Місяць був схожий на Сатурн: чому він виглядає зараз інакше

Жоден супутник планети Сонячної системи не має кілець. Але вчені з'ясували, що такі кільця могли бути створені і при цьому могли бути стабільними протягом мільйона років, навіть якщо на них впливала гравітація сусідніх об'єктів. Тобто Місяць та інші сферичні супутники могли мати кільця, але потім вони зникли. Вчені з'ясували, як це могло статися. Дослідження опубліковано в журналі Astronomy and Astrophysics, пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Найвідомішою планетою в Сонячній системі, яка має кільця, є Сатурн. Але Юпітер, Уран і Нептун також мають кільця, хоча їх не так добре видно. Ці кільця складаються зі шматків льоду і каміння різного розміру, і їхня стабільність підтримується гравітацією так званих супутників-пастухів, які є у вище зазначених чотирьох планет.

Учені також виявили, що кільця мають деякі кентаври, тобто астероїди, розташовані за Юпітером, а також деякі карликові планети. Але вчені так і не виявили кілець, які б оточували хоча б один відомий супутник планет Сонячної системи.

Автори дослідження вважають, що фізичні процеси, які створюють кільця, теоретично можуть відбуватися як на планетах, так і на їхніх супутниках. Кільця можуть бути створені з кам'янистих уламків, викинутих з поверхні супутника внаслідок удару астероїда, або ж зі шматків льоду, викинутих кріовулканами. Такі уламки з часом під впливом гравітації супутника мають утворити кільце. Багато супутників планет мають кріовулкани, а також зазнавали сильних ударів астероїдів, але кілець у них немає.

Учені вирішили з'ясувати, чи можуть кільця супутників планет взагалі бути стабільними, тобто не руйнуватися дуже тривалий період часу. Попередні результати показали, що супутники можуть мати стабільні кільця, але вчені не враховували гравітаційний вплив інших супутників і планет.

Після цього автори дослідження обрали п'ять наборів сферичних супутників та їхніх планет, включно із Землею та Місяцем. У моделюванні кожен супутник отримав кільця. Результати показали, що такі кільця навіть під впливом гравітації сусідніх супутників і планет можуть залишатися стабільними протягом мільйона років. Моделювання показало, що навіть у Місяця могли бути стабільні кільця, схожі на кільця Сатурна. Тобто гравітаційний вплив сусідніх об'єктів протягом дуже тривалого періоду часу не руйнував ці кільця, згідно з дослідженням.

Якщо супутники планет у далекому минулому мали кільця, то куди вони всі зникли? Учені вважають, що причиною руйнування цих кілець міг стати вплив сонячного випромінювання, а також заряджених частинок із магнітних полів планет. З іншого боку, існує ймовірність того, що кільця були руйнування гравітацією самих супутників, які мали кільцеві системи навколо себе.

Виходить, що якщо у Місяця все ж були кільця, то уламки, які їх складають, давним-давно впали на поверхню супутника Землі. І це могло статися також і з іншими супутниками планет Сонячної системи.

Як уже писав Фокус, щось невидиме і "розмите", розміром у тисячі світлових років, ховається в центрі Чумацького Шляху. Дослідження припускає, що ядра галактик можуть складатися не з того, що ми думали.

Також Фокус писав про те, яким чином МКС може чинити опір гравітації Землі, обертатися навколо нашої планети і не падати вниз.