Чи буде новий держсекретар Марко Рубіо другом України?

Марко Рубіо, республіканський сенатор із Флориди, обраний президентом Дональдом Трампом на посаду держсекретаря, вчора відповідав на запитання в комітеті Сенату з міжнародних справ. Рубіо — один із небагатьох кандидатів Трампа, який, найімовірніше, здобуде підтримку обох партій під час голосування, призначеного на понеділок.

Сенатор Марко Рубіо добре знайомий колегам у Конгресі — він є справжнім політичним інсайдером, відомим своїми поглядами традиційного республіканця. Як справжній традиційний американський політик Рубіо обстоює активну та глобальну присутність збройних сил США, потужну розвідувальну спільноту й розвиток таких галузей, як фармацевтика, передові технології та управління ланцюгами постачання. Усі ці заходи, на його думку, необхідні для обмеження можливостей Китаю просувати свої геополітичні та стратегічні інтереси на шкоду інтересам США.

У середу, 15 січня, на слуханнях у Сенаті Рубіо виклав філософські засади своєї позиції «яструба». Він заявив, що утопічна мрія Вашингтона, яку поділяють багато демократів і республіканців, про те, що лібералізм переміг і всі країни світу після краху СРСР підуть шляхом ліберальної демократії, виявилася «небезпечною оманою». Ця омана, сказав він, призвела до послаблення Америки й поставила країни Заходу під загрозу залежності від ворожих і далеко не демократичних країн.

Загалом Рубіо у своєму баченні зовнішньої політики підтримав ідеї президента Трампа, хоч і пом’якшив найрадикальніші заяви нового президента щодо Панами та Гренландії.

Висловлюючись про війну в Україні, Рубіо, як і Трамп, заявив про необхідність припинення бойових дій між російськими та українськими силами. Як і новий президент США, Рубіо не запропонував конкретного плану закінчення війни. Він зазначив, що успішне припинення вогню неможливе, якщо одна зі сторін має перевагу, а інша — ні. Україні буде потрібен «важіль впливу», — зазначив він. Але також заявив: «Щоб досягти мирної угоди, мають бути поступки з боку Російської Федерації, але також із боку українців і Сполучених Штатів».

Рубіо зазначив, що «немає жодної можливості для того, щоб Росія забрала всю Україну», однак наголосив, що Україна не зможе повернути всі свої суверенні території, які перебувають під контролем Росії.

Таке ставлення до України є для Рубіо відносно новим. На відміну від неоднозначної позиції, яку займають обраний президент і багато його соратників стосовно Путіна та російської агресії, до квітня 2024 року Рубіо був упевнений у перемозі України й нерідко висловлював захоплення українцями, які захищають свою країну від потужного агресора. Закликаючи країни Європи збільшити їхні військові бюджети, він виявляв упевненість у неминучості поразки Росії: «Жахливе вторгнення в Україну має змусити країни по всій Європі усвідомити, що вони не живуть у постконфліктній утопії. Однак це усвідомлення не має бути скороминущим і зникнути після поразки Путіна», — писав Рубіо в книжці «Декади декадансу».

Впродовж перших двох років війни Рубіо голосував у Сенаті за всі пакети допомоги Україні, але у квітні 2024 року він разом із найвідданішими прихильниками Трампа неочікувано проголосував проти законопроєкту про допомогу Ізраїлю, Україні й Тайваню на суму 95 мільярдів доларів, який був ухвалений Сенатом за переважної більшості голосів.

Виступаючи на засіданні Сенату в середу, Рубіо, який іще зовсім недавно був одним із головних прибічників захисту України, намагався захистити свої дії. Він заявив, що в принципі підтримує допомогу Україні, але вирішив проголосувати проти через відсутність законодавства, пов’язаного з безпекою південних кордонів США. Це був характерний виверт ультраправих політиків, які намагалися поставити знак рівності між повномасштабним вторгненням Росії в Україну, яке вони називали «конфліктом на кордоні», й мігрантами, що переходять кордон між США та Мексикою. Нині таке порівняння майже зникло з побуту консерваторів: співробітництво Росії з Іраном і Північною Кореєю остаточно дискредитувало ідею «прикордонного конфлікту» в Україні. Але Рубіо вдався саме до цього формулювання, оскільки суперечності в його діях і переконаннях не було чим затушувати.

