Індустріальні парки залучають інвестиції, попри війну. Підсумки 2024-го та виклики 2025-го

Війна максимально підвищила вимоги до державних програм економічного розвитку. Всі кошти, які ми збираємо до бюджету у вигляді податків, ідуть на потреби ЗСУ. Гранти і кредити від партнерів — на соціальні потреби. Разом із цим країні потрібні інвестиції, робочі місця з гідною зарплатою, нарощення виробництва товарів як для оборони, так і для цивільного життя. Тож завдання економічної політики полягає в тому, щоб обмежений ресурс, який держава здатна витратити на підтримку підприємництва, був використаний у найбільш ефективний спосіб — на збільшення внутрішнього виробництва, залучення інвестицій у реальний сектор і стимулювання несировинного експорту.

2024 року вперше в українській історії реальним змістом почали наповнюватись індустріальні парки (ІП).

Головний результат, заради якого створюються індустріальні парки, — поява нових промислових підприємств, нарешті почав проявлятися. Рівно так, як це працює в інших країнах. Відмінність лише в тому, що у них немає війни.

В індустріальних парках України станом на кінець 2024 року збудовані або будуються 25 заводів. Це підприємства в галузях виробництва продуктів харчування, агропереробки, будівельних матеріалів, деревообробки, машинобудування та інших.

Крім цього, введено в експлуатацію понад 100 тис. кв. м промислової нерухомості для релокованих і нових підприємств, а також майже дві сотні мегаватів електричної потужності для їхньої роботи. Детальніше про стан розвитку індустріальних парків можна прочитати тут.

Попри війну, індустріальні парки 2024 року розвіяли міф про непривабливість України для іноземних інвесторів. У Білій Церкві в ІП британський Uniliver почав будівництво заводу з виробництва засобів гігієни, а фінська Peikko — заводу з виробництва будівельних матеріалів. Там же, у Білій Церкві, німецька InTiCa Systems розвиває завод із випуску елементів для електромобілів, — у червні він отримав сертифікацію ISO 9001 і готується розширити виробництво. Тим часом в ІП на Рівненщині австрійський Kronospan запустив нову лінію вартістю 200 млн євро з виробництва OSB-плит.

Ці проєкти — наочний доказ віри інвесторів не тільки у довгострокову зміну економічної політики з акцентом на підтримку виробників, а й у перемогу України.

Втім, головним інвестором української промисловості за нинішніх обставин є все ж таки українські підприємці. Частина з них придивляються до індустріальних парків як до можливості скористатися податковими та митними пільгами на виробниче обладнання. Вони дають можливість уже на етапі ввезення обладнання зекономити до 30% коштів. З огляду на це дуже важливо, що 2024-й став роком перших кейсів із практичним застосуванням нульового імпортного ПДВ і ввізного мита на обладнання.

Цією можливістю скористалися компанія Univest для запуску 2024 року заводу з випуску пакування для фастфуд-індустрії у Фастові, виробник вітряків з індустріального парку «Френдлі Віндтехнолоджі» у Закарпатті, а також Ma'Rijany Hemp Company для запуску на початку 2025 року заводу з переробки технічних конопель на Житомирщині. Керуюча компанія львівського ІП «Формація» Alterra Group зараз допомагає оформити ці ж пільги новому заводу з виробництва будівельних матеріалів.

Нагодою застосувати пільги з податків на землю та нерухомість для індустріальних парків дедалі частіше користуються громади. Наголошу, це право громади, не обов’язок. Утім, досвід Вінниці, Львова та вже згаданої Білої Церкви демонструє, що така підтримка повертається у місцеві бюджети надходженнями ПДФО із зарплат працівників нових підприємств. Що дозволяє громадам конкурувати між собою за інвесторів. Своєрідний рекорд 2024 року встановила громада невеличкого закарпатського містечка Перечин, чиї бюджетні доходи завдяки індустріальному парку зросли утричі.

Іншою складовою привабливості індустріальних парків для промислових інвестицій є готова інженерно-транспортна інфраструктура. Державні інвестиції в інфраструктуру індустріальних парків 2024-го стали історичним прецедентом.

Міністерство економіки цього року вперше прийняло рішення виділити 15 індустріальним паркам на реалізацію 34 проєктів понад один мільярд гривень. Кошти надаються на умовах співфінансування 50% на 50% і додаткових зобов’язань з будівництва промислової нерухомості і залучення нових виробництв. Будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури заплановане в Коростені, Дніпрі, Вінниці, Берегові, Білій Церкві, Хмельницькому, Ковелі, Львові та інших містах.

За розрахунками, одна гривня державних інвестицій дасть можливість залучити 5–6 грн інвестицій приватних. Поточного року Мінекономіки планує і надалі надавати таку підтримку.

Цікавим трендом 2024 року стало виокремлення трьох моделей управління індустріальним парком залежно від того, хто займається його розвитком: девелопер, громада чи промисловий інвестор. Усі три моделі вже мають позитивні кейси і виглядають перспективними. Але є й особливості. Керівники громад, розвиваючи ІП, думають насамперед про створення нових робочих місць і майбутній ПДФО. Промисловці, як правило, вже мають у парку власне виробництво і зацікавлені у залученні партнерів для формування галузевого кластеру навколо себе. А девелопери зосереджені передусім на якісній інфраструктурі, яка забезпечить підприємства не тільки готовими виробничими будівлями, а й складами, конференц-залами, навчальними і виставковими площами.

Головні очікування від індустріальних парків 2025 року повʼязані із запуском нових заводів. Саме цей показник, а не статистика відкриття нових ІП, має перебувати у фокусі уваги уряду і громад. Чистка реєстру ІП від недіючих парків — один із пріоритетних викликів для Мінекономіки. У Верховній Раді тим часом готуємо технічні зміни з удосконалення законодавства, які напрацьовані спільно з керуючими компаніями, промисловцями, керівниками громад та урядом.

Я далекий від думки, що індустріальні парки в Україні вже набрали необхідний темп. Нам ще не доступні показники сусідньої Туреччини, де ІП забезпечують третину експорту, або Південної Кореї, де на них припадають 70% промислового виробництва. Але 2024 рік, схоже, став першим, коли можна впевнено говорити про правильні кроки, зроблені на всіх рівнях управління — від громад до президента. Тепер треба не зупинятися, щоб утримати довіру українських та іноземних промислових інвесторів.

З огляду на це важливо зауважити, що індустріальні парки стали державним пріоритетом не самі по собі, а як частина політики розвитку українських виробників «Зроблено в Україні». Досвід Німеччини, Японії, Південної Кореї та інших країн, які успішно відновлювалися після воєн, свідчить: подолання бідності і стійке економічне зростання — результат реалізації цілеспрямованої промислової політики протягом десятиріч. Такі складові «Зроблено в Україні», як індустріальні парки, доступні кредити «5–7–9», гранти на переробку, компенсація вартості аграрної техніки та іншого українського обладнання, локалізація в публічних закупівлях та інші, — це лише перші кроки в напрямі створення міцної стійкої економіки.