченні» минув, про що свідчать результати минулого року.

Starykova Hrystyna — Rise

Дуже прикро, що такий сильний голос було витрачено на цю надто дивну й типову пісню з доволі кострубатим текстом. Зазвичай щось подібне можна почути на шведському відборі — й останніми роками це не надто гарний знак. Рима unbreakable-unshakable прямо віє вечірнім Стокгольмом. Мені також щиро шкода людей, які порівнюють це зі ще більш штампованою та штучною піснею від Vilna з нацвідбору 2018 року (тим паче, що за своєю концепцією та пісня радше ближча до Yagody). Знову бачимо якісь міфічні думки про те, що дівчата з вокальними баладними піснями не отримують гарні місця на самому конкурсі (хто вдовбує це людям у голови?). Сподіваюся, що Христина не здасться та продовжить пошуки себе та свого музичного стилю — це точно лише початок за гарних обставин.

Fiїnka — Культура

Якщо не чути попередню заявку виконавиці для конкурсу, то ця — доволі цікава та конкурентоздатна. Однак ця пісня значно програє «Довбушу» за низкою ознак. Вона точно має темніше звучання та глибший текст, що є її перевагою, однак «Довбуш» точно була хітовішою, оригінальнішою та більш інтегрованою у світовий музичний контекст зі збереженням своєї ідентичності. На жаль, пісню псує доволі хаотична кінцівка (іноді хаос — це добре, але не в цьому випадку). У ніші етнозаявок із цього списку ця точно краща за «БрамаЯ». Цій пісні точно треба доопрацювання, зокрема через те, що їй зараз дещо не вистачає енергії. Турбує те, що в коментарях чомусь уже зараз виносять цій пісні смертний вирок через те, що виступ виконавиці на відборі 2023 року був не надто ідеальним з вокальної точки зору (хоча він не був аж таким катастрофічним). Хтось узагалі пише, що це — вокальний конкурс попри те, що на логотипі жирним шрифтом написано «конкурс пісні».

Пісні зі списку звучать доволі непогано та різноманітно, якщо залишати в голові думку про те, що це — вибір останнього фіналіста. Втім, доволі дивно робити такий вибір без живого виконання, оскільки дуже часто воно є вирішальним на самому конкурсі та може або підвищити, або вбити шанси пісні (особливо з піснями як у Grisana). Було б дуже добре, якби наступного року на ось цей етап опублікували саме живі виступи з піснями, а не лише їх студійні записи.

Поки у голосуванні лідирує Fiїnka, іноземців (згідно з багатьма рейтингами єврофанів) підкорили Grisana, Yagody та Mon Fia. Голосування триватиме до 17 січня, а вже після цього ми знатимемо всю десятку фіналістів нацвідбору-2025. Не сумнівайтеся, ми прослухаємо і їхні пісні, про що обов’язково напишемо.

69-й Пісенний конкурс «Євробачення» відбудеться в місті Базель (Швейцарія). Після перемоги цього року в конкурсі Nemo з піснею The Code країною, що приймає «Євробачення-2025», стала Швейцарія, і музична подія проходитиме на арені St. Jakobshalle в Базелі. Грандфінал «Євробачення» запланований на 17 травня, а півфінали — на 13 та 15 травня 2025 року.

Колаж: Суспільне Мовлення