Як і чимало соратників Трампа, таких як Майк Волц і Кіт Келлог, Рубіо заявив, що війна зайшла в глухий кут, і згадав про загибель людей та руйнування інфраструктури України: «Руйнування, яких зазнає Україна, неймовірні. На її відновлення піде ціле покоління», — сказав він. «Мільйони українців більше не живуть в Україні... скільки з них повернеться й до чого вони повернуться?» — запитав Рубіо. «Проблема України не в тому, що в них закінчуються гроші, а в тому, що в них закінчуються люди», — додав він. Ці слова могли звучати як щире висловлення співчуття, якби Рубіо раніше не гальмував допомоги країні, що потерпає від агресії.

Згадуючи про роль НАТО, Рубіо зумів зманеврувати між традиційною підтримкою Альянсу й негативнішим ставленням до НАТО Трампа. Сам Рубіо за НАТО горою. Так, на посаді сенатора він спонсорував законопроєкт, що забороняє будь-якому президенту США виходити з Північноатлантичного альянсу без схвалення Сенату. Цей законопроєкт був явно спрямований проти можливих дій майбутнього президента. Підкреслив Рубіо важливість НАТО й на слуханнях, назвавши його «дуже важливим Альянсом», але зазначивши, що США потрібні сильні партнери, які не використовують НАТО як привід для скорочення витрат на оборону у власних країнах. Рубіо зауважив, що багато держав уже збільшили витрати на оборону до 2%, особливо виділивши Польщу та країни Балтії. Саме слабкість європейських союзників стимулювала агресію Росії проти України, вважає Рубіо. На його думку, багаті країни давно мали робити більший внесок в оборону, що могло б зіграти стримувальну роль стосовно агресії Путіна. Однак питання про вступ України до НАТО Рубіо залишив відкритим.

Загалом Марко Рубіо вважає, що для США важливо протистояти агресивній політиці авторитарних режимів, але бачить не Росію, а Китай найголовнішою загрозою. «Одна з причин, через яку Америці важливо підтримувати Україну, полягає в тому, що лідери Китайської комуністичної партії пильно стежать за тим, що відбувається, тоді як Путін намагається силою приєднати Україну», — написав він у книжці «Декади декадансу».

Проте Рубіо вбачає в Росії серйозного ворога, хоч і не настільки сильного, як Китай. У своєму виступі він наголосив, що союз Росії з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю становить серйозну загрозу. Він також згадав про активну присутність Росії в країнах Центральної Америки, на Близькому Сході та в Африці, що, на його думку, також несе потенційні ризики, з якими США потрібно буде боротися.

На обговоренні один із сенаторів порушив питання про послаблення санкцій США проти Росії. Відповідаючи на це, Рубіо не виключив послаблення чи навіть зняття санкцій, але зазначив, що ці обмежувальні заходи дають Вашингтону «важіль тиску» на Росію й що «санкції та зняття їх» мають «бути частиною цього діалогу в межах пошуку… вирішення конфлікту».

Не мине й кількох днів, як Рубіо стане держсекретарем — головним дипломатом США. Наскільки важливою є посада держсекретаря? Чи може він мати власний голос, власну думку й уплинути на перебіг подій?

Марко Рубіо буде «сильним захисником» американської нації, «справжнім другом» для союзників і «безстрашним воїном, який ніколи не поступиться противникам», — пообіцяв майбутній президент. Зі свого боку Рубіо заявив, що «невтомно працюватиме», аби втілювати зовнішньополітичний порядок денний Дональда Трампа. «Під керівництвом президента Трампа ми забезпечуватимемо мир через силу й завжди ставитимемо інтереси американців і Америки понад усе», — сказав він.

Посада держсекретаря може мати для зовнішньої політики США величезне значення. Люди, які її обіймають, особливо важливі в ключові моменти історії. Наприклад, Томас Джефферсон, який був першим державним секретарем США з 1790 до 1793 року, заклав основи американської дипломатії. Він сприяв утвердженню США як суверенної держави й виступав за нейтралітет у європейських конфліктах.

Інший держсекретар — Джордж К. Маршалл, який обіймав цю посаду із січня 1947 до січня 1949 року, багато в чому визначив долю Західної Європи після Другої світової війни. Маршалл розробив стратегію, названу Планом Маршалла, за допомогою якої вдалося відновити та стабілізувати європейські країни, стримати поширення комунізму й зміцнити союз між країнами західного блоку.

Марко Рубіо на посаді держсекретаря теж випали важкі часи. Але питання, чи стане він видатним держсекретарем і чи зможе мати власне бачення політичних рішень, а не сліпо дотримуватися вказівок керівництва, залишається відкритим.